Рішення № 38699058, 14.05.2014, Токмацький районний суд Запорізької області

328/1424/14-ц

14.05.2014

провадження № 2/328/397/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2014 року м. Токмак

Токмацький районний суд Запорізької області в складі:

головуючого судді Погрібної О.М.,

при секретарі: Мацинській О.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Токмак цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Токмацької міської ради Запорізької області про скасування державного акта на право приватної власності на земельну ділянку та про визнання права власності на земельну ділянку,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, Токмацької міської ради Запорізької області про скасування державного акта на право приватної власності на землю серії ІІ-ЗП № 057962 від 13.11.2011 року, виданого на ім'я ОСОБА_3, визнання за позивачем права власності на земельну ділянку площею 0,0689 га по АДРЕСА_1 за цільовим призначенням для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що у 2004 році ним було придбано у відповідачки ОСОБА_2 житловий будинок по АДРЕСА_1. В подальшому, бажаючи оформити право власності на земельну ділянку, на якій знаходився житловий будинок ОСОБА_1 звернувся до Токмацької міської ради Запорізької області. Однак, у наданні дозволу на розроблення проекту щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд йому було відмовлено з тих підстав, що вказана земельна ділянка згідно державного акту на право власності на землю належить ОСОБА_3. Оскільки, відповідно до вимог Земельного кодексу він має право оформити правовстановлюючі документи на земельні ділянку, яка знаходиться під його власним будинком, та на земельну ділянку, яка необхідна для його обслуговування, він змушений звернутися до суду про захист свого права на землю.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив задовольнити з підстав, викладених в позовній заяві.

Відповідачка ОСОБА_2 в судовому засіданні позов визнала повністю та пояснила, що вона продала позивачу житловий будинок, який знаходиться по АДРЕСА_1, який їй дістався у спадок від покійної матері - ОСОБА_3. Про те, що земельна ділянка була оформлена на матір їй на момент продажу будинку не було відомо. Не заперечує про визнання за позивачем права власності на земельну ділянку площею 0,0689 га по АДРЕСА_1 та скасування державного акту на право власності її покійної матері на земельну ділянку площею 0,0689 га за вказаною вище адресою.

Представник відповідача - Токмацької міської ради Запорізької області в судове засідання не з'явився, подав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, покладається на думку суду.

Суд, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, вважає, що позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено, що згідно договору купівлі-продажу будинку від 02.11.2004 року ОСОБА_2 продала, а ОСОБА_1 придбав жилий будинок АДРЕСА_1 та надвірні будівлі і спорудження згідно технічної документації за вказаною адресою. Загальна площа будинку 35,5 кв. м., житлова площа - 24,8 кв. м.. Вказаний будинок належав продавцю на праві власності на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого Токмацькою державною нотаріальною конторою 22.09.2004 року за реєстром № 3937.

Згідно державного акта на право приватної власності на землю серії ІІ-ЗП № 057962 від 13.11.2001 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 2088, ОСОБА_3, яка являється покійною матір'ю ОСОБА_2, є власником земельної ділянки по АДРЕСА_1 площею 0,0689 га для обслуговування жилого будинку і господарських споруд.

Відповідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частиною 1 ст. 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу

Згідно ст. 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Крім того, ч. 1 ст. 377 ЦК України визначено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Згідно ч. 1 ст. 378 ЦК України право власності особи на земельну ділянку може бути припинено за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 152 Земельного кодексу України одним з способів захисту прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки є визнання прав.

Пунктом 18 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» визначено, що до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду після 31 грудня 2003 р., згідно зі статтею 377 ЦК, а з часу внесення змін до статті 120 Земельного кодексу України Законом України від 27 квітня 2007 р. № 997-V ( 997-16 ) - і згідно зі статтею 120 Земельного кодексу України, переходило право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором; а якщо договором це не було визначено, до набувача переходило право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для її обслуговування.

Підсумовуючи викладене, суд приходить до висновку, що земельна ділянка площею 0,0689 га по АДРЕСА_1 згідно державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ЗП № 057962 від 13.11.2001 року виділялася саме для обслуговування жилого будинку і господарських споруд, які придбав ОСОБА_1 в ОСОБА_2 згідно договору купівлі-продажу будинку від 02.11.2004 року, а тому, до позивача перейшло право власності на згадану земельну ділянку.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги про скасування державного акта на право приватної власності на землю серії ІІ-ЗП № 057962 від 13.11.2011 року, виданого на ім'я ОСОБА_3, визнання за позивачем права власності на земельну ділянку площею 0,0689 га по АДРЕСА_1 за цільовим призначенням для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 88 Цивільного процесуального кодексу України, враховуючи думку позивача, який просить не стягувати з відповідачів судовий збір на свою користь, суд вважає можливим судові витрати у сумі 587,59 грн. віднести за рахунок позивача і з відповідачів не стягувати.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 120, 152 Земельного кодексу України, ст.ст. 15, 16, 377, 378 ЦК України, ст.ст. 10,31,57,130,213,215,218,294 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Скасувати державний акт на право приватної власності на землю серії ІІ-ЗП № 057962 від 13.11.2001 року, який зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 2088, про право приватної власності ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0,0689 га по АДРЕСА_1 з цільовим призначенням - для обслуговування жилого будинку і господарських споруд.

Визнати за ОСОБА_1 право приватної власності на земельну ділянку площею 0,0689 га по АДРЕСА_1 з цільовим призначенням - для обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області через Токмацький районний суд Запорізької області шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: