Рішення № 38686073, 13.05.2014, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2014 року Справа № 915/344/14

за позовом державного підприємства водних шляхів "Укрводшлях"

(04071, м. Київ, вул. Електриків, 14)

до товариства з обмеженою відповідальністю "РСУ Водстрой компани"

(54001, м. Миколаїв, вул. Шевченка, 71)

про стягнення 197876,45 грн.

Суддя Алексєєв А.П.

Представники сторін:

від позивача - Миколюк О.О. за довіреністю від 25.03.2014 року № Пр/10-05/81;

від відповідача - представник не з'явився.

Суть спору: 17.03.2014 року до господарського суду звернувся позивач із позовом про стягнення з відповідача заборгованості за договором №191-п від 18.09.2012 року в розмірі 197876,45 грн. Також позивач просив покласти на відповідача сплату судового збору в розмірі 3957,52 грн.

Позовні вимоги обґрунтовуються невиконанням відповідачем своїх зобов'язань по договору №191-п від 18.09.2012 року в частині розрахунку за надані послуги.

Ухвалою від 18.03.2014 року було прийнято позовну заяву та порушено провадження у справі, а розгляд справи призначено на 01.04.2014 року (а.с. 1).

01.04.2014 року розгляд справи було відкладено на 13.05.2014 року у зв'язку з неявкою представника відповідача.

Ухвала суду від 01.04.2014 року, що направлялась відповідачу на адресу зазначену в позовній заяві, повернуто відділенням зв'язку до суду з позначкою "за закінченням терміну зберігання" (а.с. 51-53). З відомостей ЄДР вбачається, що адресу відповідача зазначено вірно.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився.

Оскільки, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, то повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції, що повернуто органами зв'язку з позначкою "за закінченням терміну зберігання", з урахуванням конкретних обставин цієї справи, суд вважає належними доказами виконання судом обов'язку щодо повідомлення відповідача про вчинення судом певних процесуальних дій, а тому визнає можливим розглянути справу за відсутності представника останнього.

Оскільки, відповідач не скористався своїм правом надання відзиву на позовну заяву, спір розглянуто за наявними у справі матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

05.05.2014 року на адресу суду надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, в своїй заяві представник позивача просить стягнути з відповідача 217422,84 грн., а саме:

- основного боргу - 197876,45 грн.;

- пені - 12826,73 грн.;

- 3% річних - 2960,01 грн.;

- суму на яку збільшився борг в наслідок інфляційних процесів - 3759,65 грн.

Згідно ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 13.05.2014 року оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Обставини справи.

18.09.2012 року між позивачем (виконавець за договором) та відповідачем (замовник за договором) було укладено договір №191-п (а.с. 9-11).

Відповідно до п. 1.1. договору замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання надати послуги з технічного забезпечення днопоглиблювальних робіт.

Відповідно до п. 2.4. договору замовник щомісяця проводить оплату за надані послуги на підставі актів надання послуг не пізніше 20 числа наступного місяця за звітним.

Пунктом 5.2. договору визначено, що у випадку прострочення своїх обов'язків, передбачених п. 2.4. даного договору, замовник сплачує виконавцю за кожний день прострочення пеню від суми, зазначеної в актах надання послуг, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно п. 9.1 договору даний договір набуває сили з моменту надання виконавцеві дозвільних документів і діє до повного виконання сторонами зобов'язань.

Відповідно до п. 9.2. договору орієнтовний термін надання послуг, зазначених у пункті 1.1 договору, становить 108 календарних днів.

Пунктом 10.3. договору передбачено, що всі зміни й доповнення до даного договору будуть дійсні, якщо вони складені в письмовому вигляді й підписані уповноваженими на те представниками сторін.

Сторони уклали 3 додаткові угоди до договору від 18.09.2012 року № 191-п.

Так, додатковою угодою від 14.03.2013 року № 2 до договору від 18.09.2012 року №191-п, зокрема, п. 2.4. викладено в наступній редакції: "Замовник на протязі 5 (п'яти) робочих днів з дня підписання документів, що підтверджують надані послуги, проводить оплату за надані послуги."

