Вирок № 38709718, 08.05.2014, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 08.05.2014

Справа № 320/10091/13-к

Провадження 1-кп/320/45/14

ВИРОК

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 травня 2014 року м. Мелітополь

Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі колегії суддів:

Головуючого судді - Іваненко О.В.,

судді - Притуло Л. В.,

судді - Купавської Н. М.,

при секретарі - Бєгушевій Л.В.,

за участю прокурора - Обухова М. А.,

адвоката - ОСОБА_1,

обвинуваченого - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Мелітополі кримінальне провадження за обвинувальним актом відносно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, уродженця м. Кольчугіно, Володимирської області, РФ, громадянина України, з незакінченою середньою освітою, не працюючого, мешканця АДРЕСА_1,

раніше судимому 09.02.2004 Мелітопольським районним судом Запорізької області за ч.1ст. 309 КК України до 2 років обмеження волі з іспитовим строком 1 рік, в силу ст.89 КК України, вважається таким, що не має судимості,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст.15, ч.1 ст.115 КК України,

ВСТАНОВИВ:

09 серпня 2013 року, приблизно о 16-00 годині, ОСОБА_2, 1972 року народження, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, знаходячись у будинку АДРЕСА_1, в ході сварки з ОСОБА_3, 1952 року народження, яка виникла на ґрунті тривалих неприязних відносин, маючи умисел на умисне вбивство, тобто умисне противоправне заподіяння смерті іншій людині, наніс ОСОБА_3, 1952 р.н., удар ножем у життєво важливий орган - грудну клітину зліва, в області серця, бажаючи заподіяння останньому смерті, чим спричинив йому тілесне ушкодження у вигляді рани лівої половини грудної клітини по передній пахвовій лінії на рівні 8-10 ребер, проникаючу у ліву плевральну та черевну порожнини з пошкодженням м'язового масиву грудної клітини, діафрагми, великого сальника з виділенням крові та повітря у ліву плевральну порожнину, що викликала необхідність проведення хірургічної операції - розтину грудної порожнини та черевосічення, що кваліфікується, як тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, але не довів свій злочинний умисел до завершення з причин, які не залежали від його волі, тому що ОСОБА_3, 1952 р.н., було терміново доставлено до лікарні, де йому була надана невідкладна медична допомога.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 себе винним у вчиненні інкримінованого йому злочині, передбаченому ч.2 ст.15, ч.1 ст.115 КК України визнав частково, пояснивши, що він проживає в АДРЕСА_1, з матір'ю та батьком ОСОБА_3.

Так як він часто вживає спиртне, між ним та батьком тривалий час склалися неприязні відносини.

09.08.2013, приблизно о 16-00 год. він повернувся до дому у стані алкогольного сп'яніння, через що між ним та батьком трапився черговий конфлікт, у ході якого батько наніс йому велику кількість ударів по різних частинах тіла, внаслідок чого зламав декілька ребер, після чого пішов до своєї кімнати.

Він пішов до гаражу, розташованого у дворі їх будинку, там взяв металеву трубу, щоб залякати батька, та повернувшись додому, зайшов до батька у кімнату.

Знаходячись там, між ним та батьком знову трапився конфлікт, у ході якого він замахнувся трубою на батька, а батько, схопившись рукою за металеву трубу і тиснучи на неї, повалив його на кухонний стіл. Батько однією рукою тримався за металеву трубу, а другою рукою почав наносити йому удари по різних частинах тіла. При цьому, батько притискав трубу з такою силою, що йому було важко дихати, і він подумав, що батько його задушить.

У цей час, він вільною рукою взяв кухонний ніж, який лежав на кухонному столі, та наніс ним удар батьку в грудь.

Після цього, батько припинив наносити йому удари та пішов до своєї кімнати, а він вийшов з будинку. Ніякої допомоги батьку він не надавав. Вбити батька він не бажав, а наніс удар ножем, захищаючись від його протиправних дій.

Позов прокурора визнає в повному обсязі.

