Рішення № 38682652, 12.05.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/17891/13 12.05.14

За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЕРША»

до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство з додатковою

відповідальністю «Глобус»

про відшкодування збитків у розмірі 16209,00 грн.

Судді Гумега О.В. (головуючий)

Ващенко Т.М.

Полякова К.В.

Представники

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

16.09.2013 р. Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ПЕРША» (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус» (відповідач) про відшкодування збитків у розмірі 16209,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Страхова компанія «ПЕРША» на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту № 06-04-000457 від 27.07.2012 р. внаслідок настання страхового випадку - дорожньо-транспортної пригоди (надалі - ДТП) виплачено страхове відшкодування у зв'язку з пошкодженням автомобіля «MAZDA 6», реєстраційний номер НОМЕР_1, внаслідок його пошкодження в ДТП, а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України «Про страхування» та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Цивільно-правова відповідальність за шкоду, заподіяну майну третіх осіб внаслідок експлуатації автомобіля «MAN H05», реєстраційний номер НОМЕР_2, яким спричинено ДТП, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах, застрахована відповідачем на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № АВ/9933001), а тому позивач вказує, що обов'язок з відшкодування матеріальної шкоди покладається на відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.09.2013 р. (суддя Самсін Р.І.) порушено провадження у справі № 910/17891/13, призначено розгляд справи на 14.10.2013 року о 10:55 год.

Розпорядженням Керівника апарату Господарського суду міста Києва від 01.10.2013 р. № 04-1/880, у зв'язку з обранням судді Самсіна Р.І. на посаду судді Київського апеляційного господарського суду, призначено повторний автоматичний розподіл справи № 910/17891/13.

В порядку статті 2-1 Господарського процесуального кодексу України справу № 910/17891/13 передано на розгляд судді Гумезі О.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.10.2013 р. справу № 910/17891/13 прийнято до провадження судді Гумеги О.В. та призначено розгляд справи на 04.11.2013 р. о 10:10 год.

14.10.2013 р. через відділ діловодства суду у відповідь на запит суду надійшов лист Моторного (транспортного) страхового бюро № 7/2-28/27737 від 09.10.2013 р. з інформацією про страхове покриття за полісом № АВ/9933001.

29.10.2013 р. через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку із неможливістю направити представника у судове засідання, яке відбудеться 04.11.2013 р., оскільки представник повинен бути присутнім в іншому судовому засіданні, яке також призначене на 04.11.2013 р. та відбудеться у Київському районному суді міста Харкова. На підтвердження зазначеного у клопотанні відповідач надав суду копію повістки про виклик до Київського районного суду міста Харкова на 04.11.2013 р. о 15:00 год.

04.11.2013 р. через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого просив суд відмовити позивачу в задоволені позовних вимог, оскільки вважає позовні вимоги необгрунтованими та незаконними з наступних підстав.

У відзиві відповідач звертає увагу суду на те, що потерпіла сторона всупереч ст. ст. 33, 33-1, 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» перешкодила відповідачу встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання та розмір заподіяної шкоди. На письмовий запит Відповідача та на повідомлення телеграфом щодо надання інформації стосовно даної ДТП та надання пошкодженого транспортного засобу «MAZDA 6», реєстраційний номер НОМЕР_1 для огляду - потерпілий ніяк не відреагував. З врахуванням вищезазначеного, у відповідача відсутні правові підстави для визнання даної події страховим випадком і проведення страхового відшкодування.

Крім того, позивач відповідно до п. 12.1 договору № 06-04-000457 добровільного страхування наземного транспорту від 27.07.2012 р. та рахунку-фактури № НО-000090 від 30.04.2013р. здійснив виплату страхового відшкодування без врахування зносу на суму 16 459,00 грн. (без ПДВ), тобто не беручи до уваги положення п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», якою передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи

Разом з цим, Відповідач на основі Акту огляду транспортного засобу від 26.04.2013р. та копій фотографій пошкодженого автомобіля, що були надані Позивачем, проведено розрахунок матеріальної шкоди з урахування зносу пошкодженого автомобіля. Згідно Акту № 1306/13 розрахунку матеріальної шкоди по Страховій справі № 1550/13 від 30.10.2013р. вартість матеріальної шкоди, заподіяної власнику автомобіля «MAZDA 6», реєстраційний номер НОМЕР_1, 2003 року випуску, з урахування зносу та без врахування ПДВ становить 7 141,29 грн.

Таким чином, на думку відповідача, розмір страхового відшкодування в порядку регресу не можу перевищувати 6 441,29 грн. (7 141,29 грн. матеріальної шкоди - 700,00 грн. франшизи згідно Полісу страхування АВ/9933001).

Разом із відзивом на виконання вимог ухвали суду від 03.10.2013 р. відповідач надав суду копію полісу № АВ/9933001; копію запиту № 1858-ВРВСВ від 19.05.2013 р.; копію списку № 1533 згрупованих поштових відправлень від 20.05.2013 р.; копію фіскального чеку; копію телеграми; копію акту № 1306/13 від 30.10.2013 р. та копію витягу з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців стосовно відповідача для долучення до матеріалів справи.

В судове засідання, призначене на 04.11.2013 р., представник позивача не з'явився, але повідомив суд про поважність причин неявки в судове засідання, подавши 29.10.2013 р. через відділ діловодства суду клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку із неможливістю направити представника у судове засідання, яке відбудеться 04.11.2013 р., оскільки представник повинен бути присутнім в іншому судовому засіданні, яке також призначене на 04.11.2013 р. та відбудеться у Київському районному суді міста Харкова.

Представник відповідача в судове засідання, призначене на 04.11.2013 р., не з'явився, про поважні причини неявку суд не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

В судовому засіданні, призначеному на 04.11.2013 р., судом розглянуте клопотання позивача про відкладення розгляду справи, у зв'язку із неможливістю направити представника у судове засідання, яке відбудеться 04.11.2013 р., оскільки представник повинен бути присутнім в іншому судовому засіданні, яке також призначене на 04.11.2013 р. та відбудеться у Київському районному суді міста Харкова.

Клопотання позивача про відкладення розгляду справи судом задоволене.

Враховуючи клопотання позивача про відкладення розгляду справи та положення ч.1 ст. 77 ГПК України, суд прийшов до висновку про неможливість вирішення справи по суті в судовому засіданні, призначеному на 04.11.2013 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.11.2013 р. розгляд справи відкладено на 18.11.2013 р. о 10:40 год.

В судове засідання, призначене на 18.11.2013 р., представник позивача з'явився та надав усні пояснення щодо заявлених позовних вимог. Позов підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання, призначене на 18.11.2013 р., не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 18.11.2013 р., подав заяву про відсутність аналогічного спору, в якості додатку до якої надав суду копію довідки ЄДРПОУ стосовно позивача.

Заява позивача разом з доданими до неї документами долучена судом до матеріалів справи і передана до відділу діловодства суду для реєстрації.

Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 18.11.2013 р., також подав клопотання про призначення автотоварознавчої судової експертизи. Клопотання долучене судом до матеріалів справи і передане до відділу діловодства суду для реєстрації.

В судовому засіданні, призначеному на 18.11.2013 р., судом розглядалося клопотання позивача про призначення автотоварознавчої судової експертизи, відповідно до якого позивач просив суд призначити судову автотоварознавчу експертизу у справі № 910/17891/13 та зупинити провадження у справі до проведення такої експертизи.

Відповідно до ст. 41 ГПК України, для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу. Учасники судового процесу мають право пропонувати господарському суду питання, які мають бути роз'яснені судовим експертом.

Дослідивши документи, наявні в матеріалах справи, та заслухавши пояснення представника позивача, суд прийшов до висновку про необхідність призначення у справі судової експертизи та забезпечити сторонам можливість надати суду питання, які, на їх думку, необхідно поставити на вирішення судового експерта.

Враховуючи вищезазначене та положення ч. 1 ст. 77 ГПК України, суд дійшов висновку про неможливість вирішення справи по суті в судовому засіданні, призначеному на 18.11.2013 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.11.2013 р. відкладено розгляд справи на 02.12.2013 р. о 12:40 год.

02.12.2013 р. через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшло клопотання з переліком питань, які, на його думку, необхібно поставити на вирішення судової товарознавчої експертизи.

В судове засідання, призначене на 02.12.2013 р., представники позивача та відповідача з'явилися.

Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 02.12.2013 р., подав клопотання про долучення матеріалів для проведення судової автотоварознавчої експертизи до матеріалів справи, а саме: копії довідки ДАІ із переліком пошкоджень автомобіля "MAZDA 6", реєстраційний номер НОМЕР_1; копії рахунку-фактури № НО-000090 від 30.04.2013 р. та компакт диску із фотографіями пошкоджень автомобіля "MAZDA 6", реєстраційний номер НОМЕР_1.

Вищезазначеним клопотанням позивач також визначив коло питань, які, на його думку, мають бути поставлені на вирішення судового експерта.

Клопотання долучене судом до матеріалів справи та передане до відділу діловодства суду для реєстрації.

Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 02.12.2013 року, підтримав подане ним 18.11.2013 р. в судовому засіданні клопотання про призначення судової експертизи, відповідно до якого просив суд призначити судову автотоварознавчу експертизу та запропонував питання, які, на його думку, необхідно поставити на вирішення судового експерта. Позивач також запропонував експертну установу для проведення такої експертизи - Державний науково - дослідний експертно-криміналістичний центр.

Представник відповідача в судовому засіданні, призначеному на 02.12.2013 р., підтримав клопотання позивача від 18.11.2013 р. про призначення судової автотоварознавчої експертизи та власне клопотання щодо надання переліку питань, які, на його думку, мають бути роз'ясненні судовим експертом, подане 02.12.2013 р. через відділ діловодства суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.12.2014 р. призначено судову автотоварознавчу експертизу у справі № 910/17891/13, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, та зупинено провадження у справі до закінчення проведення судової експертизи.

12.02.2014 р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва надійшов супровідний лист Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 14368/13-54 від 29.01.2014 р., яким до суду повернуто метеріали справи № 910/17891/13 без проведення судової експертизи, оскільки оплата за проведення судової автотоварознавчої еспертизи не надійшла.

13.02.2014 р. Господарським судом міста Києва на адреси позивача та відповідача було направлено лист з проханням здійснити оплату вартості судової експертизи та надіслати на адресу суду відповідне повідомлення не пізніше 10.03.2014 р.

Станом на 10.03.2014 р. жодних повідомлень від позивача та відповідача про оплату вартості судової експертизи або наміри здійснити таку оплату до Господарського суду міста Києва не надходило.

За відсутності відповідних повідомлень сторін та за неможливості проведення судової експертизи без попередньої оплати її вартості, справа № 910/17891/13 буде розглядатися на підставі наявних доказів.

Відповідно до ч. 3 ст. 79 ГПК України господарський суд поновлює провадження у справі після усунення обставин, що зумовили його зупинення.

Враховуючи складність справи та положення ч. 1 ст. 4-6 ГПК України, суд прийшов до висновку про необхідність розгляду справи № 910/1462/13 колегіально у складі трьох суддів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.03.2014 р. поновлено провадження у справі № 910/17891/13 та призначено здійснювати розгляд справи колегіально у складі трьох суддів.

Розпорядженням Заступника Голови Господарського суду міста Києва від 14.03.2014 р. для здійснення колегіального розгляду справи № 910/17891/13 визначено наступних суддів: Гумега О.В. (головуючий), Ващенко Т.М., Полякова К.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.03.2014 р. справу № 910/17891/13 прийнято до провадження колегії суддів у складі: Гумега О.В. (головуючий), Ващенко Т.М., Полякова К.В. та призначено розгляд справи на 07.04.2014 р. об 11:00 год.

В судове засідання, призначене на 07.04.2014 р., представники сторін не з'явилися.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.04.2014 р. розгляд справи відкладено на 12.05.2014 р. о 12:10 год.

В судове засідання, призначене на 12.05.2014 р. представник позивача не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду від 07.04.2014 р. не виконав.

Позивач був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи, про що свідчить наявність в матеріалах справи зворотнього поштового повідомлення.

Крім того, матеріалами справи також підтверджується, що позивач не подавав та не надсилав до суду заяв (клопотань) про зміну позовних вимог або про відмову від позову, а таке свідчить про те, що позивач підтримує заявлені ним у позовній заяві № 3646 від 11.09.2013 р. позовні вимоги.

Представник відповідача в судове засідання, призначене на 12.05.2014 р., не з'явився, про час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до абз. 1 п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011 р. № 18 визначено, що у випадку нез'явлення в засідання представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 12.05.2014 р. без участі представників позивача та відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору.

Судом встановлено, що ні позивач, ні відповідач не наддали суду доказів оплати вартості судової автотоварознавчої експертизи у справі № 910/17891/13.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, а також з метою запобігання настання наслідків у вигляді повторного повернення матеріалів справи до суду або повідомлення експертом суду про неможливість надання висновку, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору та відповідно до вимог ст. 69 ГПК України, суд прийшов до висновку про те, що проведення судової експертизи у справі № 910/17891/13, призначеної ухвалою Господарського суду міста Києва, є неможливим за наведених об'єктивних причин, а тому справа розглядається по суті на підставі наявних в ній доказів.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 12.05.2014 р. у відповідності до ч. 2 ст. 85 ГПК України було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

25.07.2012 р. між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Перша» та ОСОБА_5 (страхувальник) було укладено договір № 06-04-000457 добровільного страхування наземного транспорту (надалі -договір страхування).

Згідно з договором страхування у позивача був застрахований автомобіль «MAZDA 6», реєстраційний номер НОМЕР_1. Строк дії договору страхування визначений з 00:00 год. 28.07.2012 р. до 24:00 год. 27.07.2013 р.

25.04.2013 р. в місті Києві на вулиці Фрунзе сталася дорожньо-транспортна пригода (надалі - ДТП) за участю автомобіля «MAZDA 6», реєстраційний номер НОМЕР_1, та автомобіля «MAN H05», реєстраційний номер НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_7.

ДТП сталася в результаті порушення ОСОБА_7 п.п. 10.1 Правил дорожнього руху України, що підтверджується постановою Оболонського районного суду міста Києві від 24.05.2013 р. у справі № 756/6305/13-п, відповідно до якої ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн.

Внаслідок зазначеної ДТП застрахований автомобіль «MAZDA 6», реєстраційний номер НОМЕР_1, отримав механічні пошкодження.

Виходячи з приписів ст. 20 Закону України "Про страхування" страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (ст. 979 Цивільного кодексу України).

Статтею 9 Закону України "Про страхування" визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. У вказаній статті також зазначено, що страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Суб'єкт підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_8 виставив рахунок-фактуру від 30.04.2013 р. № НО-000090, згідно з яким вартість відновлювального ремонту автомобіль «MAZDA 6», реєстраційний номер НОМЕР_1, становить 16 459,00 грн.

Страховиком 22.05.2013 р. на підставі зазначеного вище рахунку-фактури, складено страховий акт № ТР-00-1866 та розрахунок суми страхового відшкодування.

На підставі зазначених вище документів, страховик платіжним дорученням від 27.05.2013 р. № 5299 виплатив страхувальникові суму страхового відшкодування у розмірі 16 209,00 грн.

Частиною другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

За чинним законодавством України окрім особи, винної у завданні шкоди, потерпілий у ДТП має також право одержати майнове відшкодування або за рахунок страхової організації, якою застраховане його майно, за правилами і в порядку, встановленому Цивільним кодексом України та Законом України "Про страхування", або за рахунок страховика, яким застраховано відповідальність особи, що володіє транспортним засобом, водія якого визнано винним у ДТП, за правилами та у порядку, встановленому ЦК України та Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Право потерпілого обрати той чи інший спосіб захисту чинним законодавством не обмежене.

В даному випадку потерпілий звернувся за відшкодуванням майнової шкоди до позивача, який застрахував його майно (автомобіль). В п. 1.1, 1.4, 1.7 ст. 1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції чинній станом на 06.03.2013 р.) наведені визначення наступних термінів:

- страхувальники - юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу;

- особи, відповідальність яких застрахована, - страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду;

- забезпечений транспортний засіб - транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 ЦК України (визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

В спірному випадку позивачем заявлена до стягнення з відповідача сума страхового відшкодування, виплаченого позивачем на умовах договору страхування, що укладений між позивачем та страхувальником у відношенні транспортного засобу, який було пошкоджено в ДТП. При цьому право регресу до страховика винної особи переходить саме по розміру збитків, завданих пошкодженому автомобілю в межах фактичних витрат страховика.

Відповідач на вимогу ухвали Господарського суду міста Києва від 03.10.2013 р. надав суду договір (полісу № АВ/9933001) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Матеріали справи також містять витяг з єдиної централізованої бази даних МТСБУ та копію зазначених відомостей за таким полісом, надану позивачем.

Відповідно до полісу № АВ/9933001, судом встановлено, що транспортний засіб, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди застрахованому у позивача транспортному засобу, взято на страхування Товариством з додатковою відповідальністю «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус» (відповідачем), страхувальником за даним полісом визначено юридичну особу - Товариство з обмеженою відповідальністю «Европа Транс ЛТД», строк дії даного полісу з 00:00 год. 06.10.2012 р. до 05.10.2013 р.

Дослідивши матеріали справи судом встановлено, що ОСОБА_7 керував автомобілем «MAN H05», реєстраційний номер НОМЕР_2, на законних підставах.

Таким чином відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля, застрахованого у позивача, відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" в межах, передбачених полісом № АВ/9933001, а до позивача як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором страхування, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до відповідача, як особи, відповідальної за завдані збитки.

Так, позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування в порядку регресу від 04.07.2013 № 3347, відповідно до якої просив відповідача відшкодувати шкоду в порядку регресу в сумі 16 209,00 грн.

Вищезазначене підтверджується матеріалами справи, а саме: копією такої заяви.

У відповідь на зазначену заяву позивача відповідач надіслав повідомлення № 3158-ВРВСВ від 08.08.2013 р. про рішення по страховій справі № 1550/13, яким повідомив позивача про те, що Страховою компанією «Глобус» розглянуто матеріали щодо ДТП, яка сталася 25.04.2013 р. в місті Києві за участю автомобіля «MAN H05», реєстраційний номер НОМЕР_2, та враховуючи положення п. 33.1.4 ст. 33, п. 33.3 ст. 33, п. 33-1.1 ст. 33-1 та п. 37.1.1 ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», відмовлено у виплаті страхового відшкодування.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача 16 209,00 грн. страхового відшкодування в порядку регресу є обґрунтованими, однак підлягають задоволенню частково, з огляду на наступне.

Позивач, у своїй позовній заяві, з метою обґрунтування вартості матеріального збитку, посилається на рахунок-фактуру від 30.04.2013 р. № НО-000090.

Однак, суд не погоджується з обґрунтуванням вартості матеріального збитку позивача, з наступних підстав.

Наявний в матеріалах справи рахунок-фактура від 30.04.2013 р. № НО-000090 не встановлює вартість відновлювального ремонту автомобіля «MAZDA 6», реєстраційний номер НОМЕР_1, так як, зазначений рахунок-фактура не є встановленням вартості матеріального збитку, оскільки цей документ є лише розцінками окремо-взятого суб'єкта господарювання на певний вид деталей та робіт.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Стаття 28 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" надає визначення поняття «шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого». Шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого - це шкода, пов'язана:

з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу;

з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху;

з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого;

з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті дорожньо-транспортної пригоди;

з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров'я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу;

з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди.

У відповідності до ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин по страховому випадку, що настав 25.04.2013 р.) у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Закон України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" визначає правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні, її державного та громадського регулювання, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших суб'єктів правовідносин у питаннях оцінки майна, майнових прав та використання її результатів.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" проведення оцінки майна є обов'язковим у випадках визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" оцінювачами можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які склали кваліфікаційний іспит та одержали кваліфікаційне свідоцтво оцінювача відповідно до вимог цього Закону.

Отже, саме звіт про оцінку вартості матеріального збитку завданого пошкодженням автомобілю «MAZDA 6», реєстраційний номер НОМЕР_1, є належним підтвердженням вартості відновлювального ремонту застрахованого транспортного засобу з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу.

Аналогічні висновки по застосуванню положень закону містяться у постанові Вищого господарського суду від 30.07.2013 р. у справі № 910/1333/13.

Отже, позивачем не доведений розмір матеріального збитку, який підлягає відшкодуванню відповідачем в порядку регресу.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідний звіт оцінки вартості матеріального збитку завданого автомобілю «MAZDA 6», реєстраційний номер НОМЕР_1, суду надав відповідач.

Детально дослідивши Акт № 1306/13 розрахунку матеральної шкоди, наданий відповідачем, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог частково. Так з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 6 441,29 грн. страхового відшкодування в порядку регресу (7 141,29 грн. - мат реальна шкода, підтверджена актом № 1306/13 від 30 10 2013 р. - 700,00 грн - франшиза за полісом № АВ/9933001).

За наведених обставин, вимога позивача про стягнення з відповідача 16 209,00 грн. страхового відшкодування підтверджується матеріалами справи та підлягає задоволенню частково в сумі 6 441,29 грн. В іншій частині позовних вимог позивачу належить відмовити.

При здійсненні розгляду справи по суті судом враховано, що рік випуску автомобіля «MAZDA 6» - є 2003 р., тобто на момент ДТП (25.04.2013 р.) строк експлуатації зазначеного транспортного засобу перевищував 5 років.

Отже, при визначенні витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу, що підлягають відшкодуванню, необхідно застосовувати коефіцієнт фізичного зносу.

Згідно з ч. 2 ст. 44 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

З 01.11.11р. вступив в силу Закон України "Про судовий збір" від 08.06.2011 року № 3674-VI.

У частині 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначені ставки судового збору, зокрема, за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлена ставка судового збору в розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Згідно зі статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2013 рік" від 06.12.2012 року №5515-VI станом на 01.01.2013 року мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становить 1218,00 грн.

Ціна позову становить 16 209,00 грн., отже, сума судового збору за подання даного позову має складати 1720,50 грн. (1,5 розміру мінімальної заробітної плати).

Згідно ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В своїх роз'ясненнях "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21 лютого 2013 року N 7 Пленум Вищого господарського суду України, з метою забезпечення правильного і однакового застосування законодавства, постановив надати господарським судам роз'яснення згідно яких, правило статті 49 ГПК України щодо розподілу сум судового збору у справах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, пропорційно розміру задоволених позовних вимог застосовується також і випадках, коли судовий збір сплачено за мінімальною (визначеною Законом) ставкою.

За таких обставин, враховуючи часткове задоволення позову, судовий збір в сумі 683,71 грн. покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус» (01010, м. Київ, вул. Андрія Іванова, 21/17, кв. 1; ідентифікаційний код 20448234), з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення, на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЕРША» (03118, м. Київ, пр. Червонозоряний, 150; ідентифікаційний код 31681672) 6 441,29 грн. (шість тисяч чотириста сорок одну гривню 29 коп.) страхового відшкодування в порядку регресу, 683,71 грн. (шістсот вісімдесят три гривні 71 коп.) судового збору.

3. Видати наказ.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 15.05.2014 р.

Судді Гумега О. В. (головуючий)

Ващенко Т.М.

Полякова К.В.