Ухвала суду № 38695052, 29.04.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2014 року Справа № 876/8073/14

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі :

головуючого судді Святецького В.В.

суддів Гудима Л.Я., Судової-Хомюк Н.М.,

з участю секретаря судового засідання Шуптар Т.О.,

представника позивача Алексеєнка А.А.,

представника відповідача Богоніс С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20 травня 2013 року у справі за позовом приватного підприємства ,,Реал Авто" до державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

11 березня 2013 року приватне підприємство (ПП) ,,Реал Авто" звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції (ДПІ) у Залізничному районі м. Львова Державної податкової служби України за № 0003952302/21047 від 05 листопада 2012 року.

Постановою від 20 травня 2013 року Львівський окружний адміністративний суд позов задовольнив в повному обсязі.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, ДПІ у Залізничному у районі м. Львова подала апеляційну скаргу, оскільки вважає, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з'ясуванні обставин, які мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення спору.

В апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції не звернув уваги на доводи податкового органу про безпідставне не відображення в бухгалтерському обліку коштів, отриманих від фізичних осіб на загальну суму 592998,74 грн., що призвело до завищення від'ємного значення податку на додану вартість за серпень 2012 року на суму 98833,30 грн..

За таких обставин податковий орган вважає правомірним зменшення позивачу від'ємного значення ПДВ, а тому просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Представник податкового органу в судовому засіданні апеляційного суду підтримав вимоги апеляційної скарги та просить їх задовольнити в повному обсязі.

Представник позивача заперечила вимоги апеляційної скарги та просить залишити скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга не належить до задоволення з таких підстав.

Суд першої інстанції встановив, що за наслідками позапланової виїзної документальної перевірки ПП ,,Реал Авто" з питань достовірності декларування залишку від'ємного значення ПДВ, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду по деклараціях з ПДВ за червень, липень, серпень 2012 року, оформленої актом від 18.10.2012 р. № 3471/22-10/37443948, ДПІ у Залізничному районі м. Львова прийняла податкове повідомлення-рішення за №0003952302/21047 від 05.11.2012 року, яким зменшила позивачу розмір від'ємного значення податку на додану вартість за червень, липень та серпень 2012 року на загальну суму 98833,30 грн..

Висновки податкового органу базуються на тому, що позивач на порушення пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, ст. 2, ст. 9 Закону України ,,Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. 2.15 та п. 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 05.06.1995 року № 168/704, допустив заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість на загальну суму 98833,30 грн. за рахунок не відображення (в загальній сумі податкових зобов'язань) коштів, отриманих від фізичних осіб на загальну суму 592998,74 грн., в тому числі ПДВ - 98833,30 грн..

Задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи оскаржене податкове повідомлення-рішення, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржене податкове повідомлення-рішення не відповідає критеріям, визначеним ч. 3 ст. 2 КАС України, оскільки прийняте необґрунтовано, без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та непропорційно.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду відповідають фактичним обставинам справи, нормам матеріального і процесуального права та є вірними.

Так, згідно пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е)постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 187.1 статті 187 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 9 Закону України ,,Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до ст. 9 цього ж Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З матеріалів справи апеляційний суд вбачає, що у червні, липні та серпні 2012 року ПП ,,Реал Авто" здійснило реалізацію транспортних засобів фізичним особам на загальну суму 1274973,00 грн., що підтверджується довідками - рахунками, картками рахунку 361. Загальна вартість транспортних засобів фізичними особами повністю сплачена на рахунок підприємства та відображена в його бухгалтерському та податковому обліку.

Під час перевірки посадові особи податкового органу встановили розбіжності у анкетних даних 16-ти осіб, які придбали транспортні засоби, та анкетних даних осіб, які зазначені у платіжних документах. Тому податковий орган дійшов висновку, що грошові кошти на загальну суму 592998,74 грн., які надійшли в касу підприємства від осіб, зазначених в платіжних документах, не відображені в бухгалтерському та податковому обліку.

Суд першої інстанції належним чином дослідив надані сторонами докази та встановив, що грошові кошти на загальну суму 592998,74 грн., які надійшли від зазначених 16-ти осіб, повністю відображені в бухгалтерській та податковій звітності позивача, оскільки особи, які вказані в довідках-рахунках та в платіжних документах, є одними і тими ж особами. Лише в платіжних документах оператор банку допустив помилки в прізвищах, іменах чи по-батькові цих осіб.

За таких обставин апеляційний суд вважає, що окремі дефекти платіжних документів не повинні сприйматися як безумовні підстави для висновку щодо протиправності дій позивача в частині не проведення отриманих від покупців транспортних засобів кошів по бухгалтерському і податковому обліку та не віднесення цих коштів до валових доходів, а сум ПДВ - до податкового кредиту.

Таким чином, висновки податкового органу щодо не відображення в бухгалтерському та податковому обліку грошових коштів на загальну суму 592998,74 грн. базуються лише на припущеннях, оскільки податковий орган обмежився лише констатацією факту надходження коштів від осіб, анкетні дані яких не відповідають анкетним даним осіб, що придбавали транспортні засоби. При цьому податковий орган не перевірив підстав для сплати коштів особами, зазначеними в платіжних документах ( чи придбавали ці особи транспортні засоби, отримували інші послуги), не перевірив чи надійшли кошти від осіб, які придбали транспортні засоби та значаться в бухгалтерській та податковій звітності позивача. Дані обставини, на думку апеляційного суду, дали б змогу зробити висновок про те, що ці особи є одними і тими ж особами та виключили можливість подвійного оподаткування одних і тих же операцій.

На підставі викладеного апеляційний суд визнає вірними та обґрунтованими висновки суду першої інстанції щодо протиправності оскарженого податкового повідомлення-рішення, оскільки позивач належним чином облікував грошові кошти, які надійшли в касу підприємства, провів їх по бухгалтерському та податковому обліку.

За таких обставин апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, оскільки наведені обставини спростовують доводи апеляційної скарги про невідповідність постанови суду першої інстанції нормам матеріального та процесуального права.

Статтею 159 КАС України визначено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

В силу ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.

Керуючись ч.3 ст. 160, ст.195, ст. 196, п. 1 ч. 1 ст.198, ст. ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20 травня 2013 року у справі № 813/1822/13-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Ухвала в повному обсязі складена 05 травня 2014 року.

Головуючий суддя В.В. Святецький

Судді Л.Я. Гудим

Н.М. Судова-Хомюк