Постанова № 38693514, 14.05.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

14 травня 2014 року 10 год. 40 хв. № 826/4983/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Каховка Протеїн Агро»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 04 квітня 2014 року № 0005412203 та № 0005422203

Суддя - Вовк П.В.,

при секретарі судового засідання Оксюті О.Г.

Представники:

від позивача Ігнатенко С.Т., довіреність № б/н від 12 травня 2014 року

Король Л.В., довіреність № б/н від 02 жовтня 2012 року

від відповідача Катамай Г.М., довіреність № 161/9/26-59-10-02-19 від 29 січня 2014 року

На підставі ч. 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) в судовому засіданні 14 травня 2014 року було проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст складено і підписано 15 травня 2014 року.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось ТОВ «Каховка Протеїн Агро» з позовом до ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 04 квітня 2014 року № 0005412203 та № 0005422203.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що висновки акту перевірки, на підставі яких прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, не відповідають дійсним обставинам справи та нормам чинного законодавства, і тому позивач вважає прийняті рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Представники позивача в судовому засіданні підтримали позовні вимоги в повному обсязі та просили суд їх задовольнити.

В наданих суду запереченнях представник відповідача зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті податковим органом відповідно до вимог чинного законодавства, посилаючись на обставини, викладені в акті перевірки та запереченнях проти адміністративного позову.

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Розглянувши адміністративний позов та додані до нього матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають фактичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

В період з 06 березня 2014 року по 17 березня 2014 року співробітниками ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Біріт Імені Шевченка» за період з 01 жовтня 2013 року по 31 жовтня 2013 року, ТОВ «Судносервіс» за період з 01 жовтня 2012 року по 31 грудня 2012 року, Фермерським господарством «Амфіра» за період з 01 травня 2013 року по 31 травня 2013 року.

За наслідком проведення податкової перевірки було складено акт № 810/26-59-22-03/37535022 від 17 березня 2014 року, яким встановлено порушення позивачем п.п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, п.п. 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого ТОВ «Каховка Протеїн Агро» було завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість на суму 2 202 007, 00 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за грудень 2012 року на суму 1 898 956, 00 грн. та до завищення суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника за листопад 2013 року на суму 303 051, 00 грн.

На підставі висновків зазначеного акту перевірки, 04 квітня 2014 року відповідачем було прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0005412203, яким позивача зобов'язано сплатити суму податку на додану вартість у розмірі 303 051, 00 грн. та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 151 525, 50 грн.; № 0005422203, яким ТОВ «Каховка Протеїн Агро» встановлено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 2 848 434, 00 грн., з яких - 1 898 956, 00 грн. основний платіж, а 949 478, 00 грн. - сума штрафних (фінансових) санкцій.

Не погоджуючись з зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями відповідача, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 30 вересня 2013 року між позивачем (Покупець) та ТОВ «Біріт Імені Шевченка» (Продавець) було укладено договір купівлі-продажу № 22 КП/13, умовами якого передбачено, що Продавець продає, а Покупець приймає та оплачує сою урожаю 2013 року.

Специфікацією № 2 від 30 вересня 2013 року передбачена кількість товару, що підлягає поставці згідно зазначеного договору на рівні 1 600, 00 тонн. Встановлено, що товар поставляється на умовах EXW «Інкотермс» (в редакції 2000 року).

Також, 24 жовтня 2012 року між позивачем (Покупець) та ТОВ «Судносервіс» (Постачальник) було укладено договір поставки № 55 КП/12, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язувався передати, а Покупець прийняти та оплатити сою врожаю 2012 року.

Специфікацією № 1 від 26 жовтня 2012 року передбачена кількість товару, що підлягає поставці згідно зазначеного договору на рівні 1 000, 00 тонн. Встановлено, що товар поставляється на умовах EXW «Інкотермс» (в редакції 2000 року).

22 травня 2013 року між позивачем (Покупець) та ФГ «Амфіра» (Постачальник) було укладено договір поставки № 47 ПС/13, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язувався поставити, а Покупець прийняти та оплатити сою врожаю 2012 року. Встановлено, що поставка товару здійснюється Постачальником за його рахунок на умовах CPT «Інкотермс» (в редакції 2000 року).

Специфікацією № 2 від 22 травня 2013 року передбачена кількість товару, що підлягає поставці згідно зазначеного договору на рівні 1 000, 00 тонн.

