Ухвала суду № 38702649, 13.05.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2014 року Справа № 140132/11/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Попка Я.С.

суддів Хобор Р.Б., Сеника Р.П.

за участю секретаря судового засідання Саламахи О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2011 року у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2010 року позивач - фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся з позовом до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова, в якому, із урахуванням заяви про збільшенням позовних вимог, просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача:

№ 0000631721 від 19.05.2010 року, яким до позивача застосовані штрафні санкції в сумі 2 298 000,00 грн.;

№ 0000611721/2 від 03.09.2010 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок з доходів фізичних осіб, що є суб'єктами підприємницької діяльності, в сумі 42 406,20 грн. (за основним платежем);

№ 0000621721/2 від 03.09.2010 року, яким позивачу визначено суму податкового податкового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 137 880,00 грн., в тому числі: основний платіж - 91 920,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 45960,00 грн.;

№ 0000123721/2 від 10.11 2010 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок з доходів фізичних осіб, що є суб'єктами підприємницької діяльності в сумі 5998,00 грн. (за основним платежем).

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2011 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що позивач у періоді, який підлягав перевірці, перебував на спрощеній системі оподаткування, а тому його оподаткування повинно здійснюватись відповідно до норм пп. 9.12.1 ст. 9, п. 22.10 ст. 22 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» та розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян», Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємства».

Відповідно до Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємства» позивач самостійно повинен був при перевищенні обсягу виручки від реалізації продукції за календарний рік (2008 р.) понад 500000 грн. перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду, зі сплатою податку з доходів фізичних осіб за правилами, встановленими Декретом Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» №13-92 від 26.12.1992 року (із змінами та доповненнями).

Суд першої інстанції посилається на те, що позивач порушив ст.13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» та п.4.1. ст.4, пп.8.1.3., п.8.1. ст.8, пп.9.12.2. п.9.12 ст.9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Крім того, суд першої інстанції вказує на те, що позивач - ФОП ОСОБА_1 не зареєстрував РРО, що повинен був зробити, оскільки у 2008 році перевищив обсяг виручки 500000 грн., і відповідно, за період з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року повинен був здійснювати діяльність на загальній системі оподаткування. В зазначений період розрахунки між підприємцем ОСОБА_1 та покупцями проводились у готівковій формі, що відображено в книгах обліку доходів і витрат за 2009 рік. Торгову виручку за 2009 рік підприємець отримав згідно книги обліку доходів та витрат на загальну суму 459 600 грн. За вказаний період позивач не подавав звіти про використання реєстраторів розрахункових операцій. Отже, сума готівкових коштів, яка не проведена через РРО, відповідно складає 459600 грн.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, вважаючи її незаконною, прийнятою з порушенням норм матеріального та процесуального права, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 оскаржив її, подавши апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2011 року та прийняти нову постанову, якою повністю задовольнити позовні вимоги.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги апелянт зазначає, що сума одержаного ним валового доходу (обсяг виручки) у 2008 році склала 482 913,05 грн., який ним і було зазначено у поданому 28.01.2009 року ДПІ у Галицькому районі звіті про доходи № 161242, у зв'язку з чим не допущено порушення вимог Указу Президента від 3 липня 1998 року №727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку і звітності суб'єктів малого підприємництва» (у редакції Указу Президента від 28 червня 1999 року № 746/99) щодо перевищення обсягу виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за календарний рік, який дає право фізичній-особі підприємцю перебувати на спрощеній системі оподаткування, обліку і звітності суб'єктів малого підприємництва за єдиним податком шляхом отримання Свідоцтва про сплату єдиного податку.

Висновок про те, що ним занижено обсяг виручки від реалізації товарів (робіт, послуг) за 2008 рік на суму 196082,90 грн. належними та допустимими первинним документами не підтверджений та ґрунтується виключно на припущеннях.

Апелянт акцентує увагу на тому, що у ході перевірки та під час розгляду справи судом першої інстанції достовірно (на основі належних документів - банківських виписок, данних книги обліку доходів і витрат) не встановлено факту отримання скаржником виручки від реалізації товарів (робіт, послуг) за 2008 рік на суму 678 995,89 грн. Не відповідає дійсності і твердження викладене у акті про те, що факт заниження обсягу виручки від реалізації товарів (робіт, послуг) за 2008 рік встановлено на основі пояснення підприємця, наданого в ході перевірки. Проте він будь-яких пояснень такого змісту не давав.

У його книзі обліку доходів і витрат, дані з яких можна зробити висновок про отримання ним виручки від реалізації товарів (робіт, послуг) за 2008 рік на суму 678995,89 грн. відсутні.

Таким чином, акт перевірки № 1902/17- 2/НОМЕР_2 від 07.05.2010 року не містить жодних відомостей щодо первинних документів, які є підставами для донарахувань скаржнику сум податкових зобов'язань. При цьому, апелянт звертає увагу на те, що перевіряючі помилково ототожнили такі поняття, як отримання товарів та отримання виручки. Доказів надходження до позивача у 2008 році коштів у розмірі, який перевищує граничний розмір, встановлений ст. 1 вищевказаного Указу, в матеріалах перевірки не вбачається.

Крім того, апелянт вказує на те, що факту отримання ним у 2008 році грошових коштів за здійснення ним операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг) на суму понад 500 тис грн. ні під час проведення перевірки, ні під час розгляду даної справи в суді, встановлено не було.

Крім того, апелянт вважає, що судом першої інстанції не було враховано, що рішення про застосування штрафних санкцій відповідачем за вчинення правопорушень протягом 2009 року прийнято з порушенням вимог ст. 250 ГК України, тобто після закінчення строків, встановлених цією статтею.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Із змісту ст. 19 Конституції України вбачається, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що ДПІ у Галицькому районі м. Львова було проведено документальну виїзну планову документальну перевірку СПД ОСОБА_1, який перебував на спрощеній системі оподаткування, з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 року по 31.12.2009 року, за результатами якої складено Акт № 1902/17-2/НОМЕР_2 від 7 травня 2010 року.

В процесі проведення перевірки встановлено, що СПД ОСОБА_1 у 2008 році перевищено обсяг виручки 500 000 грн., чим порушено ст.1 Указу Президента України від 03.07.1998 року №727\98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку і звітності суб'єктів малого підприємництва», у редакції Указу Президента України від 28 червня 1999 року №746\99, у зв'язку з чим підприємець повинен був здійснювати діяльність на загальній системі оподаткування.

Крім того, перевіркою встановлено, що розрахунки між СПД ОСОБА_1 та покупцями за період з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року проводились у готівковій формі, що відображено в книгах обліку доходів і витрат за 2009 рік. Торгову виручку за 2009 рік підприємець отримав готівкою на загальну суму 459 600 грн. і за вказаний період ним не було подано звіти про використання реєстраторів розрахункових операцій. Тобто, сума готівкових коштів, яка не проведена через реєстратори розрахункових операцій, за вказаний період складає 459 600 грн, в результаті чого СПД ОСОБА_1 порушено ст.1, п.2 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» № 265/95-ВР від 06.07.1995 року (із змінами і доповненнями).

Також встановлено порушення СПД ОСОБА_1 ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» №13-92 від 26.12.1992 року (з наступними змінами та доповненнями) та п.4.1.ст.4,пп.8.1.3. п.8.1. ст.8, пп.9.12.2. п.9. 12 ст.9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» № 889-4 від 22.05.2003 року, в результаті чого донараховано податок з доходів фізичних осіб у розмірі 42406,20 грн., а також порушення пп.2.3.1 ст.2, пп.3.1.1 п.3.1.ст.3, пп.6.1.1. п.6.1.ст.6, пп.7.3.1 п.7.3 ст.7, пп.7.8.1. п.7.8. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (з внесеними змінами та доповненнями), у результаті чого СПД ОСОБА_1 занижено податок на додану вартість на загальну суму 91 920 грн.

На підставі Акта перевірки ДПІ у Галицькому районі м. Львова винесено оспорювані податкові повідомлення-рішення:

№ 0000631721 від 19.05.2010 року, яким до позивача застосовані штрафні санкції в сумі 2 298 000,00 грн.;

№ 0000611721/2 від 03.09.2010 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок з доходів фізичних осіб, що є суб'єктами підприємницької діяльності, в сумі 42 406,20 грн. (за основним платежем);

№ 0000621721/2 від 03.09.2010 року, яким позивачу визначено суму податкового податкового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 137 880,00 грн., в тому числі: основний платіж - 91 920,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 45960,00 грн.;

№ 0000123721/2 від 10.11 2010 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок з доходів фізичних осіб, що є суб'єктами підприємницької діяльності, в сумі 5998,00 грн. (за основним платежем).

Статтею 1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»від 3 липня 1998 року № 727/98 (далі Указ № 727/98, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для таких суб'єктів малого підприємництва фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень.

Вказаною статтею також дано визначення поняття «виручка». Виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).

Перевіркою правильності визначення валового доходу (обсягу виручки), відображеного в декларації про доходи (звіті платника податку), з даними про суми валового доходу (обсягу виручки), встановленими в ході перевірки, виявлено розбіжності.

Зокрема, при проведенні перевірки, згідно представлених документів, а саме книг обліку доходів і витрат, банківських документів, прихідних документів та пояснення позивача, наданого в ході перевірки, встановлено факт заниження обсягу виручки від реалізації товарів (робіт, послуг) за 2008 рік на суму 196082,90 грн. (визначено відповідно до пояснення позивача про відсутність залишків станом на 31.12.2008 року, накладних про закупівлю продуктів харчування за 2008 рік на суму 678995,89 грн.).

Статтею 5 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» передбачено, що у разі порушення вимог, встановлених статтею 1 цього Указу, платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу) зі сплатою податку з доходів фізичних осіб за правилами, встановленими четвертим розділом Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 року № 13-92 «Про прибутковий податок з громадян». Такий перехід здійснюється самостійно.

Згідно ст.13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом і документально підтвердженими витратами, однак позивачем не включено до книг обліку доходів і витрат в графі «витрати» суми витрат, які підтверджені первинними документами.

Згідно банківських виписок сума валових витрат, повязаних з одержанням доходу, за 2008 рік становить 172010,78 грн., а в 2009 році - 176 892 грн. З Акту перевірки вбачається, що валовий дохід (обсяг виручки) позивача в 2008 році становив 678 995,95 грн. і позивач в декларації про доходи занизив суму чистого доходу, що підлягає оподаткуванню. Сума чистого доходу,встановленого за наслідками перевірки становить у 2008 році 282708 грн. (459600-176892). Таким чином, позивач порушив ст.13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» та п.4.1.ст.4, пп.8.1.3. п.8.1. ст.8, пп.9.12.2. п.9.12 ст.9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» № 889-4 від 22.05.2003 року, у зв'язку з чим йому правомірно донараховано податок з доходів фізичних осіб за 2009 рік у розмірі 42 406,20 грн. ( 282708х15%).

Відповідно до пп. 2.3.1 п.2.3 ст.2 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (із змінами та доповненнями), особа підлягає обов'язковій реєстрації як платник додатку у разі:

- коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість).

Відповідно до пп. 3.1.1., п. 3.1, ст. 3 Закону України №168/97-ВР від 03.04.1997 року об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю).

Згідно пп. 6.1.1., п. 6.1, ст. 6 зазначеного Закону України №168/97-ВР об'єкти оподаткування, визначені статтею 3 цього Закону, за винятком операцій, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка згідно з цим Законом, оподатковуються за ставкою 20 відсотків. Податок становить 20 відсотків бази оподаткування, визначеної статтею 4 цього Закону, та додається до ціни товарів (робіт, послуг).

Пунктом 9.4, ст. 9 Закону №168/97-ВР встановлено, що якщо особа, на яку не поширюється дія пункту 2.3 статті 2 цього Закону, як платник податку, вважає за доцільне добровільно зареєструватися платником податку і відповідає вимогам підпункту 2.2 статті 2 цього Закону, така реєстрація провадиться за її заявою. Якщо обсяг оподатковуваних операцій особи протягом звітного податкового періоду перевищує суму, визначену підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону, не більше ніж у два рази, така особа зобов'язана надіслати податковому органу заяву про реєстрацію протягом двадцяти календарних днів, наступних за таким звітним податковим періодом. Якщо особа укладає одну чи більше цивільно-правових угод (договорів), унаслідок виконання яких планується здійснення оподатковуваних операцій, обсяг яких перевищуватиме протягом звітного податкового періоду у два чи більше разів суму, визначену підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону, то така особа зобов'язана зареєструватися як платник цього податку до кінця такого звітного податкового періоду. Особа, що не надсилає таку заяву у таких випадках та у такі строки, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

Відповідно до пп. 7.3.1., п. 7.3, ст. 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Загальний обсяг виручки, що підлягає оподаткуванню податком на додану вартість, відповідно до книг обліку доходів і витрат, склав 459 600,00грн., відповідно сума податку на додану вартість складає - 91 920,00 грн.

Крім того, встановлено, що розрахунки між позивачем і покупцями за період з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року проводились у готівковій формі. Торгову виручку, згідно книги обліку доходів та витрат за 2009 рік, ФОП ОСОБА_1 отримав готівкою на загальну суму 459 600,00 грн. і за вказаний період підприємець не подавав звіти про використання реєстраторів розрахункових операцій. Тобто, сума готівкових коштів, яка не проведена через реєстратори розрахункових операцій за вказаний період, складає 459 600,00 грн.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» № 265/95-ВР від 06.07.1995 року (із змінами і доповненнями) - реєстратори розрахункових операцій застосовуються фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами) (далі - суб'єкти підприємницької діяльності), які здійснюють операції з розрахунків в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також уповноваженими банками та суб'єктами підприємницької діяльності, які виконують операції купівлі-продажу іноземної валюти.

Відповідно до п.1, п.2 ст.3 Закону України №265/95-ВР від 06.07.1995 року суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані:

1) проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;

2) видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.

Відповідно до п.1 ст.17 Закону України №265/95-ВР за порушення вимог Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг), на які виявлено невідповідність, - у разі непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій (459600,00 х 5 = 2298000,00 грн.)

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, а доводи апелянта на правомірність прийнятої постанови не впливають та висновків суду не спростовують.

Згідно ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ч.3 ст.160, ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2011 року у справі№2а-9618/10/1370 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Я.С. Попко

Судді Р.Б. Хобор

Р.П. Сеник

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 13.05.2014 року.