Постанова № 38704970, 08.05.2014, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" травня 2014 р. Справа № 914/4856/13

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Матущака О.І.

суддів Михалюк О.В.

Скрипчук О.С.

розглянувши апеляційну скаргу приватного підприємства «Енерго-ресурс» м.Київ

на рішення господарського суду Львівської області від 24.02.2014 р.

у справі №914/4856/13

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 м.Львів

до відповідача приватного підприємства «Енерго-ресурс» м.Київ

про визнання недійсним договору оренди приміщення №132/П-Л від 13.05.2013 р.

за участю представників сторін від:

позивача: ОСОБА_3 - за довіреністю б/н від 17.12.2013 р.

відповідача: Шпирка С.О. - за довіреністю №17/01-2014 Д від 20.01.2014 р.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Львівської області від 24.02.2014 р. (суддя М.С.Синчук) позов задоволено. Визнано недійсним договір оренди приміщення №132/П-Л від 13.05.2013 р., укладений між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 та приватним підприємством «Енерго-Ресурс». Стягнуто з приватного підприємства «Енерго-ресурс» на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 1 147,00 грн. відшкодування витрат на оплату судового збору.

Рішення суду мотивоване тим, що договір оренди приміщення укладався під впливом помилки, оскільки позивач фактично не користується нежитловими приміщеннями, які є предметом договору, з 13.05.2013р., та був не належним чином обізнаний про стан орендованого ним приміщення.

Відповідачем подано апеляційну скаргу на зазначене рішення суду, в якій просить скасувати рішення місцевого суду, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. В своїй апеляційній скарзі скаржник посилається на те, що 13.05.2013 р. між сторонами був підписаний акт приймання-передачі приміщення в оренду. Згідно вказаного акту технічний стан приміщення задовільний і дозволяє використовувати його в цілях зазначених в договорі, а сторони по передачі претензій один до одного не мають. Окрім цього, апелянт зазначає, що істотною вважається така помилка, наслідки якої не можливо усунути. В той час, п.3.6 спірного договору передбачено право позивача самостійно укласти договір про постачання електричної енергії. Відповідач також наголошує, що відповідно до п.1 ч.1 ст.784 ЦК України, якщо наймодавець передав у користування річ, якість якої не відповідає умовам договору та призначенню речі, наймач має право вимагати розірвання договору найму, а не визнання його недійсним.

Позивачем подано заперечення на апеляційну скаргу, в якому просить рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Свої заперечення обґрунтовує тим, що відповідно до ч.ч.1, 2 ст.767 ЦК України, наймодавець зобов'язаний передати наймачеві річ у комплекті і у стані, що відповідають умовам договору найму та її призначенню. Наймодавець зобов'язаний попередити наймача про особливі властивості та недоліки речі. В акті приймання-передачі зазначено, що технічний стан приміщення в задовільному стані і дозволяє використання його в цілях, визначених в договорі. Однак, як з'ясувалось згодом в орендоване приміщення не здійснюється постачання електроенергії по причині відсутності договірних відносин орендодавця з енергопостачальною організацією.

В судовому засіданні 10.04.2014 р. судом (у складі колегії суддів: головуючий суддя Матущак О.І., судді Михалюк О.В., Юрченко Я.О.) оголошено перерву до 08.05.2014 р.

Розпорядженням в.о. голови Львівського апеляційного господарського суду від 06.05.2014р. у зв'язку з відпусткою судді Юрченка Я.О. у склад колегії суддів для розгляду даної справи введено замість судді Юрченка Я.О. - суддю Скрипчук О.С.

У судовому засіданні представниками сторін викладено доводи та заперечення по суті апеляційної скарги.

Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну оцінку доводам апеляційної скарги, відзиву на неї, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення скасуванню, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та перевірено апеляційним господарським судом, 13.05.2013 р. між приватним підприємством «Енерго-Ресурс» та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 укладено договір №132/П-Л оренди приміщення.

У відповідності до п.п.1.1, 1.2, 1.3, 1.5, 5.1.6 вказаного договору, орендодавець (відповідач) передає, а орендар (позивач) приймає у тимчасове платне користування на строк та на умовах даного договору приміщення, загальною площею - 150,0 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.

Приміщення належить орендодавцю на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 20.05.2009 року, посвідченого нотаріусом Львівського міського територіального округу ОСОБА_5 20.05.2009 р., за реєстровим № 2678, зареєстрованого в державному реєстрі правочинів 20.05.2009 р. за № 3448574.

Приміщення передається з метою використання його для магазину продуктових та не продуктових товарів.

Приміщення повинно бути передане орендодавцем і прийнято орендарем по акту прийому-передачі в термін не пізніше 5 (п'яти) робочих днів з моменту набрання чинності цим Договором.

Орендодавець зобов'язаний ознайомити орендаря з правилами й особливостями технічної експлуатації приміщень, а при необхідності направити свого уповноваженого представника для проведення відповідного інструктажу.

Разом з тим, наявними матеріалами справи підтверджується, що 13.05.2013 р. між сторонами у справі підписано акт приймання - передачі приміщення згідно договору. (а. с. 24)

Відповідно до зазначеного акту орендодавець передає, а орендар приймає в оренду приміщення площею 150,0 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2. Технічний стан приміщення задовільний, і дозволяє використання його в цілях зазначених в договорі. Сторони по передачі претензій один до одного не мають.

