Рішення № 38704815, 12.05.2014, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2014 року Справа № 915/197/14

Господарський суд Миколаївської області,

головуючий суддя Коваль С.М.,

при секретарі Кондратовій О.В.,

з участю представників сторін:

від позивача за первісним позовом: представник не з'явився;

від відповідача за первісним позовом: Махнова О.В., довіреність б/№ від 28.12.2012р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 915/197/14

За первісним позовом: Публічного акціонерного товариства "Дніпрополімермаш", (49033, м. Дніпропетровськ , вул. Героїв Сталінграду, 147)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноторг" (54025, м. Миколаїв, пр-т. Героїв Сталінграду,113)

про стягнення 561 207, 05 грн.,-

за зустрічним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноторг" (54025, м. Миколаїв, пр-т. Героїв Сталінграду,113)

до відповідача: Публічного акціонерного товариства "Дніпрополімермаш", (49033, м. Дніпропетровськ , вул. Героїв Сталінграду, 147)

про: стягнення пені в сумі 17186,31 грн., ,

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство "Дніпрополімермаш" звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноторг" 561207,05 грн. заборгованості, з яких: 552 250,00 грн. основного боргу, 7277,60 грн. пені та 1679,45 грн. трьох відсотків річних.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем грошового зобов'язання за договором купівлі-продажу товару від 22.03.2013 року за № 2203сх в частині оплати за поставлений позивачем товар.

Дані позовні вимоги в ході судового розгляду спору представник Публічного акціонерного товариства "Дніпрополімермаш", підтримав повністю, поясняючи, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Техноторг" свої зобов'язання за договором купівлі-продажу № 2203СХ від 22.03.2013р. виконало частково, сплативши суму у розмірі 1207250,00 грн. Таким чином, заборгованість останнього за надані позивачем культиватори К-5 та К-10 становить 552250,00 грн.

Такі позовні вимоги представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноторг" не визнає повністю, поясняючи тим, що свої зобов'язання за договором купівлі-продажу № 2203 СХ від 22.03.2013р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Техноторг" виконало в повному обсязі, сплативши суму у розмірі 1759500,00 грн., що підтверджується банківськими виписками (а.с. 59-63)

За зустрічною позовною заявою Товариство з обмеженою відповідальністю "Техноторг" просило стягнути з Публічного акціонерного товариства "Дніпрополімермаш" пеню у розмірі 17186,31 грн. за порушення термінів поставки товару (культиватору К5 та К10).

Вимоги зустрічного позову обґрунтовані тим, що Публічним акціонерного товариства "Дніпрополімермаш" в порушення умов договору купівлі-продажу № 2203СХ від 22.03.2013р. було здійснено поставку товару у кількості 6 одиниць. Поставку однієї одиниці техніки (культиватору К5) Товариством з обмеженою відповідальністю "Техноторг" станом на момент розгляду справи здійснено не було.

Публічне акціонерне товариство "Дніпрополімермаш" зустрічний позов не визнало, з огляду на те, що між сторонами була усна домовленість про поставку меншої кількості товару. Крім того, останнім зазначено, що оскільки представником ТОВ «Техноторг» було надано довіреність на отримання матеріальних цінностей лише на одну одиницю товару, то ПАТ "Дніпрополімермаш" не мало підстав для передачі другої одиниці товару і, як наслідок, до ПАТ "Дніпрополімермаш" не застосовуються санкції за не поставку або прострочення по поставці товару.

Вислухавши думку представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Щодо первісного позову.

Суд вважає, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Дніпрополімермаш" в частині стягнення 552 250,00 грн. основного боргу, 7277,60 грн. пені та 1679,45 грн. трьох відсотків річних є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.

22 березня 2013 року між Публічним акціонерним товариством "Дніпрополімермаш" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Техноторг" було укладено договір №2203сх купівлі-продажу товару, відповідно до умов якого позивач зобов'язався продати, а відповідач прийняти та оплатити культиватори К 10 та культиватори К5.

У відповідності до п.2.2. договору, відповідач зобов'язався здійснити поставку товару позивачеві після здійснення останнім авансового платежу за товар на розрахунковий рахунок позивача згідно п.5.1 договору та додатку № 1.

Згідно додатку №1 до договору товар мав поставлятись в наступному порядку:

- культиватор К10 у кількості 3 одиниці - в строк до 26.03.2013р.;

- культиватор К5 у кількості 2 одиниці - в строк до 26.03.2013р.;

- культиватор К5 у кількості 2 одиниці - в строк до 25.05.2013р.

Відповідно до п. п. 2.1., 2.2. договору поставка товару здійснювалась на умовах ЕХW правил Інкотермс - 2000, за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінграду, 147.

Пунктом 2.3. договору сторони визначили, що зобов'язання позивача по поставці товару відповідачеві (а також передачі відповідачу всіх супровідних документів на товар, включаючи документи, що підтверджують якість товару) вважається виконаним з моменту підписання уповноваженими представниками сторін акту приймання-передачі (момент поставки), якщо відповідні документи зазначені в акті прийому-передачі. Підпис уповноваженого представника відповідача на акті приймання-передачі засвідчується печаткою або штампом відповідача.

Розділом п'ятим договору сторони визначили умови платежу. Так, у відповідності до п. 5.1 договору платежі за товар здійснюються відповідачем на користь позивача в 2 етапи:

- 1-й платіж (передплата) в розмірі 1007250,00 грн. з ПДВ у строк до 25.03.2013р.;

- 2-й платіж в розмірі 1007250,00 грн. з ПДВ у строк до 31.12.2013р.

На виконання умов договору та відповідно до видаткових накладних №2507 від 25.03.2013р., № 2508 від 25.03.2013р., № 2604 від 26.03.2013р., № 1701 від 17.05.2013р. позивачем було передано відповідачу три культиватори К-10 вартістю 994 500,00 грн., один культиватор К-5 вартістю 255 000,00 грн., один культиватор К-5 вартістю 255000,00 грн.

Вищевказаний товар було отримано представником відповідача Лобачем В.В. згідно довіреності №199 від 25.03.2013 року.

Позивач у позовній заяві вказує на те, що відповідачем було частково виконані свої зобов'язання за договором купівлі-продажу, оплату за поставлений товар здійснено частково в сумі 1207250,00 грн., що підтверджується банківською випискою від 25.03.2013р. за № 73 (а.с.19-22)

Таким чином, за розрахунком позивача, розмір заборгованості станом на момент розгляду справи, що виникла внаслідок невиконання відповідачем договірних зобов'язань по оплаті поставленого позивачем товару складає 552250,00 грн.

Проте, судом було встановлено, що відповідачем після порушення провадження у справі було повністю оплачено суму боргу у розмірі 552250,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями банківських виписок від 18.02.2014 року та від 03.03.2014 року (а.с. 70-71).

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як наголошено в п. 4.4 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Визнання боржником претензії кредитора не є способом припинення зобов'язання і не свідчить про відсутність спору; особа, претензія якої визнана боржником, вправі звернутися до господарського суду з позовом про стягнення визнаної суми коштів. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення

З огляду на викладене та виходячи з того, що відповідачем після порушення провадження у справі було повністю оплачено суму боргу у розмірі 552 250,00 грн., суд вважає в цій частині позовних вимог провадження у справі припинити на підставі п.1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача грошових коштів у сумі 7277,60 грн. пені за період нарахування з 01.01.2014 року - 06.02.2014 року, 1679, 45 грн. трьох процентів річних за період прострочення з 01.01.2014р. по 06.02.2014 року, то останні підлягають задоволенню частково з огляду на наступне:

