Постанова № 38709627, 15.05.2014, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2014 року м. Чернівці Справа № 824/1590/14-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Лелюка О.П.,

за участю секретаря судового засідання Кіщук О.І.,

представника позивача Мазур О.Г. та відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Чернівецького міського центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення допомоги по безробіттю,

В С Т А Н О В И В :

Чернівецький міський центр зайнятості звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення допомоги по безробіттю.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що під час перебування на обліку в центрі зайнятості в статусі безробітного та отримання відповідної грошової допомоги ОСОБА_2 був зайнятою людиною, оскільки знаходився в цивільно-правових відносинах з публічним акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» та отримав винагороду за виконану роботу.

Посилаючись на положення Закону України «Про зайнятість населення» та Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», а також зважаючи на те, що в добровільному порядку відповідач не сплатив незаконно отриману в період з 08 липня 2013 року по 30 січня 2014 року допомогу по безробіттю, Чернівецький міський центр зайнятості просить суд стягнути з ОСОБА_2 кошти в розмірі 6053 грн 89 коп.

Відповідач надав суду заперечення у письмовій формі, в яких, вказуючи про безпідставність заявлених позовних вимог, просив суд в позові відмовити. Зокрема, наголошував на тому, що він не надав послуг публічному акціонерному товариству комерційний банк «Приватбанк» по договору доручення від 06 липня 2013 року №15264721 та не отримував за це винагороди протягом періоду перебування на обліку в міському центрі зайнятості.

Крім цього, зазначав про помилковість віднесення позивачем перебування особи у цивільно-правових відносинах до категорії зайнятого населення, оскільки пункт 1 статті 4 Закону України «Про зайнятість населення» не передбачає та не відносить даний вид діяльності до зайнятості населення.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві. Поряд з цим надав пояснення з приводу доводів відповідача, викладених у письмових запереченнях проти позову. Просив суд позовні вимоги задовольнити повністю.

Відповідач у судовому засіданні надав пояснення аналогічні тим, що наведені в письмових запереченнях проти позову. Просив суд в задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, дослідивши наявні матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 01 липня 2013 року ОСОБА_2 звернувся до Чернівецького міського центру зайнятості із заявою, в якій просив до вирішення питання його працевлаштування надати статус безробітного з виплатою допомоги по безробіттю, зазначивши при цьому те, що немає постійного або тимчасового заробітку, в т.ч. за договорами цивільно-правового характеру. Також зазначено про ознайомлення з пам'яткою «Ваші права - Ваші обов'язки», в якій, зокрема, вказано про обов'язок громадянина своєчасно повідомляти спеціаліста центру зайнятості про всі зміни своїх даних, внесених до персональної картки.

У зв'язку з цим та на підставі поданих документів наказами від 01 липня 2013 року №НТ130701 та від 08 липня 2013 року №НТ130708 відповідачу було надано статус безробітного із виплатою допомоги по безробіттю.

За час перебування на обліку в Чернівецькому міському центрі зайнятості у період з 08 липня 2013 року по 30 січня 2014 року ОСОБА_2 виплачено 6053 грн 89 коп. допомоги по безробіттю.

Позивач вказував, що в результаті проведеного обміну інформацією між Державною службою зайнятості, Державною податковою Адміністрацією та Пенсійним фондом України щодо розслідування страхового випадку та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітному встановлено, що під час перебування на обліку в Чернівецькому міському центрі зайнятості ОСОБА_2 був зайнятою людиною, оскільки знаходився в цивільно-правових відносинах з публічним акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» та отримав винагороду за виконану роботу.

Так, з матеріалів справи вбачається, що на підставі отриманої з публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» довідки від 01 лютого 2014 року №20.1.0.0.0/7-20140129/393 про перебування ОСОБА_2 у відносинах цивільно-правового характеру з публічним акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» та отримання винагороди за виконану роботу, Чернівецьким міським центром зайнятості було проведено розслідування, за результатами якого 17 лютого 2014 року складено Акт №51 розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про зайнятість населення».

Згідно вказаного акту в результаті проведеного розслідування страхового випадку встановлено факт подання недостовірних даних безробітним ОСОБА_2 під час перебування на обліку в Чернівецькому міському центрі зайнятості.

Також в цьому акті міститься запис про те, що 25 лютого 2014 року ОСОБА_2 від надання пояснень відмовився.

Наказом Чернівецького міського центру зайнятості від 17 лютого 2014 року №55 «Про відшкодування виплаченого матеріального забезпечення безробітним ОСОБА_2.» вирішено вжити необхідних заходів щодо повернення коштів ОСОБА_2 у сумі 6053 грн 89 коп.

18 лютого 2014 року Чернівецький міський центр зайнятості направив відповідачу повідомлення про повернення коштів у вказаній сумі.

Оскільки в добровільному порядку кошти сплачено не було, суб'єкт владних повноважень звернувся до суду з даним позовом.

Правові, економічні та організаційні засади реалізації державної політики у сфері зайнятості населення, гарантії держави щодо захисту прав громадян на працю та реалізації їхніх прав на соціальний захист від безробіття визначає Закон України «Про зайнятість населення» від 05 липня 2012 року № 5067-VI.

Згідно частини першої статті 1 Закону України «Про зайнятість населення» безробітний - особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи, а зареєстрований безробітний - особа працездатного віку, яка зареєстрована в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, як безробітна і готова та здатна приступити до роботи.

Положеннями статті 43 Закону України «Про зайнятість населення» визначено, що статусу безробітного може набути особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи.

Статус безробітного надається зазначеним у частині першій цієї статті особам за їх особистою заявою у разі відсутності підходящої роботи з першого дня реєстрації у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, незалежно від зареєстрованого місця проживання чи місця перебування.

Відповідно до частини першої статті 44 Закону України «Про зайнятість населення» зареєстровані безробітні мають право, зокрема, на матеріальне забезпечення на випадок безробіття та соціальні послуги відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та цього Закону.

Як вбачається з обставин справи, ОСОБА_2 в період з 01 липня 2013 року по 17 лютого 2014 року перебував у статусі «зареєстрованого безробітного» і з 08 липня 2013 року по 30 січня 2014 року отримував грошову допомогу по безробіттю.

Згідно частини першої статті 1 Закону України «Про зайнятість населення» зайнятість - не заборонена законодавством діяльність осіб, пов'язана із задоволенням їх особистих та суспільних потреб з метою одержання доходу (заробітної плати) у грошовій або іншій формі, а також діяльність членів однієї сім'ї, які здійснюють господарську діяльність або працюють у суб'єктів господарювання, заснованих на їх власності, у тому числі безоплатно.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про зайнятість населення» до зайнятого населення належать особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, особи, які забезпечують себе роботою самостійно (у тому числі члени особистих селянських господарств), проходять військову чи альтернативну (невійськову) службу, на законних підставах працюють за кордоном та які мають доходи від такої зайнятості, а також особи, що навчаються за денною формою у загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах та поєднують навчання з роботою.

З наявних у справі матеріалів слідує, що 06 липня 2013 року між ОСОБА_2 та публічним акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» було укладено Договір доручення №15264721.

За умовами цього договору Замовник (публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк») за винагороду доручає, а Виконавець (ОСОБА_2.) від імені Замовника зобов'язаний у строк з 01 липня 2013 року по 31 грудня 2013 року виконати роботу по поверненню Замовнику проблемної заборгованості кредитопозичальника, за що Замовник зобов'язаний оплатити Виконавцю виконання такого доручення.

Відповідно до пункту 4.2 Договору доручення від 06 липня 2013 року №15264721 оплата наданих послуг проводиться в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Виконавця, а за змістом пункту 4.3 цього договору оплата здійснюється щомісячно в строк до 30 числа місяця, наступного за звітним на підставі підписаного сторонами акта виконаних робіт.

В довідці публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» від 01 лютого 2014 року №20.1.0.0.0/7-20140129/393, яка була взята до уваги позивачем при проведенні розслідування страхового випадку та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про зайнятість населення», вказано, що ОСОБА_2 було сплачено винагороду в рамках відносин цивільно-правового характеру.

В довідці публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» від 31 січня 2014 року зазначено, що фізична особа ОСОБА_2 дійсно залучався по договору цивільно-правового характеру №15264721 в строк з 01 липня 2013 року по 31 грудня 2013 року в ПАТ КБ «Приватбанк».

Згідно наданої суду публічним акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» копії Акту виконаних робіт від 31 липня 2013 року №15264721-А(07/1), Виконавець (ОСОБА_2.) в період з 01 липня 2013 року по 31 липня 2013 року надав Замовнику (публічному акціонерному товариству комерційний банк «Приватбанк») таку послугу, як проведення роботи по поверненню замовнику проблемної заборгованості кредитопозичальника. Загальний рахунок виконаних послуг складає суму у розмірі 169 грн 20 коп. Також зазначено, що сторони претензій одна до одної не мають. А згідно також наданої банком копії виписки по особистому рахунку ОСОБА_2 по договору про надання послуг останньому було нараховано 140 грн 08 коп.

Таким чином, відповідач в період перебування на обліку в міському центрі зайнятості в статусі безробітного та отримання грошової допомоги по безробіттю виконував роботу за договором цивільно-правового характеру, за що йому було нараховано винагороду. Тобто ОСОБА_2 був зайнятою людиною, оскільки його діяльність пов'язувалась із задоволенням особистих та суспільних потреб, що принесло дохід у грошовій формі.

Відтак, безпідставними є твердження відповідача про те, що він не надав послуг публічному акціонерному товариству комерційний банк «Приватбанк» по договору доручення від 06 липня 2013 року №15264721 та не отримував за це винагороди протягом періоду перебування на обліку в міському центрі зайнятості. Такі доводи відповідача спростовуються наведеними вище обставинами справи у їх сукупності.

Відповідно до частини першої статті 45 Закону України «Про зайнятість населення» реєстрація безробітного в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, припиняється у разі, зокрема, зайнятості особи; встановлення факту виконання безробітним оплачуваної роботи (надання послуг).

Частинами другою статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02 березня 2000 року №1533-III передбачено, що застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Виходячи з того, що статтею 31 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» працевлаштування безробітного визначено як підставу припинення виплати допомоги по безробіттю, дана обставина є такою, що впливає на умови виплати матеріального забезпечення, а тому безробітний зобов'язаний повідомляти державну службу зайнятості про своє працевлаштування.

До цього ж, пунктом 5.5. Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20 листопада 2000 року №307, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 грудня 2000 року за №915/5136, передбачено, що виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі працевлаштування безробітного, зайняття підприємницькою або іншою діяльністю, пов'язаною з одержанням доходу безпосередньо від цієї діяльності, виконання робіт (послуг) за цивільно-правовими угодами (з дня працевлаштування, державної реєстрації як суб'єкта підприємницької або іншої діяльності, виконання робіт (послуг) за цивільно-правовими угодами).

Згідно частини третьої статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Відповідно до пункту 6.14 вказаного вище Порядку якщо під час одержання допомоги по безробіттю безробітний своєчасно не подав відомості про обставини, що впливають на умови її виплати, у тому числі встановлені під час розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення, з безробітного стягується сума виплаченої допомоги по безробіттю з моменту виникнення цих обставин. Якщо безробітний відмовився добровільно повернути зазначені кошти, то питання щодо їх повернення вирішується у судовому порядку.

Зважаючи на наведені норми чинного законодавства та встановлені в ході розгляду справи обставини, суд приходить до висновку про обґрунтованість дій позивача щодо припинення реєстрації відповідача як безробітного та пред'явлення йому вимоги про повернення суми виплаченого забезпечення внаслідок умисного невиконання своїх обов'язків та зловживання ними.

Відповідно до пункту 7 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України від 13 лютого 2009 року №60/62, постановою правління Пенсійного фонду України від 13 лютого 2009 року №7-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 березня 2009 року за №232/16248, рішення про повернення коштів особою чи роботодавцем оформлюється наказом. Протягом двох робочих днів після прийняття рішення центр зайнятості надсилає особі чи роботодавцю рекомендованим листом повідомлення про необхідність протягом 15 календарних днів з дня отримання повідомлення повернути незаконно виплачені кошти.

Пунктом 8 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним передбачено, що у разі відмови особи повернути кошти, а також у разі неповернення їх у встановлений строк стягнення таких коштів здійснюється у судовому порядку відповідно до законодавства.

З матеріалів справи слідує, що наказом Чернівецького міського центру зайнятості від 17 лютого 2014 року №55 вирішено вжити необхідних заходів щодо повернення коштів безробітним ОСОБА_2 та наступного дня вказаній особі направлено повідомлення про повернення суми 6053 грн 89 коп.

Оскільки в добровільному порядку зазначені кошти відповідачем не повернуто, такі підлягають стягненню в судовому порядку.

Згідно із пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Доказів, які б свідчили про повернення Чернівецькому міському центру зайнятості незаконно отриманої допомоги по безробіттю в сумі 6053 грн 89 коп. на день розгляду справи або ж доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідачем суду не подано.

З огляду на викладене, суд вважає про наявність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог.

Керуючись статтями 160 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Чернівецького міського центру зайнятості (р/р №37178032000051 в ГУДКСУ в Чернівецькій області, МФО 856135, код ЄДРПОУ 21415538) кошти в сумі 6053 (шість тисяч п'ятдесят три) грн 89 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.П. Лелюк

Постанова у повному обсязі складена 16 травня 2014 року.