Ухвала суду № 38702987, 08.05.2014, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-602, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Зозуля Д.П.

Суддя-доповідач:Кузьменко Л.В.

УХВАЛА

іменем України

"08" травня 2014 р. Справа № 817/328/14

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Кузьменко Л.В.

суддів: Зарудяної Л.О.

Іваненко Т.В.,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "26" лютого 2014 р. у справі за позовом ОСОБА_3 до Рівненського обласного військового комісаріату Міністерства оборони України про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити дії ,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Рівненського обласного військового комісаріату про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинення певних дій.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що наказом начальника Генерального штабу Збройних сил України №522 від 26.07. 2013 року ОСОБА_3 був звільнений з військової служби у запас Збройних Сил України відповідно до п. "б" ч. 6 ст. 26 (за станом здоров'я) Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" з правом носіння військової форми одягу. Наказом військового комісара Рівненського обласного військового комісаріату №136 від 07.08.2013 року ОСОБА_3 було виключено з списків особового складу військомату. Вказує, що на момент звільнення зі служби знаходився на речовому забезпеченні у Рівненському обласному військовому комісаріаті. Покликаючись на норми ст. 9, ст. 9-1 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року позивач вважає, що має право на отримання речового майна або грошової компенсації за речове майно, яке він не отримав під час проходження служби. Зазначає, що вартість не отриманого речового майна на момент звільнення складає 10534,75 грн.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2014 року позов задоволено частково.

Визнано неправомірними дії військового комісара Рівненського обласного військового комісаріату стосовно невиконання зобов'язань щодо видачі, під час проходження служби, речового майна підполковнику Збройних Сил України ОСОБА_3.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з ухваленим по справі рішенням, ОСОБА_3 звернувся до Житомирського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить змінити постанову суду першої інстанції в частині визнання неправомірними дій військового комісара Рівненського ОВК стосовно виключення його із списків особового складу військової частини до проведення усіх необхідних розрахунків, та зобов'язати військового комісара Рівненського обласного військового комісаріату скасувати наказ про виключення ОСОБА_3 зі списків частини, тимчасово, до повного розрахунку та усунення всіх порушень прав ОСОБА_3 та зобов"язати військового комісара виплатити позивачу усі належні види постачання за період з 07 серпня 2013 року по день розрахунку з проведенням нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів, видати новий наказ про виключення позивача зі списків військової частини на дату здійснення повного розрахунку.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у апеляційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Житомирського апеляційного адміністративного суду України дійшла висновку, що підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні з огляду на таке.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що в період з вересня 2000 року по серпень 2013 року ОСОБА_3 проходив військову службу в Рівненському обласному військовому комісаріаті Західного оперативного командування.

Наказом начальника Генерального штабу Збройних сил України №522 від 26.07.2013 року ОСОБА_3 був звільнений з військової служби у запас Збройних Сил України відповідно до п. "б" ч. 6 ст. 26 (за станом здоров'я) Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" з правом носіння військової форми одягу.

Наказом військового комісара Рівненського обласного військового комісаріату № 136 від 07.08.2013 року ОСОБА_3 було виключено з списків особового складу військомату.

Згідно довідки №96 від 18.09.2013 року загальна сума за не отримане позивачем речове майно становить 10534,75 грн.(а.с.8).

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року №2011-ХІІ (у редакції, яка діяла до 11 березня 2000 року), військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них.

Як вбачається з матеріалів справи, довідкою № 96 від 18.09. 2013 року та копією картки обліку матеріальних цінностей особистого користування ОСОБА_3, підтверджується той факт, що під час проходження служби з вересня 2000 року, відповідачем не було здійснено дій щодо видачі речового майна військовим комісаром Рівненського обласного військового комісаріату позивачу за місцем перебування на речовому забезпеченні.

Відтак, відповідачем не надано як суду першої так і апеляційної інстанції достатніх беззаперечних доказів щодо належного забезпечення позивача речовим майном під час проходження служби, а тому суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги щодо визнання неправомірними дії відповідача стосовно невиконання зобов'язань щодо видачі під час проходження військової служби речового майна підполковнику Збройних Сил України ОСОБА_3

Разом з тим Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб" від 3 листопада 2006 року №328-V статтю 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" викладено у новій редакції, а також доповнено статтею 9-1, якою передбачено, зокрема, що військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, мають право на отримання замість належних їм за нормами забезпечення предметів речового майна грошової компенсації в розмірі вартості зазначених предметів. Порядок виплати грошової компенсації визначається Кабінетом Міністрів України.

Порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та інших військових формувань у мирний час визначається Положенням, затвердженим Постановою КМУ від 28 жовтня 2004 р. №1444 (далі - Положення). Пункт 27 якого передбачає, що військовослужбовці, звільнені у запас або відставку з правом носіння військової форми одягу, за бажанням можуть отримати речове майно, яке вони не отримали під час звільнення, або грошову компенсацію за нього за цінами на день підписання наказу про звільнення.

При цьому положення частини другої статті 9-1 Закону № 2011-ХІІ регулює порядок виплати компенсації замість речового майна військовослужбовцям, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, і не поширюються на військовослужбовців, звільнених з військової служби.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що на момент звернення ОСОБА_3 щодо отримання грошової компенсації замість речового майна Закон № 2011-XII не передбачав такого права для військовослужбовців, звільнених у запас або відставку, а пункт 27 Положення про речове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 року № 1444, не підлягає застосуванню, оскільки суперечить положенням Закону № 2011-XII.

Крім того, необхідно зазначити, що така позиція щодо трактування зобов'язання сплати військовослужбовцям грошової компенсації замість речового майна була викладена в постанові Верховного Суду України від 19 березня 2013 року у справі №21-38а13 за позовом Особи до Міністерства оборони України, Генерального штабу Збройних Сил України, військової частини А 0192, третя особа - Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві, про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії та стягнення компенсації.

Відповідно до статті 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Разом з тим, наявними в матеріалах справи документами підтверджується, що під час проходження служби позивач не звертався до військового комісара Рівненського ОВК з клопотанням про видачу належного йому речового майна, однак подав лише заяву від 09.08.2013 року про видачу довідки-розрахунку за невидане речове майно, яка була згодом ним отримана. Тоді як після звільнення ОСОБА_3 звертався про виплату компенсації за не отримане речове майно, що слідує зі змісту листів від 07.10.2013 та 09.01.2014 року.

Виходячи з обставин справи, встановлених судами, та наведених вимог законодавства, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що позовні вимоги щодо виплати грошової компенсації за не отримане речове майно не підлягає до задоволення, з огляду на те, що Закон №2011-XII не передбачав такого права для військовослужбовців, звільнених у запас або відставку, а з вимогою щодо видачі речового майна до військового комісара Рівненського ОВК позивач не звертався.

Суд першої інстанції вірно зазначив що доводи позивача стосовно виключення його із списків особового складу ОВК без повного розрахунку є безпідставним в зв'язку з тим, що на момент його звільнення заборгованість по компенсації за речове майно в Рівненському ОВК не облікована, оскільки що позивач на момент звільнення не звертався до ОВК про видачу йому речового майна чи грошової компенсації замість нього.

В матеріалах справи наявні докази того, що позивач лише в грудні 2009 року подав документи про постановку на речове забезпечення, і відповідно знав про речове майно, яке не було ним отримане у попередньому органі забезпечення, проте жодних дій щодо отримання майна не вчинив.

З матеріалів справи також слідує, що 05.07.2013 року ОСОБА_3 написав рапорт на звільнення(а.с.28). На день виключення із списків особового складу Рівненського ОВК позивачем був складений обхідний лист (а.с.31), 07.08.2013 року було подано рапорт про здачу справ та посади (а.с.30), а згодом 08.07.2013 року під час бесіди позивач зазначив, що претензій до порядку подання до звільнення не має (а.с.29), а також зазначено, що йому роз'яснено про пільги і переваги щодо матеріального забезпечення.

Однак, тільки після звільнення - 09.08.2013 року ОСОБА_3 звернувся до Рівненського ОВК з клопотання про видачу довідки-розрахунку(а.с.32), яку було видано йому 18.09.2013 року (а.с.8). За виплатою компенсації за не отримане речове майно позивач звернувся до відповідача лише 07.10.2013 року. Листом від 16.10.2013 року ОСОБА_3 повідомлено, що кошти для виплати зазначеної компенсації не надійшли (а.с.9). Згодом позивач повторно звертався з відповідною заявою від 09.01.2014 року (а.с.10).

З огляду на вказані обставини колегія суддів вважає, що вимоги апеляційної скарги щодо визнання неправомірними дій військового комісара Рівненського ОВК стосовно виключення позивача із списків особового складу військової частини до проведення усіх необхідних розрахунків, та зобов'язати військового комісара Рівненського обласного військового комісаріату скасувати наказ про виключення ОСОБА_3 зі списків частини, тимчасово, до повного розрахунку та щодо зобов"язання військового комісара виплатити позивачу усі належні види постачання за період з 07 серпня 2013 року по день розрахунку з проведенням нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів, видати новий наказ про виключення позивача зі списків військової частини на дату здійснення повного розрахунку задоволенню не підлягають.

Відповідно до статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для зміни чи скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, не вбачається.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "26" лютого 2014 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Л.В. Кузьменко

судді: Л.О. Зарудяна

Т.В. Іваненко

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу: ОСОБА_3 АДРЕСА_1

3- відповідачу: Рівненський обласний військовий комісаріат Міністерства оборони України вул.Грабник,4,м.Рівне,33000

- ,