Постанова № 38685468, 28.04.2014, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 квітня 2014 р. Справа №805/2392/14

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 09 год. 30 хв.

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Зінченка О.В.,

при секретарі судового засідання Усові Д.В.,

з участю представників:

позивача - не з'явився,

відповідача - не з'явився,

третьої особи - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом управління Пенсійного фонду України в м. Артемівську та Артемівському районі Донецької області до Відділу державної виконавчої служби Артемівського міськрайонного управління юстиції, за участю третьої особи - ОСОБА_1, про визнання неправомірною бездіяльності Відділу державної виконавчої служби Артемівського міськрайонного управління юстиції при виконанні вимоги управління Пенсійного фонду України в м. Артемівську та Артемівському районі від 07 березня 2013 року № Ф-753 про сплату боргу зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на суму 204,40 грн., зобов'язання Відділ державної виконавчої служби Артемівського міськрайонного управління юстиції провести відповідну перевірку майнового стану боржника за місцем проживання та здійснення господарської діяльності, у разі наявності майна накласти арешт на майно боржника у межах суми стягнення, вжити дієві заходи з примусового виконання рішення управління Пенсійного фонду України в м. Артемівську та Артемівському районі від 07 березня 2013 року № Ф-753 про сплату боргу зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на суму 204,40 грн., -

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2014 року управління Пенсійного фонду України в м. Артемівську та Артемівському районі Донецької області (далі - позивач, УПФУ в м. Артемівську та Артемівському районі) звернулось до Донецького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Відділу державної виконавчої служби Артемівського міськрайонного управління юстиції (далі - відповідач, ВДВС Артемівського міськрайонного управління юстиції), третьої особи - ОСОБА_1 про визнання неправомірною бездіяльності Відділу державної виконавчої служби Артемівського міськрайонного управління юстиції при виконанні вимоги управління Пенсійного фонду України в м. Артемівську та Артемівському районі від 07 березня 2013 року № Ф-753 про сплату боргу зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на суму 204,40 грн., зобов'язання Відділ державної виконавчої служби Артемівського міськрайонного управління юстиції провести відповідну перевірку майнового стану боржника за місцем проживання та здійснення господарської діяльності, у разі наявності майна накласти арешт на майно боржника у межах суми стягнення, вжити дієві заходи з примусового виконання рішення управління Пенсійного фонду України в м. Артемівську та Артемівському районі від 07 березня 2013 року № Ф-753 про сплату боргу зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на суму 204,40 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що на примусовому виконанні у Відділу державної виконавчої служби Артемівського міськрайонного управління юстиції (далі - відповідач) знаходиться вимога управління Пенсійного фонду України в м. Артемівську та Артемівському районі від 07 березня 2013 року № Ф-753 про сплату боргу зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на суму 204,40 грн. 16 травня 2013 року постановою старшого державного виконавця відкрите виконавче провадження з примусового виконання означеної вимоги (ВП 37959435). Позивач зазначив, що 25 листопада 2011 року Відділом державної виконавчої служби Артемівського міськрайонного управління юстиції, Управлінням ПФУ в м. Артемівську та Артемівському районі створено наказ № 39/70 щодо взаємодії органів державної виконавчої служби та Пенсійного фонду України, на виконання наказу Головного управління юстиції у Донецькій області та головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 28 грудня 2010 року № 1846-к/429 та з метою покращення взаємодії по погашенню заборгованості до бюджету Пенсійного фонду України. Однак, в порушення зазначеного наказу № 39/70 від 25 листопада 2011 року при ознайомленні позивачем з матеріалами виконавчих проваджень та складанні відповідних протоколів про ознайомлення, державний виконавець відмовляється від їх підпису. Позивач зазначив, що останнє ознайомлення спеціалістів Управління з матеріалами виконавчого провадження по стягненню боргу з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 відбулось 10 лютого 2014 року, про що позивачем складено відповідний протокол ознайомлення, який відповідачем також не був підписаний. Як вбачається з протоколу ознайомлення зі станом зазначеного виконавчого провадження по стягненню боргу з ОСОБА_1 за вимогою № Ф-753 від 07 березня 2013 року відповідачем за наведеним виконавчим документом не вжиті передбачені законом заходи примусового виконання, що призвело до порушення інтересів держави в особі Пенсійного фонду України. Позивач зазначає, що відповідачем не вжиті заходи щодо перевірки майнового стану боржника за місцем проживання та здійснення господарської діяльності, не направлялись запити до Артемівської ОДПІ ГУ Міндоходів у Донецькій області стосовно наявності розрахункових рахунків у боржника, також не направлялись запити до відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно щодо права власності на майно, крім того, державний виконавець не здійснює вихід за місцезнаходженням (місцем проживання) боржника. На виклик до відділу державної виконавчої служби від 18 грудня 2013 року № 72106 ОСОБА_1 не з'явилась, станом на 10 лютого 2014 року державним виконавцем не винесено постанову про привід боржника через органи внутрішніх справ. Таким чином, спостерігається бездіяльність відповідача по виконанню рішення позивача, що суттєво порушує права держави в особі управління Пенсійного фонду України в м. Артемівську та Артемівському районі, завдає значної шкоди бюджету ПФУ, ненадходження коштів до бюджету Пенсійного фонду призводить до ускладнення виконання завдань, покладених на Пенсійний фонд.

