Постанова № 38702377, 06.05.2014, Сумський окружний адміністративний суд

Копія

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 травня 2014 р. 15:16 Справа №818/770/14

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кравченка Є.Д.,

за участю секретаря судового засідання - Сахно М.В.,

представників позивача: ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представника відповідача 1 - Макотренка В.П.,

представника відповідача 2 - Лешанової І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 до Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах, Відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_5 (далі - позивач) звернулась до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах (далі - відповідач 1), Відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції (далі - відповідач 2), в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в м. Сумах щодо несписання фінансових санкцій, застосованих до фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 як до платника внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування;

- зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах списати фінансові санкції, застосовані до фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 як до платника внесків за загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, та внести відповідні зміни до її особового рахунку платника;

- визнати протиправною бездіяльність відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції щодо не закінчення виконавчого провадження ВП № 42191638 з виконання рішення управління Пенсійного фонду України в м. Сумах від 18.02.2013 № 568;

- зобов'язати відділ державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції повернути виконавчий документ стягувачу у виконавчому провадженні ВП № 42191638 з виконання рішення управління Пенсійного фонду України в м. Сумах від 18.02.2013 № 568, та зняти арешти з майна фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, у тому числі, але не виключно, із вилученням відповідних записів про обтяження в державних реєстрах.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 18.02.2013 Управлінням Пенсійного фонду України в м. Сумах було прийнято рішення від № 568 про застосування до фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 фінансових санкцій на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Позивачем вказане рішення оскаржувалось у судовому порядку. Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 11.06.2013 по справі № 818/4012/13-а, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.07.2013 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 06.04.2014, у задоволенні позову про скасування зазначеного рішення було відмовлено.

З 2006 року позивач перебував на спрощеній системі оподаткування, що підтверджується довідкою ДПІ в м. Сумах та свідоцтвом про сплату єдиного податку.

Законом України від 07.07.2011 N 3609-VI було доповнено абзацами другим та третім частину 15 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до яких фінансові санкції (штраф, пеня) та адміністративні стягнення, а також примусові стягнення органами виконавчої служби за несплату внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування фізичними особами - підприємцями, які обрали особливий спосіб оподаткування, не застосовуються.

Нараховані органами Пенсійного фонду України суми фінансових санкцій, зазначених в абзаці другому цієї частини, та не сплачені фізичними особами-підприємцями, які обрали особливий спосіб оподаткування, підлягають списанню.

У зв'язку з цим, 17.02.2014 позивач звернувся до УПФУ в м. Сумах із заявою про списання фінансових санкцій. 11.03.2014 ним одержано відповідь, викладену у листі від 06.03.2013 № 4454/02-09, в якій відповідач 1 вказав, що не вбачає підстав для списання, оскільки законодавством не передбачено списання фінансових санкцій з фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.

На думку позивача, таке твердження УПФУ в м. Сумах не ґрунтується на положеннях законодавства, оскільки зазначені норми Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не містять будь-яких винятків щодо списання фінансових санкцій, застосованих до фізичних осіб-підприємців, що перебувають на спрощеній системі оподаткування, у тому числі і щодо внесків, що нараховувались на фонд оплати праці. Норми не містять застереження про те, що обов'язок відповідача списати фінансові санкції стосується лише таких санкцій, нарахованих підприємцям за несплату внесків безпосередньо за себе, а не за своїх найманих працівників.

13.03.2014 позивачем листом від Сумської філії «Інформаційний центр» МУЮ одержано витяг про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна арешту усього належного йому рухомого майна на підставі постанови державного виконавця ВДВС СМУЮ Лешанової І.М. від 20.02.2014 ВП № 42191638.

17.03.2014 позивачем до відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції подано клопотання про повернення виконавчого документа стягувачу з тієї ж правової підстави, що і заяву про списання фінансових санкцій до органу ПФУ, але на даний час виконавче провадження не закінчене, що, на думку позивача, суперечить приписам Закону України "Про виконавче провадження".

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали та просили суд їх задовольнити.

Представники відповідачів у судовому засіданні проти позову заперечували, просили суд відмовити у його задоволенні.

Представник УПФУ в м. Сумах у письмовому запереченні зазначив, що правомірність застосування штрафної санкції № 568 від 18.02.2013 до ФОП ОСОБА_5 підтверджено судами першої та апеляційної інстанції, а ухвалою Вищого адміністративного суду касаційну скаргу позивача відхилено на підставі п. 7 розділу VII прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне» № 2464 - VI від 08.07.2010, яким передбачено, що за управлінням в 2013 році зберігаються повноваження щодо застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» по ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Відповідач 1 вважає посилання позивача на ч. 15 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» невірним в зв'язку з тим, що законодавством не передбачено списання фінансових санкцій з фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, у яких виявлено порушення щодо не нарахування страхових внесків на фонд заробітної плати найманих працівників.

