Постанова № 38702316, 13.05.2014, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/1932/14

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2014 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Стефанова С.О.,

за участю секретаря судового засідання Гунько О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом приватного підприємства «Універсал-1» до Південної митниці Міндоходів про визнання неправомірними дій щодо проведення коригування митної вартості товарів, скасування рішення про коригування митної вартості товарів № 500060001/2014/610001/2 від 10.01.2014 року та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 500060001/2014/00005 та зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

Приватне підприємство «Універсал-1» (надалі по тексту - позивач або ПП «Універсал-1») звернулося до суду з позовом до Південної митниці Міндоходів (надалі по тексту - відповідач), в якому позивач просить суд: визнати неправомірними дії митного органу щодо проведення коригування митної вартості товарів за митною декларацією № 500060001/2014/000255 від 09.01.2014 року; скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № 500060001/2014/610001/2 від 10.01.2014 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 500060001/2014/00005; зобов'язати відповідача провести зарахування надлишково перерахованого податку у розмірі 62 569, 20 грн. в рахунок майбутніх митних податків.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що на виконання приписів ст. 53 Митного кодексу України (надалі по тексту МК України) до митного поста «Одеса порт» Південної митниці Міндоходів декларантом позивача було подано митну декларацію від 08.01.2014 року за № 500060001/2014/000148 та документи (згідно переліку п. 2 ст. 53 МК України) з метою здійснення митного оформлення товару (арахіс не смажений лущений Bold 60/70, не в первинній упаковці масою нетто 25,0 кг., врожаю - жовтень 2013 року, країна походження - Індія) за ціною 1120 дол. США за 1 тонну. У прийняті митної декларації було відмовлено, на підставі чого було видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 500060001/2014/00002, з наступних причин: у митній декларації містяться помилки, а саме в графі 44 зазначений додаток до зовнішньоекономічного договору від 27.11.2014 року № 8 (потрібно 27.11.2013 року). Також в графі 14 митної декларації зазначена адреса підприємства відмінна від граф 8,9. Декларанту було повідомлено про наявність помилок та можливість скористатися нормою пункту 34 ПКМУ від 21.05.2012 року № 450. У зв'язку з чим позивач був вимушений подати митну декларацію від 09.01.2011 року за № 500060001.2014.000155. Однак відповідач теж повідомив відмовою у митному оформлені товарів на цей раз з таких причин: у зв'язку з неподанням усіх необхідних для митного контролю та митного оформлення документів. Згідно зовнішньоекономічного контракту від 01.03.2012 року № 01/03/12 сторонами контракту з боку резидентів є: покупець ПП «Мортранс», власник та платник ПП «Універсал-1», при цьому відсутній договір, яким врегульовані стосунки ПП «Мортранс» та ПП «Універсал-1», наявність якого обов'язкова та впливає на заповнення гр. 8 та гр. 9 МД згідно наказу МФУ від 30.05.2012 року № 651, при цьому реквізити якого повинні зазначатися у графі 44 МД., та надано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 500060001/2014/00003. Таким чином, на думку позивача, явно простежується бажання відповідача будь-яким способом не допустити митне оформлення товарів, відповідач весь час знаходить якісь нові причини для того щоб відмовити позивачу у митному оформленні. Після чергової відмови в митному оформлені тoвapу, позивачем було подано митну декларацію № 500060001.2014.000228, проте і на цей раз відповідач знайшов причини щоб відмовити у митному оформлені товару, а саме: у зв'язку з невідповідністю даних у поданих до митного контролю та митного оформлення документів та невірного заповнення графи МД, у зв'язку з чим, позивачу було надано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 500060001/2014/00004. Позивач вказує про те, що, як і у попередні рази відповідачем причини для відмови були видуманими та такими які не відповідали дійсності, бо всі необхідні документи які ідентифікували виробника та продавця товару були надані своєчасно відповідачу. Черговий раз позивач був вимушений надати нову митну декларацію № 500060001/2014/000255 від 09.01.2014 року, проте і цього разу відповідачем було відмовлено у митному оформлені. Згідно повідомлення від митниці декларанту, старшим інспектором митниці Кухаренко О.М. зазначено що стосовно митного оформлення митної декларації від 09.01.2013 року за 500060001/2014/000255 спрацював профіль ризику автоматизованої системи аналізу та управління ризиками щодо можливого заниження митної вартості та у зв'язку з тим, що у поданих документах містяться розбіжності, наявні ознаки підробки: зокрема в поданому до митного оформлення зовнішньоекономічному договорі від 01.03.2012 року № 01/03/12, додатках до нього та у комерційному документі (інвойсі) від 02.11.2013 року № 08Е/715/13-14 різні підписи іноземного контрактоутримувача. У платіжних дорученнях від 10.10.2013 року № 234, від 13.12.2013 року № 250, та від 23.12.2013 року № 251 відсутнє посилання на комерційний інвойс. На підставі вищевикладеного відповідач надав картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 500060001/2014/00005, в якій зазначив що у митному оформлені товарів відмовлено на підставі ст. 256 МК України, у зв'язку з прийняттям рішення про визначення митної вартості від 10.01.2014 року № 500060001/2014/610001/2 та невиконання при поданні МД вимог вказаних у картки відмови у митному оформленні від 09.01.2014 року № 500060001/2014/00004 по раніше поданій МД. Рішенням старшого інспектора митного посту «Одеса порт» Південної митниці Міндоходів Цветовою Валерією Сергіївною про коригування митної вартості товарів № 500060001/2014/610001/2 від 10.01.2014 року митна вартість товару було скориговано резервним методом на підставі даних ЄАІС ДМСУ та визнано на рівні - 2,15 доларів США за кг. нетто.

Позивач вважає, що відповідно до положень діючого МК України ним надано відповідачу для митного оформлення товару документи, що передбачені ч. 2 ст. 53 МК України. Подані документи чітко ідентифікують оцінюваний товар та містять об'єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, які чітко підтверджують ціну товару, та були сплачені позивачем на користь продавця, тобто повністю підтверджують митну вартість товару за ціною контракту згідно з вимогами ч.ч. 4,5 ст. 58 МК України, а тому вищезазначені дії відповідача та рішення є протиправними.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у позові.

Представник відповідача - Південної митниці Міндоходів позовні вимоги не визнав та просив в задоволенні позову відмовити, посилаючись на обставини викладені в письмових запереченнях проти адміністративного позову та додаткових поясненнях, які в цілому обґрунтовані тим, що під час проведення митного оформлення спрацював ризик автоматизованої системи аналізу та управління ризиками щодо можливого заниження митної вартості, та у зв'язку з тим, що подані документи не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості. Фахівці Південної митниці Міндоходів додержуючись наявних порядків та методичних рекомендацій проінформували декларанта про наявні розбіжності та витребували - додаткові документи, з метою доведення заявлених декларантом даних. У зв'язку із ненаданням декларантом витребуваних документів митний орган при наявності встановлених автоматизованою системою ризиків видав Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення та прийняв Рішення про коригування митної вартості - з урахуванням наявних правових вимог. Позивач не скористався своїм правом оскаржити дії митного органу до органів вищого рівня та оформив товари під гарантію.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги та заперечення, перевіривши їх доказами, судом встановлені наступні факти та обставини.

В ході здійснення зовнішньоекономічної діяльності 01 березня 2013 року між ПП «Універсал-1» (Власник та Платник), ПП «Мортранс» (Покупець) та компанією «G.S. EXPORTS» (Продавець) було укладено зовнішньоекономічний контракт № 01/03/12, відповідно до якого продавець по даному контракту зобов'язується продати, Покупець по даному контракту зобов'язується прийняти, з подальшою передачею вантажу Власнику та Платнику, а Власник та Платник по даному контракту зобов'язується купити ядра індійських земляних горіхів (без скорлупи), кунжут чи ізюм загальною кількістю 1000 тон +/- 2% (з помісячним узгодженням кількості) на основі CIF (CFR) порт Одеса/Україна, у відповідності до специфікації кожної партії. Згідно з п.п. 2.2 договору приблизна вартість товару за тонну на умовах CIF (CFR) порт Одеса/Україна складає 1000 американських доларів (а.с. 13-19). Також між «Універсал-1» (Покупець) та компанією «G.S. EXPORTS» (Продавець) були укладені додаткові угоди до контракту № 01/03/12 від 01.03.2012 року: № 3 від 15.03.2013 року, № 4 від 17.04.2013 року та № 8 від 27.11.2013 року (а.с. 21-23).

Судом встановлено, що 09.01.2014 року декларантом ПП «Універсал-1» до митного оформлення був заявлений товар: «арахіс несмажений лущений Bold 60/70 не в первинній упаковці» за МД № 500060001/2014/000255, партія якого була поставлена на територію України для Власника та Платника ПП «Універсал-1» за вищезазначеним контрактом № 01/03/12 від 01.03.2012 року, Специфікацією № 12 від 08.10.2013 року та інвойсом від 02.11.2013 року № GSE/715/13-14.

Митна вартість товару відповідно до ст. 266 Митного кодексу України визначена за першим методом: за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). До митного оформлення для підтвердження митної вартості декларантом були подані наступні документи: зовнішньоекономічний контракт від 01.03.2012 року № 01/03/2012; інвойс від 02.11.2013 року № GSE/715/13-14; копія вантажної митної декларації країни відправлення від 04.11.2013 року №8299821 та інші товаросупровідні документи, зазначені у графі 22 МД (а.с. 126).

У зв'язку зі спрацюванням профілю ризику автоматизованої системи аналізу та управління ризиками (АСАУР) щодо контролю правильності визначення митної вартості товарів та у зв'язку з тим, що подані позивачем документи не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів відповідно до ч.5 ст.54 Митного кодексу України від 13.03.2012 року №4495-VI (надалі за текстом МК України) витребував у позивача додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості, а саме: виписку з бухгалтерської документації; висновки про вартісні та якісні показники товарів, та/або інформація біржових організацій про вартість сировини; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, про що зазначено у декларації митної вартості та на якій міститься розписка про ознайомлення декларанта із вимогою митниці, відносно чого представник позивача у судовому засіданні не заперечував.

10.01.2014 року декларант надіслав лист від 09.01.2014 року за вих. № 71 про неможливість надання на вимогу митного органу ще будь-яких додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості (а.с. 185).

Південна митниця Міндоходів відмовила позивачу в митному оформленні та пропуску товарів по МД № 500060001/2014/000255 від 09.01.2014 року, про що складена Картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 500060001/2014/00005 та роз'яснено вимоги, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення (а.с. 50-53).

Крім того, Південна митниця Міндоходів прийняла 10.01.2014 року Рішення про коригування митної вартості товарів № 500060001/2014/610001/2, згідно якого визначила вартість поставленого товару за ціною 2,15 дол. США за 1 кг, на загальну суму 81700,00 дол. США (а.с. 54).

Згідно ч. 4 ст. 54 Митного кодексу України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний випускати у вільний обіг товари, що декларуються, зокрема, у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.

Згідно ст. 306 Митного кодексу України способом забезпечення сплати митних платежів є, зокрема, фінансові гарантії. Відповідно до ч.1 ст. 308 Митного кодексу України розмір фінансової гарантії визначається митним органом виходячи з суми митних платежів, що підлягає сплаті при випуску товарів для вільного обігу на митній території України або при вивезенні товарів за межі цієї території у митному режимі експорту. Статтею 309 Митного кодексу України встановлено, що забезпечення сплати митних платежів фінансовою гарантією здійснюється у формах: - надання фінансової гарантії, виданої гарантом (гарантія, що надається у вигляді документа); - внесення коштів на відповідний рахунок або в касу митного органу (грошова застава).

Згідно ст. 310 Митного кодексу України фінансові гарантії надаються митним органам, зокрема, під час декларування товарів до митних режимів, що передбачають сплату митних платежів або передбачають перебування товарів під митним контролем до моменту закінчення дії відповідного митного режиму. Фінансові гарантії надаються: - у вигляді документа; - у вигляді внесення декларантом, уповноваженою ним особою, перевізником або гарантом грошової застави на відповідний рахунок митного органу.

Судом встановлено, що для випуску товарів у вільний обіг ПП «Універсал-1» подало нову митну декларацію № 500060001/2014/000378 від 10.01.2014 року з урахуванням рішення про коригування митної вартості. Для випуску товарів у вільний обіг ПП «Універсал-1» на підставі ч.7 ст. 55 Митного кодексу України 20.06.2013 року сплатило митні платежі згідно митної вартості визначеної декларантом та надало фінансову гарантію на різницю між сумою митних платежів визначеною декларантом та сумою платежів обчисленою митним органом.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.

Правовідносини, що виникли між сторонами у даній адміністративній справі врегульовано нормами МК України.

Статтею 543 МК України визначено, що безпосереднє здійснення державної митної справи покладається на митну службу України, яка є складовою частиною системи органів виконавчої влади України і складається з митних органів, митних організацій, а також спеціалізованих навчальних закладів та науково-дослідної установи митної служби України. До митних органів відносяться, зокрема, митниці.

До митної справи відповідно до ст.7 МК України відносяться, крім іншого, встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення.

Згідно з п. 23, 24 ст.4 МК України митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своїх повноважень з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку; митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Згідно положень Митного кодексу України митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів, якою є відповідно до ст.49 МК України, їх вартість, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 2 ст.53 МК України визначений перелік документів, які декларант подає митному органу щодо підтвердження митної вартості товарів і обраний метод її визначення.

Відповідно до ч.3 ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, перелік яких визначений в даній нормі закону.

Таким чином, митний орган має право вимагати від декларанта додаткові документи при наявності визначених законом підстав, визначених ч.3 ст.53 МК України.

Частиною першою статті 337 МК України визначено, що перевірка документів та відомостей, які подаються митному органу під час переміщення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення форматологічного контролю, контролю співставлений, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені Кодексом.

Контроль із застосуванням системи управління ризиками - це оцінка ризику шляхом аналізу (у тому числі з використанням інформаційних технологій) поданих документів у конкретному випадку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України з метою обрання форм та обсягу митного контролю, достатніх для забезпечення додержання вимог законодавства України з питань державної митної справи.

Крім того, згідно із п. 2 роз. 2 Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Держмитслужби України від 13.07.2012 року № 362 (надалі за текстом - наказ № 362), робота посадових осіб з аналізу, виявлення та оцінки ризиків здійснюється шляхом: перевірки наявності ознак підробки документів, які підтверджують митну вартість товарів; перевірки наявності розбіжностей у документах, які підтверджують митну вартість товарів.

Судом встановлено, що під час митного оформлення товару, який перелічений у вищезазначеній митній декларації, спрацювали профілі ризику автоматизованої системи управління ризиками, відповідно до Порядку застосування автоматизованої системи аналізу та управління ризиками під час митного контролю та митного оформлення товарів із застосуванням вантажної митної декларації, який затверджений наказом Державної митної служби України від 13.12.2010 року № 1467.

Під час здійснення Південною митницею Міндоходів контролю правильності визначення митної вартості товарів було встановлено, що подані декларантом документи, які підтверджують заявлену митну вартість не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості, а саме: у поданому до митного оформлення зовнішньоекономічному договорі від 01.03.2012 року № 01/03/2012, додатках до нього та у інвойсі від 02.11.2013 року № GSE/715/13-14 містяться різні підписи іноземного контрактоутримувача; у платіжних дорученнях від 13.12.2013 року № 250 та від 23.12.2013 року № 251 відсутнє посилання на комерційний документ (інвойс), а в платіжному дорученні від 10.10.2013 року №234 зазначено номер інвойсу, відмінний від поданого разом з пакетом документів.