Як вбачається з матеріалів справи, 15.05.2013 р. на електронну адресу орендаря надійшла копія договору про постачання електричної енергії №51754 від 06.03.2012 р., укладеного між ПАТ «Львівобленерго» та ПП «Енерго-Ресурс». Згідно п. 9.4. цього договору, строк дії цього договору до 31.12.2012 р. (а.с. 15-20)

Окрім цього, на адвокатський запит від 12.12.2013 р., заступник начальника ПАТ «Львівобленерго» ЛМЕМ повідомив листом №30-03457 від 16.12.2013 р., що договірних відносин між ПАТ «Львівобленерго» та ПП «Енерго-Ресурс» за адресою: АДРЕСА_2, щодо постачання електричної енергії в період з 13.05.2013 р. до 01.10.2013 р. не існувало. (а.с. 26)

При прийнятті постанови судова колегія виходила з наступного

Згідно ч.1 ст.215, ч.1 ст.203 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

За загальним правилом невиконання чи неналежне виконання правочину не тягне за собою правових наслідків у вигляді визнання правочину недійсним. У такому разі заінтересована сторона має право розірвання договору або застосування інших передбачених законом наслідків, а не визнання правочину недійсним.Такої ж позиції дотримується Вищий господарський суд у п.2.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 р. «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними».

Відповідно до ст.ст. 229 ЦК України, істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речей, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням.

Помилка повинна мати істотне значення, зачіпати природу правочину або такі якості його предмета, які значно знижують можливість його використання за призначенням. При цьому, істотною вважається така помилка, наслідки якої неможливо усунути або їх усунення вимагає значних витрат від особи, що помилилась, - з урахуванням її майнового становища, характеру діяльності тощо. Аналогічної позиції дотримується Вищий господарський суд України у п.3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 р. «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними»

Судова колегія погоджується з позицією суду першої інстанції щодо відсутності договірних відносин між орендарем та енергопостачальною організацією у період оренди нежитлового приміщення.

Однак, як випливає з п.3.6 спірного договору, орендар має право самостійно укласти договір про постачання електричної енергії, що таким чином, зумовило б належне використання орендованого приміщення. А відтак, твердження позивача про те, що орендоване приміщення фактично не використовувалось за цільовим призначенням у зв'язку з відсутністю договірних відносин орендодавця з енергопостачальною організацією, є необґрунтованими.

Щодо посилань позивача на вимоги ч.ч.1, 2 ст.767 ЦК України, то колегія суддів звертає увагу на наступне.

Згідно ч. ч.1, 2 ст.767 ЦК України, наймодавець зобов'язаний передати наймачеві річ у комплекті і стані, що відповідають умовам договору найму та її призначенню, попередити наймача про особливі властивості та недоліки речі, які йому відомі і які можуть бути небезпечними для життя, здоров'я, майна наймача або інших осіб або призвести до пошкодження самої речі під час користування нею.

Разом з тим, відповідно до ч.3 цієї ж статті, наявність недоліків майна, які перешкоджають його використанню за призначенням є підставою для розірвання договору з ініціативи наймача, а не визнання його недійсним.

Окрім цього, згідно п. 1 ч.1 ст. 784 ЦК України, наймач зобов'язаний в присутності наймодавця перевірити справність речі. Якщо наймач у момент передання речі в його володіння не переконається у її справності, річ вважається такою, що передана йому в належному стані.

Проте, в матеріалах справи відсутні будь-які дані про існування перешкод для перевірки позивачем стану майна, яке передавалося йому в оренду. Більше того, приймання-передача нежитлового приміщення здійснювалась згідно відповідного акту приймання-передачі, який підписаний сторонами без зауважень.

Таким чином, суд першої інстанції задовольнив позов внаслідок неправильного застосування норм матеріального права, визнавши обставини, які є підставою для розірвання договору з відповідними наслідками, передбаченими законом, підставами для визнання його недійсним відповідно до ст.229 ЦК України.

Суд апеляційної інстанції також зазначає, що позовна заява фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про визнання недійсним договору оренди приміщення №132/П-Л від 13.05.2013 р. була подана до суду 27.12.2013 р., а саме, після прийняття ухвали про порушення провадження у справі від 21.11.2013 р. у справі №914/4410/13 за позовом приватного підприємства «Енерго-ресурс» до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення 35 426,46 грн. за спірним договором оренди.

Згідно ст. 33, абзацу 2 ст. 34, ст. 43 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, апеляційний господарський суд прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нового рішення про відмову в позові.

При зміні чи скасуванні ухвали суду першої інстанції, апеляційний господарський суд проводить новий розподіл судових витрат на підставі ст.49 ГПК України. Таким чином, судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на позивача.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу приватного підприємства «Енерго-ресурс», м.Київ №10/03-2014 від 10.03.2014 р. задоволити.

2. Рішення господарського суду Львівської області від 20.02.2014 р. у справі №914/4856/13 скасувати. Прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

3. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1; ідент. номер НОМЕР_1) на користь приватного підприємства «Енерго-ресурс» (01601 м.Київ, бул-р Лесі Українки, 34, офіс №306; ідент. номер 36087128) 609,00 грн. судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Господарському суду Львіської області видати наказ на виконання даної постанови.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

5. Матеріали справи скеровуються до господарського суду Львівської області.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 13.05.2014 р.

Головуючий суддя Матущак О.І.

Судді Михалюк О.В.

Скрипчук О.С.