Ухвала суду № 38702417, 13.05.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1-й інстанції: Шейко Т.І. Суддя-доповідач: Епель О.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2014 року Справа: № 826/4754/13-а(у 2-х томах)

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Епель О.В.,

суддів: Федотова І.В., Ісаєнко Ю.А.,

за участю секретаря Бабенка Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 березня 2014 року у справі за адміністративним позовом Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю «НЕТКРЕКЕР» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,

В С Т А Н О В И В :

Київське міське відділення Фонду соціального захисту інвалідів ( далі - позивач ) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «НЕТКРЕКЕР» ( далі - відповідач ) про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «НЕТКРЕКЕР» адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів за 2009, 2010, 2011 роки та пені на загальну суму 3 099 597,27 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 червня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2013 року, позов було задоволено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21 січня 2014 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 червня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2013 року було скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

При повторному судовому розгляді справи постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 березня 2014 року у задоволенні адміністративного позову було відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 березня 2014 року та ухвалити нову про задоволення позовних вимог в повному обсязі, так як, на його думку, зазначену постанову суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду - скасуванню, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, товариство з обмеженою відповідальністю «НЕТКРЕКЕР» ( далі - ТОВ «НЕТКРЕКЕР» ) є юридичною особою, яка використовує найману працю.

Київським міським відділенням Фонду соціального захисту інвалідів було проведено планову виїзну перевірку ТОВ «НЕТКРЕКЕР», за результатами якої складено акт від 11 жовтня 2012 року № 55-П12.

Згідно з висновками зазначеного акту перевірки, позивачем було встановлено порушення ТОВ «НЕТКРЕКЕР» вимог законодавства у галузі соціального захисту інвалідів, що призвело до невиконання відповідачем нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, нездійснення ним реєстрації у відділенні Фонду, неподання звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2009-2011 роки та до несвоєчасного і неповного надходження адміністративно-господарських санкцій до Державного бюджету України.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, нормами Законів України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» ( далі - Закон № 875-XII ), «Про зайнятість населення» ( далі - Закон № 5067-VI ), Господарським кодексом України ( далі - ГК України ), Порядком подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року № 70 ( далі - Порядок № 70 ).

Так, відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до частини 3 статті 18-1 Закону № 875-XII, державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

У частині 1 статті 19 Закону № 875-XII закріплено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Частиною 1 статті 20 Закону № 875-XII регламентовано, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Згідно до пункту 2 Порядку № 70, звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають ( надсилають рекомендованим листом ) щороку до 01 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом. Інформацію про наявність вільних робочих місць ( вакантних посад ) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

У статті 218 ГК України закріплено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним порушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Отже, з викладених правових норм вбачається, що законодавством у галузі соціального захисту інвалідів передбачено зобов'язання суб'єктів господарювання, які використовують найману працю, створювати робочі місця для інвалідів та забезпечувати їх працевлаштування шляхом подання звітності до відповідних центрів зайнятості. Невиконання цього обов'язку зумовлює накладення на суб'єкта господарювання адміністративно-господарських санкцій, крім випадків, коли підприємством буде доведено вжиття всіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Разом з тим, судова колегія звертає увагу на те, що обов'язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатися пошуком інвалідів для їх працевлаштування.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 02 квітня 2013 року.

Відповідно до частини 1 статті 244-2 КАС України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Також, колегія суддів звертає увагу на те, що як було правильно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, відповідачем було подано до центру зайнятості звіти про наявність вільних робочих місць за формою 3-ПН за 2009, 2010 та 2011 роки, а також за власною ініціативою розміщено оголошення про наявність вакантних посад для інвалідів, що свідчить про вжиття ТОВ «НЕТКРЕКЕР» всіх необхідних заходів для забезпечення працевлаштування інвалідів та, відповідно, про належне виконання підприємством обов'язку щодо створення робочих місць для зазначеної категорії осіб і недопущення ним правопорушення у галузі соціального захисту інвалідів.

Доводи апелянта про те, що відповідачем у звітах, поданих до центру зайнятості за формою 3-ПН, не вказано конкретних вакантних посад для інвалідів, що на думку позивача, свідчить про нестворення ТОВ «НЕТКРЕКЕР» таких робочих місць, колегія суддів вважає необґрунтованими і безпідставними, оскільки жодною нормою законодавства не передбачено зобов'язання суб'єкта господарювання конкретизувати зазначені обставини у звітах форми 3-ПН.

Тож, з викладеного вбачається, що відповідач виконав вимоги законодавства у галузі соціального захисту інвалідів шляхом створення вакантних робочих місць для зазначеної категорії осіб, натомість позивач, діючи у порушення вимог частини 2 статті 19 Конституції України, безпідставно, за відсутності складу правопорушення наклав на ТОВ «НЕТКРЕКЕР» адміністративно-господарські санкції.

Більш того, судова колегія відзначає, що правильність висновків суду першої інстанції про безпідставність нарахування штрафних санкцій ТОВ «НЕТКРЕКЕР» підтверджуються не тільки матеріалами справи, а і поясненнями представника позивача, наданими під час судового засідання в суді апеляційній інстанції, яка підтвердила той факт, що розмір спірних санкцій, застосованих до ТОВ «НЕТКРЕКЕР» взагалі був розрахований за невідповідною формулою, яка мала бути застосованою до цих правовідносин, в зв»язку з чим цей розмір санкцій є завищеним а отже, є необгрунтованим.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності жодних правових підстав для задоволення адміністративного позову та приходить до висновку про те, що судом першої інстанції було повно встановлено фактичні обставини справи, правильно визначено норми матеріального та процесуального права, які підлягають застосуванню, із дотриманням вимог статті 159 КАС України.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на це, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 березня 2014 року - без змін.

Керуючись ст. ст. 159, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 березня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст рішення виготовлено 15 травня 2014 року.

Головуючий суддя Епель О.В.

Судді: Федотов І.В.

Ісаєнко Ю.А.