Представник Відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції у письмовому запереченні зазначив, що відповідно до вимог п. 8 ст. 17 Закону України "Про виконавче провадження" рішення від 18.02.2013 № 568 про стягнення з ФОП ОСОБА_5 на користь Управління пенсійного фонду України в м. Сумах фінансових санкцій у розмірі 45656, 92 грн. є виконавчим документом та повністю відповідає вимогам до виконавчих документів, що встановлені статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження».

Виконавчий документ пред'явлений до виконання у строк, визначений нормами п. 2 ч. 1 та п. 3 ч. 2 ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження», а саме протягом року з наступного дня після набрання ними юридичної сили.

Згідно ч. 1 ст. 20 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Відповідно до рішення Управління Пенсійного фонду боржник проживає в АДРЕСА_1, що є територією, на яку поширюється компетенція відділу ДВС Сумського міського управління юстиції.

Таким чином, жодної підстави для відмови у відкритті виконавчого провадження, передбаченої ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», у державного виконавця не було.

На думку Відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції, передбачені законодавством підстави для закінчення вищевказаного виконавчого провадження також відсутні.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи із наступного.

Судом встановлено, що позивач зареєстрований як платник внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, перебуває на обліку в УПФУ у м. Сумах, що підтверджується копією заяви про реєстрацію платника страхових внесків (а.с. 105).

З 2006 року позивач перебуває на спрощеній системі оподаткування та є платником єдиного податку, що підтверджується довідкою ДПІ в м. Сумах від 23.12.2013 № 24012/К/17-432 (а.с. 13) та свідоцтвом платника єдиного податку серія НОМЕР_1 (а.с.14).

З 12.02.2013 по 18.02.2013 відповідачем 1 проведено планову документальну перевірку ФОП ОСОБА_5, за результатами якої складено акт "Про результати планової перевірки ФОП ОСОБА_5, яка використовує працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту), щодо правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та інших платежів, контроль за нарахуванням та сплатою яких покладено на Пенсійний Фонд України, а також достовірності відомостей поданих до Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, за період 09.11.2006 по 31.12.2012 від 18.02.2013 № 78/05-14 (а.с. 52-65).

Актом перевірки встановлено, що позивачем за грудень 2006 року, січень - грудень 2007 року, січень - березень 2008 року не було нараховано страхових внесків за ставкою 31,8%, 33,2% на фонд заробітної плати працівників, що призвело до зниження сум фактичних витрат на оплату праці на загальну суму 41 906, 77 грн. З даного фонду оплати праці позивачем не було обчислено та сплачено до управління страхових внесків за ставкою 31,8%, 33,2% на загальну суму 13 884, 27 грн.

18.02.2013 на підставі висновків акту перевірки УПФУ в м. Сумах прийнято рішення № 568 про застосовування фінансових санкцій за донарахування органом Пенсійного фонду України або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків в сумі 45 656, 92 грн. (а.с. 8).

Позивач оскаржив рішення про застосовування фінансових санкцій від 18.02.2013 № 568 у судовому порядку.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 11.06.2013 по справі № 818/4012/13-а у задоволенні позову ФОП ОСОБА_5 до УПФУ в м. Сумах про скасування зазначеного рішення було відмовлено (а.с. 45-48).

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.07.2013 (а.с. 49-51) постанову Сумського окружного адміністративного суду від 11.06.2013 по справі № 818/4012/13-а залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 06.04.2014 (а.с. 9-10) ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.07.2013 та постанову Сумського окружного адміністративного суду від 11.06.2013 по справі № 818/4012/13-а залишено без змін.

17.02.2014 позивач звернувся до УПФУ в м. Сумах із заявою про списання фінансових санкцій на несплачені внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (а.с. 15).

Листом від 06.03.2014 № 4454/02-09 відповідач відмовив позивачу у списанні фінансових санкцій, посилаючись на те, що законодавством не передбачено списання фінансових санкцій з фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників (а.с. 16).

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Спеціальним нормативно-правовим актом, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом, є Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон України №1058-IV).

За приписами ст. 11 Закону України №1058-IV загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають: фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Згідно ст. 15 Закону України №1058-IV фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування, та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності є страхувальниками та зобов'язані нараховувати, обчислювати та сплачувати страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах, зобов'язані з липня 2010 року сплачувати страхові внески у розмірі не менше мінімального страхового внеску за кожну особу та не більше максимального розміру страхових внесків, обчислених від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного мінімуму (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески.

Починаючи з 01 січня 2011 року набрав чинності Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI, який визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку (далі - Закон України № 2464-VI).

Пунктом 5 Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України» від 07.07.2011 № 3609-VI частину п'ятнадцяту статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» доповнено абзацами другим і третім такого змісту:

«Фінансові санкції (штраф, пеня) та адміністративні стягнення, а також примусові стягнення органами виконавчої служби за несплату внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування, не застосовуються. Нараховані органами Пенсійного фонду України суми фінансових санкцій, зазначених в абзаці другому цієї частини, та не сплачені фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування, підлягають списанню».