При цьому, суд зазначає, що згідно ч.2 ст.6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» зовнішньоекономічний договір (контракт) укладається суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності або його представником у простій письмовій формі, якщо інше не передбачено міжнародним договором України чи законом.

Згідно ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, & підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Згідно ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які-встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Згідно ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Виходячи з норм цивільного законодавства та законодавства, що регулює порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті, ціна зовнішньоекономічного договору є обов'язковою умовою договору, та за умови відсутності ціни товару в договорі, документ в якому вона зазначена фактично, в цьому випадку - інвойс є невід'ємною частиною договору (розділ 2,3 зовнішньоекономічного контракту від 01.03.2012 року № 01/03/2012 - умови оплати вказані в інвойсі до договору).

Інвойс - це основний документ згідно з яким оплачуються товари та послуги відповідно до вказаних у ньому умов. В комерційній практиці супровідний документ, що надається продавцем покупцеві і вміщує перелік товарів, їх кількість і ціну, за якою вони будуть поставлені покупцеві, формальні особливості товару (колір, вага тощо), умови постачання і зведення про відправника і одержувача.

Таким чином, за наявними вищевикладеними розбіжностями у документах, які були виявлені посадовою особою митниці під час митного оформлення, у відповідача виникли підстави для сумнівів з приводу достовірності задекларованої позивачем митної вартості товарів.

Згідно зі ст. 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів відповідно до частини 5 статті 54 МК України має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості та письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

У відповідності до пункту 2.3 Правил заповнення декларації митної вартості, які затверджені наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року № 599 (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18.06.2012 року за №984/21296) запис щодо рішення, яке прийняте посадовою особою митного органу за результатами контролю правильності визначення митної вартості товарів, учиняється таким чином: якщо за результатами аналізу, виявлення та оцінки ризиків посадовою особою митного органу встановлено ризик заявления неповних та/або недостовірних відомостей про митну вартість, у тому числі невірне визначення митної вартості, або якщо за результатом розгляду поданих декларантом або уповноваженою ним особою документів, які підтверджують митну вартість товарів, встановлені підстави для запиту документів, перелік яких визначений частинами третьою та/або четвертою статті 53 Кодексу, посадова особа митного органу у графі «Для відміток митного органу» ДМВ на паперовому носії робить запис про необхідність подання документів для підтвердження митної вартості товарів із складенням переліку таких документів, зазначає час, дату і прізвище, ставить свій підпис та проставляє відбиток особистої номерної печатки.

Таким чином, керуючись ч. 3, ч. 5 ст. 53 МК України, з метою перевірки обґрунтованості заявленої позивачем митної вартості товару, Південною митницею Міндоходів 09.01.2014 року (а.с. 175) декларанту було направлено електронне повідомлення та запропоновано на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості, а саме: виписку з бухгалтерської документації; висновки про вартісні та якісні показники товарів, та/або інформація біржових організацій про вартість сировини; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару.

Разом з тим, листом від 10.01.2014 року декларант повідомив про неможливість надання на вимогу митного органу ще будь-яких додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості. Вказані обставини були підтверджені представниками позивачів у судовому засіданні.

Таким чином, позивач не надав до Південної митниці Міндоходів додаткові документи, що запитувались митницею.

Частиною 1 статті 55 МК України передбачено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Пунктами 2,3 частини 6 статті 54 МК України встановлено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

- неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

- невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу.

У зв'язку з вищевикладеним встановлені передбачені ч. 6 статті 54 МК України підстави для прийняття рішення про коригування митної вартості товарів.

Відповідно до ч. 5 ст. 55 МК України, декларант може провести консультації з митним органом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі.

Також згідно з ч.4 статті 57 МК України застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Також відповідно до п.2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, які затверджені наказ Міністерства фінансів України 24.05.2012 року № 598 у графі 33 рішення про коригування митної вартості товарів вказується про проведення процедури консультацій між органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів.

Судом встановлено, що з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості з урахуванням інформації, яка наявна в митному органі, між декларантом та митним органом була проведена усна консультація, про що наявні записи у рішенні про коригування митної вартості товарів № 500060001/2014/610001/2 від 10.01.2014 року (а.с. 173-174).

Частиною 6 статті 55 МК України встановлено, що на вимогу декларанта консультації проводяться у письмовому вигляді.

Судом встановлено, що позивачем не висувалася вимога до митного органу щодо проведення з ним письмової консультації.

Відповідно до розділу 5 Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, які затверджені наказом Державної митної служби України від 13.07.2012 року № 362 під час робіт з аналізу, виявлення та оцінки ризиків використовуються такі джерела інформації як спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України (ЄАІС ДМСУ); інформація, отримана за результатами здійснення митного контролю та інші.

Відповідно до статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю, оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Частиною першою статті 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які

імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Відповідно до частин 2, 3 статті 57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Частиною дев'ятою статті 58 МК України передбачено, що розрахунки при застосуванні методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню, а отже, враховуючи вищевикладені обставини не було можливим застосувати метод визначення митної вартості за ціною договору.

Частиною 8 статті 57 МК України встановлено, що у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом та визначення митної вартості.

Частинами 1, 2 ст. 64 МК України, які встановлюють порядок визначення митної вартості з використанням резервного методу, передбачено, що у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Митна вартість оцінюваних товарів визначена з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі.

Так, судом встановлено, що оскільки митну вартість товарів не можна було визначити шляхом використання методу, зазначеного у ст.58 МКУ (метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)) та за результатом проведеної консультації між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості, було обрано резервний метод визначення митної вартості.

З метою забезпечення повноти оподаткування зазначеного товару відповідачем було проведено аналіз бази даних ЄАІС ДМСУ та встановлено, що рівень митної вартості подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено по товару №1 «Арахіс» є більшим (МД від 19.12.2013 року № 500060001120131056175, код товару за УКТ ЗЕД до 01.01.2014 року був - 1202200010) ніж який було заявлено декларантом на рівні 1,12дол. США за кг., тому митну вартість було визначено на рівні 2,15 дол. США за кг.

Таким чином, за результатом проведеної консультації між Південною митницею Міндоходів та декларантом позивача з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості, було обрано резервний метод визначення митної вартості, про що свідчить відповідний запис на декларації митної вартості.

При цьому суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно з ч. 3 ст. 52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право, зокрема, надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації (п.1); у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана (п. 7); у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування (п. 8).

Також відповідно до ч.ч. 5,6 ст. 53 МК України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Разом з тим, як встановлено судом, декларант ПП «Універсал-1», не скористався своїм правом на подання додаткових документів для підтвердження заявленої ним митної вартості товару, а також на вимогу Південної митниці Міндоходів усіх належних необхідних документів не надав.

У зв'язку з вищевикладеним та у відповідності до ч.2 ст. 55 МК України Південною митницею Міндоходів було прийняте рішення про коригування митної вартості № 500060001/2014/610001/2 від 10.01.2014 року (а.с. 173-174).

Частиною другою статті 55 МК України встановлено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Крім того, відповідно п.2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, які затверджені наказ Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року № 598 у графі 33 рішення зазначаються обставини його прийняття та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості; послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

Судом встановлено, що у рішенні про коригування митної вартості № 500060001/2014/610001/2 від 10.01.2014 року наведено достатнє обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано.

Також у рішенні про коригування митної вартості № 500060001/2014/610001/2 від 10.01.2014 року визначені джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості, а саме: спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України (ЄАІС ДМСУ), у яких міститься інформація, отримана за результатами здійснення митного контролю.

Крім того, у рішенні про коригування митної вартості № 500060001/2014/610001/2 від 10.01.2014 року зазначена послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

Додатково декларанту було роз'яснені вимоги п.2 ч. 3 статті 52 МК України на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:

- у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю;

- у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;

- у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.

Крім того, декларанту роз'яснено його право у відповідності до п. 4 ч. 3 ст. 52 МК України оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення митного органу щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів.

Враховуючи вищевикладені причини, та положення частини 6 статті 54 МК України Південною митницею Міндоходів була видана картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №500060001/2014/00005 від 10.01.2014 року та роз'яснено вимоги, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Крім того, суд звертає увагу на те, що відповідно до ч. 8 ст. 55 МК України протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів.

На підставі ч. 9 ст. 55 МК України у разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів митний орган розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені МК України.

Разом з тим, судом встановлено, що у встановлений ч. 8 ст. 55 МК України строк, а саме протягом 80 днів з дня випуску товарів у вільний обіг, додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості вищезазначеного товару декларантом або уповноваженою особою позивача відповідачу надано не було, відносно чого у судовому засіданні представник позивача не заперечував.

Крім того, суд приймає до уваги надані у судовому засіданні представниками позивача за власною ініціативою докази, а саме: довідку Одеської регіональної торгово-промислової палати від 30.04.2014 року про ціну на імпортований з Індії товар, каталог продукції компанії «G.S. EXPORTS», наказ від 05.08.2013 року компанії «G.S. EXPORTS» (а.с. 184, 186-193), разом з тим зазначає, що під час митного оформлення товару вказані документи на вимогу митного органу у підтвердження заявленої позивачем митної вартості, останнім надано не було, а отже на думку суду, позивач не скористався своєчасно своїм правом та можливістю довести правильність та достовірність визначеної ним митної вартості.

З огляду на вищевикладене та встановлені судом обставини, суд дійшов висновку, що відповідач приймаючи спірне рішення запропонував декларанту надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів, провів усну консультацію з декларантом, а тому з урахуванням ненадання декларантом усіх необхідних належних для підтвердження митної вартості додаткових документів, прийняв обґрунтоване рішення про визначення митної вартості за другим методом, при цьому зазначивши у рішенні послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 07.09.2012 року у справі за позовом ЗАТ «Виробниче об'єднання «Конті» до Східної митниці Державної митної служби України, Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області про визнання дій протиправними, а картки відмови - недійсною.

У зв'язку з цим слід зазначити, що за приписами статті 244 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Таким чином, на підставі встановлених в судовому засіданні фактів, суд дійшов висновку про те, що оскаржувані рішення та дії, прийняті та вчинені Південною митницею в межах компетенції та у спосіб, що передбачені законодавством, що регулює спірні правовідносини та обґрунтовано. В судовому засіданні представник відповідача довів суду належними та допустимими в спірних правовідносинах доказами, з посиланням на відповідні положення законодавства, необґрунтованість позовних вимог позивача третьої особи, яка заявила самостійні вимоги на предмет спору.

З огляду на викладене, на підставі ст. 10 КАС України, згідно якої, усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст. 11 КАС України, згідно якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними доказів, з'ясувавши обставини у справі; перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку, що в задоволенні позовних вимог ПП «Універсал-1» слід відмовити повністю.

Також суд вважає за необхідне, відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», стягнути з позивача решту суми судового збору пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Керуючись ст.ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов приватного підприємства «Універсал-1» до Південної митниці Міндоходів про визнання неправомірними дій щодо проведення коригування митної вартості товарів, скасування рішення про коригування митної вартості товарів № 500060001/2014/610001/2 від 10.01.2014 року та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 500060001/2014/00005 та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.

Стягнути з приватного підприємства «Універсал-1» (код ЄДРПОУ 31621613, 83049, м. Донецьк, вул. Лебединського, 7 а) на користь Державного бюджету України судовий збір в розмірі 1 644 (тисяча шістсот сорок чотири) грн. 30 коп.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги. Якщо апеляційну скаргу не буде подано в строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Постанова суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги до Одеського окружного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складений та підписаний суддею 13 травня 2014 року.

Суддя С.О. Cтефанов