Постанова № 38686170, 13.05.2014, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" травня 2014 р.

Справа № 923/121/14

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Лисенко В.А.

Суддів: Мацюри П.Ф., Ліпчанської Н.В.

(Склад колегії суддів згідно з розпорядженням голови суду № 582 від 09.04.2014р.)

При секретарі судового засідання: Молодові В.С.

Представники сторін в судове засідання не з’явились. Про час, дату та місце його проведення повідомлені належним чином.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Агротекс-Миколаїв”

на рішення господарського суду Херсонської області від 13.03.2014р.

по справі № 923/121/14

за позовом Приватного підприємства “Багатогалузева фірма “Агро-Мир”

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Агротекс-Миколаїв”

про стягнення 42 306,25 грн.

Встановила:

У лютому 2014 року Приватне підприємство “Багатогалузева фірма “Агро-Мир” звернулось до господарського суду Херсонської області з позовом, в якому просив стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Агротекс-Миколаїв”

заборгованість за договорами поставки № 111111 від 04.01.2012р. та № 01/13-02 від 09.01.2013р. у розмірі 42 306,25 грн., з яких: 38 404,25 грн. - сума основного боргу, 2 582,02 грн. - сума пені, 614,44 грн. - сума інфляційних втрат та 705,54 грн. - сума 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням з боку відповідача умов договорів, укладених між сторонами.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 13.03.2014р. (суддя Нікітенко С.В.) позов задоволено повністю; стягнуто з ТОВ "Агротекс-Миколаїв" на користь ПП "Багатогалузева фірма "Агро-мир" суму основного боргу у розмірі 38 404,25 грн., суму пені у розмірі 2 582,02 грн., суму інфляційних втрат у розмірі 614,44 грн., суму 3% річних у розмірі 705,54 грн. та 1 827,00 грн. судового збору. Мотивуючи рішення місцевий господарський суд послався на норми статей 525, 526, 530, 610, 625, 693 Цивільного Кодексу України та ст. 193 Господарського Кодексу України і дійшов до висновку, що вимоги про стягнення заборгованості є правомірними.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю “Агротекс-Миколаїв” звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Херсонської області скасувати, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, а саме приписів ст.ст. 22, 77 ГПК України

Апелянт у скарзі стверджує, що судом першої інстанції неправомірно розглянуто справу без участі представника відповідача, оскільки явка сторін була визнана судом обов’язковою.

Відзив на апеляційну скаргу до Одеського апеляційного господарського суду не надходив.

Представники сторін у судове засідання не з’явились, не скористались наданим їм ст. 22 ГПК України правом та повноважних представників не направили.

Сторони про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Причини неявки повноважних представників суду не відомі.

Апеляційною інстанцією також враховано, що явка представника сторін не визнавалась судом обов’язковою.

Відповідно до приписів п. 2 інформаційного листа Вищого господарського суду від 15.03.2010р. № 01-08/140 „Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві” особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Судова колегія дійшла висновку про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті за відсутності представників сторін.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи, судова колегія дійшла наступних висновків.

Відповідно до ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, 04.01.2012р. між Приватним підприємством "Багатогалузева фірма "Агро-Мир" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агротекс-Миколаїв" (покупець) був укладений договір поставки (купівлі-продажу) № 111111.

Крім того, 09.01.2013р. між Приватним підприємством "Багатогалузева фірма "Агро-Мир" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агротекс-Миколаїв" (покупець) був укладений договір поставки (купівлі-продажу) № 01/13-02.

За умовами п. п. 1.1., 1.2. вищезазначених Договорів, продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти й оплатити запасні частини до сільськогосподарської техніки та автотранспорту. Умови поставки, строк поставки, найменування, ціна за одиницю товару, загальна ціна товару, умови та строки оплати товару визначаються відповідно до умов цього договору та специфікацій, що є невід'ємними частинами цього договору. Найменування товару, ціна за одиницю, загальна ціна товару також відображаються у видаткових накладних або актах приймання-передачі та рахунках.

Відповідно до п. 2.1 Договорів, передання товару від продавця до покупця за цим договором здійснюється та оформлюється за видатковими накладними, що підписуються уповноваженими представниками сторін (момент поставки). Покупець зобов'язаний при отриманні товару надати продавцю належним чином оформлену довіреність. Датою поставки вважається дата підписання видаткової накладної.

У відповідності до п. 4.2 Договорів поставки, розрахунки за товар здійснюються покупцем на підставі виставленого продавцем рахунку-фактури, протягом 25 банківських днів з моменту отримання партії товару, вказаної у відповідній специфікації, що оформлюється видатковою накладною.

На підставі п. 4.3. Договорів, датою оплати товару вважається дата зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця.

Зазначені договори підписані уповноваженими представниками та скріплено печатками.

Статтею 509 Цивільного кодексу встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії. а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України - цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За вимогами ст. 712 ЦК України, які кореспондуються з вимогами ст. 265 ГК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

На виконання умов договорів та на підставі наявних у матеріалах справи видаткових накладних, позивач протягом 2012р. - 2013р. поставляв відповідачу товар.

Однак, відповідач свої зобов'язання по розрахункам за придбаний товар виконав частково, внаслідок чого, має заборгованість перед позивачем у розмірі 38 404,25 грн.

Крім того, про наявність заборгованості відповідача за отриманий товар свідчить підписаний сторонами та скріплений печатками товариств, акт звірки взаєморозрахунків станом на 30.09.2013р. на суму 38 404,25 грн.

Приватне підприємство “Багатогалузева фірма “Агро-Мир” направило претензію до Товариства з обмеженою відповідальністю “Агротекс-Миколаїв”, яку було отримано останнім 13 вересня 2013 року, з вимогою у добровільному порядку повернути або сплатити заборгованість за товар.

Дана вимога залишена відповідачем без відповіді, що стало причиною звернення позивача до місцевого господарського суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу ч.1 ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

На підставі ст.ст. 629, 525, 526 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння заміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Доказів сплати за отриманий товар відповідач до суду не надав, таким чином, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції щодо існування заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 38 404,25 грн., що підлягає стягненню.

Згідно ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи, що розрахунки позивача в частині нарахувань 3% річних та збитків від інфляції відповідають вимогам чинного законодавства, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення з відповідача 3 % річних у розмірі 705,54 грн. та витрат від інфляції у сумі 614,44 грн.

Відносно позовної вимоги щодо стягнення пені, судова колегія виходить з наступного.

Як встановлено умовами Договорів, а саме пунктами 5.4, сторона, яка прострочила виконання зобов'язання за договорами, сплачує іншій стороні пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день такого прострочення від вартості невиконаного зобов'язання за несвоєчасну оплату послуг позивач може вимагати оплату пені в розмірі облікової ставки Національного банку України (діючої у період прострочення) від суми заборгованості за кожний день прострочення.

У відповідності до п. 5.5 договорів, сплата стороною визначених цими договорами та (або) чинним в Україні законодавством штрафних санкцій (штрафу, пені) не звільняє її від обов'язку відшкодувати за вимогою іншої сторони збитки, завдані порушенням договору (реальні збитки та (або) упущену вигоду) у повному обсязі, а відшкодування збитків не звільняє її від обов'язку сплатити за вимогою іншої сторони штрафні санкції у повному обсязі.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

За ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Вимога позивача щодо стягнення пені за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання у розмірі 2 582,02 грн. також є правомірною, обґрунтованою та підлягає задоволенню на підставі вимог ст.ст. 230-232 ГК України, та Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”.

Судова колегія відхиляє доводи апелянта стосовно того, що суд першої інстанції неправомірно розглянув справу без участі представника відповідача з огляду на наступне.

Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання призначене на 27 лютого 2014р. не прибув, але надіслав до господарського суду Херсонської області факсимільним зв’язком клопотання, в якому просив відкласти розгляд справи на іншу дату, у зв’язку з неможливістю явки у судове засідання представника відповідача.

Оскільки представник відповідача в судове засідання, яке відбулось 27 лютого 2014р. не з'явився, у господарського суду виникла необхідність відкласти розгляд справи відповідно до вимог ст. 77 ГПК України та зобов’язати надати письмовий відзив на позовну заяву.

13 березня 2014р. представник відповідача вдруге не скористався своїм правом на судовий захист та у судове засідання не прибув, незважаючи на своєчасне повідомлення про час і місце розгляду справи. (а.с. 91)

Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У пункті 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.12.2011 року зазначено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Також, відповідно до приписів пункту 2 інформаційного листа Вищого господарського суду від 15.03.2010р. № 01-08/140 „Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві” особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Крім того, судова колегія звертає увагу на те, що явка представників сторін не визнавалась судом обов’язковою.

З урахуванням вищевикладеного, апеляційна інстанція погоджується з висновком місцевого суду про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті за відсутності повноважного представника відповідача.

Отже, судова колегія доходить до висновку про те, що судом першої інстанції цілком вірно встановлені обставини справи, ним дана правильна юридична оцінка із застосуванням належних норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права.

За таких обставин, оскаржуване рішення господарського суду Херсонської області відповідає вимогам закону та обставинам справи, а тому підстав для її скасування не вбачається. У зв’язку з чим, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.99, 101, 103 п.1, 105 господарського процесуального кодексу України, судова колегія -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Агротекс-Миколаїв” — залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Херсонської області від 13.03.2014р. по справі № 923/121/14 – залишити без змін.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови підписано 14.05.2014р.

Головуючий суддя В.А. Лисенко

Суддя П.Ф. Мацюра

Суддя Н.В. Ліпчанська