Дослідивши докази, надані суду сторонами обвинувачення та захисту; повно, всебічно та об'єктивно давши оцінку наявним доказам, які добуті за вимогами КПК України, суд вважає, що винуватість ОСОБА_2 у вчиненні закінченого замаху на умисне вбивство найшла своє підтвердження в судовому засіданні.

В судовому засіданні потерпілий ОСОБА_3 пояснив в судовому засіданні, що він проживає в АДРЕСА_1, з дружиною ОСОБА_5 та сином ОСОБА_2

Протягом тривалого часу його син ОСОБА_2 зловживає спиртними напоями, в зв'язку з цим у них постійно траплялися скандали, в результаті яких він його часто бив.

09.08.2013 р. вранці його син ОСОБА_2 пішов на міське звалище, так як там заробляє собі на життя. Приблизно о 16-00 годині син повернувся назад і вже перебував у стані алкогольного сп'яніння. Через це між ними стався черговий скандал в ході якого, обвинувачений ОСОБА_2 почав його ображати і висловлюватись в його адресу нецензурною лайкою. Він схопив ОСОБА_3 за тулуб, повалив його на диван, який знаходиться на веранді і притиснув його до дивана, що б він заспокоївся.

В цей момент, до них підбігла його дружина і попросила відпустити ОСОБА_2. Він відпустив його, і пішов у свою спальню дивитися телевізор.

Через декілька хвилин, до нього в спальню забіг ОСОБА_2 з металевою трубою і нею вдарив його по лівій частині голови, оскільки він встиг відвернутися в біг.

Після цього, він схопився двома руками за трубу, яку тримав ОСОБА_2 і почав виривати її. Однак, ОСОБА_2 трубу з рук не випускав і вони таким чином перемістилися на кухню, де він притиснув ОСОБА_3 до кухонного столу трубою, тримаючи трубу двома руками і натискаючи нею в грудину ОСОБА_3 ОСОБА_3 намагався чинити опір, де в цей час перебували його руки, він не бачив. В цей момент він відчув гострий біль в області грудей з лівого боку, від чого кинув трубу. Він побачив не собі кров, а в руках ОСОБА_2 - кухонний ніж, та зрозумів, що ОСОБА_2 його підрізав. Ніж лежав на кухонному столі, до якого він притискав ОСОБА_3

Він, зажавши рану руками, пішов до своєї кімнати й крикнув дружині, що ОСОБА_2 його підрізав. До кімнати забігла його дружина, та з мобільного телефону подзвонила їхній дочці ОСОБА_6, повідомивши про те, що трапилося, і попросила викликати швидку допомогу. Через деякий час, приїхала «швидка допомога», та відвезла його до лікарні.

Коли він сідав в машину, він бачив, що ОСОБА_2 знаходиться на вулиці. Ніякої допомоги обвинувачений не здійснював.

Під час сварки, він був одягнутий в шорти, з голим торсом. Як був одягнений ОСОБА_2, він не пам'ятає, яким чином той його поранив, показати не може, так як не бачив.

В лікарні він перебував на стаціонарному лікуванні з 09.08.2013 р. до 27.08.2013 р.

В даний час претензій до свого сина ОСОБА_2 не має, цивільний позов заявляти не бажає, просить обрати синові покарання не пов'язане з позбавленням волі.

Під час сварки, він ні чув, щоб ОСОБА_2 погрожував йому вбивством.

Свідок ОСОБА_7, в судовому засіданні показав, що він на протязі десяти років, разом з обвинуваченим ОСОБА_2 він працював на полігоні побутових відходів поблизу с.Зелене, Мелітопольського району.

Під час їхнього спілкування він бачив, як ОСОБА_2 вживав наркотики, часто зловживав спиртними напоями.

Зі слів ОСОБА_2 і йому відомо, що у нього з його батьком конфліктні взаємовідносини: трапляються сварки, та бійки через те, що ОСОБА_2 ніде не працює та зловживає спиртними напоями.