Дані вимоги основані на умовах укладеного сторонами договору (п.6.4), відповідно до якого у разі порушення відповідачем строків сплати другого платежу, відповідач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасної суми, за кожен день прострочення.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 2 ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, частиною 3 ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 4 та частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Здійснивши перевірку розрахунку пені та 3 % за допомогою програми «Законодавство» версії 2.8.1 судом було встановлено, що позовні вимоги в частині нарахування пені та 3 % підлягають частковому задоволенню - пені, нарахованої за період прострочення з 01.01.2014 року - 06.02.2104 року у розмірі 7080,90 та трьох процентів річних в сумі 1634,05 грн. за період прострочення з 01.01.2014 року - 06.02.2104 року

Таким чином, на підставі наведеної норми Закону та після здійснення судом перерахунку, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня в розмірі 7080,90 грн. та три проценти річних в сумі 1634,05 грн.

За приписами ч. 1 ст. 32 та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Будь - яких доказів того, що відповідач належним чином і в повному обсязі виконав свої зобов'язання за договором купівлі-продажу, відповідач, у порушення приписів ст. 33 ГПК України, суду не надав, тобто не довів безпідставність позовних вимог в частині нарахування пені та трьох процентів річних, тоді як надані позивачем докази, як зазначалось вище, навпаки, підтверджують неналежне виконання відповідачем вимог договору, а відтак і обґрунтованість позовних вимог в частині нарахування пені за період прострочення з 01.01.2014 року - 06.02.2104 року у розмірі 7080,90 та трьох процентів річних в сумі 1634,05 грн. за період прострочення з 01.01.2014 року - 06.02.2104 року.

Щодо зустрічного позову.

22 березня 2013 року між Публічним акціонерним товариством "Дніпрополімермаш" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Техноторг" було укладено договір №2203сх купівлі-продажу товару, відповідно до умов якого відповідач зобов'язався продати, а позивач прийняти та оплатити культиватори К 10 та культиватори К5.

Пунктом 2.2. договору купівлі-продажу від 22.03.2013р. за № 2203СХ сторони визначили, що товар буде переданий після проведення покупцем авансового платежу за товар на розрахунковий рахунок покупця згідно п.1 договору та додатку № 1.

Пунктом 3.1. договору сторони визначили, що загальна сума договору складає 2014500,00 грн.

У відповідності до додатку №1 до договору товар мав поставлятись у наступному порядку:

- культиватор К10 у кількості 3 одиниці - в строк до 26.03.2013р.;

- культиватор К5 у кількості 2 одиниці - в строк до 26.03.2013р.;

- культиватор К5 у кількості 2 одиниці - в строк до 25.05.2013р.

Як встановлено судом, 25.03.2013р. позивач було виконано свої зобов'язання щодо сплати авансового платежу за товар у повному обсязі, що підтверджується випискою банку за 25.03.2013р. (а.с.45)

Відповідач свої зобов'язання за договором в частині поставки 7 одиниць техніки позивачу в установлений договором строк не виконав. Так, останнім було поставлено позивачу товару у кількості 6 одиниць, проте поставку ще однієї одиниці техніки (культиватору К5), передбаченої договором, відповідачем здійснено не було.

Пунктом 6.1. договору передбачено, що відповідач в разі порушення термінів поставки товару сплачує на користь позивача пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості товару, який не було поставлено у строк за кожний день прострочення поставки.

За таких обставин, позивачем відповідно до п.6.1. договору купівлі-продажу від 22.03.2013р. було нараховано 17186,31 гри. пені за період прострочення поставки товару.

Згідно з частинами 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, в тому числі з договорів.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту, інших вимог, що звичайно ставляться; невиконання або неналежне виконання зобов'язання спричиняє настання правових наслідків, встановлених договором або законом.

За статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Судом відхиляється твердження відповідача відносно того, що між сторонами була усна домовленість про поставку меншої кількості товару, тому відповідачем було поставлено позивачу один, а не два культиватори К-5, з огляду на наступне:

Згідно п.10.1 договору будь-які зміни до його умов вважатимуться дійсними тільки в тому випадку, якщо вони будуть підписані повноважними представниками сторін і оформлені у письмовому вигляді. Також, згідно ст.654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором.