У зв'язку з вищевикладеним, позивач просив визнати неправомірною бездіяльність Відділу державної виконавчої служби Артемівського міськрайонного управління юстиції при виконанні вимоги управління Пенсійного фонду України в м. Артемівську та Артемівському районі від 07 березня 2013 року № Ф-753 про сплату боргу зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на суму 204,40 грн., а також зобов'язати Відділ державної виконавчої служби Артемівського міськрайонного управління юстиції провести відповідну перевірку майнового стану боржника за місцем проживання та здійснення господарської діяльності, у разі наявності майна накласти арешт на майно боржника у межах суми стягнення, вжити дієві заходи з примусового виконання рішення управління Пенсійного фонду України в м. Артемівську та Артемівському районі від 07 березня 2013 року № Ф-753 про сплату боргу зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на суму 204,40 грн. (арк. справи 2-7).

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 21 лютого 2014 року відкрите провадження у даній справі та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.

На адресу Донецького окружного адміністративного суду через канцелярію надійшло клопотання від представника позивача про розгляд даної адміністративної справи без їх участі. Позовні вимоги підтримали, просили задовольнити адміністративний позов у повному обсязі (арк. справи 40).

Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового розгляду повідомлявся судом завчасно. Через канцелярію суду представником відповідача надіслані письмові заперечення проти позову, в яких вказав, що на виконанні у Відділу ДВС Артемівського МУЮ перебуває виконавче провадження № 37959435 з виконання вимоги УПФУ в м. Артемівську та Артемівському районі № Ф-753 від 07 березня 2013 року про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 204.40 грн. на користь УПФУ в м. Артемівську та Артемівському районі. Відповідач зазначив, що 16 травня 2013 року держаним виконавцем у відповідності до вимог статей 18, 19, 20, 25 Закону України «Про виконавче провадження» винесена постанова «Про відкриття виконавчого провадження» з наданням боржнику строку для самостійного виконання виконавчого документа, копію постанови направлено боржнику для виконання рекомендованим листом з повідомленням, конверт з постановою був повернутий на адресу відділу з відміткою пошти «за закінченням терміну зберігання», стягувачу для відома. Відповідач вказує, що пунктом 1 статті 31 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, які надсилаються рекомендованим листом із повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. Отже, боржником самостійно у наданий державним виконавцем строк вимоги виконавчого документа не виконані, державному виконавцеві не надано жодних підтверджуючих документів про сплату заборгованості, тому у відповідності до статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем винесена постанова «Про стягнення з боржника виконавчого збору» у розмірі 20,44 грн. та постанову «Про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій» у розмірі 28,30 грн., копії постанов направлені боржнику на виконання. У зв'язку з викладеним, 18 грудня 2013 року державним виконавцем направлено виклик ОСОБА_1 про необхідність з'явитися до відділу ДВС 23 грудня 2013 року, але боржниця до державного виконавця не з'явилась. Відповідач вказав, що ним з метою виявлення та наявності майна боржника направлялись запити до обліково-реєстраційних установ, здійснено захід на утримання з заробітної плати боржника суми боргу. Відповідач вказав, що 03 березня 2014 року до державного виконавця надійшло повідомлення про отримання бухгалтерією підприємства постанови про стягнення боргу із заробітної плати боржника. Враховуючи вищевикладене, відповідач просив відмовити у задоволені адміністративного позову у повному обсязі (арк. справи 42-64, 70-73).

Третя особа, без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 на адресу суду направила заяву про розгляд адміністративної справи за її відсутності.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідач - Відділ державної виконавчої служби Артемівського міськрайонного управління юстиції в даних правовідносинах реалізує надані йому Законом України «Про державну виконавчу службу» та Законом України «Про виконавче провадження» повноваження, тобто у даних правовідносинах є суб`єктом владних повноважень.

Як встановлено судом і підтверджується матеріалами адміністративної справи, відповідачем 16 травня 2013 року на підставі заяви управління Пенсійного фонду України в м. Артемівську та Артемівському районі Донецької області від 13 травня 2013 року № 3447/02 про примусове виконання вимоги про сплату боргу від 07 березня 2013 року № Ф-753 (арк. справи 9) відкрите виконавче провадження (ВП № 37959435) з примусового виконання вимоги УПФУ в м. Артемівську та Артемівському районі Донецької області від 07 березня 2013 року № Ф-753 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 204,40 грн. на користь УПФУ в м. Артемівську та Артемівському районі Донецької області (арк. справи 10).

Зазначена постанова державного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 16 травня 2013 року направлена на адресу ОСОБА_1 та зокрема вказано боржнику самостійно з'явитись до ВДВС Артемівського МУЮ, а також попереджено, що невиконання законних вимог державного виконавця тягне за собою адміністративну відповідальність згідно зі статтею 90 Закону України «Про виконавче провадження» (арк. справи 11). 29 червня 2013 року конверт зі згаданою постановою був повернутий на адресу відповідача з відміткою пошти «за закінченням терміну зберігання» (арк. справи 80).

18 грудня 2013 року державним виконавцем у відповідності до статей 2, 5, 11, 25, 90 Закону України «Про виконавче провадження» з метою виконання вимоги УПФУ в м. Артемівську та Артемівському районі Донецької області від 07 березня 2013 року № Ф-753 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 204,40 грн. направлено виклик ОСОБА_1 про необхідність з'явитися до державного виконавця ВДВС Артемівського МУЮ 23 грудня 2013 року для слати боргу за вищевказаним виконавчим документом, або самостійно надати підтверджуючі документи про сплату вказаного боргу (арк. справи 83).

Також, державним виконавцем 18 грудня 2013 року у відповідності до вимог статей 5, 11, 90 Закону України «Про виконавче провадження» для перевірки майнового стану боржника направлено запити до обліково-реєстраційних установ м. Артемівська та Артемівського району, а саме до Відділу Держземагенства в м. Артемівську Донецької області (№ 72114), Державної інспекції сільського господарства у Донецькій області (№ 72119), ВРЕР м. Артемівська (№ 72124), з проханням надати інформацію про наявність майна, транспортних засобів, сільськогосподарської техніки, земельних ділянок, що зареєстровані за ОСОБА_1 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_1), яка мешкає (перебуває) за адресою: АДРЕСА_1 (арк. справи 81).

З довідки Державної податкової служби України про номери рахунків, відкритих у банках та інших фінансових установах фізичними особами - підприємцями - інформація відносно ОСОБА_1 до Державної податкової служби України від відповідних фінансових установ не надходила (арк. справи 82).

З відповіді управління Пенсійного фонду України в м. Артемівську та Артемівському районі від 30 грудня 2013 року № 9626 вбачається,що боржник не перебуває на обліку, як отримувач пенсії (арк. справи 86).

З відповіді відділу Держземагенства у м. Артемівську Донецької області від 09 січня 2014 року вбачається, що за боржником не зареєстрована земельна ділянка, яка належить їй на праві власності (арк. справи 84).

З відповіді ВРЕР м. Артемівська від 27 грудня 2013 року вбачається, що за боржником транспортні засоби не зареєстровані (арк. справи 85).

З довідки Держсільгоспінспекції в Донецькій області від 24 січня 2014 року № 05/266 вбачається, що боржник не має на праві власності сільськогосподарської техніки (арк. справи 87).

Відповідно до довідки Державної податкової служби України про джерела отримання доходів боржників - фізичних осіб міститься інформація у ЄДРВП відносно місця отримання доходів боржника.

03 лютого 2014 року старшим державним виконавцем ВДВС Артемівського МУЮ Матвієнко Іриною Вячеславівною, при примусовому виконанні згаданої вимоги УПФУ в м. Артемівську та Артемівському районі Донецької області від 07 березня 2013 року № Ф-753 встановлено, що боржник, ОСОБА_1 працює у Артемівській дитячій лікарні, у зв'язку з чим, відповідачем постановлено стягнути з ОСОБА_1 кошти у розмірі 204,40 грн. на відповідний розрахунковий рахунок управління Пенсійного фонду України в м. Артемівську та Артемівському районі Донецької області, відкритий в ГУ ДКСУ у Донецькій області. Зазначена постанова направлена на адресу Артемівської дитячої лікарні - для виконання, та на адресу позивача та боржника для відома (арк. справи 13).

03 березня 2014 року до державного виконавця надійшло повідомлення про отримання бухгалтерією підприємства постанови про стягнення боргу із заробітної плати боржника (арк. справи 92).

Згідно протоколу від 10 лютого 2014 року під час ознайомлення представником позивача з матеріалами виконавчих проваджень були виявлені порушення норм Закону України «Про виконавче провадження» стосовно виконання означеного вище виконавчого документа (арк. справи 19), що і стало підставою зі зверненням до суду із даним адміністративним позовом. З приводу викладеного суд зазначає наступне.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України «Про виконавче провадження».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

В силу статті 11 цього Закону державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Як встановлено частиною 1 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

За приписами статті 30 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а з виконання рішення немайнового характеру - у двомісячний строк. Строк здійснення виконавчого провадження не включає час відкладення провадження виконавчих дій або зупинення виконавчого провадження на період проведення експертизи чи оцінки майна, виготовлення технічної документації на майно, реалізації майна боржника, час перебування виконавчого документа на виконанні в адміністрації підприємства, установи чи організації, фізичної особи, фізичної особи-підприємця, які здійснюють відрахування із заробітної плати (заробітку), пенсії та інших доходів боржника. Строк здійснення зведеного виконавчого провадження обчислюється з моменту приєднання до такого провадження останнього виконавчого документа.

Суд зазначає, що вимога року № Ф-753 від 07 березня 2013 року, видана управлінням Пенсійного фонду України в м. Артемівську та Артемівському районі Донецької області про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості, є виконавчим документом майнового характеру.

Як свідчать вищенаведені документи, які містяться в матеріалах виконавчого провадження, державним виконавцем виконавчі дії примусового виконання вимоги управління Пенсійного фонду України в м. Артемівську та Артемівському районі від 07 березня 2013 року № Ф-753 про стягнення коштів з ОСОБА_1 фактично вчинені після спливу шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Разом із цим, судом під час розгляду даної адміністративної справи з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, ухвалою від 17 березня 2014 року від управління Пенсійного фонду України в м. Артемівську та Артемівському районі Донецької області та Відділу державної виконавчої служби Артемівського міськрайонного управління юстиції витребувалась інформація щодо фактичного виконання постанови старшого державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Артемівського міськрайонного управління юстиції Матвієнко І.В. від 03 лютого 2014 року про стягнення із заробітної плати боржника суми боргу у розмірі 204,40 грн. (арк. справи 66-67).

20 березня 2014 року на адресу Донецького окружного адміністративного суду від Відділу державної виконавчої служби Артемівського міськрайонного управління юстиції надійшли витребувані документи, серед яких завірені копії платіжних доручень Артемівської дитячої лікарні від 25 лютого 2014 року про перерахування із заробітної плати боржника ОСОБА_1 через банк отримувача ГУ ДКСУ у Донецькій області суми боргу у загальному розмірі 253,14 грн., а саме: за № 113 на суму 204,00 грн. отримувач Артемівська ОДПІ; за № 114 на суму 20,44 грн. отримувач ВДВС Артемівського МРУЮ; за № 115 на суму 28,30 грн. отримувач ВДВС Артемівського МРУЮ ( арк. справи 95-100).

При цьому, згідно інформації Артемівської ОДПІ ГУ Міндоходів у Донецькій області 26 лютого 2014 року платіжним дорученням № 113 зараховано на бюджетний рахунок 37199204000502 суму 204,40 грн., утриману із заробітної плати ОСОБА_1 за лютий 2014 року в рахунок виконання вимоги управління Пенсійного фонду України в м. Артемівську та Артемівському районі Донецької області від 07 березня 2013 року про стягнення з ОСОБА_1 суми боргу (арк. справи 125).

Слід зазначити, що з 01 жовтня 2013 року Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» здійснення адміністрування єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування покладено на органи Міністерства доходів і зборів України.

Таким чином, Артемівською дитячою лікарнею було перераховано кошти із заробітної плати боржника - ОСОБА_1 через банк отримувача ГУ ДКСУ до Артемівської ОДПІ ГУ Міндоходів у Донецькій області у розмірі 204,40 грн. в рахунок виконання вимоги УПФУ в м. Артемівську та Артемівському районі Донецької області від 07 березня 2013 року № Ф-753, тобто відповідачем фактично виконаний виконавчий документ, що перебував у нього на примусовому виконанні.

Водночас, надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам стосовно визнання неправомірною бездіяльності Відділу державної виконавчої служби Артемівського міськрайонного управління юстиції при виконанні вимоги управління Пенсійного фонду України в м. Артемівську та Артемівському районі від 07 березня 2013 року № Ф-753 про сплату боргу зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на суму 204,40 грн., суд виходить з наступного.

Як вбачається з адміністративного позову, позивач в обґрунтування заявлених позовних вимог зауважував, що бездіяльність відповідача по виконанню рішення позивача суттєво порушує права держави в особі управління Пенсійного фонду України в м. Артемівську та Артемівському районі, завдає значної шкоди бюджету ПФУ, ненадходження коштів до бюджету Пенсійного фонду призводить до ускладнення виконання завдань, покладених на Пенсійний фонд України.

За приписами статті 8 Конституції України звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Крім того, статтею 55 Конституції України встановлено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових чи службових осіб. Відповідно до частини першої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 25 листопада 1997 року № 6-зп «Щодо офіційного тлумачення частини другої статті 55 Конституції України та статті 248-2 Цивільного процесуального кодексу України» частину другу статті 55 Конституції України необхідно розуміти так, що кожен громадянин України, іноземець, особа без громадянства має гарантоване державою право оскаржити в суді загальної юрисдикції рішення, дії чи бездіяльність будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, якщо вважають, що ці рішення, дія чи бездіяльність порушують їхні права і свободи або перешкоджають здійсненню цих прав і свобод, а тому потребують правового захисту в суді. Тобто, умовою для звернення особи до суду з позовом щодо оскарження рішення, дії чи бездіяльність будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб є наявність у позивача переконання в порушенні його прав або свобод чи в існуванні перешкод у здійсненні цих прав. Таким чином, якщо особа вважає, що її суб'єктивне право у певних правовідносинах не може бути реалізованим належним чином, або на неї протиправно поклали певний обов'язок, така особа має право звернутися за судовим захистом. У разі відповідного звернення особи суд повинен розглянути питання щодо наявності порушення суб'єктивного права заявника у конкретних правовідносинах і на підставі цього розв'язати спір.

Викладені конституційні норми кореспондуються з нормами Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до частини другої статті 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Відповідно до частини 1 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму. Водночас, пунктом 8 частини 1 статті 3 КАС України визначено, що позивач - це особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду. Отже, судовому захисту в адміністративних судах підлягають порушені права, свободи та законні інтереси особи в публічно-правових відносинах. При цьому визначальним для вирішення питання про обґрунтованість вимог особи у розв'язанні публічно-правового спору є встановлення факту порушення відповідних прав, свобод чи інтересів такої особи. У свою чергу, порушення прав, свобод та інтересів особи наявне тоді, коли сталися зміни стану суб'єктивних прав та обов'язків особи, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов'язку в публічно-правових відносинах. Відповідні зміни або перешкоди можуть бути створені протиправними рішеннями, діями або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Згідно з частиною 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Якщо відповідні рішення, дії чи бездіяльність протиправно, на думку особи, спричинили виникнення, зміни чи припинення прав та обов'язків особи (тобто є юридично значимими), особа може порушити питання про визнання таких рішень, дій чи бездіяльності в судовому порядку. Таким чином, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або має місце інше ущемлення прав чи свобод. При цьому позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень.

Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, позивач вказав у позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право, охоронюваний інтерес та спосіб його захисту. Вирішуючи спір, суд надає об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент розгляду адміністративної справи по суті, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб відновлення порушеного права позивача. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в задоволенні позову.

За таких обставин, суд вважає, що хоча державним виконавцем у встановлений Законом строк (шість місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження) не були вжиті усі заходи з примусового виконання означеної вимоги № Ф-753 від 07 березня 2013 року, виданої управлінням Пенсійного фонду України в м. Артемівську та Артемівському районі про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості, однак враховуючи те, що відповідачем виконаний вказаний виконавчий документ, що перебував у нього на примусовому виконанні, тобто фактично стягнуто кошти в рахунок виконання вимоги, тому на час розгляду справи права позивача не порушені, що є підставою у відмові в задоволенні позовних вимог позивача.

Стосовно позовних вимог про зобов'язання відповідача провести відповідну перевірку майнового стану боржника за місцем проживання та здійснення господарської діяльності, у разі наявності майна накласти арешт на майно боржника у межах суми стягнення, вжити дієві заходи з примусового виконання рішення управління Пенсійного фонду України в м. Артемівську та Артемівському районі від 07 березня 2013 року № Ф-753 про сплату боргу зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на суму 204,40 грн., суд зазначає наступне.

Враховуючи встановлені обставини у справі, а саме фактичне виконання відповідачем у примусовому порядку виконавчого документа, виданого управлінням Пенсійного фонду України в м. Артемівську та Артемівському районі про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості, тому підстави для зобов'язання відповідача вжити дієві заходи з примусового виконання означеного рішення управління Пенсійного фонду України в м. Артемівську та Артемівському районі відсутні, у зв'язку із чим суд приходить до висновку, що вимоги позивача в цій частині також не підлягають задоволенню.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що адміністративний позов управління Пенсійного фонду України в м. Артемівську та Артемівському районі Донецької області до Відділу державної виконавчої служби Артемівського міськрайонного управління юстиції, третьої особи - ОСОБА_1 про визнання неправомірною бездіяльності Відділу державної виконавчої служби Артемівського міськрайонного управління юстиції при виконанні вимоги управління Пенсійного фонду України в м. Артемівську та Артемівському районі від 07 березня 2013 року № Ф-753 про сплату боргу зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на суму 204,40 грн., зобов'язання Відділ державної виконавчої служби Артемівського міськрайонного управління юстиції провести відповідну перевірку майнового стану боржника за місцем проживання та здійснення господарської діяльності, у разі наявності майна накласти арешт на майно боржника у межах суми стягнення, вжити дієві заходи з примусового виконання рішення управління Пенсійного фонду України в м. Артемівську та Артемівському районі від 07 березня 2013 року № Ф-753 про сплату боргу зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на суму 204,40 грн., є таким, що не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 122-143, 151-154, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в :

У задоволенні адміністративного позову управління Пенсійного фонду України в м. Артемівську та Артемівському районі Донецької області до Відділу державної виконавчої служби Артемівського міськрайонного управління юстиції, третьої особи - ОСОБА_1 про визнання неправомірною бездіяльності Відділу державної виконавчої служби Артемівського міськрайонного управління юстиції при виконанні вимоги управління Пенсійного фонду України в м. Артемівську та Артемівському районі від 07 березня 2013 року № Ф-753 про сплату боргу зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на суму 204,40 грн., зобов'язання Відділ державної виконавчої служби Артемівського міськрайонного управління юстиції провести відповідну перевірку майнового стану боржника за місцем проживання та здійснення господарської діяльності, у разі наявності майна накласти арешт на майно боржника у межах суми стягнення, вжити дієві заходи з примусового виконання рішення управління Пенсійного фонду України в м. Артемівську та Артемівському районі від 07 березня 2013 року № Ф-753 про сплату боргу зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на суму 204,40 грн.,- відмовити повністю.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 28 квітня 2014 року.

Постанова у повному обсязі складена 30 квітня 2014 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Зінченко О.В.