Ухвала суду № 38701680, 13.05.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/11783/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Костенко Д.А. Суддя-доповідач: Твердохліб В.А.

У Х В А Л А

Іменем України

13 травня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Твердохліб В.А.,

суддів Троян Н.М., Костюк Л.О.,

за участю секретаря Погребняк М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва Головного управління Міндоходів у м.Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 вересня 2013 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Альппром-Центр» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Альппром-Центр» (далі - Позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва Державної податкової служби (далі - Відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0006572201 від 15.05.2013 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 вересня 2013 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Крім того, апелянт в своїй апеляційній скарзі просить змінити спосіб та порядок виконання оскаржуваного судового рішення щодо стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Відповідача на користь Позивача судового збору на стягнення судових витрат за рахунок Державного бюджету України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ «Комерційна Фірма «Горизонталь» і ТОВ «Компанія Мармур ЛТД» за період квітень-травень 2012 року, за результатами якої складено акт від 18.07.2013 року №414/22-40/23506239.

В ході перевірки контролюючим органом виявлено порушення Позивачем вимог п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), що спричинило заниження ПДВ на 12 374,25 грн, в т.ч. за квітень 2012 року - 3 115,83 грн, за травень 2012 року - 9 258,42 грн.

15.05.2013 року податковим органом відносно Позивача винесено податкове повідомлення-рішення №0006572201, яким збільшено грошове зобов'язання з ПДВ на 15 467,81 грн, в т.ч. за основним платежем 12 374,25 грн та за штрафними санкціями 3 093,56 грн.

Позивач у період, за який проводилася перевірка, мав взаємовідносини з ТОВ «Комерційна Фірма «Горизонталь» і ТОВ «Компанія Мармур ЛТД».

Так, Позивачем по взаємовідносинах з ТОВ «Комерційна Фірма «Горизонталь» і ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД» задекларовано в складі податкового кредиту з ПДВ 12 374,25 грн, а саме:

- по взаємовідносинах з ТОВ «Комерційна Фірма «Горизонталь» 3 451,50 грн, в т.ч. за квітень 2012 року - 1 419,00 грн, за травень 2012 року - 2 032,50 грн;

- по взаємовідносинах з ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД» 8 922,75 грн, у т.ч. за квітень 2012 року - 1 083,33 грн, за травень 2012 року - 7 839,42 грн.

Податковий кредит у вказаному розмірі сформовано Позивачем на підставі податкових накладних, виписаних його контрагентами на виконання договорів з поставки товарів та ремонтно-монтажних робіт, а саме: від 26.04.2012 року №585 на суму 8 514,00 грн, в т.ч. ПДВ - 1 419,00 грн, від 25.05.2012 року №712 на суму 4 386,00 грн, в т.ч. ПДВ - 731,00 грн, від 31.05.2012 року №1054 на суму 7 809,00 грн, в т.ч. ПДВ - 1 301,50 грн.

Крім того, в матеріалах справи містяться копії видаткових накладних від 27.04.2012 року №ВН-2604 на суму 8 514,00 грн, в т.ч. ПДВ - 1 419,00 грн, від 28.05.2012 року №ВН-2615 на суму 4 386,00 грн, в т.ч. ПДВ - 731,00 грн, від 31.05.2012 року №ВН-2629 на суму 7 809,00 грн, в т.ч. ПДВ - 1 301,50 грн; рахунків-фактур, платіжних доручень від 26.04.2012 року №659, від 25.05.2012 року №674, від 31.05.2012 року №677.

Придбання товарів здійснювалося Позивачем для виконання власних господарських зобов'язань.

Так, фарба придбавалася для її використання при здійсненні фарбування фасаду приміщення ПАТ «Київметробуд» згідно договору №16 від 05.09.2011 року. Оргскло придбавалося для виконання робіт із заміни стимоліту на фасаді приміщення ТОВ «Готельний комплекс «Русь» згідно договору від 24.05.2012 року.

До перевірки Позивачем надавалися контролюючому органу копії податкових накладних ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД», виписаних у зв'язку з виконанням останнім ремонтно-монтажних робіт, загальною вартістю 50 626,50 грн, а саме: від 10.04.2012 року №207 на суму 6 500,00 грн, в т.ч. ПДВ - 1 083,33 грн, від 25.05.2012 року №712 на суму 6 900,00 грн, в т.ч. ПДВ - 1 150,00 грн,

від 25.05.2012 року №713 на суму 11 654,26 грн, в т.ч. ПДВ - 1 942,38 грн, від 31.05.2012 року №921 на суму 28 572,24 грн, в т.ч. ПДВ - 4 762,04 грн.