Отже, відповідач, поставивши меншу кількість товару ніж було зазначено в договорі, при цьому письмово не погодивши це із позивачем, порушив взяті на себе зобов'язання за договором від 22.03.2013р. № 2203сх.

У своєму відзиві на зустрічну позовну заяву відповідач зазначає, що оскільки представником позивача було надано довіреність на отримання матеріальних цінностей лише на одну одиницю товару, відповідач не мав підстав для передачі другої одиниці товару позивачеві і, як наслідок, до відповідача не застосовуються санкції за не поставку або прострочення по поставці товару. Зазначене не відповідає дійсності з наступних підстав.

Згідно ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Отже, оскільки, відповідач не виконав свого обов'язку щодо передачі товару у встановлений договором строк, має місце прострочення боржника з боку відповідача. На підставі цього відповідач має нести відповідальність перед позивачем за прострочення по поставці товару. Також, згідно ст.613 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він зокрема, не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку. Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора. Боржник за грошовим зобов'язанням не сплачує проценти за час прострочення кредитора. Отже, позивач, через невиконання відповідачем обов'язку щодо передачі товару, не міг виконати свого обов'язку по передачі довіреності на матеріальні цінності, оскільки передача довіреності можлива лише після надання у розпорядження, тобто передачі в натурі, товару.

Таким чином, посилання відповідача на неможливість передати товар через відсутність довіреності є безпідставними і необгрунтованими.

У відповідності до ст. 624 Цивільного кодексу України в разі, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Судом також було перевірено правильність нарахування позивачем суми пені за період з 26.05.2013 р.- 23.11.2013р. за допомогою програми «Законодавство» версія 2.8.6.

Таким чином, здійснивши перевірку розрахунку пені за допомогою програми «Законодавство» версії 2.8.6 судом було встановлено, що позовні вимоги в частині нарахування пені підлягають задоволенню частково у розмірі 17 186,30 грн.

Оскільки Публічним акціонерним товариством "Дніпрополімермаш" не виконані зобов'язання за укладеним сторонами договором купівлі-продажу в частині поставки товару (культиватору К5), то позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 17 186,31 гри. пені за прострочення поставки товару підлягають задоволенню частково у розмірі 17186,30 грн.

Враховуючи вищевикладене, зустрічні позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноторг" про стягнення пені у розмірі 17186,31 грн. за просрочку поставки товару є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Враховуючи наведене, Керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 82, 821, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Первісний позов Публічного акціонерного товариства "Дніпрополімермаш" задовольнити частково.

2. Припинити провадження за первісним позовом Публічного акціонерного товариства "Дніпрополімермаш" в частині стягнення основного боргу у розмірі 552 250,00 грн.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноторг" (54025, м. Миколаїв, пр-т. Героїв Сталінграду,113, ідентифікаційний код 30976452) на користь Публічного акціонерного товариства "Дніпрополімермаш", (49033, м. Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінграду, 147, ідентифікаційний код 00218615) 7 080,90 грн. (сім тисяч вісімдесят грн. 90 коп.) пені, 1634,05 грн. (одна тисяча шістсот тридцять чотири грн. 05 коп.) трьох процентів річних,11219,29 грн. (одинадцять тисяч двісті дев'ятнадцять грн.29 коп.) витрат по сплаті судового збору.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

5. Зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю

"Техноторг" задовольнити частково.

6. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Дніпрополімермаш", (49033, м. Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінграду, 147, ідентифікаційний код 00218615) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноторг" (54025, м. Миколаїв, пр-т. Героїв Сталінграду,113, ідентифікаційний код 30976452) 17 186,30 грн. (сімнадцять тисяч сто вісімдесят шість грн. 30 коп.) пені, 1827,00 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім грн. 00 коп.) витрат по сплаті судового збору.

7. В іншій частині позовних вимог відмовити.

8. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя С.М. Коваль

Рішення підписано 15.05.2014 року.