Винятків щодо списання фінансових санкцій, застосованих до фізичних осіб-підприємців, які обрали особливий спосіб оподаткування закон не містить.

Як встановлено судом, з 07.11.2006 по 31.12.2009 позивач перебував на спрощеній системі оподаткування та був платником єдиного податку.

Отже, відмова відповідача у списанні фінансових санкцій, застосованих згідно рішення УПФУ у м. Сумах від 18.02.2013 № 568 є протиправною.

За таких обставин, позовні вимоги в частині визнання протиправною відмови відповідача у списанні фінансових санкцій, викладеної у листі Управління Пенсійного Фонду України в м. Сумах від 06.03.2014 № 4454/02-09, підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача 1 списати фінансові санкції, застосовані до фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 як до платника внесків за загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, та внести відповідні зміни до її особового рахунку платника, суд зазначає наступне.

Діючим законодавством встановлені повноваження органів пенсійного Фонду щодо списання фінансових санкцій, і суд не може підміняти ці органи, до компетенції яких віднесено прийняття відповідних рішень. Таким чином, у задоволенні зазначеної вимоги суд вважає необхідним відмовити.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про необхідність вийти за межі позовних вимог, оскільки вважає, що єдиним належним способом захисту порушеного права позивача є зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах повторно розглянути заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 про списання фінансових санкцій від 17.02.2014.

Разом з тим, суд відмовляє у задоволенні вимог позивача до Відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції стосовно визнання протиправною бездіяльності щодо не закінчення виконавчого провадження № 42191638, зобов'язання повернути виконавчий документ стягувачу та зняття арешту з майна фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, оскільки вважає їх передчасними з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон) примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Частина 1 статті 25 Закону передбачає обов'язок державного виконавця прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим Законом, та пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Перелік виконавчих документів, що підлягають примусовому виконанню відділом державної виконавчої служби визначений п. 2 ст. 17 Закону.

Згідно із п. 8 ст. 17 Закону виконавчими документами є рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу.

Судом встановлено, що рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах від 18.02.2013 № 568 про стягнення з ФОП ОСОБА_5 фінансових санкцій у розмірі 45656, 92 грн. є виконавчим документом та повністю відповідає вимогам до виконавчих документів, передбачених ст. 18 Закону.

Виконавчий документ пред'явлений до виконання у строк, визначений нормами з п. 2 ч. 1 та п. 3 ч. 2 ст. 22 Закону, а саме протягом року з наступного дня після набрання ним юридичної сили.

Згідно ч. 1 ст. 20 Закону виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна.

З матеріалів справи судом встановлено, що боржник проживає за адресою: АДРЕСА_1, що є територією, на яку поширюється компетенція відділу ДВС Сумського міського управління юстиції.

Таким чином, підстав для відмови у відкритті виконавчого провадження, згідно ст. 26 Закону, в даному випадку у державного виконавця не було.

Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Згідно із ч. 2 ст. 25 Закону державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

20.02.2014 одночасно з прийняттям постанови про відкриття виконавчого провадження № 42191638 (а.с. 84), за заявою стягувача від 14.02.2014 № 2993/03-07 (а.с. 86), головним державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції Лешановою І.М. прийнято постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони про відчуження (а.с. 88).

Порядок, умови та наслідки завершення виконавчих проваджень визначені нормами ст. 47-50 Закону України «Про виконавче провадження».

Суд не бере до уваги посилання позивача на норму п. 9 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки даною нормою передбачено, що виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалось або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо наявна встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідно рішення.

При цьому абзаци 2 та 3 ч. 15 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 07.07.2011 № 3609-VІ, на які посилається позивач, визначають умови списання коштів та умови, при яких примусові стягнення органами виконавчої служби не застосовуються.

Порушень під час вчинення виконавчих дій за виконавчим провадженням № 42191638 з примусового виконання рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах від 18.02.2013 № 568 судом не встановлено.

Станом на час розгляду справи відсутні обставини, які б вказували на наявність передумов для невиконання відповідачем 2 передбачених законодавством дій щодо закінчення виконавчого провадження № 42191638 у разі списання органом Пенсійного фонду фінансових санкцій, застосованих до позивача згідно рішення від 18.02.2013 № 568.

За таких обставин, суд приходить до висновку про часткове задоволення адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 до Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах, Відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 до Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах, Відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову у списанні фінансових санкцій, викладену у листі Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах від 06.03.2014 № 4454/02-09.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах повторно розглянути заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 про списання фінансових санкцій від 17.02.2014.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя (підпис) Є.Д. Кравченко

З оригіналом згідно

Суддя Є.Д. Кравченко

Повний текст постанови складений та підписаний 12.05.2014.