Також між Позивачем та ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД» укладено договори від 03.04.2012 року №3, від 19.04.2012 року №4, від 03.05.2012 року №5, за умовами яких вказаний контрагент (Підрядник) взяв на себе зобов»язання щодо виконання ремонтних робіт по фарбуванню фасаду та робіт по монтажу алюмінієвих перегородок.

На виконання умов вказаних договорів в матеріалах справи містяться копії актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 16.04.2012 року №1 на суму 6 500,00 грн, в т.ч. ПДВ 1 083,33 грн, від 25.05.2012 року №5 на суму 6 900,00 грн, в т.ч. ПДВ - 1 150,00 грн, від 31.05.2012 року №1 (форми №КБ-2в) на суму 40 136,50 грн, в т.ч. ПДВ - 6 689,42 грн.

В оплату отриманих послуг Позивачем на рахунок ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД» перераховано грошові кошти, що підтверджується копіями платіжних доручень від 10.04.2012 року №643 на суму 6 500,00 грн, від 25.05.2012 року №671 на суму 6 900,00 грн, від 25.05.2012 року №672 на суму 11 564,26 грн, від 12.06.2012 року №678 на суму 28 573,24 грн.

Згідно положень ч.1 ст.198.1 Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно п.198.2 ст.198 Кодексу Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Положеннями п.198.3 ст.198 Кодексу визначено, що Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу) (п.198.6 ст.198 Кодексу).

Згідно п.201.1 ст.201 Кодексу платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка, як встановлено п. 201.10 цієї ж статті, є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За визначенням ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтею 9 вказаного Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, право платника податку на податковий кредит виникає лише за умови наявності належним чином оформлених первинних документів, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Документи, складені на виконання умов укладених між Позивачем та його контрагентами договорів, які містяться в матеріалах справи, оформлені відповідно вимог чинного законодавства, підтверджують реальність здійснення господарської операції та, відповідно, є первинними в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Згідно ст.204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Положеннями ст.203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

Відповідно ч.2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Частиною 1 статті 216 Цивільного кодексу України визначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Згідно ст.228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

В матеріалах справи відсутні докази у підтвердження нікчемності або недійсності укладених між Позивачем та його контрагентами правочинів.

Крім того, відсутні докази, які б свідчили, що вищевказані правочини є такими, що порушують публічний порядок чи спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави.

Судом першої інстанції обгрунтовано не прийнято до уваги посилання податкового органу на акт ДПІ у Солом'янському районі м.Києва ДПС від 13.11.2012 року №7593/22-7/37889322 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» за період з 01.10.2011 року по 30.06.2012 року, оскільки висновки вказаного акту грунтуються суто на показах засновника цього товариства ОСОБА_3, який заперечив свою причетність до товариства.

Акт ДПІ Солом'янському районі м. Києва ДПС від 01.03.2013 року №429/22.3-17/37889288 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД», в якому вказано про наявність ознак фіктивності у ТОВ «СБ Рапіра» і наявність розбіжностей в системі автоматизованого співставлення податкових зобов'я-зань і податкового кредиту між ТОВ «Компанія Мармур ЛТД» і ТОВ «СБ Рапіра» також не заслуговує на увагу, оскільки зазначені в ньому обставини не стосуються фінансово-господарських відносин між Позивачем і ТОВ «Компанія Мармур ЛТД».

З огляду на вказане, колегія суддів погоджується із твердженням суду першої інстанції про те, що первинні документи, які містяться в матеріалах справи, відповідають вимогам чинного податкового і бухгалтерського законодавства та підтверджують наявність у Позивача права на формування податкового кредиту з ПДВ на суму 12 374,25 грн.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Що стосується вимог апеляційної скарги стосовно зміни способу та порядку виконання оскаржуваного судового рішення в частині стягнення судового збору, то таке повноваження положеннями ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої істанції апеляційній інстанції не надано.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст.ст. 201, 202 КАС України.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Головного управління Міндоходів у м.Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 вересня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Твердохліб В.А.

Судді Троян Н.М.

Костюк Л.О.

Ухвала складена в повному обсязі 16 травня 2014 року.

.

Головуючий суддя Твердохліб В.А.

Судді: Троян Н.М.

Костюк Л.О.