Так, додатковою угодою від 16.05.2013 року № 3 до договору від 18.09.2012 року №191-п, п. 9.2 викладено в наступній редакції: "9.2. Орієнтований термін надання послуг, зазначених у пункті 1.1 договору 360 робочих діб".

Виконання свого обов'язку за договором позивач підтвердив, додавши до позовної заяви акти надання послуг на загальну суму 9209861,35 грн., а саме:

- акт № 274 надання послуг від 27.12.2012 року на суму - 500000,00 грн.;

- акт № 290 надання послуг від 31.12.2012 року на суму - 395500,00 грн.;

- акт № 291 надання послуг від 31.12.2012 року на суму - 188400,00 грн.;

- акт № 18 надання послуг від 31.01.2013 року на суму - 738084,90 грн.;

- акт № 34 надання послуг від 04.03.2013 року на суму - 2374183,75 грн.;

- акт № 35 надання послуг від 16.03.2013 року на суму - 1221877,50 грн.;

- акт № 41 надання послуг від 31.03.2013 року на суму - 1278922,50 грн.;

- акт № 59 надання послуг від 16.04.2013 року на суму - 539652,70 грн.;

- акт № 75 надання послуг від 30.04.2013 року на суму - 603590,00 грн.;

- акт № 112 надання послуг від 05.06.2013 року на суму - 1369650,00 грн.

Вищевказані акти надання послуг підписані представниками обох сторін та скріплені їх печатками.

Відповідач свої зобов'язання по договору від 18.09.2012 року № 191-п в частині розрахунку за надані послуги виконав частково сплативши 9011984,90 грн., в результаті чого утворилась заборгованість перед позивачем у сумі 197876,45 грн.

Станом на день подання позовної заяви борг у розмірі 197876,45 грн. відповідачем не сплачений.

05.05.2014 року від представника позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, в своїй заяві представник позивача просить стягнути з відповідача 217422,84 грн., а саме:

- 197876,45 грн. - основного боргу;

- 12826,73 грн. - пені;

- 2960,01 грн. - 3% річних;

- 3759,65 грн. - сума, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів.

Позивач в обґрунтування позову посилається на ст.ст. 509, 526, 625 Цивільного кодексу України та ст.ст. 173, 193 Господарського кодексу України.

Як вже зазначалось, відповідач відзив не надав, позов не заперечив і не спростував.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, господарський суд дійшов до такого висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного Кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Позивач просить стягнути з відповідача борг за надані послуги по договору від 18.09.2012 року № 191-п у сумі 197876,45 грн.

Позивач надав відповідачу послуги на загальну суму 9209861,35 грн., що підтверджується актами надання послуг (а.с. 16-25), відповідач за поставлену продукцію розрахувався з позивачем частково, сплативши останньому 9011984,90 грн.

На підставі вищевикладеного сума неоплачених послуг склала 197876,45 грн. (9209861,35 - 9011984,90 = 197876,45 грн.)

Відповідно п. 1.1. замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання надати послуги з технічного забезпечення днопоглиблювальних робіт, згідно виданого замовником проекту та технічного завдання погодженого сторонами, такими відповідними технічними засобами.

Пунктом 2.4 передбачено, що замовник на протязі 5 (п'яти) робочих днів з дня підписання документів, що підтверджують надані послуги, проводить оплату за надані послуги.

Так, останній акт № 112 на суму 1369650,00 грн. підписаний з боку відповідача 05.06.2013 року. Тому, відповідно до умов п. 2.4 договору строк на оплату наданих позивачем послуг по договору від 18.09.2012 року № 191-п закінчився 12.06.2013 року.

Відповідач за поставлений товар в повному обсязі не розрахувався.

Отже, позовна вимога щодо стягнення боргу в сумі 197876,45 грн. є обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Позивач просить стягнути з відповідача 3 % річних від суми простроченого платежу за період нарахування з 26.09.2013 року по 26.03.2014 року у сумі 2960,01 грн.

Господарський суд погоджується з розрахунком позивача.

Отже, позовна вимога щодо стягнення 3% річних підлягає задоволенню в тому розмірі, в якому просить позивач, а саме у сумі 2960,01 грн.

