Постанова № 38709654, 16.05.2014, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

12 травня 2014 року Чернігів Справа № 825/1194/14

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Лобана Д.В.,

при секретарі Романенко Л.Л.,

за участю представників сторін

від позивача Падалки С.С.

Іванютіної О.В.,

від відповідача Большакової А.Ю.,

Бобруйко І.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства «Ніжинський механічний завод» до Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство «Ніжинський механічний завод» звернулось до суду з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції від 27.03.2013 № 0002201530.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем, на думку позивача, були порушені вимоги Податкового кодексу України, у зв'язку з чим податковий орган під час перевірки дійшов необґрунтованих висновків, які покладені в основу податкового повідомлення-рішення. Зокрема, висновки, про те що не зважаючи на сплату ПДВ, підставами для бюджетного відшкодування мають бути факти отримання товару, а тому згідно пп. а) п. 200.1 ст. 200 та п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України позивач не мав права включати до податкового кредиту суму податку, сплачену постачальником як частину передплати за товари.

ПАТ «Ніжинський механічний завод» вважає, що з такими висновками Ніжинської ОДПІ погодитися неможливо з оскільки факт здійснення попередньої оплати підтверджується платіжними дорученнями та віднесення сум до податкового кредиту відповідають вимогам п.198.1, 198.2, 198.3 ст. 198 та п.п. а) п. 200.1 ст. 200 ПК України.

Позивач звертає увагу на те, що Податковий кодекс України та Порядок № 1492, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011, не ставить розподіл фактично сплаченого податкового кредиту в залежності від факту отримання або не отримання товарів, робіт, послуг.

Враховуючи наведене, позивач просить задовольнити його позовні вимоги, визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції від 27.03.2013 № 0002201530.

У судовому засіданні представники позивача позов підтримали, просили його задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представники відповідача в судовому засіданні позов не визнали, просили відмовити в його задоволенні, посилаючись на письмові заперечення (а. с. 82-84), в яких зазначено, що податковою проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ «Ніжинськії механічний завод» (код СДРПОУ 14312565) декларації по ПДВ за грудень 2013 року, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, про що складено акт від 01 березня 2014 року № 1236/15-14312565 (далі - Акт).

До податкового кредиту листопада 2013 року підприємством включена передплата за товари на загальну суму 659759,00 грн, в т.ч. ПДВ 109959,80 грн, яка частково включена до додатку 2 до декларації, як оплата постачальникам товарів послуг в сумі 87014,00 грн.

В порушення п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України дані суми коштів сплачено за товари, які підприємством не отримані.

Враховуючи вищевикладене, Ніжинська ОДПІ просить відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи позовної заяви та заперечень на неї, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Публічне акціонерне товариство «Ніжинський механічний завод» (ідентифікаційний код 14312565) зареєстроване в якості юридичної особи, про що 02.08.1994 внесено відповідний запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, зареєстроване платником податку на додану вартість 18.07.1997, що підтверджено копією свідоцтва про державну реєстрацію платника податку на додану вартість № 200011463 (а. с. 72), копією довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (а. с. 71), взято на податковий облік в органах ДПС 08.08.1994 за № 95, перереєстровано на ПАТ «НМЗ» № 18649 від 21.11.2011, що підтверджується актом перевірки від 13.03.2014 № 1236/15-14312565 (а. с. 9), що сторонами не заперечується та відповідно до ст. 72 КАС України не потребує доказування.

Судом встановлено, що основними видами діяльності ПАТ «Ніжинський механічний завод» є :виробництво машин і устатковання для виготовлення харчових продуктів і напоїв, перероблення тютюну; виробництво іншого електричного устаткування, виробництво промислового холодильного та вентиляційного устаткування, виробництво інших машин і устаткування загального призначення, н.в.і.у., виробництво інших машин і устаткування спеціального призначення, н.в.і.у., виробництво залізничних локомотивів і рухомого складу, що підтверджується довідкою АБ № 894758 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (а. с. 71).

Ніжинською ОДПІ була проведена документальна позапланова виїзна перевірка правомірності нарахування ПАТ «Ніжинський механічний завод», код 14312565, бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за грудень 2013 року, за результатом якої складено акт від 13.03.2014 № 1236/15-14312565 (а. с. 8-14). Цим актом встановлено порушення абз. (а) п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого відбулось завищення бюджетного відшкодування по ПАТ «Ніжинський механічний завод» у декларації за грудень 2013 року на суму 87014,00 грн. Бюджетному відшкодуванню підлягає сума ПДВ, фактично сплачена постачальником товарів послуг - 64360,00 грн.

ПАТ «Ніжинський механічний завод» було направлено заперечення до Ніжинською ОДПІ на вищезазначений акт перевірки (а. с. 16-17), однак відповідачем не знайдено підстав для зміни висновків акту перевірки, що зазначено у відповіді на заперечення на акт (а. с. 18-21).

На підставі акту перевірки та викладених у ньому порушеннях Ніжинською ОДПІ було винесено податкове повідомлення-рішення від 27.03.2014 № 0002201530 (а. с. 22), яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість (а. с. 22).

Як свідчать матеріали справи між ПАТ «Ніжинський механічний завод» (покупцем) та ТОВ «Тулпресс-техно» (продавцем) укладено договір поставки товару від 06.11.2013 № 713196 (а. с. 23-25).

Договір підписано сторонами та скріплено печатками.

Реальність даного договору підтверджується податковою накладною № 34 від 15.11.2013 на загальну суму 393759,00 грн, в т.ч. ПДВ 65626,50 грн (а. с. 26).

Між ПАТ «Ніжинський механічний завод» (покупцем) та ПАТ «Носівське хлібоприймальне підприємство» (продавцем) укладено договір поставки № R-RC25 від 25.10.2013 (а. с. 27).

Договір підписано сторонами та скріплено печатками.

Реальність даного договору підтверджують: додаткова угода № 1 від 23.12.2013, № 2 від 14.03.2014 (а. с. 28, зворот а. с. 28); податкові накладні: від 11.11.2013 № 21 на загальну суму 160000,00 грн, в т.ч. ПДВ 26666,67 грн, від 20.11.2013 № 57 на загальну суму 82000,00 грн, в т.ч. ПДВ 13666,67 грн (а. с. 29-30); платіжні доручення: від 11.11.2013 № 270 на загальну суму 160000,00 грн, в т.ч. ПДВ 26666,67 грн, від 20.11.2013 № 357 на загальну суму 82000,00 грн, в т.ч. ПДВ 13666,67 грн (а. с. 31-32).

Також, між ПАТ «Ніжинський механічний завод» (покупцем) та ПАТ «Науково-виробниче підприємство «БІЛЬШОВИК» укладено договір поставки продукції № 13/054 від 28.11.2013 (а. с. 33-34).

Договір підписано сторонами та скріплено печатками.

Реальність даного договору підтверджують: додаткова угода № 1 від 28.03.2014 (а. с. 90), специфікація № 1 від 04.12.2013 (а. с. 35), специфікація № 2 від 28.03.2014 (а. с. 91), платіжне доручення № 437 від 28.11.2013 на загальну суму 24000,00 грн, в т.ч. ПДВ 4000,00 грн (а. с. 36), податкова накладна № 174 від 28.11.2013 на загальну суму 24000,00 грн, в т.ч. ПДВ 4000,00 грн (а. с. 37), видаткова накладна № 107 від 16.04.2014 на загальну суму 34650,06 грн, в т.ч. ПДВ 5775,01 грн (а. с. 92), товарно-транспортна накладна від 16.04.2014 (а. с. 93).

Також, на підтвердження обставин викладених у позовній заяві суду надано податкові декларації з податку на додану вартість, розрахунки коригування сум податку на додану вартість до податкових декларацій з податку на додану вартість (Д1), розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5), довідки про залишок суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (Д2), розрахунки суми бюджетного відшкодування (Д3), заяви про повернення суми бюджетного відшкодування (Д4), довідки (Д6) (а. с. 38-59), реєстр виданих та отриманих податкових накладних за листопад-грудень 2013 року (а. с. 60-70).

