Постанова № 38712894, 17.04.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

17 квітня 2014 року № 826/3398/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Соколової О.А.., при секретарі судового засідання Ковалівській Л.М., розглянувши у відкритому судовому засідання адміністративну справу

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "АТ Каргілл" до Міжрегіональне головне управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000173720 від 27.02.2014, від 02.04.2014 року №0000233720 за участю представників сторін:

від позивача Колібаба А.Е,,

від відповідача Зубенко О.В.,

встановив:

Товариства з обмеженою відповідальністю «АТ Каргілл» (далі - позивач, ТОВ «АТ Каргілл») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників (далі - відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень від 27.02.2014 року №0000163720 та №0000173720, від 02.04.2014 року №0000233720.

В судовому засідання 07.04.2014 року позивачем заявлено клопотання про збільшення позовних вимог, а саме ТОВ "АТ Каргілл" просить також скасувати податкове повідомлення-ріщення від 02.04.2014 року №000233720, яке прийнято судом.

Ухвалою від 17.04.2014 року позовні вимоги роз'єднано та, відповідно, продовжено розгляд справи №826/3398/14 в частині вимог ТОВ "АТ Каргілл" щодо скасування податкових повідомлень-рішень від 27.02.2014 року №0000173720, від 02.04.2014 року №0000233720, а провадження в частині вимог ТОВ "АТ Каргілл" щодо скасування податкового повідомлення-рішення від 27.02.2014 року №0000163720 передано на автоматичний розподіл між суддями.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що відповідач на підставі хибних висновків акту перевірки від 08.02.2014 року №126/28-10-37-10/20010397 щодо включення до складу податкового кредиту за грудень 2013 року суму ПДВ в розмірі 6946947 грн., по заяві зі скаргою на постачальників (по податковим накладним не зареєстрованих та/або зареєстрованих з порушеннями) перша подія по яких сталась в періоді іншому ніж звітний, прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.02.2014 року №0000173720, яке позивач вважає необґрунтованими та такими, що підлягає скасуванню. Також на підставі висновків акту перевірки від 12.03.2014 року №256/28-10-37-10/20010397 прийнято податкове повідомлення-рішення від 02.04.2014 року №0000233720, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування ПДВ на 6946947,00 грн. При цьому підставою для такого зменшення є прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення від 27.02.2014 року №0000173720. Виходячи з цього позивач просить скасувати неправомірно винесене податкове повідомлення-рішення від 02.04.2014 року №0000233720.

У судовому засіданні позивач надав пояснення аналогічні викладеним в адміністративному позові та просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача заперечує проти задоволення позову та вказує на обґрунтованість висновків актів перевірки від 08.02.2014 року №126/28-10-37-10/20010397 та 12.03.2014 року №256/28-10-37-10/20010397 та, відповідно, податкових повідомлень-рішень від 27.02.2014 року №0000173720 та 02.04.2014 року №0000233720.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Вирішуючи спір по суті суд виходив з наступного.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «АТ Каргілл», зареєстровано як юридичну особу від 05.11.1993 року, до видів діяльності відноситься: виробництво олії та тваринних жирів, виробництво інших основних неорганічних хімічних речовин, оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин, оптова торгівля цукром, шоколадом і кондитерськими виробами, складське господарство.

На час розгляду справи позивач зареєстрований як платник податку на додану вартість з 03.07.1997 року (індивідуальний податковий номер 200103926100) (http://minrd.gov.ua).

Міжрегіональним головним управлінням Міндоходів - Центральним офісом з обслуговування великих платників проведено камеральну перевірку даних ТОВ «АТ Каргілл» задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість щодо від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту та щодо суми бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок за грудень 2013 року та складено акт перевірки від 08.02.2014 року №126/28-10-37-10/20010397.

Відповідно до висновків акту перевіркою встановлено, що при відображенні ТОВ «АТ Каргілл» у декларації за грудень 2013 року від'ємного значення між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту та залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду та бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку встановлено порушення:

- п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.3 ст.200, п.201.10 ст.201, п.202.1 ст.202 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, зі змінами та доповненнями, в результаті чого завищено податковий кредит та від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за грудень 2013 року на суму ПДВ 6946947 грн.;

- п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, зі змінами та доповненнями, що призвело до завищення бюджетного відшкодування ПДВ за грудень 2013 року в розмірі 2076102 грн., яке підлягає зменшенню.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення: від 27.02.2014 року №0000173720, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 6946947,00 грн. та від 27.02.2014 року №0000163720, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на загальну суму 3114153,00 грн., у тому числі за основним платежем в розмірі 2076102,00 грн. та за штрафними санкціями в розмірі 1038051,00 грн.

Також відповідачем проведено камеральну перевірку даних ТОВ «АТ Каргілл» задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість, щодо від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту та щодо суми бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок за січень 2014 року та відповідно складено акт перевірки від 12.03.2014 року №256/28-10-37-10/20010397.

На підставі даного акту перірки винесено податкове повідомлення-рішення від 02.04.2014 року №0000233720, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на загальну суму 10420420,50 грн., у тому чисті за основним платежем в розмірі 6946947,00 грн. та за штрафними санкціями в розмірі 3473473,50 грн.

Проаналізувавши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги в частині обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду. Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем. Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами). Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Відповідно до абзацу 11 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Таким чином платник податку може включати до податкового кредиту суми податку по податковим накладним протягом 365 днів з дати їх виписки, при цьому скарга на постачальника, який порушив порядок заповнення та/або порядок реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі, подається в тому звітному періоді, в якому суми податку на додану вартість по вказаних податкових накладних включені до складу податкового кредиту.

Аналогічна позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 06.02.2014 у справі № К/800/30980/13.

Відповідно до декларації позивача з податку на додану вартість за грудень 2013 року ним до складу податкового кредиту було включено суму податку на додану вартість в розмірі 6946947,00 грн. за податковими накладними не зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних.

До зазначеної декларації було додано додаток 8 "Заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних)" в підрозділі "Відповідно до пункту 201.10 статті 201 розділу V Кодексу заявляю про порушення продавцем порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних" розділу 4 відображено зазначені накладні, а саме: від 25.07.2013 року №149/2, від 24.07.2013 року №147/2, від 18.07.2013 року №140/2, від 20.07.2013 року №143/2, від 22.07.2013 року №150/2, від 23.07.2013 року №146/2, від 25.07.2013 року №148/2, від 23.07.2013 року №145/2, від 20.07.2013 року №142/2, від 19.07.2013 року №141/2, від 15.06.2013 року №58, від 12.02.2013 року №53, від 03.06.2013 року №5, від 26.03.2013 року №1/2, від 24.07.2013 року №285, від 09.07.2013 року №104, від 10.07.2013 року №4/2, від 23.07.2013 року №236, від 31.07.2013 року №310, від 06.08.2013 року №2, від 18.09.2013 року №327, від 13.09.2013 року №315, від 20.07.2013 року №5/2, від 21.07.2013 року №4/2, від 17.09.2013 року №165, від 04.10.2013 року №901, від 10.09.2013 року №2/2, від 15.07.2013 року №5/2, від 26.06.2013 року №11/22, від 12.07.2013 року №1/2, від 23.07.2013 року №55, від 06.06.2013 року №16, від 28.05.2013 року №68, від 27.02.2013 року №35, від 01.03.2013 року №1/2, від 02.04.2013 року №8, від 02.04.2013 року №9, від 22.04.2013 року №2367, від 22.04.2013 року №2366, від 25.04.2013 року №4, від 26.04.2013 року №40/2, від 27.02.2013 року №12/2, від 29.03.2013 року №1/2, від 15.04.2013 року №76, від 25.04.2013 року №77, від 19.04.2013 року №22/2, від 27.05.2013 року №26/2, від 15.04.2013 року №1/2, від 22.05.2013 року №6/2, від 03.06.2013 року №4, від 05.06.2013 року №14, від 03.06.2013 року №7, від 29.05.2013 року №19/2, від 28.05.2013 року №27/2, від 17.04.2013 року №368, від 07.05.2013 року №1/2, від 25.05.2013 року №66, від 14.05.2013 №12, від 14.05.2013 року №13, від 17.05.2013 року №19, від 12.02.2013 року №7/2, від 15.02.2013 року №1/2, від 12.02.2013 року №2/2, від 28.01.2013 року №2/2, від 14.12.2012 №12/2, від 26.02.2013 року №61/2, від 23.01.2013 року №1/2, від 23.01.2013 року №1/2, від 26.02.2013 року №60/2, від 25.02.2013 року №18/2, від 08.02.2013 року №8/2, від 06.02.2013 року №4/2, від 29.01.2013 року №4/2, від 31.01.2013 року №32, від 25.01.2013 року №01/2, від 26.02.2013 року №3/2, від 15.01.2013 року №1/2, від 08.02.2013 року №3, від 19.02.2013 року №1/2, від 17.12.2012 року №24/2, від 10.02.2013 року №4/2, від 15.02.2013 року №2/2, від 31.01.2013 року №3/2, від 18.01.2013 року №1/2, від 03.12.2012 року №26, від 24.12.2012 року №13/2, від 03.12.2012 року №76/2, від 08.01.2013 року №1/2, від 04.12.2012 року №12/2, від 18.12.2012 року №24/2, від 17.12.2012 року №173/2, від 11.12.2012 року №1/2, від 11.12.2012 року №2/2, від 24.12.2012 року №7/2, від 20.12.2012 року №2/2, від 19.12.2012 року №1/2, від 11.12.2012 року №1/2, від 17.12.2012 року №12/2, від 26.12.2012 року №25/2, від 26.12.2012 року №89/2, від 14.12.2012 року №11/2, від 21.12.2012 року №54, від 20.12.2012 року №34/2, від 12.12.2013 року №240/075, від 24.09.2013 року №346, від 29.10.2013 року №5/2, від 31.10.2013 року №2/2, від 29.11.2013 року №140, від 07.11.2013 року №3/2, від 11.11.2013 року №3/2, від 11.11.2013 року №4/2, від 14.11.2013 року №25, від 06.11.2013 року №1/2, від 04.11.2013 року №27/2, від 19.11.2013 року №79, від 18.11.2013 року №70, від 07.11.2013 року №32, від 06.11.2013 року №22, від 05.11.2013 року №21, від 11.11.2013 року №41, від 08.11.2013 року 40, від 11.11.2013 року 50, від 12.11.2013 року №51, від 05.12.2013 року №1/2, від 02.12.2013 року №26/2, від 20.11.2013 року №27/2, від 26.11.2013 року №93/2, від 23.10.2013 року №11/2, від 31.10.2013 року 156, від 06.10.2013 року №19/2, від 20.12.2013 року 2/2, від 17.12.2013 року №2, від 03.12.2012 року №75/2, від 30.04.2013 року №13/2, від 23.07.2013 року №148. (т.1 а.с.70)

