Ухвала суду № 38703868, 14.05.2014, Апеляційний суд Київської області

Справа № 357/2197/13-ц Головуючий у І інстанції Шовкопляс О.П.Провадження № 22-ц/780/2987/14 Доповідач у 2 інстанції КашперськаКатегорія 29 14.05.2014

УХВАЛА

Іменем України

13 травня 2014 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді Кашперської Т.Ц.,

суддів Фінагєєва В.О., Сліпченка О.І.,

за участю секретаря Бевзюк М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19 серпня 2013 року за заявою про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди,

заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів, -

в с т а н о в и л а :

В лютому 2013 року ОСОБА_3 звернулася із позовом до ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, просила стягнути із відповідача на її користь на відшкодування моральної шкоди 500000 грн. В серпні 2013 року ОСОБА_3 звернулася до суду із клопотанням про забезпечення позову по справі, вказуючи, що автомобіль Мерседес-Бенц G-500 д.н.з. НОМЕР_1, за рахунок вартості якого може бути виконано рішення і стягнуто на її користь моральну шкоду, належить відповідачу, вільно пересувається вулицями міст Києва та Одеса, автомобіль виставлено на продаж у мережі інтернет на сайті Авто РІА.

Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19 серпня 2013 року забезпечено позов ОСОБА_3 шляхом накладення арешту на автомобіль Мерседес-Бенц G-500 д.н.з. НОМЕР_1, зареєстрований за ОСОБА_1.

Відповідач ОСОБА_1, не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просив скасувати ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19 серпня 2013 року, зобов'язати ВРЕР ДАІ при УДАІ ГУ УМВС України у Київській області зняти арешт з автомобіля та здійснити дії щодо його передачі законному володільцю ОСОБА_1.

Колегія суддів, перевіряючи законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив із того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду в разі задоволення заявлених ОСОБА_3 вимог про відшкодування моральної шкоди, в зв'язку із чим необхідно накласти арешт на автомобіль Мерседес-Бенц G-500 д.н.з. НОМЕР_1, зареєстрований на відповідача.

Колегія суддів погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції, оскільки вони є обґрунтованими, відповідають обставинам справи і вимогам закону.

Відповідно до ст. ст. 151, 152 ЦПК України, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити передбачені цим кодексом заходи забезпечення позову. У заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов; вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; позов зокрема забезпечується забороною вчиняти певні дії.

Із матеріалів справи колегія суддів вбачає, що в лютому 2013 року ОСОБА_3 звернулася до суду із позовом про відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те, що відповідач є власником автомобіля, водій якого був винним учасником дорожньо-транспортної пригоди ІНФОРМАЦІЯ_1 року, внаслідок якої загинув її син ОСОБА_4, чим їй завдано моральну шкоду в розмірі 500000 грн., та заявила вимоги про стягнення із відповідача на свою користь 500000 грн. в якості відшкодування моральної шкоди.

З огляду на викладене ґрунтуються на законі та відповідають матеріалам справи висновки суду першої інстанції про те, що невжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на автомобіль може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду в разі задоволення заявлених позовних вимог про стягнення із відповідача на користь позивача моральної шкоди 500000 грн., оскільки вказана сума є значною, а майно відповідача у вигляді транспортного засобу може бути відчужене останнім у будь-який час.

Зміст заяви про забезпечення позову відповідає вимогам ст. 151 ЦПК України.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивач не подавала до суду позовної заяви до ОСОБА_1 про витребування майна з чужого незаконного володіння, висновків суду першої інстанції не спростовують та є надуманими, оскільки правова природа інституту забезпечення позову в даному випадку не зводиться до наміру позивача заволодіти певним майном відповідача, а покликана надати гарантії виконання рішення за рахунок майна, щодо якого у позивача є відомості про належність його відповідачу. Накладення арешту обмежує право власника розпоряджатися майном, на яке накладено арешт, проте у володінні та користуванні майном він залишається вільним.

Із цих же підстав відхиляються доводи апеляційної скарги, що суд протиправно позбавив відповідача права власності.

Доводи апелянта, що судом не досліджувалися обставини належності автомобіля відповідачу, спростовуються наявною в матеріалах справи довідкою Білоцерківського МРЕВ ДАІ при УДАІ ГУ МВС України в Київській області № 56 від 07 лютого 2013 року (а. с. 6).

Колегія суддів звертає увагу, що, заперечуючи проти заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на автомобіль, апелянт не надав відомостей про належність йому будь-якого іншого майна, за рахунок якого міг би бути забезпечений даний позов.

Крім того, задоволення клопотання про забезпечення позову не позбавляє відповідача в подальшому звернутися до суду із клопотанням про скасування забезпечення позову або заміну виду забезпечення позову в порядку ст. 154 ЦПК України.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування ухвали суду.

Відповідно до ст. 312 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції постановлена із додержанням вимог закону і не може бути скасована з підстав, що викладені в апеляційній скарзі.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 312, 313, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Ухвалу Білоцерківського міськрайонногосуду Київської області від 19 серпня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: Кашперська Т.Ц.

Судді: Фінагєєв В.О.

Сліпченко О.І.