Постанова № 38707154, 12.05.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

12 травня 2014 року письмове провадження № 2а-1659/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О. вирішив у порядку письмового провадження адміністративну справу

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГОТЕРРА» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів у м. Києві Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києвіпровизнання дій протиправними, скасування податкового повідомлення-рішення та стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість Позивач звернувся до адміністративного суду з позовом (з урахуванням уточнення позовних вимог), в якому просив:

1) визнати протиправними дії відповідача щодо зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, відображеної у податковій звітності за травень 2010 року та скасувати податкове повідомлення-рішення від 01.09.2011 р. № 0000527225 повністю;

2) стягнути з Державного бюджету України через відповідача 2 на користь позивача бюджетну заборгованість з податку на додану вартість у розмірі 1 293 946,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на думку позивача, в результаті прийняття, на підставі недостовірних висновків, відвідачем 1 протиправного податкового повідомлення-рішення, позивач був позбавлений законного права на бюджетне відшкодування сум податку на додану вартість за травень 2010 року.

Відповідач 1 проти позову заперечував, вважаючи заявлені позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, просив суд відмовити позивачу у задоволенні заявленого адміністративного позову.

Відповідач 2 проти позову також заперечував, наголошуючи на відсутності, з його боку, порушень будь-яких прав та законних інтересів позивача, просив суд відмовити позивачу у задоволенні заявленого адміністративного позову.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.03.2012 р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2012р., позивачу було відмовлено у задоволенні адміністративного позову повністю.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 05.03.2014 р. постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.03.2012 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2012 р. скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою суду від 26.03.2014 р. справу №2а-1659/12/2670 прийнято до розгляду та призначено судове засідання.

У судове засідання, призначене на 23.04.2014 р. представник відповідача 2 не прибув, хоча про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином. Клопотань про відкладення розгляду справи суду не надходило.

Відповідно до ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на наведене та з урахуванням вимог ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про доцільність розгляду справу у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем 15.06.2010 р. була подана відповідачу 1 податкова декларація з податку на додану вартість за травень 2010 року, в якій визначено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку у розмірі 1 293 946,00 грн.

Зазначена податкова декларація не була визнана відповідачем 1 як податкова звітність, що стало підставою для звернення позивача до адміністративного суду з відповідним позовом про визнання протиправними дії ДПІ у Шевченківському районі м. Києва щодо невизнання поданих позивачем податкових декларацій з податку на додану вартість, у тому числі, за травень 2010 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.03.2011 р. у справі № 2а-19026/10/2670 визнані протиправними дії ДПІ у Шевченківському районі м. Києва щодо невизнання поданих позивачем податкових декларацій з податку на додану вартість, у тому числі, за травень 2010 року.

22.04.2011 р. позивачем повторно подана відповідачу 1 податкова декларація з податку на додану вартість за травень 2010 року, в якій визначено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню у розмірі 1 293 946,00 грн., до якої були долучені відповідні додатки: Д3 «Розрахунок суми бюджетного відшкодування», Д5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів», Д2 «Довідка про залишок суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до ісламу податкового кредиту наступного податкового періоду», Д4 «Заява про повернення суми бюджетного відшкодування».

В подальшому, 24.06.2011 р., електронним способом, позивачем було подано відповідачу 1 уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок, в якому визначено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку у розмірі 1 293 946,00 грн.

Згідно доводів позивача, разом з уточнюючим розрахунком, ним подавалися відповідачу 1 відповідні додатки: Д3 «Розрахунок суми бюджетного відшкодування», Д5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів», Д2 «Довідка про залишок суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до ісламу податкового кредиту наступного податкового періоду», Д4 «Заява про повернення суми бюджетного відшкодування».

Відповідачем 1 в період з 22.07.2011 р. по 04.08.2011 р. була проведена документальна позапланова перевірка позивача з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за травень 2010 року.

За результатами перевірки відповідачем 1 складено акт від 11.08.2011 р. № 139/07-214/34820176, яким зафіксовано порушення позивачем п.200.7., п.200.8., п.200.4. ст.200 Податкового кодексу України та Наказу ДПА України «Порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість» від 25.01.2011 р. № 41, що призвело до завищення позивачем суми бюджетного відшкодування за травень 2010 року на суму 1 293 946,00 грн.

В акті перевірки позивача, крім іншого, зазначено, що перевіркою правомірності нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ не можливо встановити періоди, в яких виникло від'ємне значення, так як додаток 2 (Д2) «Довідка про залишок суми від'ємного значення непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду», додаток 3 (Д3) «Розрахунок суми бюджетного відшкодування» та додаток 4 (Д4) «Заява про повернення суми бюджетного відшкодування» до уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за травень 2010 року підприємством не подано.

У зв'язку з виявленими порушеннями, на підставі акта перевірки від 11.08.2011 р. № 139/07-214/34820176, відповідачем 1 прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 01.09.2011 р. № 0000527225, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за травень 2010 року (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних податкових періодів) у розмірі 1 293 946,00 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення, за правилами ст.56 Податкового кодексу України, оскаржувалось позивачем в адміністративному порядку до податкових органів вищого рівня, за результатом якого, рішення було залишене без змін.

Відповідно до п.56.1. ст.56 Податкового кодексу України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Дослідивши та надавши оцінку наявним у матеріалах справи письмовим доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі-Кодекс), він, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пп.14.1.181. п.14.1.ст.14 Кодексу, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно пп. «а» п.198.1, п.198.2., абз.1 п.198.3. ст.198 Кодексу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, крім іншого, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.6. ст.198 Кодексу, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Право на нарахування податкового кредит виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.201.10. ст.201 Кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно пп.14.1.18. п.14.1. ст.14 Кодексу, бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків закріплено у статті 200 Кодексу.

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (п.200.1. ст.200 Кодексу).

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п.200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (п.200.2. ст.200 Кодексу).

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п.200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п.200.3. ст.200 Кодексу).

Відповідно до п.200.4. ст.200 Кодексу, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п.200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації (п.200.7. ст.200 Кодексу).

До податкової декларації платником податків додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування та оригінали митних декларацій. У разі якщо митне оформлення товарів, вивезених за межі митної території України, здійснювалося з використанням електронної митної декларації, така електронна митна декларація надається контролюючим органом за місцем митного оформлення контролюючому органу за місцем обліку такого платника податків в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису відповідно до закону (п.200.8. ст.200 Кодексу).

Згідно п.200.10. ст.200 Кодексу, протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

За наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, контролюючий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки (п.200.11. ст.200 Кодексу).

При цьому, слід зазначити, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків (пп.75.1.2. п.75.1. ст.75 Кодексу).

Контролюючий орган зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету (п.200.12. ст.200 Кодексу).

На підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу (п.200.13. ст.200 Кодексу).

В той же час, відповідно до пп. б) п.200.14. ст.200 Кодексу, якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган, зокрема, у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування.

Згідно п.200.15. ст.200 Кодексу, у разі якщо за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або контролюючий орган розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, контролюючий орган не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов'язаний повідомити про це орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. Орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, тимчасово припиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до набрання законної сили судовим рішенням.

Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження контролюючий орган протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Підсумовуючи викладене, враховуючи положення п.200.1. ст.200 Кодексу, суд дійшов висновку, що правомірність формування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на пряму залежить від правомірності формування сум податкових зобов'язань та податкового кредиту, з різниці між якими вона і складається. Тобто предметом перевірки податковим органом платника податку з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість має бути перевірка правомірності формування сум податкових зобов'язань та податкового кредиту та, відповідно, реальність вчинення господарських операцій, за яким формуються відповідні показники. При цьому, дослідженню підлягають податкові декларації (розрахунки), фінансова, статистична та інша звітність, регістри податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинні документи які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів.

Як вбачається з матеріалів справи, податкова декларація з ПДВ за травень 2010 року була повторно подана позивачем до податкового органу 22.04.2011 р., проте, а ні камеральна, а ні позапланова перевірка заявлених у ній даних, у тому числі, суми ПДВ, заявленої до бюджетного відшкодування, відповідачем 1, з незрозумілих суду причин, проведена не була, що свідчить про порушення ним п.200.10. ст.200 Кодексу.

Позапланова перевірка з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за травень 2010 року була проведена відповідачем 1 лише після подачі позивачем уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за травень 2010 року (вх. від 24.06.2011 р. № 9004397517). При цьому, сума ПДВ, заявлена до бюджетного відшкодування, у зв'язку з поданням уточнюючого розрахунку, залишилась незміною.

Дослідивши акт перевірки позивача від 11.08.2011 р. № 139/07-214/34820176, судом встановлено, що висновки відповідача 1 про завищення позивачем суми бюджетного відшкодування за травень 2010 року на суму 1 293 946,00 грн. ґрунтуються виключно на доводах про неподання позивачем до уточнюючого розрахунку додатків Д2, Д3, Д4, зазначена обставина підтверджена представником відповідача в судовому засіданні.

У той же час фактична наявність чи відсутність податкової звітності (додатків до неї) не впливає на правомірність та обґрунтування заявленої суми бюджетного відшкодування. При цьому в ході перевірки, відповідачем 1 не було досліджено жодних первинних документів на підтвердження господарських операцій позивача з контрагентами, за результатами яких, фактично, і виникла сума ПДВ до бюджетного відшкодування. Більше того, відповідачем 1 не досліджувалось питання реальності здійснення господарських операцій позивача, що є основою для виникнення права на бюджетне відшкодування сум ПДВ, сплачених в ході таких операцій.

Судом запропоновано сторонам погодитись на проведення судово-бухгалтерської експертизи з метою поповнення недоліків акту відповідача 2 та, відповідно, прийняти на себе витрати на ї проведення. Представники сторін відповідного клопотання не заявили.

Враховуючи зазначене, суд не може виконати вимоги Вищого адміністративного суду України, викладені в ухвалі від 05.03.2014 р., щодо перевірки реальності здійснення господарських операцій, на підставі яких позивачем сформовано бюджетне відшкодування з податку на додану вартість, оскільки фактично необхідно провести перевірку первинних документів, яка була неналежно проведена відповідачем 1, тобто підмінити податковий орган, у його дискреційних повноваженнях.

При цьому, як зазначено в акті перевірки від 11.08.2011 р. № 139/07-214/34820176, за результатами перевірки не встановлювалось наявність (відсутність) правових відносин позивача з платниками, не перевірялись установчі документи, свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця, первинні та інші документи.

Перевіркою правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість порушень не встановлено. Тобто, фактично, відповідачем 1 не заперечувалась та не ставилась під сумнів реальність господарських операцій позивача з контрагентами, за якими позивачем задекларовано податковий кредит і податкові зобов'язання та, відповідно, сформовані суми ПДВ до бюджетного відшкодування.

За результатом системного аналізу вищевикладеного, враховуючи невиконання відповідачем 1 покладених на нього податковим законодавством обов'язків, суд дійшов висновку про відсутність підстав ставити під сумнів достовірність заявленої позивачем суми ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню за травень 2010 року у розмірі 1 293 946,00 грн.

Таким чином, суд погоджується з доводами позивача про протиправність дій відповідача 1 щодо зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, відображеної у податковій звітності за травень 2010 року та, відповідно, про скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 01.09.2011 р. № 0000527225.

Згідно п.200.23. ст.200 Податкового кодексу України, суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Зміст статті 25 Бюджетного кодексу України закріплює положення про те, що Державне казначейство здійснює безспірне списання з рахунків, на яких обліковуються гроші Державного бюджету та місцевих бюджетів, за рішенням, яке було прийнято державним органом, що відповідно до закону має право на його застосування.

Відповідно до пп. 5) п.4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого Указом Президента України від 13.04.2011 р. № 460/2011, Державна казначейська служба України, відповідно до покладених завдань, зокрема, здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Пунктом 7 зазначеного Положення визначено, що Казначейство України здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, районах у містах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення (у разі їх утворення).

Таким чином, у разі невідшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість право позивача порушується внаслідок неодержання коштів з бюджету, а тому вимога про відшкодування заборгованості (стягнення) є належним способом захисту цього права.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.1, 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачами, як суб'єктами владних повноважень, не виконаний обов'язок щодо доказування з урахуванням вимог встановлених ч.2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.

За таких обставин, Окружний адміністративний суд міста Києва за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази, вважає заявлені позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГОТЕРРА» задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів у м. Києві щодо зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, відображеної у податковій звітності за травень 2010 року та скасувати податкове повідомлення-рішення від 01.09.2011 р. № 0000527225.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГОТЕРРА» заборгованість з податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГОТЕРРА» у банку в розмірі 1 293 946,00 грн.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст.ст.185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Р.О. Арсірій