Постанова № 38706471, 02.12.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2013 р. Справа № 804/14686/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіБарановського Р. А. при секретаріКанівець К.В. за участю: представника позивача представника відповідача ОСОБА_6 Кравченко М.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення та податкової вимоги,-

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, у якому просить:

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області №0002502400 від 30.04.2013р. в частині визначення грошового зобов'язання за платежем "земельний податок з фізичних осіб" в сумі 5248, 91 грн.;

визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області №1/58 ід 06.09.2013р., якою встановлено суму податкового боргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 за узгодженим грошовим зобов'язанням по земельному податку з фізичних осіб у розмірі5248, 91 грн.

Представник позивача, позов підтримав і надав пояснення, аналогічні доводам викладеним у позовній заяві.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. В обґрунтування позовних вимог, позивач є платником єдиного податку за ставкою 5%, провадить підприємницьку діяльність за рахунок здачі в оренду майна і, відповідно, земельної ділянки, то на нього поширюється дія п.п.4 п.297.1 ст.297 Податкового кодексу України, згідно якої - платники єдиного податку звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з таких податків і зборів земельного податку, крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються ними для провадження господарської діяльності. Також позивач зазначив, що Лист Державної податкової служби України від 06.03.2012 року № 6535/7/17-3217 "Про плату за землю з фізичних осіб" за своєю правовою природою є протиправним, таким, що не відповідає вимогам Конституції України, винесеним з перевищенням владних повноважень, що, в свою чергу, порушує права та інтереси платників податків.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував, надавши обгрунтування аналогічні доводам, викладеним у запереченнях на адміністративний позов.

Позиція відповідача аргументована правомірністю дій податкового органу. Так, враховуючи, те, що податкове повідомлення-рішення форми "Ф" від 30.04.2013 за №0002502400 про нарахування податкового зобов'язання з земельного податку з фізичних осіб у сумі 5 248,91 грн. позивачем було отримано особисто 17.07.2013 року, та не оскаржене в адміністративному або судовому порядку, то відповідно статті 54 Податкового кодексу, така сума грошового зобов'язання вважається узгодженою. Крім того, відповідач зазнав, що у разі якщо право власності на земельну ділянку оформлене на фізичну особу (фізичну особу -підприємця) і земельна ділянка використовується ним для провадження господарської діяльності (магазин, СТО тощо), то такий підприємець (платник єдиного податку) звільняється від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з земельного податку (з врахуванням підпункту 291.5.3 пункту 291.5 статті 291 Податкового кодексу).

Заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає, мотивуючи це наступним.

Державною податковою інспекцією в Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області винесене податкове повідомлення-рішення № 0002502400 від 30.04.2013 року, згідно якого Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 (далі - Позивач) на підставі п.п.54.3.3 п.54.3 ст.54 розділу II та п.286.5 ст.286 розділу XIII Податкового кодексу України встановлено суму грошового зобов'язання за платежем земельний податок з фізичних осіб (код платежу 5013050300) в сумі 5 248,91 (п'ять тисяч двісті сорок вісім гривень 91 коп.).

Отримавши 17.07.2013 року спірне податкове повідомлення-рішення від 30.04.2013 року, ОСОБА_4 звернувся з заявою до податкового органу про невизнання цього рішення.

На виконання покладених обов'язків, Державна податкова інспекція у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області, у відповідь на заяву ОСОБА_4 надала повідомлення №3772/10/17-3 від 29.08.2013 з відповідними роз'ясненнями про сплату за землю та підстави нарахування цих податків, які необхідно сплатити.

06 вересня 2013 року відповідачем винесено податкову вимогу № 1/58, відповідно до якої станом на 06.09.2013 року сума податкового боргу Позивача за узгодженими грошовими зобов'язаннями становить 5 248, 91 грн.

В свою чергу, Головне управління Міндоходів у Дніпропетровській області (лист від 18.10.2013 року № 3251/10/04-36.15-04-24 "Про розгляд звернення") підтримало позицію відповідача щодо необхідності сплати Позивачем земельного податку.

Не погоджуючись із винесеними рішеннями та вимогою, фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернувся до суду із даним позовом.

При проведенні ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області камеральної перевірки з орендної плати про несвоєчасну сплату орендної плати за землю, зафіксовано порушення фізичної особи -підприємця ОСОБА_4, відповідно пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-УІ, із змінами і доповненнями, а саме за 2013 рік у розрахунку визначено, що за період з 01.01.2012 - 31.12.2013 року сума основного боргу за оренду землі складає 5 248,91 грн.

Контролюючі органи - органи доходів і зборів у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України та іншими нормативно-правовими актами органів державної влади.

Відповідно статті 19 Податкового кодексу України, контролюючі органи - органи доходів і зборів виконують, зокрема, таку функцію, як здійснення адміністрування податків, зборів, платежів та контролю за своєчасністю подання платниками податків та платниками єдиного внеску передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків, зборів, платежів установлених цим кодексом.

Земельні відносини в Україні регулюються Земельним кодексом України від 25.10.2001 №2768-111, а справляння плати за землю - Податковим кодексом України від 02.12.2010 №2755-ІУ (далі - ПК).

Згідно із статтею 269 ПК - платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Статею 270 ПК передбачено, що об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, та земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Відповідно до ст.206 Земельного кодексу України, використання землі в Україні є платним. Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру (п.286.1 ст.286 ПК).

Дані державного земельного кадастру - сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим земельних ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристики, розподіл серед власників землі та землекористувачів, підготовлених відповідно до закону (пп. 14.1.42 п. 14.1 ст. 14 ПК).

Облік фізичних осіб - платників податку і нарахування відповідних сум проводяться щороку до 1 травня (п.287.2 ст.287 ПК).

Пунктом 286.5 ст. 286 ПК встановлено, що нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному ст.58 ПК.

При переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно (п.287.6 ст.287 ПК).

Відповідно статті 125 Земельного кодексу право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно статті 126 Земельного кодексу України - документами, що посвідчують право власності або право користування землею, є:

державний акт на право власності на земельну ділянку;

державний акт на право постійного користування земельною ділянкою;

право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі.

Отже, враховуючи те, що використання землі є платним та підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, то при отриманні від відповідних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно інформації, необхідної для обчислення і справляння плати за землю, контролюючий орган надсилає фізичній особі податкове повідомлення - рішення щодо сплати податку за земельну ділянку. Податок підлягає сплаті протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

Так як, сума узгодженого податкового зобов'язання не сплачена Вами у строки визначені пунктом 287.5 статті 287 Податкового кодексу, ДПІ у Красногварідському районі м. Дніпропетровська правомірно винесена податкова вимога від 06.09.2013 року № 1/58, відповідно до вимог статті 59 Податкового кодексу.

Одночасно повідомляємо, що відповідно до підпункту 297.1.4 пункту 297.1 статті 297 Податкового кодексу платники єдиного податку звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності, зокрема, з земельного податку, крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються ними для провадження господарської діяльності.

Згідно з Узагальнюючою податковою консультацією щодо плати земельного податку власниками нежитлових приміщень, платниками єдиного податку - фізичними особами - підприємцями, затвердженої наказом ДПС України 23.11.2012 №1051, якщо право власності на земельну ділянку оформлене на фізичну особу (фізичну особу -підприємця) і земельна ділянка використовується ним для провадження господарської діяльності (магазин, СТО тощо), то такий підприємець (платник єдиного податку) звільняється від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з земельного податку (з врахуванням підпункту 291.5.3 пункту 291.5 статті 291 Податкового кодексу).

Підпункт 291.5.3 пункту 291.5 статті 291 Податкового кодексу, фізичні особи -підприємці, які надають в оренду земельні ділянки, загальна площа яких перевищує 0,2 гектара, житлові приміщення та/або їх частини, загальна площа яких перевищує 100 квадратних метрів, нежитлові приміщення (споруди, будівлі) та/або їх частини, загальна площа яких перевищує 300 квадратних метрів.

Отже, якщо право власності на земельну ділянку оформлене на фізичну особу (фізичну особу - підприємця) і земельна ділянка використовується ним для провадження господарської діяльності (магазин, СТО тощо), то такий підприємець (платник єдиного податку) звільняється від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з земельного податку (з врахуванням підпункту 291.5.3 пункту 291.5 статті 291 Податкового кодексу).

Згідно із статтею 796 Цивільного кодексу України, одночасно з правом найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) наймачеві надається право користування земельною ділянкою, на якій вони знаходяться, а також право користування земельною ділянкою, яка прилягає до будівлі або споруди, у розмірі, необхідному для досягнення мети найму. У договорі найму сторони можуть визначити розмір земельної ділянки, яка передається наймачеві. Якщо розмір земельної ділянки у договорі не визначений, наймачеві надається право користування усією земельною ділянкою, якою володів наймодавець.

Відповідно до статті 797 Цивільного кодексу України- плата, яка справляється з наймача будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), складається з плати за користування нею і плати за користування земельною ділянкою.

Отже, якщо державний акт на право власності за земельну ділянку, оформлений на фізичну особу - підприємця, і якщо земельну ділянку використовує сам підприємець (платник єдиного податку), то такий підприємець звільняється від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з земельного податку.

Якщо земельна ділянка, на якій розташовані будівлі (споруди), їх частини або нежилі приміщення у багатоквартирних жилих будинках, що знаходяться у власності фізичної особи (фізичної особи - підприємця - платника єдиного податку) та використовуються для провадженні господарської діяльності, не надавалась їй в установленому чинним законодавством порядку, то за таку земельну ділянку фізична особа - підприємець - платник єдиного податку сплачує земельний податок на загальних підставах (лист ДПА України від 06.03.2012 р.№6535/7/17-3217 "Про плату за землю з фізичних осіб" містить роз'яснення сплати за користування земельними ділянками платниками єдиного податку).

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області №0002502400 від 30.04.2013р. винесене податковим органом правомірно, а тому підстави для його скасування та скасування податкової вимоги Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області №1/58 ід 06.09.2013р. відсутні.

Керуючись ст. 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 09 грудня 2013 року

Суддя Р.А. Барановський