Позивач просить стягнути з відповідача суму, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів за загальний період нарахування з жовтня 2013 року по лютий 2014 року у сумі 3759,65 грн.

Розрахунок позивача містить помилку, оскільки позивач здійснив нарахування за період з жовтня 2013 року по лютий 2014 року, а період прострочення становить з червня 2013 по березень 2014 року.

Сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) [див. постанову Вищого господарського суду України від 05.04.2011 № 23/466 та лист Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997 № 62-97р ].

Господарським судом зроблено перерахунок суми, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів та встановлено, що сума, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів за загальний період нарахування з червня 2013 року по березень 2014 року становить 653 грн. = 197876,45 х (100,0 + 99,9 + 99,3 + 100,0 + 100,4 + 100,2 + 100,5 + 100,2 + 100,6 + 102,2 = 100,33) / 100 - 197876,45.

Сума, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів за загальний період нарахування з червня 2013 року по березень 2014 року становить 653 грн., що на 3106,65 грн. менше, ніж просить стягнути позивач.

Отже, позовна вимога щодо стягнення суми, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів підлягає задоволенню частково - у сумі 653,00 грн.

Позивач просить стягнути із відповідача 12826,73 грн. пені за загальний період нарахування з 26.09.2013 року по 26.03.2014 року.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 5.2. договору визначено, що у випадку прострочення своїх обов'язків, передбачених п. 2.4. даного договору, замовник сплачує виконавцю за кожний день прострочення пеню від суми, зазначеної в наданому виконавцем на підписання актів наданих послуг, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Розрахунок позивача містить помилку в періодах нарахування, що підтверджується заявою самого позивача від 13.05.2014 року, в якій він просить вважати обліковий період для розрахунку пені з 13.06.2013 року по 12.12.2013 року.

Отже, розрахунок пені необхідно здійснювати наступним чином:

з 13.06.2013 року по 12.08.2013 року 197876,45 / 100 х 7 х 2 / 365 х 61 = 4629,77 грн.;

з 13.08.2013 року по 12.12.2013 року 197876,45 / 100 х 6.5 х 2 / 365 х 122 = 8598,14 грн.

Всього, пеня за надані послуги в період з 13.06.2013 року по 13.12.2013 року складає 13227,91 грн. (4629,77 + 8598,14 = 13227,91)

Відповідно до вищезазначеного розрахунку господарським судом встановлено, що пеня за загальний період нарахування з 13.06.2013 року по 12.12.2013 (включно) становить 13227,91 грн., що на 401,18 грн. більше, ніж просить стягнути позивач.

Господарський суд за своєю ініціативою не може збільшувати розмір позовних вимог, виходячи з вимог ст. 83 ГПК України.

Отже, позовна вимога щодо стягнення пені підлягає задоволенню в тому розмірі, в якому просить позивач, а саме у сумі 12826,73 грн.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 49, 82, 84, 85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги державного підприємства водних шляхів "Укрводшлях" - задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "РСУ Водстрой компани" (54001, м. Миколаїв, вул. Шевченка, 71, код ЄДРПОУ 37585356) на користь державного підприємства водних шляхів "Укрводшлях" (04071, м. Київ, вул. Електриків, 14, код ЄДРПОУ 03150102) грошові кошти в розмірі 214316,19 грн. (двісті чотирнадцять тисяч триста шістнадцять грн. 19 коп.), з яких 197876,45 грн. (сто дев'яносто сім тисяч вісімсот сімдесят шість грн. 45 коп.) - борг, 12826,73 грн. (дванадцять тисяч вісімсот двадцять шість грн. 73 коп.) - пеня, 2960,01 грн. (дві тисячі дев'ятсот шістдесят грн. 01 коп.) - 3% річних від суми простроченого платежу, 653.00 грн. (шістсот п'ятдесят три грн. 00 коп.) сума, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів та 4286,32 грн. (чотири тисячі двісті вісімдесят шість грн. 32 коп.) судового збору.

В іншій частині позову щодо стягнення суми, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів у розмірі 3106,65 грн. - відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку відповідно до ст.ст. 91, 93 ГПК України.

Повний текст рішення складено і підписано 15 травня 2014 року.

Суддя А.П.Алексєєв