Ухвала суду № 38689210, 24.04.2014, Апеляційний суд Київської області

Справа № 367/2132/13-ц Головуючий у І інстанції Мікулін А.В.Провадження № 22-ц/780/2367/14 Доповідач у 2 інстанції Мережко М.В.Категорія 23 24.04.2014

УХВАЛА

Іменем України

24 квітня 2014 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі :

Головуючого судді: Мережко М.В.,

Суддів: Воробйової Н.С., Данілова О.М.,

При секретарі: Франюк Т.В.

розглянула в відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на судовий наказ Ірпінського міського суду Київської області від 15 березня 2013 року та на ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 27 лютого 2014 року про залишення без задоволення заяви про скасування судового наказу в справі за заявою Комунального підприємства "Бучанське управління житлово-комунального господарства" про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2, ОСОБА_3 заборгованості за отримані послуги з утримання будинків та прибудинкових територій.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2013 року КП "Бучанське управління житлово-комунального господарства" звернулось в суд із заявою, в якій просило видати судовий наказ про солідарне стягнення з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь КП "Бучанське управління житлово-комунального господарства" заборгованість за отримані послуги з утримання будинків та прибудинкових територій в розмірі 10 337,36 грн., з якої 9 019,87 грн. - заборгованість за надані комунальні послуги; 772,47 грн. - інфляційні витрати; 545,02 грн. - 3% річних від суми боргу, з підстав, передбачених ст. ст. 95 -104 ЦПК України.

Судовим наказом від 15 березня 2013 року стягнуто солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь КП "Бучанське управління житлово-комунального господарства" заборгованість за отримані послуги з утримання будинків та прибудинкових територій в розмірі 10 337,36 грн.

14 лютого 2014 року ОСОБА_2 подав заяву про скасування судового наказу.

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 27 лютого 2014 року заяву ОСОБА_2 про скасування судового наказу залишено без задоволення.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати судовий наказ та ухвалу суду, якою його заяву про скасування судового наказу залишено без задоволення. Апеляційну скаргу обґрунтовував тим, що судом неповно з'ясовані обставини справи щодо виникнення боргу за отримані послуги з утримання будинків та прибудинкових територій, неправильно застосовані норми матеріального і процесуального права.

Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається, як на підставу свої вимог і заперечень.

З матеріалів справи видно, що судовим наказом від 15 березня 2013 року стягнуто солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь КП "Бучанське управління житлово-комунального господарства" заборгованість за отримані послуги з утримання будинків та прибудинкових територій в розмірі 10 337,36 грн.

Не погоджуючись з вказаним наказом ОСОБА_2 подав заяву відповідно до вимог ст. 105 ЦПК України про скасування судового наказу.

За наслідками розгляду заяви ОСОБА_2 суд постановив ухвалу про залишення даної заяви без задоволення.

При наявності спору судовий наказ не може бути видано, а виданий судовий наказ підлягає скасуванню за заявою боржника.

Відмовляючи в скасуванні судового наказу, суд першої інстанції виходив з того, що заявником не надано доказів на підтвердження зазначених в заяві фактів.

Такий висновок суду першої інстанції є не обґрунтованим.

Згідно із ч.3 ст.105 ЦПК України в заяві про скасування наказу має бути зазначено посилання на обставини, які свідчать про повну або часткову необґрунтованість вимог стягувача, посилання на докази, якими боржник обґрунтовує свої заперечення проти вимог стягувача.

В заяві про скасування наказу ОСОБА_2 зазначав, що між ним та стягувачем виник спір щодо неналежного надання останнім своїх послуг, тому він оспорює підстави виникнення заборгованості.

Відповідно до 105, 105-1 ЦПК України на стадії розгляду заяви про скасування судового наказу суд не повинен досліджувати докази.

Відповідно до ч. 3 ст. 100 ЦПК України суддя відмовляє у прийнятті судового наказу у разі якщо із заяви і поданих документів вбачається спір про право.

Наявність спору про право (пункт 2 частини третьої статті 100 ЦПК) , яке є підставою для відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу, вирішується суддею у кожному конкретному випадку, виходячи із характеру та обґрунтованості заявленої матеріально-правової вимоги і документів, доданих до заяви. Наявність спору можна встановити відсутністю документів, що підтверджують наявність суб'єктивного права у заявника; документів, що підтверджують порушення суб'єктивного права або документів, що підтверджують виникнення права вимоги. Крім того, мають ураховуватися обставини, якщо із доданих документів вбачається, що боржник заперечує, не визнає або оспорює свій обов'язок перед заявником (кредитором); із доданих документів вбачається пропуск позовної давності. Така вимога може бути вирішена лише у позовному провадженні (частина третя статті 267 Цивільного кодексу України .

Тобто, наявність між сторонами спору про право виключає можливість стягнення суми з боржника в порядку наказного провадження.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що ухвала суду про відмову в скасуванні судового наказу є необґрунтованою.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги в порядку ст. 312 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала про залишення без задоволення заяви про скасування судового наказу підлягає скасуванню з передачею питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 312, 313 - 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Ухвалу судді Ірпінського міського суду Київської області від 27 лютого 2014 року - скасувати, питання передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і відповідно до п.2 ч.1 ст. 324 ЦПК України оскарженню не підлягає.

Головуючий:

Судді: