Постанова № 38706491, 18.12.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2013 р. Справа № 804/16387/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Барановського Р. А. розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" до Дніпропетровської митниці; Головного управління Державного казначейства України у Дніпропетровській області, за участі третьої особи - Головного управління Державного казначейства України у місті Києві про визнання нечинним рішення, скасування картки відмови та повернення надмірно сплачених коштів, -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Дніпропетровської митниці; Головного управління Державного казначейства України у Дніпропетровській області, за участі третьої особи - Головного управління Державного казначейства України у місті Києві, у якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить:

визнати нечинним рішення Криворізької митниці про визначення митної вартості товарів № 113000006/2010/000346/1 від 07.05.2010р.;

скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України за №113050000/0/00534 від 07 травня 2010 року;

повернути з Державного бюджету України в особі Головного управління Державного казначейства у Дніпропетровській області на користь Публічного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» кошти на відшкодування шкоди у вигляді надмірно сплаченого податку на додану вартість у розмірі 20 161,07 гривень;

повернути з Державного бюджету України в особі Головного управління Державного казначейства у Дніпропетровській області на користь Публічного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» кошти на відшкодування шкоди у вигляді надмірно сплаченого ввізного мита у розмірі 2529,56 гривень.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем при винесенні рішення щодо визначення митної вартості товарів порушені вимоги законодавства, оскільки відповідач визначив митну вартість товарів із застосуванням резервного методу, тоді як позивач діяв на підставі контракту, а тому митне оформлення товарів потрібно було визначити за ціною контракту.

Відповідач 1 заперечує проти задоволення позову. Правомірність дій митного органу та пояснюється тим, що при поданні ВМД №113050000/2010/003644 від 07.05.2013р. позивач не надав будь-яких інших документів для підтвердження митної вартості задекларованого товару.Так, у зв'язку з відсутністю інформації про ціну контракту на ідентичні та подібні товари та можливість застосування відповідачем другого-п'ятого методів, митним органом було правомірно застосовано резервний (шостий) метод. Відповідач зазначає, що законодавством не передбачено письмове фіксування причин неможливості застосування кожного із методів.

Відповідач 2 заперечує проти задоволення адміністративного позову. Так, на думку відповідача 2, у зв'язку з неотриманням від митного органу відповідних висновків, передбачених згідно Порядку взаємодії митних органів з органами Державного казначейства України в процесі повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи затвердженого спільним наказом Державної митної служби України та Державного казначейства України від 20.07.2007р. за №611/147, повернення позивачу з бюджету надмірно сплачених обов'язкових платежів є неможливим.

Позиція третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 2 полягає у тому, що контролюючим органом стягнення платежів вказаних у позовній заяві є митні органи. Так Головне управління Державного казначейства України у м. Києві будь-яких протиправних дій відносно позивача не здійснювало.

Дослідивши матеріали адміністративного позову, судом встановлено наступне.

12.02.2010р. між ВАТ «Північний гірничо-збагачувальний комбінат», як покупцем та фірмою «Alderston GB Limited», м. Лондон Велика Британія укладено зовнішньоекономічний контракт №0212-SG02/10 від 12.02.2010р., де продавець зобов'язався продати вогнетривкі матеріали покупцю, а покупець- прийняти і оплатити на умовах, вказаних у Специфікаціях, які є невід'ємною частиною контракту.

Пунктом 4 зазначеного контракту передбачено, що «ціни на продукцію вказані в Специфікації №1 та розуміються на умовах DDU - митний ліцензійний склад в смт Радушне Україна. Пункт 4.2. Загальна вартість поставленої продавцем за даним Контрактом продукції складає 2 108 644, 75 євро та включає витрати на тару, упаковку, маркіровку, завантаження продукції на складі виробника, транспортні витрати до смт Радушне та розміщення на митному ліцензійному складі. Порядок оплати вартості зберігання продукції на митному ліцезійному складі визначені п. 12.5 Контракту. 4.3. «на протязі дії контракту ціни є твердими та не підлягають зміні в односторонньому порядку».

Крім того, згідно 5 розділу контракту «Умови оплати» «5.2. Покупець зобов'язується провести оплату поставленої по даному контракту продукції прямим банківським переводом на рахунок продавця в слідуючому порядку: 5.2.1-30% загальної вартості продукції (EUR 632 593, 43)-авансом, на підставі рахункку, виставленого продавцем на протязі 10 банківськтх днів від дати підписання контракту обома сторонами; 5.2.2-70% вартості постановленої партії продукції - на протязі 5 календарних днів з дати отримання повідомлення продавця про наявність партії продукції на митному ліцензійному складі в смт Радушне Україна».

07.05.2010 року позивач подав до відділу митного оформлення Криворізької митниці вантажну митну декларацію № 113050000/2010/003644 для проведення митного оформлення товару.

Відповідно до змісту декларації Позивач задекларував цеглу вогнетривку : - N0.5 КОLАS 130 вогнетривкість: 1380 град.С, застосування: теплоізоляційні футеровки сталерозливних ковшів, шахтних обертових печей для випалу вапна, цементу, котлів енергетичній промисловості та подібних, та N0.5 АLКО-72М, вогнетривкість : 1700 град.С, застосування: на кладки, звіди та екстремальні навантажувальні частини металургійних агрегатів, виробник «RЕFRАКО» Словаччина.

Митна вартість товару була заявлена Позивачем шляхом подання декларації митної вартості форми ДМВ-1, за ціною договору (метод 1) відповідно до статті 267 Митного кодексу України.

Посадова особа відповідача здійснила перевірку правильності визначення митної вартості товару згідно з чинним законодавством та у зв'язку з невідповідністю ціни товару заявленого до митного оформлення з рівнем митної вартості товарів, що вже оформлені (витяг з цінової Бази даних ЄАІС ДМСУ), встановила, що заявлена вартість вказаних товарів - 0,67 Євро за кг, та 0,09 Євро за кг є нижчою ніж митна вартість аналогічного товару цього виробника, цієї ж марки, що ввозилась на митну територію України 1,31 Євро за кг. та 1,41 Євро за кг. відповідно.

Посадова особа митного органу прийшла до висновку щодо необхідності подання додаткових документів, що підтверджують, заявлену митну вартість товарів згідно п. 11 Постанови Кабінету Міністрів України № 1766 від 20 грудня 2006 року про що здійснила відповідний запис в декларації митної вартості, в графі «для відміток митного органу», а саме : прайс-листи фірми виробника товару; калькуляцію фірми виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів підготовлені спеціалізованими експертними організаціями. Також повідомлено, що декларант за власним бажанням подає інші документи для підтвердження заявленої митної вартості.

Представник позивача в особі Лудіщева Д.О., із вказаним записом був ознайомлений 07 травня 2010 року, що підтверджується його підписом на зворотному боці декларації митної вартості, та підприємством надано лист № 100422-2 від 22 квітня 2010 р.; прайс-лист на 2010 р.; лист № 100118-1 від 18 січня 2010 р., лист № 100205-1 від 05 лютого 2010 р., лист № 100208-1 від 08 лютого 2010 р., лист № 100121-1 від 21 січня 2010р. Калькуляцію фірми виробника та довідки про вартісні і якісні характеристики товарів надати неможливо.

Також представником митного органу зазначено, що проведено калькуляцію та облік ціновою інформацією.

Про можливість оформлення під гарантійні зобов'язання згідно Наказу Державної митної служби України від 17.03.08 № 230 повідомлено 07 травня 2010 р.

Крім того, відповідачем встановлено, що декларантом не надано обов'язкового документу згідно п.7 Порядку декларування митної вартості, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого Постановою КМУ від 20.12.2011р. № 1766, а саме банківського платіжного документа, оскільки згідно умов контракту було здійснено передплату за товар у розмірі 30 % від загальної вартості товару (графа 20 ВМД від 07.05.2010р. № 113050000/2010/003644).

У зв'язку з ненаданням переліку запропонованих документів, невідповідністю наданого прайс-листа вимогам п.12 ГЖМУ № 1766, в частині відсутності необхідних реквізитів (назва підприємства, його адреса, номер телефону, вихідний номер та дата відправлення), при цьому надані листи є лише комерційною пропозицією перед укладанням контракту, а також неможливістю визначити митну вартість жодним з п'яти перших методів, відповідачем митна вартість визначена з урахуванням резервного методу.

07 травня 2010 року митницею винесено рішення щодо визначення митної вартості № 113000006/2010/000346/1 від 07 травня 2010 р. з застосуванням методу № 6 на підставі статті 273 Митного кодексу України. Джерелом інформації що використовувалось митним органом було ЦБД Державної митної служби України.

