Рішення № 38697993, 13.05.2014, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "13" травня 2014 р. Справа № 906/321/14

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Терлецької-Байдюк Н.Я.

за участю представників сторін:

від позивача-1: не з'явився;

від позивача-2: Кімак З.К. - довіреність №51/16 від 08.01.2014р.;

від відповідача: не з'явився;

від прокурора: Муляренко Т.О. - наказ №179к від 22.04.2013р.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Прокурора м. Житомира в інтересах держави в особі

1) Житомирської міської ради (м. Житомир)

2) Комунального підприємства "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради (м.Житомир)

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (м. Житомир)

про стягнення 7484,22 грн.

Прокурор в інтересах держави в особі позивачів звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 7484,22грн. за неналежне виконання договору №388 від 01.09.2011р. про надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, з яких: 7243,82грн. - основний борг, 166,07грн. - пеня, 31,24грн. - інфляційні, 43,09грн. - 3% річних. Витрати по сплаті судового збору просить покласти на відповідача.

В судовому засіданні прокурор позов підтримав з підстав, викладених у позові. Подав заяву про зменшення позовних вимог від 13.05.2014р. за вих.№060090004414 (а.с.49-50), відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача на користь Комунального підприємства "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради 6479,36грн., з яких: 6243,82грн. - основний борг, 163,51грн. - пеня, 31,24грн. - інфляційні, 40,79грн. - 3% річних.

Згідно ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Суд, з врахуванням ст.22 ГПК України, приймає заяву прокурора про зменшення розміру позовних вимог до розгляду.

Крім того, прокурор подав клопотання від 13.05.2014р. (а.с.55-56) про припинення провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 5471,64грн.

Позивач-1 в судове засідання не з'явився, згідно поданої заяви від 26.03.2014р. (а.с.31) просив розгляд справи здійснювати без участі представника позивача.

Представник позивача-2 в судовому засіданні позов підтримав з підстав, зазначених у позовній заяві. Надав довідку про стан заборгованості відповідача станом на 13.05.2014р., відповідно до якої сума основного боргу складає 772,18грн. (а.с.64).

Представник відповідача в засідання суду не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся вчасно і належним чином, оскільки ухвала суду направлялись відповідачеві на адресу, зазначену в позовній заяві.

Відповідно до п.11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 №01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Отже, суд вжив всі необхідні заходи для повідомлення відповідача своєчасно та належним чином про час і місце розгляду справи.

Проте, відповідач своїм правом на участь у судовому засіданні не скористався, а тому неявка відповідача належним чином повідомленого про дату, час та місце судового засідання не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до ст.75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представника позивача-2, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 01.09.2011 року між Комунальним підприємством "Житомиртеплокомуненерго" (виконавець/позивач) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (споживач/відповідач) було укладено договір №388 про надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води (а.с.14-17), за умовами якого виконавець зобов'язується своєчасно надавати споживачеві відповідної якості послуги з централізованого опалення, постачання гарячої води, а споживач зобов'язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених договором.

В пункті 3.1 договору №388 від 01.09.2011р. про надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води сторони погодили, що розрахунковим періодом є календарний місяць. Попередня оплата спожитих послуг проводиться споживачами до 20 числа поточного місяця у розмірі 50% від очікуваних нарахувань. Решту суми нарахувань споживач оплачує до 10 числа місяця наступного за розрахунковим.

Сторони також погодили, що всі платежі за надані послуги, що вносяться споживачем на поточний рахунок виконавця, погашають заборгованість попереднього періоду, при її наявності, не залежно від призначення платежу, вказаного в платіжному документі (п.3.3 договору).

Цей договір укладається на 1 рік і набирає чинності з дня його укладення. Договір вважається щороку продовженим, якщо за місяць до закінчення його строку однією із сторін не буде письмово заявлено про розірвання або необхідність перегляду (п.9.1 договору).

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору №388 від 01.09.2011р. Комунальним підприємством "Житомиртеплокомуненерго" у період з жовтня 2013 року по січень 2014 року відповідачу були надані передбачені договором послуги з теплопостачання, які відповідачем оплачені частково. Для оплати наданих послуг позивачем виставлялись відповідачу рахунки на відповідні суми (а.с.19-22).

Внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язання станом на день пред'явлення позову утворилась заборгованість перед позивачем за отримані послуги з теплопостачання в сумі 6243,82грн.

Разом з тим, відповідачем після пред'явлення позову частково сплачено борг в сумі 5471,64грн.

Таким чином, на день розгляду справи у відповідача перед КП "Житомиртеплокомуненерго" залишилась непогашеною заборгованість в сумі 772,18грн.

Дослідивши в сукупності всі обставини та матеріали справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з огляду на наступне.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦК України).

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст.173 Господарського кодексу України).

Статтею 714 ЦК України передбачено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Це положення кореспондується зі ст.193 Господарського кодексу України, згідно якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст.530 ГПК України).

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 772,18грн. є правомірними.

Крім суми основного боргу прокурор, посилаючись на п.3.7 Договору, просить стягнути з відповідача 163,51грн. пені.

Відповідно до п.3.7 Договору за несвоєчасне внесення плати із споживача стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який сплачується пеня.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ст. 549 ЦК України).

Згідно ч.3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Наданий позивачем розрахунок є вірним та відповідає обставинам справи, а тому, позовна вимога про стягнення 163,51грн. - пені підлягає задоволенню у повному обсязі.

Прокурор на підставі ст.625 ЦК України також просить суд стягнути з відповідача на користь КП "Житомиртеплокомуненерго" 31,24грн. - інфляційних та 40,79грн. - 3% річних.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок інфляційних та 3% річних (а.с.26,54), суд вважає його правильним і таким, що відповідає вимогам діючого законодавства.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Відповідач позов щодо підстав та предмету не оспорив, доказів сплати решти заборгованості не надав.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги в частині стягнення 772,18грн. - основного боргу, 163,51грн. - пені, 31,24грн. - інфляційних та 40,79грн. - 3% річних. обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства та такими, що підлягають задоволенню. В частині стягнення основного боргу в сумі 5471,64грн. провадження у справі слід припинити на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України за відсутністю предмету спору в зв'язку зі сплатою.

Витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача за правилами ст.49 ГПК України.

Керуючись ст.ст.33,34,43,44,49,82-85 ГПК України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (10014, АДРЕСА_1, ід.номер НОМЕР_1)

- на користь Комунального підприємства "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради (10014, м. Житомир, вул. Київська, 48, код 35343771) - 1007,72грн., з яких: 772,18грн. - основний борг, 163,51грн. - пеня, 31,24грн. - інфляційні, 40,79грн. - 3% річних.

3. Припинити провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 5471,64грн.

4. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (10014, АДРЕСА_1, ід.номер НОМЕР_1)

- на користь Державного бюджету України - 1827,00 грн. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 16 травня 2014 року.

Суддя Терлецька-Байдюк Н.Я.

Віддрукувати:

1 - в справу

2 -позивачу-1 (Житомирська міська рада)

3 - відповідачу (рек. з повід.)

4 - прокуратура м. Житомира