Рішення № 38682729, 12.05.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/2385/14 12.05.14

За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Саламандра - Україна»

До Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс»

Про стягнення 2 359,93 грн.

Суддя Мельник В.І.

Представники:

від позивача: не з`явився

від відповідача: Чайка О.В., довіреність № 166/2014 від 03.02.2014

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Саламандра - Україна» (далі - позивач) подало на розгляд господарського суду міста Києва позов до Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс» (далі - відповідач) про стягнення 2 359,93 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем, як страховиком, відповідно до договору страхування наземного транспорту № 6369 від 03.08.2012р. було виплачено страхувальнику страхове відшкодування в розмірі 2 359,93 грн., внаслідок чого, до позивача в порядку ст. 27 Закону України "Про страхування" та статті 228 Господарського кодексу України перейшло право вимоги (регресу) в межах здійснених фактичних затрат до відповідача, як до особи, яка відповідальна за відшкодування шкоди, оскільки саме з вини особи, цивільно-правова відповідальність якої застрахована у відповідача, сталася ДТП, наслідки якої визнано позивачем страховим випадком та здійснено виплату страхової суми страхувальнику.

Ухвалою суду від 17.02.2014р. порушено провадження у справі № 910/2385/14 та призначено розгляд на 21.03.2014 р.

21.03.2014р. представник позивача у судовому засіданні підтримав свої позовні вимоги у повному обсязі, вимог ухвали суду про порушення провадження у справі не виконав.

Представник відповідача у судове не з`явився, вимог ухвали суду про порушення провадження у справі не виконав, про причини своєї відсутності суд не повідомив.

Суд відклав розгляд справи на 14.04.2014р., у зв`язку з відсутністю представника відповідача.

21.03.2014р. позивач після закінчення судового розгляду справи, подав через канцелярію суду документи по справі.

11.04.2014р. відповідач подав через канцелярію суду відзив на позов.

14.04.2014р. представник позивача у судовому засіданні підтримав свої позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судове не з`явився, про причини своєї відсутності суд не повідомив.

Представник позивача заявив клопотання про продовження строку вирішення спору.

Суд задовольнив клопотання позивача про продовження строку вирішення спору та відклав розгляд справи на 12.05.2014р.

16.04.2014р. відповідач подав через канцелярію суду відзив на позов.

08.05.2014р. позивач подав через канцелярію суду письмові пояснення по справі.

12.05.2014р. позивач подав через канцелярію суду клопотання про відкладення розгляду справи.

12.05.2014р. представник позивача у судове засідання не з`явився.

Представник відповідача проти позову частково заперечив.

Суд відмовив у задоволенні клопотання позивача про відкладення розгляду справи, у зв`язку з закінченням строку розгляду справи згідно ст. 69 ГПК України.

Суд дійшов висновку про задоволення позову частково.

Згідно ст.87 Господарського процесуального кодексу України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Розглянувши подані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

03.08.2013 р. між ПрАТ «СК «Саламандра - Україна» (далі - позивач) та ОСОБА_2 як страхувальником, було укладено договір страхування № 6369, згідно умов якого об'єктом страхування є транспортний засіб марки «КІА», державний номерний знак НОМЕР_1.

02.08.2013р. на вул. Скляренка 1 в м. Києві сталася ДТП за участю транспортного засобу «КІА», державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2, та транспортного засобу «Ауді 100», державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3

Згідно полісу № АС/0895680 цивільно-адміністративна відповідальність водія автомобіля «Ауді 100», державний номерний знак НОМЕР_2, була застрахована ПрАТ «Європейський страховий альянс».

Відповідно до постанови Оболонського районного суду м.Києва № 756/11366/13-п від 04.10.2013р., встановлено вину гр. ОСОБА_3 у здійсненні правопорушення, передбаченому ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до звіту № 7175 від 08.08.2013р., розрахунку страхового відшкодування та калькуляції до нього, розмір матеріальної шкоди завданої власнику транспортного засобу «КІА», державний номерний знак НОМЕР_1, внаслідок ДТП склав 2359,93 грн., які були сплачені позивачем згідно платіжного доручення № 2018 від 12.08.2013р.

Згідно полісу № АС/0895680, розмір ліміту відповідальності встановлено у розмірі 50 000,00 грн., а франшизу встановлено у розмірі 510,00 грн.

Позивач у своєму позові просив суд стягнути з відповідача 2359,93 грн. боргу та судові витрати.

Стаття 22 Цивільного кодексу України встановлює, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно статті 990 Цивільного кодексу України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Вимогами статті 993 Цивільного кодексу України встановлено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

В статті 1187 ЦК України наведено визначення: „Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб".

Згідно із п.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Статтею 4 Закону України "Про страхування" визначено, що майнові інтереси, які пов'язані із володінням, користуванням і розпорядженням майном, а також інтереси, пов'язані з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності) віднесені до об'єктів страхування.

Абзацом 1 статті 9 Закону України „Про страхування" визначено, що страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку.

Абзацом 16 ст.9 Закону України „Про страхування" визначено, що страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

Згідно із статтею 27 Закону України „Про страхування" страховик має право вимоги в межах його фактичних затрат.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27 березня 1992 року "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" суди, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, а між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.

Згідно статті 1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно статті 228 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу.

15.05.2014р. у судовому засіданні судом було встановлено, що позивачем при підготовці позову не було враховано франшизу у розмірі 510,00 грн. визначену полісом № АС/0895680.

Представник відповідача у судовому засіданні 15.05.2014 проти позову заперечив, з підстав перерахування коштів особисто страхувальнику, а не на технічну станцію, яка є платником податку на додану вартість, на підставі чого просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 393,32 грн.

Суд заслухавши пояснення представника відповідача, дійшов висновку про відмову в частині стягнення 393,32 грн. податку на додану вартість, оскільки в даному випадку до виплати заявлена сума ремонту автомобіля з урахуванням податку на додану вартість (далі ПДВ). Зазначена сума, виходячи з умов договорів, укладених на підставі чинного законодавства України та правил, розроблених страховою компанією, має стягуватись судом, у разі надання позивачем доказів фактичного здійснення ремонту автомобіля та доказів того, що надавач послуг з ремонту автомобіля є платником ПДВ. У даному випадку позивачем надано докази перерахування страхового відшкодування не станції технічного обслуговування а безпосередньо постраждалій особі, яка не є платником ПДВ, а доказів того, що ремонт автомобіля було здійснено, взагалі суду не було надано.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 4 статті 35 Господарського процесуального кодексу України визначено, що рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку про те, що позивач на підставі ст.ст. 22, 1191, Цивільного кодексу України, ст. 228 Господарського кодексу України набув право регресу до відповідача щодо відшкодування останнім понесених позивачем витрат у вигляді суми виплаченого страхового відшкодування.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, про задоволення позовних вимог частково у розмірі 1456,61 грн. з урахування франшизи у розмірі 510,00 грн. та вирахуваної суми ПДВ 393,32 грн.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс» (код ЄДРПОУ 19411125, адреса: 04050, м. Київ, вул. Глибочицька 33-37) на користь Приватного акціонерного товариства «Саламандра - Україна» (код ЄДРПОУ 13934129, адреса: 01004 м. Київ, вул. Червоноармійська/Басейна 1-3/2-А, офіс F-11, Бізнес - центр «Арена - Сіті») 1456 (одну тисячу чотириста п`ятдесят шість) грн. 61 коп. - страхового відшкодування в порядку регресу, 1132 (одну тисячу сто тридцять дві) грн. 74 коп. - судового збору.

3. В іншій частині заявлених позовних вимог - відмовити.

4. Видати наказ відповідно до ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

(Повний текст рішення складено: 15.05.2014р.)

Суддя Мельник В.І.