Постанова № 38699015, 28.04.2014, Сумський окружний адміністративний суд

копія

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 квітня 2014 р. Справа №818/523/14

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Глазька С.М.,

за участю: секретаря судового засідання - Кліщенка В.О.,

представників позивача - Лантух Н.В., Ткаченко О.М.,

представника відповідача - Дмитрієвої М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом Державного підприємства "Тростянецьке лісове господарство" до Охтирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ДП «Тростянецьке лісове господарство», звернувся до суду з адміністративним позовом до Охтирської ОДПІ ГУ Міндоходів у Сумській області, який уточнив під час розгляду справи та остаточно просив скасувати податкові повідомлення-рішення, винесені Охтирською ОДПІ ГУ Міндоходів у Сумській області, від 12 вересня 2013 року:

№0000602201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 227934 грн. 00 коп., у тому числі: за основним платежем у сумі 208938 грн. та за штрафними санкціями у сумі 18 996 грн.;

№0000592201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 107900 грн. 00 коп., у тому числі: за основним платежем 93638 грн. та за штрафними санкціями у сумі 8262 грн., у частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 95278,5 грн., у тому числі: за основним платежем у сумі 82 961 грн. та за штрафними санкціями у сумі 6 294,75 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в ході проведення перевірки безпідставно та з порушенням норм чинного законодавства визнав такими, що не мали реальних наслідків угоди укладені між позивачем (замовником) та його контрагентами (виконавцями) на проведення лісокультурних і лісогосподарських робіт, тільки з тих мотивів, що вказані контрагенти є штатними працівниками позивача, в той же час позивач зазначає, що чинне законодавство не містить вказаних обмежень, а тому в разі фактичності виконання договорів (які в судовому порядку не визнані недійсними) позивач мав право на віднесення сплачених сум до валових витрат.

Щодо протиправності прийняття податкового повідомлення-рішення про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість, позивач вказує, що відповідач не вірно розрахував частку використання товарів/послуг в оподатковуваних операціях.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали з вищевказаних підстав.

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позову, свою позицію виклав в запереченні в якому зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними та не підлягають скасуванню.

В судовому засіданні представник відповідача заперечувала проти задоволення позову з підстав викладених в запереченні на адміністративний позов.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити частково, виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що в період з 15 липня 2013 року по 09 серпня 2013 року та з 12 серпня 2013 року по 16 серпня 2013 року відповідачем була проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2012 року.

За наслідками вказаної перевірки відповідачем був складений акт від 27 серпня 2013 року №46/2200/00992993 (т.1 а.с.35-103).

На підставі вказаного акту відповідачем були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, а саме:

№0000602201 від 17 вересня 2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 227934 грн. 00 коп., у тому числі: за основним платежем у сумі 208938 грн. та за штрафними санкціями у сумі 18996 грн.;

№0000592201 від 17 вересня 2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 107900 грн. 00 коп., у тому числі: за основним платежем 93638 грн. та за штрафними санкціями у сумі 8262 грн.

Приймаючи податкове повідомлення-рішення, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток, відповідач правомірність його прийняття обґрунтовував тим, що в ході перевірки було встановлено, що ДП «Тростянецьке лісове господарство» мало господарські взаємовідносини з наступними фізичними особами-підприємцями, а саме: ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_6, ФОП ОСОБА_7. З вказаними підприємцями позивач укладав договори по отриманню від них послуг з проведення лісокультурних і лісогосподарських робіт.

В ході проведення перевірки відповідачем встановлено, що вказані фізичні особи- підприємці є штатними працівниками ДП „Тростянецьке лісове господарство" за основним місцем роботи:

ОСОБА_7 з 17.08.2005 року була переведена на посаду бухгалтера Маківського лісництва згідно наказу ДП „Тростянецьке лісове господарство" від 17.08.2005р. №127-к „Про переведення";

ОСОБА_6 з 01.09.2005 року прийнятий на посаду помічника лісничого Тростянецького лісництва згідно наказу ДП „Тростянецьке лісове господарство" від 01.09.2005р. №139-к „Про прийняття на роботу;

ОСОБА_4 з 03.08.2009 року прийнятий на посаду майстер лісу Нескучанського лісництва згідно наказу ДП „Тростянецьке лісове господарство" від 03.08.2009 р. №110-к „Про прийняття на роботу";

ОСОБА_5 з 06.10.2009 року прийнятий на посаду помічника лісничого Литовського лісництва згідно наказу ДП „Тростянецьке лісове господарство" від 06.10.2009 р. 138-к „Про прийняття на роботу".

Згідно табелів обліку робочого часу працівників ДП «Тростянецьке лісове господарство» встановлено, що вказані особи працювали на ДП „Тростянецьке лісове господарство" за основним місцем роботи на п'ятиденному робочому дні з восьмигодинним робочим днем.

Відповідач зазначаючи, що позивач неправомірно відніс до складу валових витрат вартість послуг отриманих від вищевказаних фізичних осіб-підприємців, вказує, що договори укладені позивачем з вказаними підприємцями не спричинили реального настання правових наслідків, оскільки вказані підприємці були працівниками позивача і не мали права займатись підприємницькою діяльність, а як наслідок укладати договори, виписувати первинні документи та проводити розрахунки з юридичними особами.

Даний висновок відповідач обґрунтовує з посилання на ст.42, ст.128 ГК України, п.п. 14.1.226. п. 14.1 ст.14, п.п.14.1.195 п.14.1 ст.14 ПК України, ст. 51, ст. 50 ЦК України, постанову КМУ № 245 від 03.04.1993 року "Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій", Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ, організацій, затверджене наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства фінансів України від 28 червня 1993 року № 4, п. 5 Декрету Кабінету Міністрів України від 31 грудня 1992 року № 24-92 "Про впорядкування діяльності суб'єктів підприємницької діяльності, створених за участю державних підприємств", абз. «ж» п.1, ст. 4, ст. 7 Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції".

В той же час, відповідач під час проведення перевірки та його представник в судовому засіданні не заперечували проти фактичності надання послуг позивачу вказаними підприємцями.

Суд, задовольняючи позов в даній частині, свою позицію обґрунтовує наступним.

Передусім суд звертає увагу, що вищевказані норми не містять жодного обмеження щодо права вищевказаних осіб займатись підприємницькою діяльністю, посилання відповідача на абз. «ж» п.1, ст. 4, ст. 7 Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції" та п. 5 Декрету Кабінету Міністрів України від 31 грудня 1992 року № 24-92 "Про впорядкування діяльності суб'єктів підприємницької діяльності, створених за участю державних підприємств" є необґрунтованим, оскільки відповідач без посилання на нормативно-правові акти, статут позивача, накази позивача та функціональні обов'язки вказаних працівників, прирівнює їхні посади до керівників та їх заступників, які підпадають під обмеження визначені вказаними законами, в той час як вказані особи обіймали посади: бухгалтера, майстра лісу, помічника лісничого.

Також суд звертає увагу, що вказані договори не були визнані недійсними в судовому порядку, а зазначені особи не притягалися до відповідальності за порушення Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції".

Відповідно до п. 138.1, п.138.2, 138.8 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті;

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме:

прямих матеріальних витрат;

прямих витрат на оплату праці;

амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку;

вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Не включаються до складу витрат, окрім іншого, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до приписів вищевказаних норм, предметом доказування в вищевказаній частині даного позову є встановлення фактичності надання або не надання вказаними фізичними особами підприємцями послуг позивачу.

У зв'язку з чим, позивачем була надана суду первинна документація, яка надавалась і на перевірку відповідачу щодо фактичності надання послуг.

На підставі вказаної документації судом встановлено наступне.

В 2010 році був укладений договір від 10.08.2010 року №10-08/10-1лр про проведення лісокультурних і лісогосподарських робіт між позивачем (Замовник) та ФОП ОСОБА_4 (Виконавець), строк дії до 31.12.2010 року.

Додатковою угодою № 1 від 30.12.2010 року до вищевказаного договору строк дії договору № 10-08/10-1 лр від 10.08.2010 року пролонговано до 31 грудня 2011 року.

01.04.2011 року був укладений договір № 0104/11-лр між позивачем (Замовник) та ФОП ОСОБА_4 (Виконавець) на проведення лісокультурних і лісогосподарських робіт, строк дії з 01 квітня 2011 р. по 30 квітня 2011 року.

На підставі вищевказаних договорів ФОП ОСОБА_4 виконав лісокультурні та лісогосподарські роботи на загальну суму 189752,20 грн., що підтверджено актами виконаних робіт за період з 01.12.2010 року по 25.08.2011 року.

Згідно укладених ФОП ОСОБА_4 трудових договорів з фізичними особами на використання найманої праці, зареєстрованих у районному центрі зайнятості, ФОП ОСОБА_4 залучав до виконання робіт фізичних осіб у період з 08.04.2011 року по 25.08.2011 року 9 осіб, з 09.08.2011 року по 25.08.2011 року додатково ще одну особу, тобто 10 осіб, а саме: ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17

Заробітна плата вищевказаним працівникам виплачена на підставі табелів обліку робочого часу та розрахунку нарахування заробітної плати.

Відповідно до декларації про доходи за період з 01.04.2011 року по 31.10.2011 року, наданої вказаним підприємцем 04.11.2011 року до Охтирської МДПІ, сума виплаченого доходу найнятим особам складає 110 542,00грн.

Розрахунки з ФОП ОСОБА_4 проведено шляхом перерахування належних коштів згідно актів виконаних робіт на розрахунковий рахунок ФОП ОСОБА_4 на підставі платіжних доручень.

Відповідно до довідки Охтирської МДПІ Сумської області від 03.11.2011 року № 247/17/НОМЕР_1 Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства СПД-ФО ОСОБА_4, перевіркою порушень не встановлено.

Будь-які факти, які б давали підстави для висновку про невиконання робіт ФОП ОСОБА_4, у акті перевірки відсутні.

Щодо взаємовідносин позивача з ФОП ОСОБА_6, то судом встановлено, що в 2010 році був укладений договір від 28.07.2010 року №28-07/10-1лр про проведення лісокультурних і лісогосподарських робіт між позивачем (Замовник) та ФОП ОСОБА_6 (Виконавець), строк дії до 31.12.2010 року.

Додатковою угодою № 1 від 30.12.2010 року до вищевказаного договору строк дії договору № 28-07/10-1лр від 28.07.2010 року пролонговано до 31 грудня 2011 року.

На підставі вищевказаних договорів ФОП ОСОБА_6 виконав лісокультурні, лісогосподарські роботи, а також роботи з корування деревини та механізований догляд за лісовими культурами, рубки, освітлення та прочищення лісу на загальну суму 160900,46 грн., що підтверджено актами виконаних робіт за період з 01.01.2011 року по 30.08.2011 року.

Згідно укладених ФОП ОСОБА_6 трудових договорів з фізичними особами на використання найманої праці, зареєстрованих у районному центрі зайнятості, та відповідно до платіжних відомостей на виплату зарплати та податкових декларацій, наданих вказаним підприємцем до Охтирської МДПІ, ФОП ОСОБА_6 залучав до виконання робіт фізичних осіб, а саме: у 1-му кв.2011 року 1 особу; у 2-му кв.2011 року 4 особи; у 3-му кв.2011 року 3 особи.

Зазначеними особами були: ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21

Заробітна плата вищевказаним працівникам виплачена на підставі табелів обліку робочого часу та платіжних відомостей на виплату заробітної плати.

Розрахунки з ФОП ОСОБА_6 проведено шляхом перерахування належних коштів згідно актів виконаних робіт на розрахунковий рахунок ФОП ОСОБА_6 на підставі платіжних доручень.

Будь-які факти, які б давали підстави для висновку про невиконання робіт ФОП ОСОБА_6, у акті перевірки відсутні.

Щодо взаємовідносин позивача з ФОП ОСОБА_5, то судом встановлено, що в 2010 році укладений договір від 26.02.2010 року №26-02/10лр та додаткова угода до нього №1 від 30.12.2010 року між ФОП ОСОБА_5 (Виконавець) та ДП «Тростянецьке лісове господарство» (Замовник), на виконання лісокультурних, лісогосподарських робіт на загальну суму 100639,35 грн., що підтверджено актами виконаних робіт за період з 01.01.2011 року по 1.08.2011 року, які додані до адміністративного позову.

Згідно укладених ФОП ОСОБА_5 трудових договорів з фізичними особами на використання найманої праці, зареєстрованих у районному центрі зайнятості, та відповідно до платіжних відомостей на виплату зарплати, наданих вказаним підприємцем до Охтирської МДПІ, ФОП ОСОБА_5 залучав до виконання робіт фізичних осіб, а саме: у 1-му кв.2011 року 4 особи; у 2-му кв.2011 року 4 особи; у 3-му кв.2011 року 4 особи (липень - серпень).

Зазначеними особами були: ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25

Розрахунки з ФОП ОСОБА_5 проведено шляхом перерахування належних коштів згідно актів виконаних робіт на розрахунковий рахунок ФОП ОСОБА_5 на підставі платіжних доручень.

Будь-які факти, які б давали підстави для висновку про невиконання робіт ФОП ОСОБА_5, у акті перевірки відсутні.

Щодо взаємовідносин позивача з ФОП ОСОБА_7, то судом встановлено, що між позивачем та вказаною особою були укладенні наступні договори:

від 02.08.2010 року №0208/10лр та додаткової угоди до нього №1 від 30.12.2010 року на проведення лісокультурних та лісогосподарських робіт;

від 02.04.2012 року №2012/0204-П на проведення лісокультурних та лісогосподарських робіт;

від 26.04.2012 року №26/04-лр на проведення лісокультурних та лісогосподарських робіт;

від 10.05.2012 року №2012/02-лкр на проведення лісокультурних та лісогосподарських робіт;

від 21.05.2012 року №27/04-лр на проведення лісокультурних та лісогосподарських робіт;

від 11.06.2012 року №11/06 на проведення лісокультурних та лісогосподарських робіт.

Відповідно до вказаних договорів, ФОП ОСОБА_7 виконала лісокультурні, лісогосподарські роботи, а також роботи з корування деревини, чергування, роботи з посадки лісових культур, посіву лісу та інші на загальну суму 483564,21 грн., що підтверджено актами виконаних робіт за період з 01.01.2011 року по 10.12.2012 року.

Згідно укладених ФОП ОСОБА_7 трудових договорів з фізичними особами на використання найманої праці та відповідно до звітів Форми №1ДФ, наданих вказаним підприємцем до Охтирської МДПІ, ФОП ОСОБА_7 залучала до виконання робіт фізичних осіб, а саме: у 2-му кв.2011 року - 9 осіб, у 3-му кв.2011 року - 7 осіб, у 4-му кв.2011 року - 7 осіб, у 2-му кв.2012 року - 23 особи, у 3-му кв.2012 року - 23 особи.

Зазначеними особами були: ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_29, ОСОБА_27, ОСОБА_30, ОСОБА_26, ОСОБА_15, ОСОБА_10, ОСОБА_12, ОСОБА_16, ОСОБА_35, ОСОБА_11, ОСОБА_14, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_42, ОСОБА_43, ОСОБА_44, ОСОБА_45, ОСОБА_8, ОСОБА_46

Розрахунки проведено шляхом перерахування належних коштів згідно актів виконаних робіт на розрахунковий рахунок ФОП ОСОБА_7

Будь-які факти, які б давали підстави для висновку про невиконання робіт ФОП ОСОБА_7, у акті перевірки відсутні.

Враховуючи вищевказані обставини та надані суду докази, суд зазначає, що відповідач протиправно позбавив позивача права на віднесення сплачених коштів за виконання вищевказаних договорів до валових витрат.

Щодо іншої частини позову, а саме про скасування податкового повідомлення-рішення №0000592201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість, то суд, відмовляючи в задоволенні даної частини позову, свою позицію обґрунтовує наступним.

Відповідно до уточнення позовних вимог, позивач погодився з донарахуванням йому суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 10677 грн. та за штрафними санкціями у сумі 1967,25 грн.

Перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 01.01.2011 року по 31.12.2012 року, встановлено його завищення на загальну суму 93 638 грн., в т.ч. за січень 2011 року у сумі 60592 грн., за грудень 2011 року у сумі 25 177 грн., та за грудень 2012 року у сумі 7 869 грн.

На порушення п.198.4 ст.198 ПК України ДП «Тростянецьке лісове господарство» завищено податковий кредит з податку на додану вартість всього у сумі 60 592 грн., в тому числі за січень 2011 року у сумі 60 592 грн., тоді як згідно п.198.4 ст.198 ПК України, якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника, а саме: ДП «Тростянецьке лісове господарство» з 01.01.2011 року здійснює постачання деревини товарних позицій УКТ ЗЕД: 4401; 4403; 4404.

В період з 1 січня 2011 року по 1 січня 2014 року підприємство працює в режимі звільнення від оподаткування згідно ст.23 розділу XX Перехідних положень ПУ Кодексу. При цьому, якщо за операціями з виготовлення чи придбання зазначених груп товарів в попередніх податкових періодах (до 1 січня 2011 року) було отримано податковий кредит, то при здійсненні операцій з постачання таких товарів, суми податкового кредиту мають бути перераховані у відповідності з правилами, встановленими підпунктом 198.4 статті 198 Кодексу (дата коригування податкового кредиту в цьому випадку визначається за датою першої з подій, перерахованих у пункті 187.1 статті 187 Кодексу).

Так, станом на 01.01.2011 року, згідно даних головної книги підприємства, у ДП «Тростянецьке лісове господарство» рахувалися залишки ТМЦ на суму 302961,85 грн., а саме: по рах. 201 «Сировина та матеріали» на суму 165 224,83 грн.; по рах. 203 «Паливо» на суму 22 322,57 грн.; по рах. 23 «Виробництво», в частині матеріальних затрат, на суму 39 337,43 грн.; по рах. 26 «Готова продукція», в частині матеріальних затрат, на суму 76 077,02 грн.

Підприємство не скоригувало податковий кредит у розмірі 60 592 грн. на суму придбаних до 01.01.2011 року товарно-матеріальних цінностей, які в подальшому, з 01.01.2011 року, списані на собівартість реалізованої лісопродукції.

В бухгалтерському обліку підприємства вищезазначені фінансово-господарські операції відображені наступним чином:

Д-т рах. 23 «Виробництво» К-т рах. 201 «Сировина та матеріали», 203 «Паливо».

Д-т рах. 26 «Готова продукція» К-т рах. 23 «Виробництво».

Д-т рах. 90 «Собівартість» К-т рах. 26 «Готова продукція».

На порушення п.199.1 ст.199 Податкового кодексу України, позивачем завищено податковий кредит з податку на додану вартість всього у сумі 33 046 грн., в тому числі за грудень 2011 року у сумі 25 177 грн. та за грудень 2012 року у сумі 7 869 грн., тоді як відповідно до вказаної норми встановлено, що у разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, до сум податку, які платник має право віднести до податкового кредиту, включається та частка сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг в оподатковуваних операціях, а саме: в зв'язку з тим, що в перевіряємому періоді ДП «Тростянецьке лісове господарство» застосовувало пільгу по податку на додану вартість, згідно ст.23 розділу XX Перехідних положень ПК України, то податковий кредит повинен форсуватись відповідно з п. 199.2, п. 199.3, п. 199.4, п. 199.5 ст.199 вищезазначеного Кодексу.

Відповідно до п. 199.2 - п.199.5 ст.199 ПК України, частка використання товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях визначається у відсотках як відношення обсягів з постачання оподатковуваних операцій (без урахування сум податку) за попередній календарний рік до сукупних обсягів постачання оподатковуваних та неоподатковуваних операцій (без урахування сум податку) за цей же попередній календарний рік. Визначена у процентах величина застосовується протягом поточного календарного року.

Платники податку, у яких протягом попереднього календарного року були відсутні неоподатковувані операції, а такі неоподатковувані операції почали здійснюватися у звітному періоді, а також новостворені платники податку проводять у поточному календарному році розрахунок частки використання товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях на підставі розрахунку, визначеного за фактичними даними обсягів з постачання оподатковуваних та неоподатковуваних операцій першого звітного податкового періоду, в якому задекларовані такі операції.

Розрахунок частки використання товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях подається до контролюючого органу одночасно з податковою декларацією звітного податкового періоду, в якому задекларовані такі оподатковувані та неоподатковувані операції.

Платник податку за підсумками календарного року здійснює перерахунок частки використання товарів/послуг та необоротних активів в оподатковуваних операціях виходячи з фактичних обсягів проведених протягом року оподатковуваних та неоподатковуваних операцій. У разі зняття з обліку платника податку, у тому числі за рішенням суду, перерахунок частки здійснюється виходячи з фактичних обсягів оподатковуваних та неоподатковуваних операцій, проведених з початку поточного року до дати зняття з обліку.

Перерахунок частки використання необоротних активів в оподатковуваних операціях здійснюється за підсумками одного, двох і трьох календарних років, що настають за роком, в якому вони почали використовуватися (введені в експлуатацію).

Частка використання товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях, визначена з урахуванням норм пунктів 199.2 - 199.4 статті 199 цього Кодексу, застосовується для проведення коригування сум податку, які відносяться до податкового кредиту за операціями, зазначеними у пункті 199.1 статті 199 цього Кодексу. Результати перерахунку сум податкового кредиту відображаються у податковій декларації за останній податковий період року. У разі зняття з обліку платника податку, у тому числі за рішенням суду, коригування відображається платником податку у податковій декларації останнього податкового періоду, коли відбулося зняття з обліку.

ДП «Тростянецьке лісове господарство» самостійно було скориговано податковий кредит на частку податку на додану вартість по придбаним ТМЦ, які не використовувались в оподатковуваних операціях, але не в повному обсязі, в результаті чого завищено податковий кредит всього у сумі 33046 грн., в тому числі за грудень 2011 року у сумі 25177 грн. та за грудень 2012 року у сумі 7 869 грн.

Доводи позивача, що в акті перевірки не зазначено розрахунку донарахованої суми ПДВ за січень 2011 року на суму 60 592,00 грн., є безпідставним, оскільки на стор. 39 абз.4 акту перевірки зазначено, що «станом на 01.01.2011 року, згідно даних головної книги підприємства, у ДП «Тростянецьке лісове господарство» рахуються залишки ТМЦ на суму 302 961,85 грн., а саме:

по рах. 201 «Сировина та матеріали» на суму 165 224,83 грн.;

по рах. 203 «Паливо» на суму 22 322,57 грн.;

по рах. 23 «Виробництво», в частині матеріальних затрат, на суму 39 337,43 грн.;

по рах. 26 «Готова продукція», в частині матеріальних затрат, на суму 76 077,02 грн.

Підприємство не скоригувало податковий кредит у розмірі 60 592 грн. на суму придбаних до 01.01.2011 року ТМЦ, які в подальшому, з 01.01.2011 року, списані на собівартість реалізованої лісопродукції.

Стосовно доводів в позовній заяві та в уточненнях до позову щодо оскарження встановлених порушень, суд зазначає, що ДП «Тростянецьке лісове господарство», ні на перевірку ні під час подачі заперечення на акт, не було надано підтверджуючих первинних документів, які б спростовували висновки відповідача, викладені в акті перевірки.

Наданий позивачем розрахунок не може прийматись до уваги, оскільки при перевірці були використані дані головної книги позивача по чотирьох рахунках (201, 203, 23, 26). В розрахунку позивача за січень 2011 року використовується лише рах.201 (сировина та матеріали) та рах. 26 (готова продукція), при цьому відсутнє будь-яке обґрунтування такого розрахунку, відсутнє посилання на первинну документацію і конкретні господарські операції.

В уточненнях відсутнє обґрунтування того, що сума ПДВ (самостійно визначена позивачем) в розмірі 2 808,00 грн. - визначена з операцій, які звільнені від оподаткування. А сума ПДВ 57 807,00 грн. донарахована податковим органом - це сума від операцій, які підлягають оподаткуванню. Позивач, ні на перевірку ні під час подачі заперечення на акт, не надав жодних підтверджуючих документів на залишки ТМЦ на загальну суму 302961,85 грн., які б підтверджували списання або використання ТМЦ в господарській діяльності підприємства.

Також суд зазначає, що допущена відповідачем помилка при складанні податкового повідомлення-рішення №0000592201 від 12 вересня 2013 року у визначенні загальної суми зобов'язання в розмірі 107900 грн. 00 коп. є очевидною арифметичною помилкою, оскільки у вказаному податковому повідомленні-рішенні зазначено, що вказана сума складається з основного платежу 93638 грн. та штрафної санкції у сумі 8262 грн., що дорівнює 101900 грн. яка і підлягає сплаті, а тому податкове повідомлення-рішення з вказаної підстави не може бути скасоване.

Враховуючи вищевикладене, позивач, відповідно до ч.1 ст.11 КАС України, не надав суду доказів на підтвердження обґрунтованості своїх позовних вимог, в той час як відповідач в повній мірі обґрунтував правомірність прийняття свого рішення.

Враховуючи вищезазначене та керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Державного підприємства "Тростянецьке лісове господарство" до Охтирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області про скасування податкових повідомлень-рішень -задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Охтирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області від 12 вересня 2013 року №0000602201.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя (підпис) С.М. Глазько

З оригіналом згідно

Суддя С.М. Глазько

Повний текст постанови складено 30 квітня 2014 року