Відповідно до ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має суто економічні властивості, що неможливо без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків. Тому така ознака результатів господарської діяльності, як цінова визначеність, наявна в абсолютній більшості випадків, хоча в некомерційній господарській діяльності можливе безкоштовне надання результатів останньої.

Розділом V Податкового кодексу України врегульовані питання, пов'язані з обчисленням та сплатою податку на додану вартість.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Відповідно до п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Згідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, встановлена фактична сплата ПДВ постачальнику товару - платнику податку на додану вартість та факт засвідчення платником податку - покупцем факту передоплати товарів податковою накладною.

З акту перевірки та доводів представника відповідача вбачається, що єдиною підставою для висновку відповідача про відмову у бюджетному відшкодуванні з податку на додану вартість ПАТ «Ніжинський механічний завод» є відсутність документів про фактичну поставку товарів.

На що суд зазначає, що право платника податку - покупця товарів на отримання з Державного бюджету України сплаченого податку обумовлено лише фактичною сплатою цього податку постачальникам товарів - платникам податку на додану вартість.

При цьому, Податковий кодекс України не ставить наявність права на податковий кредит та права на бюджетне відшкодування платника податку в залежність від факту поставки товарів, оскільки від'ємне значення податку на додану вартість є коштами платника податку, які він сплатив продавцям (постачальникам) товарів (робіт, послуг) в ціні таких товарів (робіт, послуг).

Також слід зазначити, що податкові накладні, заповнені без порушень порядку їх заповнення та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлені строки, що дає право на включення зазначених в ній сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту покупця: у тому податковому періоді, в якому відбулася перша з подій, визначених пунктом 198.2 статті 198 Кодексу.

А також, у судовому засіданні позивачем зазначено, що строк поставки товару по вищезазначеним договорам ще не сплинув, оскільки до закінчення договорів поставки позивачем було укладено додаткові угоди, які передбачають продовження строку поставки товару та по договору № 13/054 від 28.11.2013 додаткову угоду було укладено 28.03.2014, про що податковій не було відомо на час проведення перевірки, а також про поставку товару за цією угодою.

Слід зазначити, що відповідно до пп. 14.1.202 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України продаж (реалізація) товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

Суд звертає увагу, що вищезазначені договори не включали альтернативних умов поставки продукції (будь-якої крім зазначеної у договорах), продукція за передоплатою по частині договорів поставлена, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією видаткової накладної (а. с. 92), а по іншим - строк виконання ще не сплив.

Суд зазначає, що доводи ж відповідача викладені в акті перевірки (зворот а. с. 13) про порушення п.п. а) п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України не відповідають дійсності, оскільки п.п. а) п. 200.1 ст. 200 ПК України не містить обмежень в залежності від моменту поставки товару, а ототожнення відповідачем понять «постачальник» з поняттям «постачання товарів» є безпідставними з огляду на зміст їх визначень.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірність своїх дій та рішення.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 122, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов публічного акціонерного товариства «Ніжинський механічний завод», - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції від 27.03.2013 № 0002201530.

Стягнути з Державного бюджету України на користь публічного акціонерного товариства «Ніжинський механічний завод» судові витрати в сумі 182 (сто вісімдесят дві) грн 70 коп.

Відповідно до ст. ст. 186, 254 КАС України апеляційна скарга подається через Чернігівський окружний адміністративний суд, а її копія надсилається апелянтом до суду апеляційної інстанції, протягом десяти днів з дня проголошення постанови, а у разі проголошення її вступної та резолютивної частин, або прийняття її у письмовому провадженні - протягом десяти днів з дня отримання її копії. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, або її подано з пропуском строку, у поновленні якого було відмовлено, а у разі вчасного подання апеляційної скарги, з набранням законної сили рішенням апеляційної інстанції, якщо оскаржувану постанову не скасовано.

Суддя Д.В. Лобан