Ухвала суду № 38690645, 13.05.2014, Апеляційний суд Луганської області

Головуючий суду 1 інстанції - Шевцов О.А.

Доповідач - Назарова М.В.

Справа № 427/2415/13-ц

Провадження № 22ц/782/3463/13

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області у складі:

головуючого судді Назарової М.В.

суддів Галан Н.М., Іванової І.П.

при секретарі Веселові С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань апеляційного суду Луганської області

апеляційну скаргу прокурора міста Свердловська Луганської області

на рішення Свердловського міського суду Луганської області від 18 липня 2013 року

у справі за позовом ОСОБА_2 до Державного казначейства Україна, прокуратури міста Свердловська Луганської області, прокуратури Луганської області про стягнення матеріальної та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И Л А :

У вересні 2009 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом, який неодноразово уточнював, та згодом просив стягнути з Державного казначейства України за рахунок Державного бюджету України шкоду, завдану неправомірними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду: моральну - в сумі 132421 грн. та матеріальну - в сумі 55500 грн. та витрати на правову допомогу 2000 грн.

Підставами позову зазначав те, що він з 02.09.1993 року працював старшим інспектором, а з 01.12.1994 року - начальником відділу дізнання Свердловської митниці Луганської області. 19 лютого 1999 року прокуратурою м. Свердловська Луганської області було винесено постанову про порушення кримінальної справи за ознаками злочину за ст. 367 /167/ ч. 1 КК УРСР, по якій 23 липня 1999 року він притягнутий у якості обвинуваченого з обранням запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд. 03 березня 2009 року постановою Свердловського міського суду Луганської області скасовано постанову про порушення кримінальної справи та відмовлено у порушенні кримінальної справи щодо нього за відсутністю складу злочину, передбаченого ст. 367 ч. 1 КК України з підстав п. 2 ст. 6 КПК України.

Оскільки 9 років 7 місяців та 15 днів стосовно нього велося досудове слідство, протягом якого він змушений був доводити свою невинуватість, звертатися до різних інстанцій, що принижувало його честь, гідність і ділову репутацію, за місцем роботи його було виставлено в негативному світлі, злочинцем, що викликало відчуження колег по роботі, його систематично позбавлялося всіх премій і надбавок, було понижено у посаді, та, зрештою, звільнено, то все це спричинило йому моральні страждання.

Матеріальна шкода полягає в пониженні його в посаді до старшого інспектора митниці, незаконним звільненням його було позбавлено права допрацювати до пенсії, на яку він набував права лише з 20 серпня 2007 року, та не отримав грошову допомогу при виході на пенсію у розмірі 10-місячного окладу, що становить 6000 грн. /600х10/, під час знаходження під слідством поніс витрати на оплату послуг адвоката у сумі 2000 грн.

Оскаржуваним рішенням суду першої інстанції позов ОСОБА_2 задоволено частково: стягнуто з Державного казначейства України за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 моральну шкоду за час перебування під слідством в сумі 132386 грн.; в іншій частині позовних вимог відмовлено за необґрунтованістю.

В апеляційній скарзі апелянт просив змінити рішення суду першої інстанції, суттєво зменшивши розмір стягнутої моральної шкоди, оскільки судом порушені норми матеріального та процесуального права.

Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, які брали участь у розгляді справи, розглянувши справу у межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України законним і обґрунтованим є рішення, коли суд виконав всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом на основі повного і всебічного з'ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених такими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Частково задовольняючи заявлені вимоги ОСОБА_2, суд першої інстанції вважав, що останній має право на відшкодування моральної шкоди, завданої йому незаконними діями прокуратури, і що він звернувся за таким відшкодуванням в порядку, передбаченому Положенням про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду», затвердженим наказом Міністерства юстиції України, Генеральної прокуратури України, Міністерства фінансів України від 4 березня 1996 року.

При цьому суд першої інстанції виходив із того, що визначення розміру відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом проводиться з розрахунку не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством і судом. Оскільки ОСОБА_2 перебував під слідством 9 років 7 місяців та 15 днів й на час розгляду справи судом розмір мінімальної заробітної плати згідно Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» становив 1147 грн., то на користь ОСОБА_2 з Державного казначейства України за рахунок коштів Державного бюджету України слід стягнути 132386,00 грн. на відшкодування завданої моральної шкоди.

Судова колегія, розглядаючи справу за доводами апеляційної скарги, вважає, що такі висновки суду грунтуются на вимогах закону та матеріалах справи з огляду на наступне.

Так, судом встановлено, що з 02.09.1993 року ОСОБА_2 працював старшим інспектором, а з 01.12.1994 року - начальником відділу дізнання Свердловської митниці Луганської області /а.с. 9-10 т. 1/.

Згідно копії постанови про порушення кримінальної справи від 19.02.1999 року, винесеної слідчим прокуратури м. Свердловська Луганської області, порушено кримінальну справу № 17/99/9014 за ознаками злочину, передбаченого ст. 167 ч. 1 КК України 1960 року /а.с. 21 т. 1/.

22 липня 1999 року ОСОБА_2 притягнуто в якості обвинуваченого по кримінальній cправі № 17/99/9014 та пред'явлено йому звинувачення у скоєнні злочину, передбаченого ст. 167 ч. 2 КК України 1960 року, про що слідчим винесено відповідну постанову /а.с. 38-41 т. 1/.

Відповідно до постанови Свердловського міського суду Луганської області від 03.03.2009 року, винесеної за наслідками розгляду скарги ОСОБА_2 на постанову про порушення кримінальної справи № 17/99/9014 за ознаками злочину, передбаченого ст. 367 ч. 1 КК України /167 ч. 1 КК України 1960 року/, скасовано постанову про порушення кримінальної справи № 17/99/9014 та відмовлено у порушенні кримінальної справи у відношенні ОСОБА_2 за ознаками злочину, передбаченого ст. 367 ч. 1 КК України, за відсутністю у його діях складу злочину /а.с. 6-7 т. 1/.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно зі ст. 4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Частиною 1 статті 1176 ЦК України визначено, що шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативну-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду /частина 2 вказаної норми/.

Відповідно до ст.ст. 1, 2 Закону України від 1 грудня 1994 року «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» шкода, завдана громадянинові внаслідок: 1) незаконного засудження, незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян; 2) незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу; 3) незаконного проведення оперативно-розшукових заходів, передбачених законами України «Про оперативно-розшукову діяльність», «;Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» та іншими актами законодавства, - відшкодовується у повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду.

Право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках: 1) постановлення виправдувального вироку суду; 1-1) встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали чи постанови суду чи іншому рішенні суду про повернення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд) факту незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів; 2) закриття кримінальної справи за відсутністю події злочину, відсутністю події злочину, відсутністю у діянні складу злочину або недоведеністю участі обвинуваченого у вчиненні злочину; 3) відмови в порушенні кримінальної справи; 4) закриття справи про адміністративне правопорушення.

Згідно зі ст. 3 Закону України від 1 грудня 1994 року «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» у наведених у ст. 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються): 1) заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій; 2) майно (в тому числі гроші, грошові вклади і відсотки по них, цінні папери та відсотки по них, частка у статутному фонді господарського товариства, учасником якого був громадянин, та прибуток, який він не отримав відповідно до цієї частки, інші цінності), конфісковане або звернене в доход держави судом, вилучене органами дізнання чи досудового слідства, органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також майно, на яке накладено арешт; 3) штрафи, стягнуті на виконання вироку суду, судові витрати та інші витрати, сплачені громадянином; 4) суми, сплачені громадянином у зв'язку з поданням йому юридичної допомоги; 5) моральна шкода.

Згідно ч. 4 ст. 4 вказаного Закону /N 266/94-ВР/ відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели д порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

За змістом п. 17 Положення про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду», затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Генеральної прокуратури України, Міністерства фінансів України від 4 березня 1996 року, питання про відшкодування моральної шкоди за заявою громадянина вирішується судом відповідно до чинного законодавства України.

Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, установлених цивільним законодавством.

Судова колегія погоджує висновок суду першої інстанції, що оскільки мало місце незаконне притягнення позивача до кримінальної відповідальності, то він зазнав моральних страждань.

На спричинення моральної шкоди вказує те, що позивач значився у наказах Луганської митниці як такий, у відношенні якого порушена кримінальна справа, позбавлявся надбавок до заробітної плати /а.с. 11-14 т. 1/; мали місце зміни відносин ОСОБА_2 з керівництвом митниці, що підтверджуються службовою характеристикою позивача / а.с. 42 т. 1/, в якій зазначено як характеризуюча його обставина - порушення стосовно нього кримінальної справи, а також зроблено висновок про невідповідність займаній посаді; рапортом ОСОБА_2 від 27.10.2001 року / а.с. 16 т. 1/; наказом Луганської митниці від 11.08.2004 року № 424-к про попередження ОСОБА_2 про неповну службову відповідність /а.с. 20 т. 1/; листом Державної митної служби України від 06.10.2004 року № 39/1543 /а.с. 9 т. 1/, яким позивачу повідомлено, що в його діях відсутні будь-які порушення службових обов'язків, а рекомендовано начальнику Луганської митниці розглянути питання про скасування наказу від 11.08.2004 року № 424-к.

Вci вищевказані факти підтверджують те, що незаконні дії органу досудового слідства призвели до порушення нормальних життєвих зв'язків позивача, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя та заподіяні йому внаслідок психічного впливу, що призвело до погіршення можливостей реалізації ним своїх звичок i бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми.

Вирішуючи питання про розмір моральної шкоди судом першої інстанції вірно враховано положення ст.ст. 12, 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури i суду», та зроблено висновок, що відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен день перебування під слідством чи судом.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 9 постанови від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.

Відповідно до ст. 8 Закону України від 27 квітня 2010 року «Про Державний бюджет України на 2010 рік» розмір мінімальної заробітної плати з 1 січня 2013 року становить 1147 грн.

Установивши, що ОСОБА_2 має право на відшкодування моральної шкоди, завданої йому незаконними діями прокуратури, і що він звернувся за таким відшкодуванням у порядку, передбаченому Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду», суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що завдана позивачу моральна шкода підлягає відшкодуванню на підставі п. 2 ч. 1 ст. 2 Закону України від 1 грудня 1994 року «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду» за рахунок держави з розрахунку: 1147 грн. за період з моменту винесення постанови про притягнення ОСОБА_2 в якості обвинуваченого 22.07.1999 року до винесення постанови про відмову у порушенні кримінальної справи 03.03.2009 року - 115 місяців 13 днів = 132386 грн.

При цьому, відповідно до ст. 4 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду" та Закону України "Про Державний бюджет України" на відповідний рік ці виплати здійснюються із Державного бюджету України саме Державним казначейством України у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.

В іншій частині, а саме - стягнення матеріальної шкоди, рішення суду ніким не оскаржується.

Посилання апелянта на те, що слід суттєво зменшити розмір стягнутої моральної шкоди не спростовують правильних вищезазначених висновків суду, адже не ґрунтуються на вимогах закону. Довід апеляційної скарги про те, що при визначенні розміру моральної шкоди не враховано, що після закриття кримінальної справи ОСОБА_2 було виплачено всі недоплачені премії та надбавки, не заслуговують на увагу, адже вказане було обов'язком роботодавця. Як не заслуговує на увагу і довід апеляційної скарги про недоведеність позивачем моральної шкоди з огляду на те, що ОСОБА_2 не звертався за захистом честі, гідності, ділової репутації, адже обрання способу захисту свого порушеного права є правом позивача.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, та прийшов до обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Рішення суду ухвалено відповідно до норм матеріального і процесуального права і підстав для його скасування з огляду на вимоги ст. 308 ЦПК України по доводам апеляційної скарги не має.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу прокурора мста Свердловська Луганської області відхилити.

Рішення Свердловського міського суду Луганської області від 18 липня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів.

Головуючий: Судді: