Постанова № 38701382, 14.05.2014, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

14 травня 2014 року Справа № 814/846/14

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Желєзного І.В.

секретар судового засідання Зощак В.В. розглянувши адміністративну справу

за участю представників:

від позивача: Кришнєва В.М.,

від відповідача: Гусак М.І.,

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївський глиноземний завод", (пр. Жовтневий, 471, м. Миколаїв, 54051)

доМиколаївської Митниці Міндоходів, (вул. Московська 57/а,Миколаїв,54000)

провизнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості, визнання нечинною та скасування картки відмови у прийнятті митної декларації, ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод» (далі - позивач, ТОВ, Товариство) звернулось із адміністративним позовом до Миколаївської митниці Міндоходів (далі - відповідач, Митниця), в якому просить суд визнати протиправним і скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №504000003/2014/000017/1 від 17.03.2014р., а також визнати нечинною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації митному оформленні випуску чи пропуску товарів і транспортних засобів комерційного призначення №504010000/2014/00003 від 17.03.2014 р..

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про вірне визначення ним митної вартості товару за основним методом, передбаченим Митним кодексом України (далі - МК України), а саме за ціною договору, тоді як визначення відповідачем митної вартості товарів за другорядним методом - за ціною щодо подібних (аналогічних) товарів, є протиправним. На думку позивача, відповідач безпідставно відмовив йому у митному оформленні товару і визначив іншу митну вартість імпортуємих товарів, ніж та, що була задекларована, незважаючи на подання ТОВ до Митниці всіх документів, які підтверджують складові декларуємої ним митної вартості і які (документи) не містили будь-яких розбіжностей або неточностей.

Митниця позов не визнала, вказавши, що надані позивачем для митного оформлення документи були розцінені ним як такі, що не містять всіх даних, які підтверджують задекларовану митну вартість товару. Відповідач знайшов цю обставину достатньою, щоб визначити митну вартість товарів позивача за ціною щодо подібних (аналогічних) товарів

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в них фактичні дані, суд приходить до висновку про обґрунтованість позову і можливість його часткового задоволення, виходячи з наступного.

При розгляді справи встановлено, що 1 квітня 2013 р. між Товариством і ВАТ «Єдина торгова компанія» (м. Стерлітамак, Республіка Башкортостан, Російська Федерація) було укладено контракт №RF/RD/79-13/11-M (далі - Контракт), за умовами якого контрагент зобов'язувався поставити позивачу 201500 тон натру їдкого (гідроксіду натрію). Ціна товару за домовленістю сторін повинна визначатись за допомогою формули за кожні 10500 тон товару (п. 2.2. Контракту) і за кожну тону товару окремо (п. 2.3.). При цьому, вартість тони товару розраховувалась за формулою: FOB MED Low мінус 40 доларів США, де FOB MED Low - середня котировка FOB MED Low, яка публікується агентством ICIS, розрахована на основі ICIS prising Caustic Soda (Europe Mediterranean) weekly report за попередні періоду відвантаження 2 місяці, з 21 числа першого місяця і по 20 число другого місяця. Розрахована за такою формулою ціна вказується у специфікаціях, які є невід'ємною частиною Контракту.

Відповідно до специфікації № 13 від 24.02.2014 р. ВАТ "Єдина торгова компанія" здійснювалась поставка 6917,00 тон гідроксіду натрію, за ціною 237,50 доларів США за 1 тону на загальну суму 1642787,50 доларів США.

17.03.2014 р. позивач подав до Митниці електрону митну декларацію (далі - МД) №504010000/2014/000622, в якій митна вартість імпортованих товарів визначена за основним методом, передбаченим ст.57 ч. 1 п. 1 МК України, - за ціною Контракту.

Для митного оформлення (в тому числі на запит Митниці про витребування інформації щодо страхування товару, договору із третіми особами, пов'язаного з Контрактом, копії митної декларації країни відправлення.) позивач подав наступні документи: МД, Контракт, специфікацію №13, інвойси №ЕКТ/ВЭС/В-1 від 6 січня 2014 р. і № ЕКТ/ВЭС/В-42 від 04.03.2014р., платіжне доручення в іноземній валюті або банківських металах №1080 від 14.03.2014 р., біржові котирування Caustic Soda (Europe), копію митної декларації країни відправлення від 6 січня 2014 р. № 10311090/040314/0001337, інформацію про те, що товар не страхувався.

17.03.2014р. Митниця склала картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів і транспортних засобів комерційного призначення №504010000/2014/00003 і рішення про коригування митної вартості товарів №504000003/2014/000017/1, в якому митна вартість визначена за другорядним методом, передбаченим ст.57 ч. 1 п. 2 пп. "б" МК України - за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів. Оспорювані рішення вмотивовані тим, що подані Товариством документи не містять всіх даних, які б підтверджували числові значення складової митної вартості: зокрема Товариством не надано інформацію щодо страхування товару, а також не надані додаткові документи для підтвердження митної вартості, та ґрунтуються на раніше визнаній митній вартості товару, який постачався згідно з митною декларацією від 19.09.2013р. №№504010000/2013/002028.

У зв'язку із необхідністю використання товару у виробництві, позивач 18.03.2014р. подав до Митниці нову митну декларацію №504010000/2014/000634, в якій визначив ціну товару відповідно до прийнятого відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів .

Відповідно до ст. 53 ч. 1 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів наведений в частині 2 цієї статті.

Як визначено ст. 53 ч. 3 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Системний аналіз вказаних норм МК України свідчить, що законодавець встановив загальний перелік документів, які можуть бути витребувані митним органом для перевірки правильності визначення митної вартості товару. При цьому в кожному випадку митний орган повинен витребувати документи з урахуванням всіх обставин і характеристик декларуємого товару, а тому митний орган не може посилатись на порушення цієї норми, у зв'язку із тим, що декларант не надає всіх передбачених наведеною нормою документів, так як деяких документів декларант може і не мати.

Відповідно до ст. 54 ч. 6 МК України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Ненадання позивачем на запит Митниці документів, які стосуються страхування і договорів із третіми особами, пояснюється об'єктивними причинами, які не залежать від позивача - страхування товару не здійснювалось, а договір із третьою особою, під яким відповідач розуміє договір ВАТ "Єдина торгова компанія" із виробником товару, у позивача відсутній.

Оцінюючи документи, надані Товариством Митниці, суд дійшов висновку про те, що остання мала в своєму розпорядженні всі дані, що дозволяли їй перевірити числові складові митної вартості товарів, які були задекларовані позивачем.

Так, у МД у графі 31 вказано кількість товару - соди каустичної (гідроксиду натрію) у вигляді водного розчину. Ці дані співпадають із обсягом товару, визначеному в інвойсі Надані позивачем котировки FOB MED ICIS prising Caustic Soda (Europe) визначають ціну соди каустичної на рівні від 280 до 330 доларів США.

Посилання відповідача на те, що надання знижки не передбачено умовами Контракту і надання такої знижки не притаманно ринку оцінюваних товарів, випливають з невірного тлумачення умов Контракту. Так, згідно п. 2.3. Контракту, вартість тони товару розраховувалась за формулою: FOB MED Low мінус 40 доларів США, тобто останній показник - 40 доларів США є складовою частиною формули розрахунку вартості, а тому її неможливо розглядати в якості знижки. Крім того, така формула з показником мінус 40 доларів США прямо передбачена вищенаведеним пунктом Контракту і є результатом вільного волевиявлення сторін, а тому позивач і не повинен доводити обґрунтованість такої ціни.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про те, що позивач вірно застосував основний метод розрахунку митної вартості товарів.

Відповідно до ст. 57 ч. 1-3 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Оскільки відповідач мав можливість визначити митну вартість товарів за основним методом і позивач надав йому всі необхідні для цього документи, відмова у митному оформленні товару та подальше коригування його вартості за допомогою другорядного методу носять протиправний характер.

Таким чином, відповідач - суб'єкт владних повноважень при прийнятті оспорюваних рішення діяв не на підставі, не в спосіб, що передбачені законами України, та без врахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Однією з вимог позивача є визнання нечинною і скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів і транспортних засобів комерційного призначення, але як зазначено у постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про судове рішення в адміністративній справі" від 20 травня 2013 р. № 7, суди повинні мати на увазі, що одночасне застосування обох способів захисту порушеного права - визнання спірного акта нечинним та скасування такого акта - є помилковим.

Стаття 162 ч. 2 КАС України надає суду право прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Використовуючи таке право, суд вважає за необхідне визнати протиправною і скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів і транспортних засобів комерційного призначення.

Згідно ст. 94 ч. 1 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Позивач, надавши платіжне доручення, документально підтвердив судові витрати у виді судового збору в розмірі 73,08 грн., який підлягає відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 11, 70, 71, 86, 159-163, 167 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Миколаївської митниці Міндоходів про коригування митної вартості товарів від 17.03.2014року №504000003/2014/000017/1.

Скасувати картку відмови у прийнятті митної декларації від 17.03.2014року №504010000/2014/00003.

В іншій частині вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївський глиноземний завод" (ідентифікаційний код 33133003) 73 гривні 08 копійок в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів в порядку ст. 186 КАС України.

Суддя І. В. Желєзний