Сплачені за отриманий товар кошти були включені позивачем до податкового кредиту з податку на додану вартість відповідних звітних періодів.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 статті 14 ПК України, податковий кредит - це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 статті 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 201.10 статті 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п. 198.2 статті 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 статті 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно з п. 201.1 статті 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пп. 2.15 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, визначено, що первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції діючому законодавству, логічна ув'язка окремих показників.

Таким чином, єдиною підставою документального підтвердження спірних сум податкового кредиту мають бути належним чином складені та підписані повноважними особами первинні документи в розумінні наведених норм законодавства.

При вирішенні даної справи, суд враховує також правову позицію Вищого адміністративного суду України, висловлену ним в Інформаційному листі від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10, відповідно до якого процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи: 1) встановлення факту здійснення господарської операції; 2) встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; 3) встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку; 4) встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість; 5) встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року № 742/11/13-11, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Також, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

Таким чином суд робить висновок про те, що чинне законодавство не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання.

Так само як і на платника податків не покладається обов'язок перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства перед тим, як відносити відповідні суми ПДВ до податкового кредиту та заявляти відповідні суми до бюджетного відшкодування.

З метою підтвердження реальності господарських операцій, що мали місце з його контрагентами, позивачем було надано суду копії: договорів та специфікацій до них, податкових та видаткових накладних, розрахунків по коригуванню кількісних і вартісних показників до податкових накладних, товарно-транспортних накладних, реєстрів накладних на прийняте зерно з визначенням якості по середньодобовій пробі, складських квитанцій на зерно, витягів з вагового журналу, вагових звітів, актів прийому-передачі товару, платіжних доручень.

Крім того, факт отримання та зберігання товару за вказаними договорами з контрагентами позивача підтверджується також наявною в матеріалах справи копією договору складського зберігання № 9 від 19 жовтня 2012 року, відповідно до умов якого позивач (Поклажодавець) зобов'язується передати, а ТОВ «Судносервіс» (Зерновий склад) - прийняти на зберігання (зернові, зернобобові, олійні культури) врожаю 2012 року, надавати додаткові послуги та у встановлений строк повернути їх Поклажодавцю або особі, зазначеній ним як одержувач. На підтвердження виконання такого договору, позивачем були надані суду копії актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), розрахунків плати за зберігання.

За наслідком дослідження наданих позивачем первинних документів, суд приходить до висновку про те, що вони відповідають вимогам норм Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, а також дійсно підтверджують реальний характер укладених ТОВ «Каховка Протеїн Агро» з його контрагентами правочинів, оскільки засвідчують факт купівлі-продажу передбаченого договорами товару, його транспортування та зберігання.

Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагенти позивача були зареєстровані як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мали право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку товару, в свою чергу, податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим п. 201.1 статті 201 ПК України.

Слід зазначити, що податковий орган не посилається на відсутність реєстрації податкових накладних у встановленому порядку, що виписані контрагентами ТОВ «Каховка Протеїн Агро», на підставі яких позивачем нараховано податок на додану вартість.

Враховуючи зазначене та оскільки судом, в межах розгляду даної адміністративної справи, не було встановлено ознак фіктивності укладених між позивачем та його контрагентами правочинів, які стали підставою для зазначеного вище завищення ТОВ «Каховка Протеїн Агро» суми податкового кредиту з податку на додану вартість, необґрунтованими є висновки викладені відповідачем в акті № 810/26-59-22-03/37535022 від 17 березня 2014 року про порушення позивачем податкового законодавства.

А як наслідок, неправомірними є оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідача, що ґрунтуються на зазначених висновках акту перевірки.

Відповідно до статті 161 КАС України, під час прийняття постанови суд вирішує наступні питання, зокрема:

1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до положень ч. 1 статті 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці данні встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів та висновків експертів.

Згідно положень статті 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи викладене вище, оцінивши докази, які є у матеріалах справи, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд прийшов до висновку про доведення позивачем протиправності прийнятих податкових повідомлень-рішень від 04 квітня 2014 року № 0005412203 та № 0005422203.

Керуючись ст. ст. 2, 6, 69-72, 122, 158-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Каховка Протеїн Агро» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 04 квітня 2014 року № 0005412203 та № 0005422203 - задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 04 квітня 2014 року № 0005412203 та № 0005422203.

Постанова, відповідно до ч. 1 статті 254 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня отримання копії постанови за правилами, встановленими статтями 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя П.В. Вовк