Позивачем подано копії платіжних доручень та інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг та копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг, у зв'язку чим було виписано податкові накладні, відповідачем не заперечується та підтверджується наявними в матеріалах справи копіями відповідних документів.

З огляду на викладене, враховуючи те, що позивачем включено до складу податкового кредиту за грудень 2013 року суму податку на додану вартість у розмірі 6946947,00 грн. по податковим накладним, які виписані постачальником до спливу 365 днів, та при цьому скарга на постачальників, які порушили порядок заповнення та/або порядок реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі, подана позивачем в тому звітному періоді, в якому суми податку на додану вартість по податкових накладних включені до складу податкового кредиту, суд дійшов висновку про правомірність декларування позивачем зазначеної суми у складі від'ємного значення з податку на додану вартість за грудень 2013 року.

Отже, позовна вимога про скасування податкового повідомлення-рішення Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників від 27.02.2014 року №0000173720, яким було збільшено від'ємне значення з податку на додану вартість за грудень 2013 року підлягає задоволенню.

З огляду на вищевикладене, як наслідок, позовна вимога щодо скасування податкового повідомлення-рішення від 02.04.2014 року №0000233720 також підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Податковим повідомленням-рішенням від 27 лютого 2014 року №0000173720 відповідачем було зменшено позивачу розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 6 946 947,00 грн., задекларований позивачем у декларації за грудень 2013 року.

Суд погоджується з доводами позивача, що оскільки позивач оскаржив зазначене податкове повідомлення - рішення до суду, то у відповідності до абз.5 п. 56.18. ПК України воно вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили та відповідно до п. 200.1, 200.3, 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України та п. 7-13 розд.V Порядку №678, платник податку набуває право на отримання бюджетного відшкодування у випадку, коли за підсумками наступного звітного періоду зберігається від'ємне значення податку на додану вартість.

Враховуючи наведене, оскільки розмір від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і податкового кредиту на суму 6 946 947,00 грн. був неузгоджений, у січні 2014 року ця сума була заявлена позивачем до бюджетного відшкодування та відображена у рядку 23, 23.1, Додатку 3 та Додатку 4 до декларації за січень 2013 року.

Оскільки судом скасовано податкове повідомлення-рішення від 27.02.2014 року №0000173720, а тому підлягає скасуванню і податкове повідомлення-рішення від 02.04.2014 року №0000233720, оскільки воно винесене відповідачем неправомірно та передчасно.

Відповідно до частин першої та другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Позивачем надано оригінал платіжних доручень про сплату судового збору у сумі 487,20 грн.

Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111,112, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АТ Каргілл» до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників про скасування податкових повідомлень-рішень від 27.02.2014 року №0000173720 та від 02.04.2014 року №0000233720 - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників від 27.02.2014 року №0000173720.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників від 02.04.2014 року №0000233720.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АТ Каргілл» витрати по сплаті судового збору у розмірі 487 грн. 20 коп.

Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників.

Постанову ухвалено у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частину 17 квітня 2014 року.

Постанову у повному обсязі складено 24 квітня 2014 року.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.А. Соколова