Вирок № 38703166, 17.04.2014, Овідіопольський районний суд Одеської області

Справа № 509/750/14-к

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2014 року смт.Овідіополь

Овідіопольський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Бочарова А.І.,

при секретарі Мажар А.М.,

за участю: прокурора Карбовського С.Г.,

представника потерпілої адвоката ОСОБА_1,

захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_2, обвинуваченого ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження за обвинуваченням

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с.Флора Красноокнянського району Одеської області, українця, громадянина України, освіта вища, не одруженого, що має на утриманні неповнолітню дитину, працюючого приватним підприємцем, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2, мешкає за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,

у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст.286 ч.2 КК України,

ВСТАНОВИВ:

11.08.2013 року, на 11 км і 300 м автодороги «Одеса-Іллічівськ» Овідіопольського району Одеської області, водій ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, керуючи власним, технічно-справним автомобілем «Мазда 3», державний номерний знак НОМЕР_1, рухався з боку міста Іллічівська в напрямку міста Одеси, при виконанні обгону перегнув суцільну лінію дорожньої розмітки, виїхав на смугу зустрічного руху, де скоїв зіткнення з технічно-справним автомобілем «Ніссан Тіїда», державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням водія-власника ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, яка рухалась у прямому зустрічному напрямку.

Під час керування транспортним засобом водій ОСОБА_3 не передбачаючи можливості настання суспільно-небезпечних наслідків свого діяння, хоча повинен був і міг їх передбачити, допустив порушення вимог п.п.34.1.1, 14.2. «в» Правил дорожнього руху (введені в дію 01.01.2002 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 року), що зобов'язують водія:

34.1.1 (вузька суцільна лінія) - поділяє транспортні потоки протилежних напрямків і позначає межі смуг руху на дорогах; позначає межі проїзної частини, на які в'їзд заборонено; позначає межі місць стоянки транспортних засобів і край проїзної частини доріг, не віднесених за умовами руху до автомагістралей.

14.2. Перед початком обгону подій повинен переконатися в тому, що: в) смуга зустрічного руху, на яку він буде виїжджати, вільна від транспортних засобів на достатній для обгону відстані.

Внаслідок ДТП. з вини водія ОСОБА_3, водій автомобіля «Ніссан Тіїда», державний номерний знак НОМЕР_2 ОСОБА_4, згідно висновку судово-медичної експертизи № 2912 від 06.09.2013 року, отримала тілесні ушкодження у вигляді: «сочетана черепно-мозкова травма, забиття голови, закритий перелам 6-7-8 лівих ребер, забиття легенів, супроводжувалось розвитком лівостороннього гемоторакса, правостороннього гемоторакса, відкритий оскольчатий перелам правого наколінника, закритий перелам лівої стегнової кістки, закритий багатооскільчатий перелам обох кісток лівого передпліччя, закритий перелам відростка нижньої щелепи зліва. Гематоми правої кісті. Вказані пошкодження супроводжувались розвитком травматичної коми 4-го ступіня. Вказані пошкодження згідно п.2.1.3. «в», «л», «о» «Правил судово-медичного встановлення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» (1995 р.) відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень по критерію небезпеки для життя».

Причиною даної дорожньо-транспортної пригоди стало грубе порушення п.п.34.1.1., 14.2. «в» «Правил дорожнього руху» водієм ОСОБА_3, що спричинило потерпілій ОСОБА_4 тяжке тілесне ушкодження.

Своїми діями ОСОБА_3 скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.286 КК України, кваліфікуючими ознаками якого є порушення правил безпеки дорожнього руху особою, що керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжке тілесне ушкодження.

Обвинувачений ОСОБА_3 свою вину визнав повністю і у скоєному ним злочині щиросердо розкаявся, підтвердивши суду, що він дійсно скоїв злочин при вищенаведених фактичних обставинах, які ним не заперечуються, заявлений до нього цивільний позов прокурора визнав в повному обсязі, цивільний позов потерпілої визнав частково, в частині заявлених вимог про відшкодування матеріальної шкоди визнав в повному обсязі, в частині відшкодування моральної шкоди в сумі 300000 грн. визнав частково, в сумі 100000 грн.

Судом з'ясовано, що обвинувачений ОСОБА_3 правильно розуміє зміст цих обставин, а тому у суду немає сумнівів у добровільності та істинності його позиції. При цьому обвинуваченому роз'яснено, що надалі він не матиме права оспорювати ці фактичні обставини справи в апеляційному порядку.

За згодою учасників судового провадження, відповідно до ст.349 КПК України, судом визнано недоцільним досліджувати докази фактичних обставин справи, які ніким не заперечуються та крім пояснень ОСОБА_3 підтверджуються матеріалами кримінального провадження.

Суд вважає провину обвинуваченого ОСОБА_3 у скоєнні злочину, передбаченого ст.286 ч.2 КК України повністю доведеною.

Дії обвинуваченого ОСОБА_3 правильно кваліфіковані за ст.286 ч.2 КК України.

Призначення покарання ОСОБА_3 підлягає в межах санкції ст.286 ч.2 КК України.

Призначаючи покарання, суд враховує ступінь тяжкості скоєного злочину, а у відповідності зі ст.12 КК України скоєний ОСОБА_3 злочин відноситься до тяжких злочинів.

Крім того, при призначенні покарання суд враховує особу обвинуваченого:

- раніше обвинувачений ОСОБА_3 до кримінальної відповідальності не притягувався, не одружений, має на утриманні неповнолітню дитину, працює приватним підприємцем, характеризується тільки з позитивної сторони, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.

Також при призначенні покарання суд враховує:

відсутність обставин, що обтяжують покарання (ст.67 КК України),

наявність обставин, що пом'якшують покарання:

- щире розкаяння (п.1 ч.1 ст.66 КК України);

- часткове добровільне відшкодування заподіяної шкоди (п.2 ч.1 ст.66 КК України).

З урахуванням наявності двох обставин, що суттєво пом'якшують покарання, позитивних характеристик особи обвинуваченого, позиції представника потерпілої, який просить суд призначити обвинуваченому покарання не пов'язане з реальним позбавленням волі, а також позицію прокурора, який просив призначити обвинуваченому покарання з встановленням іспитового строку, призначаючи покарання у вигляді позбавлення волі, суд вважає за можливим застосування ст.75 КК України та звільнення обвинуваченого від відбуття покарання з встановленням іспитового строку та покладенням обов'язків, передбачених ст.76 КК України.

Запобіжний захід не застосовувався.

Речові докази по справі відсутні.

У відповідності до ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, заподіяна протиправними діями, відшкодовується в повному обсязі особою, що її заподіяла.

Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, заподіяна фізичній особі, відшкодовується особою, що його заподіяло, при наявності його провини.

З урахуванням визнання обвинуваченим ОСОБА_3 заявленого прокурором в інтересах держави в особі комунальної установи «Одеський обласний клінічний медичний центр» цивільного позову у повному обсязі, а також заявленого потерпілою позову в частині відшкодування заподіяної майнової шкоди, і, з урахуванням доведеності провини обвинуваченого в скоєнні інкримінованого злочину, заявлені цивільні позови прокурора та потерпілої підлягають задоволенню в повному обсязі.

Суд вважає доведеним факт наявності заподіяної потерпілій ОСОБА_4 моральної шкоди у вигляді страждань, пов'язаних з отриманням тяжких тілесних ушкоджень, які продовжуються і на час розгляду справи, те що потерпіла отримала інвалідність 1 групи, а також наявність причинного зв'язку між шкодою та протиправними діями, в зв'язку з чим суд вважає заявлену потерпілою суму відшкодування морально шкоди 300000 грн. такою, що відповідає понесеним стражданням і обставинам справи, в зв'язку з чим в цій частині також повністю задовольняє позовні вимоги.

Процесуальні витрати по справі на залучення експерта в сумі 3080,70 грн. відповідно до ч.2 ст.124 КПК України підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_3

Керуючись ст.ст.349, 370, 373, 374 КПК України, ст.ст.1166, 1167 ЦК України, суд

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, визнати винним у скоєнні злочину, передбаченого ст.286 ч.2 КК України та призначити йому покарання 4 (чотири) роки позбавлення волі, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 (два) роки.

У відповідності до ст.ст.75, 76 КК України визнати можливим звільнити ОСОБА_3 від призначеного покарання, якщо він протягом двох років випробувального терміну не вчинить іншого злочину та виконає покладені на нього зобов'язання не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органів кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання, роботи або навчання, періодично з'являтися до кримінально-виконавчої інспекції для реєстрації.

Цивільний позов прокурора в інтересах Держави в особі комунальної установи «Одеський обласний клінічний медичний центр» задовольнити. Стягнути з ОСОБА_3 на користь комунальної установи «Одеський обласний клінічний медичний центр», вартість за стаціонарне лікування потерпілої ОСОБА_4, у розмірі 143509,84 грн. за реквізитами: КУ «Одеський обласний клінічний медичний центр», м.Одеса, вул.Суднобудівна, 1, р/р 354212201021367, код ОКПО 21008313, МФО 828011 в ГУДКСУ в Одеській області.

Позов потерпілої задовольнити. Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 88477 грн. заподіяної матеріальної шкоди та 300000 грн. заподіяної моральної шкоди, а всього 388477 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Держави 3080,70 грн. процесуальних витрат по справі на залучення експерта.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Одеської області через Овідіопольський районний суд Одеської області протягом 30 днів після його проголошення, а особою, яка перебуває під вартою в той же строк з дня отримання копії вироку.

Суддя Бочаров А.І.