Ухвала суду № 38692840, 12.05.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 травня 2014 року м. Київ К/800/7798/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційні скарги Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві та Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Промтехноінвест"

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.10.2013

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30.01.2014

у справі № 826/13619/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Промтехноінвест"

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про визнання протиправними дій, скасування податкових повідомлень-рішень та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.10.2013, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30.01.2014, позов задоволено частково: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 21.08.2013 № 0002362207 та № 0002352207. В частині позову про визнання протиправними дій ДПІ щодо проведення позапланової невиїзної перевірки, за результатами якої було складено акт №94/1-22-07-32957159 від 07.08.2013, та про зобов'язання ДПІ відновити в обліковій картці платника ТОВ «Промтехноінвест» особистого рахунку та в усіх електронних системах, у тому числі в електронній базі даних єдина система «Податковий блок», до складу якої ввійшли, також, підсистеми «Податковий аудит» та «Аналітична система» суми податкового кредиту та зобов'язання ТОВ «Промтехноінвест» - відмовлено.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог.

Також, не погодившись з оскаржуваними рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення в частині відмови в задоволенні позову та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної податковим органом у період з 25.07.2013 по 31.07.2013 позапланової виїзної перевірки позивача з питань правильності нарахування, повноти та своєчасності сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) по взаємовідносинам з ТОВ «Будівельна Компанія «Палаццо», ТОВ «Виробничо-Комерційна Фірма «Мілана», ДП «Балу», ТОВ «Екселент Стайл», ТОВ «ТД «Ямато», ТОВ «Компанія «Комерсант 2011», ТОВ «Прімум Компані», ТОВ «Новий Градъ», МПП - Фірма «Андромеда», ТОВ «РА «Лоцман» за період з 01.07.2010 по 30.06.2013, складено акт № 94/1-22-07-32957159 від 07.08.2013, в якому зафіксовано порушення вимог ст.ст. 139, 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за IV квартал 2012 року на 153 619,00 грн. та податок на додану вартість за грудень 2012 року на 146 303,00 грн.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, відповідачем 21.08.2013 прийняті спірні податкові повідомлення-рішення: №0002362207, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати податку на прибуток на 192 024,00 грн., у тому числі 153 619,00 грн. - за основним платежем та 38 405,00 грн. - за штрафними санкціями; №0002352207, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість на 182 879,00 грн., у тому числі 146 303,00 - грн. за основним платежем та 36 576,00 - грн. за штрафними санкціями.

Скасовуючи вказані податкові повідомлення-рішення, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Пунктом 138.2 ст.138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно із пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів /послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника ПДВ на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.6. цієї статті, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як було вірно встановлено судами, факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами - ТОВ «Будівельна Компанія «Палаццо», ТОВ «Виробничо-Комерційна Фірма «Мілана», ДП «Балу», ТОВ «Екселент Стайл», ТОВ «ТД «Ямато», ТОВ «Компанія «Комерсант 2011», ТОВ «Прімум Компані», ТОВ «Новий Градъ», МПП - Фірма «Андромеда», ТОВ «РА «Лоцман» підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності, зокрема, копіями договорів, видаткових накладних, актів про одержання матеріально-технічної продукції, актів зборки, актів прийому-передачі виконаних робіт, товарно-транспортних накладних, податкових накладних, банківських виписок, які свідчать, що зобов'язання за договорами між позивачем та його контрагентами виконувались сторонами у повному обсязі.

В матеріалах справи відсутні докази встановлення податковим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірні договори, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угод позивачем з вказаними контрагентами, що мали місце під час здійснення позивачем підприємницької діяльності.

Посилання податкового органу на акти «Про неможливість проведення зустрічної звірки» контрагентів позивача, судами попередніх інстанцій правомірно не прийнято до уваги, оскільки чинне законодавство не ставить в залежність право на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Також, помилковим є твердження відповідача, що позивач не підтвердив своє право на валові витрати та податковий кредит з огляду на анулювання - 14.05.2013 свідоцтв платника ПДВ МППФ «Андромеда», ТОВ «Новий Градъ», ТОВ «БК «Палаццо», ТОВ «Прімум Компані», оскільки, подальше анулювання свідоцтв платника ПДВ, не призвело до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи до моменту виключення її з державного реєстру, та не позбавляло правового значення, виданих за цими господарськими операціями, податкових накладних.

Таким чином, вірними є висновки судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність у податкового органу підстав для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень від 21.08.2013 №0002362207 та №0002352207.

Відповідно до пункту 86.1 статті 86 ПК України, результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Оскільки, позивач фактично допустив посадовців контролюючого органу до проведення перевірки, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позову в частині позовних вимог про визнання протиправними дій ДПІ у Голосіївському районі м. Києва щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача.

Також, вірними є висновки судів в частині відмови у задоволенні позову про зобов'язання відповідача відновити в обліковій картці платника ТОВ «Промтехноінвест» особистого рахунку та в усіх електронних системах, у тому числі в електронній базі даних єдина система «Податковий блок», до складу якої ввійшли, також, підсистеми «Податковий аудит» та «Аналітична система» суми податкового кредиту та зобов'язання ТОВ «Промтехноінвест», оскільки, враховуючи пп. 4.4 Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 1236 від 28.11.2012 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.12.2012 за № 2135/22447, у разі набрання законної сили рішенням суду про визнання недійсним повідомлення-рішення сума грошового зобов'язання в картці особового рахунка платника податків не обліковується.

Доводи, наведені скаржниками в касаційних скаргах, колегією суддів відхиляються, оскільки вони не спростовують обставин, що на підставі належних та допустимих доказів встановлені судами попередніх інстанцій.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів, не встановлено.

Керуючись статтями 2201, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційні скарги Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві та Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Промтехноінвест" - відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.10.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30.01.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль