Рішення № 38693332, 23.04.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/1782/14 23.04.14 Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної С.О., розглянувши справу за позовом Комунального підприємства «Автотранспортне підприємство Шевченківського району» до Комунального підприємства «Київпастранс» Служби по облаштуванню та утриманню зупинок наземного транспорту загального користування «Київтранссервіс» про стягнення 5 052,45 грн., за участю представників позивача - Бараболі В.І., довіреність №163 від 20.09.2013 року, відповідача - не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2014 року до господарського суду м. Києва звернулось Комунальне підприємство «Автотранспортне підприємство Шевченківського району з позовом до Комунального підприємства «Київпастранс» Служби по облаштуванню та утриманню зупинок наземного транспорту загального користування «Київтранссервіс» про стягнення основного боргу 4 361,20 грн., пені в розмірі 335,16 грн. та 3% річних в розмірі 356,09 грн. за договором № 104/10 по збиранню та вивезенню твердих побутових відходів від 01.12.2010 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 07.02.2014 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 03.03.2014 року.

В судовому засіданні 24.03.2014 року позивачем надано письмові пояснення.

Представник відповідача в судове засідання 23.04.2014 року не з'явився, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином відповідно до вимог ст. 64 ГПК України. Відповідач відзив на позов не надав.

Враховуючи те, що нез'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що 01 грудня 2010 року між Комунальним підприємством «Автотранспортне підприємство Шевченківського району (виконавець) та Комунальним підприємством «Київпастранс» Службою по облаштуванню та утриманню зупинок наземного транспорту загального користування «Київтранссервіс» (замовник) було укладено договір №104/10 по збиранню та вивезенню твердих побутових відходів, за умовами даного договору замовник доручає, а виконавець надає послуги по збиранню та вивезенню накопичених твердих побутових відходів з території замовника, а замовник зобов'язується примати та оплачувати надані послуги в порядку та в строки, визначені цим договором (п. 1.1. договору).

Відповідно до п.2.7. договору сторони погодили середньомісячну вартість послуг, яка складає 1 095,09 грн. з ПДВ.

Пунктом 4.2.1. договору передбачено, що замовник повинен своєчасно та в повному обсязі оплачувати надані послуги.

Згідно з додатковою угодою №1 до договору сторони домовились збільшити вартість 1 куб.м., яка відповідає - 47,89 грн за 1 куб.м., а також домовились, що середньомісячна вартість послуг складає 1369,65 грн.

Згідно з додатковою угодою №2 до договору сторони домовились збільшити вартість 1 куб.м., яка відповідає - 47,89 грн за 1 куб.м. та ввести в дію з 01.01.2011 року, а також домовились, що угода діє в частині розрахунків до повного їх виконання.

За результатами наданих послуг уповноваженими представниками сторін підраховується об'єм вивезених ТПВ, на умовах цього договору. За результатами підрахувань підписується акт приймання виконаних робіт, не пізніше ніж за 5 днів з моменту передачі акту( п.2.8. договору).

У випадку, якщо обслуговування буде здійснено (з будь-яких причин) неповний місяць, сторони погодились сформувати ціну на основі пункту 2.6. цього договору. Оплата, у такому випадку, повинна бути здійснена замовником на підставі виставленого виконавцем рахунку-фактури, який може бути надіслано як поштовим так і факсимільним зв'язком (п.2.9. договору).

Факт надання позивачем послуг відповідачу на суму 4 361,20 грн., передбачених даним договором підтверджується актами здачі-приймання робіт за грудень 2010 року, за січень 2011 року, за лютий 2011 року, за березень 2011 року, які підписані уповноваженими представниками обох сторін та відповідно рахунками-фактури від 31.12.2010 року, від 28.02.2011 року, від 18.03.2011 року.

Настання строку оплати за договором № 104/10 по збиранню та вивезенню твердих побутових відходів від 01.12.2010 року вказано в актах здачі-приймання робіт за кожний місяць окремо.

Отже, позивач виконав взяті на себе зобов'язання за договором № 104/10 по збиранню та вивезенню твердих побутових відходів від 01.12.2010 року, а відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання з оплати наданих послуг у передбачений договором строк та має перед позивачем заборгованість у сумі 4 361,20 грн.

Доказів сплати вказаної заборгованості відповідачем суду не надано.

Ст.ст. 525, 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором № 104/10 по збиранню та вивезенню твердих побутових відходів від 01.12.2010 року у розмірі 4 361,20 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з частини 4 статті 231 Господарського кодексу України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», положеннями якого встановлено, що за прострочення платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 2.1. роз'яснень Вищого арбітражного суду України № 02-5/293 від 29.04.1994 р., якщо сторони у відповідному договорі не встановили конкретного розміру відповідальності, пеня стягненню не підлягає, за винятком випадків, коли розмір пені встановлений чинними актами законодавства.

Таким чином, в силу наведених положень законодавства, пеня може бути стягнута у передбачених в письмовому договорі випадках (встановлено за згодою сторін).

Оскільки факту погодження нарахування пені за прострочення відповідачем оплати за надані послуги позивачем не доведено, відповідальність відповідача за порушення строків оплати договором не передбачена, вимоги позивача про стягнення пені в сумі 335,16 грн. задоволенню не підлягають.

Тому в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені у розмірі 335,16 грн. слід відмовити.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв'язку з цим, позов в частині стягнення 3 % річних у розмірі 356,09 грн. обґрунтований та підлягає задоволенню за розрахунком позивача, який відповідає умовам договору та вимогам закону.

Судові витрати відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства «Київпастранс» (04070, м. Київ, вул. Набережне шосе, буд. 2; код 31725604) на користь Комунального підприємства «Автотранспортне підприємство Шевченківського району» (04050, м. Київ, вул. Дегтярівська, 15-Б; код 30723632) 4 361 (чотири тисячі триста шістдесят одна) грн. 20 коп. боргу, 356 (триста п'ятдесят шість) грн. 09 коп. 3% річних та 1 699 (одна тисяча шістсот дев'яносто дев'ять) грн. 11 коп. судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 13.05.2014р.

Суддя С.О. Чебикіна