Експерт ОСОБА_8 в судовому засіданні показав, що він проводив судово-медичну експертизу потерпілого ОСОБА_3 за його медичною документацією з лікарні, згідно якої у потерпілого ОСОБА_3 були пошкоджені відразу і грудна, і брючна порожнини. З такими тілесними ушкодженнями, враховуючи їх локалізацію, ушкодження внутрішніх органів, людина може прожити від декількох хвилин до декількох десятків хвилин. Ненадання кваліфікованої медичної допомоги та не проведення термінової операції у такому випадку неодмінно призводять до смерті потерпілого. Саме терміново проведена операція завадила настанню наслідків у вигляді смерті потерпілого.

Експерт ОСОБА_9 в судовому засіданні показав, що він проводив судово-медичну експертизу обвинуваченого ОСОБА_2, який при його огляді не скаржився на біль в районі ребер, при зовнішньому огляді обвинуваченого на тілі пошкоджень не було.

Згідно висновків судово-медичної експертизи потерпілого ОСОБА_3, у нього виявлені тілесні ушкодження у вигляді рани лівої половини грудної клітини по передній пахвовій лінії на рівні 8-10 ребер, проникаючу у ліву плевральну та черевну порожнини з пошкодженням м'язового масиву грудної клітини, діафрагми, великого сальника з виділенням крові та повітря у ліву плевральну порожнину, що викликала необхідність проведення хірургічної операції - розтину грудної порожнини та черевосічення, що кваліфікується, як тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.

Згідно висновків судової імунологічної експертизи на одязі обвинуваченого ОСОБА_2 виявлено кров людини, групова приналежність якої не виключає її походження від потерпілого ОСОБА_3

Згідно висновків судової імунологічної експертизи на скатертині з будинку, шортах та змиві з підлоги будинку виявлено кров людини, групова приналежність якої не виключає її походження від потерпілого ОСОБА_3 Походження крові від обвинуваченого ОСОБА_2 виключається.

Відповідно до Акту судової психіатричної експертизи №532, обвинувачений ОСОБА_2 виявляє психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання алкоголю, синдром залежності.

Згідно Висновку медичного огляду обвинуваченого ОСОБА_2 09.08.2013 року, він перебуває в стані алкогольного сп'яніння.

Відповідно Протоколу огляду місця події від 09.08.2013 року, додатковим протоколом місця події від 10.08.2013 року, згідно яких при огляді місця події виявлено та вилучено кухонний ніж, довжиною 19,5 см, з шириною клинка в середній частині, 1,9 см; та металеву трубу, довжиною 0,8 м.

Згідно ст. 84 КПК України, процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів. Згідно п.4 ч.1 ст.91 КПК України, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність.

Згідно ст.94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення.

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні, будучі матір'ю обвинуваченого та дружиною потерпілого, на підставі ст.63 Конституції України, відмовилась від дачі показань.

На підставі цього, прокурором Обуховим М. А. долучено до матеріалів провадження, як доказу, протоколу допиту свідка ОСОБА_5, але суд вважає даний протокол недопустимим доказом, оскільки згідно ст.95 ч.4 КПК України, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання; суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

Пунктом 22 Постанови Пленуму ВСУ №2 від 07.02.2003 року «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи», передбачено, що для відмежування умисного вбивства від умисного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого, необхідно ретельно досліджувати докази, що мають значення для з'ясування змісту і спрямованості умислу винного. Питання про умисел необхідно вирішувати виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки. Визначальним при цьому є суб'єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій: при умисному вбивстві настання смерті охоплюється умислом винного, а в разі заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого, ставлення винного до її настання характеризується необережністю.

Якщо винний діяв з умислом на вбивство, тривалість часу, що минув з моменту заподіяння ушкоджень до настання смерті потерпілого, для кваліфікації злочину як умисного вбивства значення не має.

Враховуючи сукупності всіх обставин вчиненого злочину, а саме: тривалість конфліктних взаємовідношень обвинуваченого з потерпілим, часті сварки між ними на ґрунті зловживання обвинуваченим спиртними напоями; той факт, що після закінчення конфлікту, обвинувачений ОСОБА_2 пішов в гараж, взяв металеву трубу, та повернувшись додому, вдарив нею по голові потерпілому, після чого кухонним ножем вдарив в ліву половину грудної клітини на рівні 8-10 ребер, проникаючу у ліву плевральну та черевну порожнини з пошкодженням м'язового масиву грудної клітини, діафрагми, великого сальника з виділенням крові та повітря у ліву плевральну порожнину, яке кваліфікується як тяжке, небезпечне для життя. Крім того, суд також враховує байдуже ставлення обвинуваченого ОСОБА_2 до наслідків тяжкого поранення, небезпечного для життя в момент заподіяння потерпілому, яке виразилося в тому, що він, не надавши допомоги, спокійно вийшов з дому.

Суд критично ставиться до показань ОСОБА_2, що він захищався від батька, який поламав йому ребра та спричинив йому тяжкі тілесні ушкодження, оскільки вони спростовуються медичним висновком експерта №528, згідно якого уОСОБА_3 малися легкі тілесні ушкодження: забій голови, рана слизової оболонки верхньої губи.

На підставі зібраних доказів, колегія суддів вважає, що дії обвинуваченого ОСОБА_2 правильно кваліфіковані за ч.2 ст.15, ч.1 ст.115 КК України, за вчинення закінченого замаху на вбивство, тобто умисне противоправне заподіянні смерті іншій людині.

Відповідно до п.1 Постанови пленуму ВСУ №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, суд має суворо додержувати вимог ст.65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суд має дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_2, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення (злочину), дані про особу обвинуваченого: має постійне місце мешкання, негативно характеризується з місця проживання, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не знаходиться, не працює, зловживає спиртними напоями; думку потерпілого, який просив призначити покарання обвинуваченому не пов'язане з позбавленням волі; обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченому ОСОБА_2, у відповідності до ст.67 КК України, суд вважає вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про те, що обвинуваченому ОСОБА_2 необхідно призначити покарання в межах санкцій ч.2 ст.15, ч.1 ст.115 КК України у вигляді позбавлення волі на певний строк.

Долю речових доказів вирішити в порядку вимог ст. 100 КПК України.

Позов Мелітопольського міжрайонного прокурора задовольнити.

Керуючись ст.ст.370, 373-376 КПК України, суд

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченому ч.2 ст.15, ч.1 ст.115 КК України, та призначити йому покарання - 7 років позбавлення волі.

Термін відбування покарання відраховувати з 09.08.2013 року, з моменту фактичного його затримання.

Запобіжний захід ОСОБА_2 в вигляді тримання під вартою, до набрання вироком законної сили, залишити без змін.

Речові докази по кримінальному провадженню, які знаходяться в кімнаті речових доказів Мелітопольського МВ ГУМВС України в Запорізькій області, згідно квитанції №82/12 - знищити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Мелітопольської міської ради, отримувач місцевий бюджет м. Мелітополя р/р 31416544700013 код ЄДРПОУ 01992877 код ОКПО 34676932 банк УДК ГУДК у Запорізькій області, місцевий бюджет м. Мелітополя 24060300 МФО 813015 на відшкодування витрат закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від кримінального правопорушення (злочину) ОСОБА_2 у розмірі 4008 гривень 24 копійки, призначення платежу: відшкодування витрат закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від кримінального правопорушення (злочину).

На вирок можуть бути подані апеляційні скарги в Апеляційний суд Запорізької області через Мелітопольський міськрайонний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченим, який перебуває під вартою в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

Копія вироку підлягає негайному врученню обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку звернувшись до суду із відповідною заявою.

Головуючий суддя

Мелітопольського

міськрайонного суду О. В. Іваненко

Суддя Мелітопольського

міськрайонного суду Н.М. Купавська

Суддя Мелітопольського

міськрайонного суду Л.В. Притуло