За результатами розгляду митної декларації, товаросупровідних та інших документів винесено Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 113050000/0/00534 від 07 травня 2010р., згідно якої зазначено, товари не підлягають митному оформленню з таких причин :

- відбулось коригування митної вартості товару № 1, 2 відповідно до Рішення ВКМВ від 7 травня 2010 року № 113000006/2010/000346/1. Закон України від 11 липня 2002 року «Митний Кодекс України», ПКМУ від 20 грудня 2006 року № 1766 «Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження» та ПКМУ від 9 квітня 2008 року № 339 «Про затвердження порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості». Постанова Кабінету Міністрів України від 09.06.1997 № 574 «Положення про вантажну митну декларацію» Наказ Державної митної служби від 20.04.2005 № 314 «Про затвердження Порядку здійснення Порядку здійснення митного контролю й митної декларації». Вимоги виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації митного оформлення чи пропуску цих товарів і транспортних засобів через митний кордон України:

- декларування вантажу відповідно до винесеного рішення.

Суд доходить висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 40 Митного кодексу України усі товари і транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон України, підлягають митному контролю. Митний контроль передбачає проведення митними органами мінімуму митних процедур, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи. Обсяг таких процедур та порядок їх застосування визначаються відповідно до Митного Кодексу, інших нормативно-правових актів, а також міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку.

За приписами пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України Про затвердження Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів № 339 від 9 квітня 2008 року - контроль за правильністю визначення митної вартості товарів під час проведення операцій їх митного контролю і митного оформлення здійснюється митним органом відповідно до статті 41 Митного Кодексу України шляхом проведення перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товарів, і відомостей, що необхідні для здійснення митного контролю, згідно з Порядком декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 року №1766; порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено або наявною у митного органу інформацією про рівень цін на такі товари або вартість прямих витрат на їх виробництво, у тому числі сировини, матеріалів та/або комплектувальних виробів, які входять до складу товарів.

Засвідчення відомостей, одержаних під час митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, та оформлення результатів такого контролю, а також статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів і транспортних засобів є митним оформленням. Митне оформлення здійснюється посадовими особами митного органу є метою митного оформлення.

Відповідно до статті 72 Митного кодексу України - митне оформлення розпочинається після подання митному органу митної декларації, а також усіх необхідних для здійснення митного контролю та оформлення документів, відомостей щодо товарів і транспортних засобів, які підлягають митному оформленню. Засвідчення митним органом прийняття товарів, транспортних засобів та документів на них до митного контролю та митного оформлення здійснюється шляхом проставлення відповідних відміток на митній декларації та товаросупровідних документах.

Статтею 54 Митного Кодексу України передбачено, що документи, необхідні для здійснення митного контролю, подаються до митного органу при перетинанні товарами і транспортними засобами митного кордону України, декларуванні товарів і транспортних засобів, повідомленні митного органу про намір здійснити переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України, здійсненні митними органами інших контрольних функцій відповідно до цього Кодексу.

Статтею 45 Митного кодексу України встановлений обов'язок осіб, які переміщують товари і транспортні засоби через митний кордон України, подавати митним органам документи та відомості, необхідні для здійснення митного контролю. За приписами пункту 17 Постанови Кабінету Міністрів України № 80 від 1 лютого 2006 року "Про перелік документів, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України", до зазначеного переліку входять документи, що використовуються для визначення митної вартості товарів.

Статтею 81 Митного кодексу України визначено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари і транспортні засоби, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Митна декларація приймається та реєструється митним органом у порядку визначається Кабінетом Міністрів України або уповноваженим ним органом. Подання митної декларації повинно супроводжуватися наданням митному органу комерційних супровідних та інших необхідних документів, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України або уповноваженим ним органом. Митна декларація приймається митним органом, якщо встановлено, що в ній містяться всі необхідні відомості і до неї додано всі необхідні документи. Дата і час прийняття митної декларації фіксуються посадовою особою митного органу, що її прийняла, проставлянням відміток на бланку митної декларації та відповідним записом у документах митного органу. З моменту прийняття митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення.

Митний орган не наділений повноваженнями відмовити в прийнятті митної декларації, якщо декларантом виконано всі умови, встановлені цим Кодексом.

Відмова митного органу в прийнятті митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанту.

Митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього Кодексу.

Відомості про митну вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, використовуються для нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів), ведення митної статистики, а також у відповідних випадках для розрахунків у разі застосування штрафів, інших санкцій та стягнень, встановлених законами України.

Митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості.

Відповідно до статей 264, 265 Митного кодексу України заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

У разі потреби у підтвердженні заявленої митної вартості товарів декларант зобов'язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки відповідно до порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України. Митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями цього Кодексу.

Митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості, саме нерозуміння цієї норми спричинило звернення до суду позивача, та не виконання ним вимог митниці при митному оформлені.

Умови та механізм декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, подання декларантом відомостей для її підтвердження визначені положеннями постанови Кабінету Міністрів України № 1766 від 20 грудня 2006 року, якою затверджений Порядок декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження.

Пунктом 6 цієї Постанови передбачено, що декларант самостійно заповнює декларацію митної вартості, за винятком граф, призначених для відміток митниці.

Пунктом 7 Постанови Кабінету Міністрів України № 1766 від 20 грудня 2006 року визначений перелік обов'язкових документів, що додаються декларантом на підтвердження заявлених ним відомостей про визначення митної вартості.

За змістом пункту 11 цієї Постанови - для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи. Посадова особа митного органу у графі «Для відміток митниці» декларації митної вартості робить запис про необхідність подання додаткових документів, що підтверджують митну вартість товарів, із складенням переліку, зазначає дату і прізвище та ставить свій підпис. Декларант ознайомлюється з таким записом.

Відповідно до пунктів 13, 14 Постанови Кабінету міністрів України № 1766 від 20 грудня 2006 року декларант зобов'язаний подати додаткові документи, визначені у пункті 11 цього Порядку, протягом 10 календарних днів після ознайомлення із записом митного органу про їх подання. У разі відмови подати додаткові документи декларант робить відповідний запис із зазначенням дати, прізвища та проставлення свого підпису на зворотному боці основного аркуша декларації митної вартості. Якщо декларантом не подано в установлений строк додаткові документи або якщо він відмовився від їх подання, митну вартість товарів визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.

Відповідно до статті 266 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів: за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються (метод 1); за ціною угоди щодо ідентичних товарів (метод 2); за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів (метод 3); на основі віднімання вартості (метод 4); на основі додавання вартості (метод 5); резервного (метод 6).

З аналізу вищенаведених положень законодавства випливає, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Між тим, такі функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів.

Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 13.11.2013р. (справа №К/800/29942/13) зазначив про те, що відповідач мав повноваження витребувати додаткові документи для перевірки правильності зазначеної митної вартості товару, за наявності підстав сумніву митної оцінки товару, що перемішуються через митний кордон України. В даних спірних правовідносинах у митниці виник обгрунтований сумнів щодо правильності заявленої митної вартості товару, яка була нижчою від наявної бази даних світових цін на вказаний товар.

З урахуванням наведеного митниця мала обгрунтовані підстави для витребування додаткових документів для підтвердження заявленої, митної вартості товару. При витребуванні додаткових документів митниця діяла відповідно до Порядку № 1766 та норм митного законодавства. При цьому відповідач, відповідно наведених законодавчих норм надав позивачу можливість підтвердження заявленої митної вартості чи корегування митної вартості шляхом надання додаткових документів, однак наданим правом позивач не скористався, підстав щодо неможливості надання додаткових документів не зазначив, можливість оформити тимчасову декларацію згідно статті 82 Митного кодексу України не використав. Інших способів, ніж витребування додаткових документів, надання часу, для підтвердження заявленої митної вартості товару із декларантом законодавчими нормами не передбачено.

Таким чином, відповідачем не доведено обґрунтованість застосування шостого методу та неможливість застосування попередніх методів в їх послідовності.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" до Дніпропетровської митниці за участі третьої особи - Головного управління Державного казначейства України у місті Києві про визнання нечинним рішення, скасування картки відмови та повернення надмірно сплачених коштів - підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати нечинним рішення Криворізької митниці про визначення митної вартості товарів №113000006/2010/000346/1 від 07.05.2010р.

Скасувати картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України за №113050000/0/00534 від 07.05.2010р.

Повернути з Державного бюджету України в особі: Головного управління Державної казначейської служби у Дніпропетровській області на користь Публічного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" кошти на відшкодування шкоди у вигляді надмірно сплаченого податку на додану вартість у розмірі 20 161, 07 грн. (двадцять тисяч сто шістдесят одна гривня сім копійок).

Повернути з Державного бюджету України в особі: Головного управління Державної казначейської служби у Дніпропетровській області на користь Публічного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" кошти на відшкодування шкоди у вигляді надмірно сплаченого ввізного мита у розмірі 2529, 56 грн. (дві тисячі п'ятсот двадцять дев'ять гривень п'ятьдесят шість копійок).

Копію постанови направити сторонам у справі.

Постанова суду набирає законної сили та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, передбачені статтями 186 та 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Р.А. Барановський