Ухвала суду № 38710941, 15.05.2014, Тлумацький районний суд Івано-Франківської області

Справа № 353/595/14-ц

Провадження № 6/353/35/14

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2014 року м.Тлумач

Тлумацький районний суд Івано-Франківської області у складі:

головуючого - судді Луковкіна У.Ю.

з участю: секретаря Бойко В.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тлумачі подання головного державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Тлумацького РУЮ, погоджене з начальником відділу Державної виконавчої служби Тлумацького РУЮ Янишиним Р.Ю. про тимчасове обмеження права виїзду за межі України ОСОБА_2,-

в с т а н о в и в :

Головний державний виконавець відділу Державної виконавчої служби Тлумацького РУЮ звернувся в суд з поданням, погодженим начальником відділу Державної виконавчої служби Тлумацького РУЮ Янишиним Р.Ю., про тимчасове обмеження права виїзду за межі України ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, жительки АДРЕСА_1 до повного виконання нею боргових зобов'язань по кредитному договору перед ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», згідно виконавчого листа № 2-3958/2010 р., виданого Івано-Франківським міським судом Івано-Франківської області 26.05.2011 року.

Головний державний виконавець в судове засідання не з'явився, однак до матеріалів подання додав письмову заяву в якій вказав, що подання підтримує та просив розгляд проводити без його участі.

Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

В силу ст. 13 Загальної декларації прав людини, кожна людина має право вільно пересуватися й обирати собі місце проживання в межах любої держави. Кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну, і повертатися у свою країну.

Закон України від 21 січня 1994 року «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв'язання спорів у цій сфері.

Згідно ч.ч. 2, 4 ст. 6 ЗУ «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну» громадянинові України, який має паспорт, у випадках, передбачених п.п. 1-9 ч. 1 цієї статті, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон або у вказаних випадках паспорт може бути тимчасово затримано чи вилучено.

Таким чином, за наявності підстав для тимчасових обмежень у праві виїзду громадян України за кордон, до громадянина в залежності від наявності чи відсутності паспорта для виїзду за кордон застосовується: відмова у видачі паспорта; відмова у виїзді за кордон; тимчасове затримання чи вилучення паспорта для виїзду за кордон.

Також п. 2 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» передбачено, як підставу для тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон

наявність невиконаних зобов'язань, але лише до моменту виконання зобов'язань, або розв'язання спору за погодженням сторін у передбачених законом випадках, або забезпечення зобов'язань заставою, якщо інше не передбачено міжнародним договором України.

Звертаючись до суду з поданням, державний виконавець посилався на те, що на виконанні у ВДВС перебуває виконавче провадження, яке не виконане і заборгованість не погашена, оскільки боржник немає власного доходу, а також майна на яке можна звернути стягнення.

Так, п. 18 ч. 3 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням.

Таким чином, право державного виконавця на звернення з поданням до суду про тимчасове обмеження права виїзду за межі України виникає винятково у випадку доведення фактів умисного ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням суду зобов'язань. Заборона виїзду за кордон є одним із найсуворіших заходів, що сприяє примусовому виконанню судових рішень, так як пов'язаний з обмеженням конституційного права людини на вільне пересування та вибір місця проживання.

Відповідно до положення ч. 2 ст. 10 ЦПК України наявність умислу та обставини, які є предметом посилання суб'єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, як на підставу його вимог, підлягають доведенню. Зокрема, задоволення такого подання можливе лише за умови доведення факту ухилення боржника від виконання зобов'язання.

Слід зазначити, що у поданні головним державним виконавцем не зазначено підстав та доказів того, що боржник має намір виїхати за межі України, тобто наявність лише самого зобов'язання не наділяє державного виконавця правом на звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за кордон. Також, як вбачається з подання головний державний виконавець вказує, що було вжито усіх передбачених чинним законодавством заходів щодо примусового виконання рішень, зокрема боржнику були надіслані вимоги державного виконавця від 12.01.20012 року та 23.01.2012 року та акт державного виконавця, які були отримані боржником, однак останній ухиляється від виконання зобов'язань. Як вбачається з змісту даних вимог, які містяться у матеріалах подання, державний виконавець вимагав надати безперешкодний доступ до приміщення для проведення огляду та оцінки, що ніяк не пов'язано зі стягненням заборгованої суми коштів з боржника на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль». Також у матеріалах подання відсутні докази того, що ОСОБА_2 отримала акт державного виконавця про неможливість потрапити у помешкання для проведення огляду та оцінки приміщення, оскільки у повідомленні про вручення поштового відправлення міститься підпис «Дудяк». Крім цього, головний державний виконавець просить обмежити у праві виїзду за межі України ОСОБА_2, однак у матеріалах подання немає жодних доказів на підтвердження зміни прізвища боржника. Також, як вбачається з матеріалів подання головним державним виконавцем не враховано, що згідно іпотечного договору боржнику ОСОБА_2 належить 1/2 частка нежитлового приміщення, що розташоване по АДРЕСА_1, яке на забезпечення виконання взятих на себе кредитних зобов'язань передано в заставу ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» (іпотекодержателю-стягувачу).

На підставі зазначеного, суд приходить до висновку, що подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України громадянинку України ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, жительки АДРЕСА_1 задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст. 33 Конституції України, Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України", ст. 377-1 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

В задоволенні подання державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Тлумацького РУЮ, погоджене з начальником відділу Державної виконавчої служби Тлумацького РУЮ Янишиним Р.Ю. про тимчасове обмеження права виїзду за межі України ОСОБА_2 - відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на ухвалу подається протягом п'яти днів з дня її проголошення до Апеляційного суду Івано-Франківської області через Тлумацький районний суд Івано-Франківської області. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Головуюча У.Ю. Луковкіна