Рішення № 38682620, 24.04.2014, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

24.04.2014 Справа № 905/1380/14

Господарський суд Донецької області у складі судді Величко Н.В.

при секретарі судового засідання Ляшенко О.І.

за участю представників

від позивача: не з’явився

від відповідача: не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали

за позовною заявою: Ровеньківського професійного гірничого ліцею, м. Ровеньки Луганської області

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс-Люкс», м. Макіївка Донецької області

про: спонукання до виконання умов договору

СУТЬ СПОРУ:

Ровеньківський професійний гірничий ліцей звернувся до господарського суду з позовом про зобов’язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс-Люкс» виконати умови пунктів 1.5, 1.6 договору № 22/75 про закупівлю товару за державні кошти за результатами проведеної процедури закупівлі, номер оголошення 010956в ВДЗ № 4(747) від 14.01.2013 року, а саме: здійснити доставку на адресу Ровеньківського професійного гірничого ліцею (94787, Луганська область, м. Ровеньки, смт. Дзержинський, вул. Герцена, буд. 32) вугільної продукції марки АМ в кількості 45,395 тон на суму 37.542,00 грн.

Нормативно вимоги обґрунтовані ст.ст. 11, 526, 610, 626, 629 Цивільного кодексу України, ст.. 193 Господарського кодексу України.

На підтвердження позовних вимог надано суду: договір № 22/75 від 12.02.2013р. про закупівлю товару за державні кошти за результатами проведеної процедури закупівлі, видаткові накладні, платіжні доручення, зберігальну записку від 10.12.2013р., претензію від 16.01.2014р. № 29 з доказами направлення, статутні документи, копії яких долучено до справи.

Відповідач у жодне судове засідання не з’явився, правової позиції по суті спору не висловив.

Господарський суд зазначає, що ухвали суду від 05.03.2014р., від 25.03.2014 р., від 15.04.2014р. направлені відповідачу за адресою, зазначеною в позові та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, тому суд вважає, що відповідач був повідомлений про розгляд справи належним чином, але правом приймати участь у судовому засіданні не скористався.

За приписами статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Враховуючи, що відповідач був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи належним чином, але відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не надав, своїм правом бути присутнім при розгляді справи не скористався, справа № 905/1380/14 розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, суд виходить з наступного:

Відповідно до ч.2 ст.11 та ч.1 ст.627 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 вищевказаного Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (частина друга статті 530 ЦК України).

Зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (ст.598 ЦК України).

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

З матеріалів справи вбачається, що 12.02.2013р. між позивачем, як покупцем, та відповідачем, як постачальником, укладено договір № 22/75 про закупівлю товару за державні кошти за результатами проведеної процедури закупівлі, номер оголошення 010956в ВДЗ № 4(747) від 14.01.2013 року.

Предметом цього договору є передача у власність покупцю за плату вугілля кам’яного марки АМ (відповідно специфікації) на загальну суму 93.451,00 грн. кількістю 113 тон. Ціна за одиницю товару, з урахуванням доставки та розвантаження за одну тону з ПДВ складає 827,00 грн. (п.1.1, п.1.3, п.2.2 договору)

Товар має бути поставлений протягом 2013 року за адресою: Луганська область, м. Ровеньки-5, вул. Герцена, буд. 32, Ровеньківський професійний гірничий ліцей (п.1.5 договору).

Доставка вугілля марки АМ здійснюється протягом 48 годин з моменту замовлення та поставляється окремими партіями (п.1.6 договору).

Збереження вугілля до моменту доставки покупцю (на складі постачальника) здійснюється згідно документу «Сохранная записка» (п.1.7 договору).

Власником поставленого і оплаченого товару є покупець (п.1.11 договору).

Згідно п.2.4 договору розрахунки за поставлений постачальником товар проводяться покупцем по факту поставки протягом п’яти банківських днів з дня підписання рахунку та накладної сторонами.

У пункті 9.1 договору сторони визначили, що даний договір набирає чинності з моменту підписання сторонами і діє до 31 грудня 2013 року, в частині поставки, в частині оплати – до повного виконання зобов’язань. За взаємною згодою сторін строк виконання договірних зобов’язань, строк дії договору може бути продовжений, про що сторони укладають додаткову угоду до даного договору (п.9.5 договору).

У специфікації до договору сторони визначили якісні характеристики товару: марка вугілля АМ, зола 9,4%-15%, теплота згорання 8120-6870 кКал/кг, волога 4,8%-6%, сірка 1,75-1,77.

Матеріали справи не містять і сторонами не надано доказів внесення змін до договору та/або доказів його розірвання шляхом укладення відповідних додаткових угод чи іншим чином, тому договір № 22/75 від 12.02.2013р. діяв в частині поставки товару до 31 грудня 2013 року, в частині оплати – до повного виконання зобов’язань, згідно п. 9.1 договору.

Суд вважає, що договір № 22/75 від 12.02.2013р. за правовою природою є змішаним і має у собі елементи договору поставки та договору зберігання.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст. 712 ЦК України).

Частиною 662 Цивільного кодексу України встановлено, що продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ст. 663 ЦК України).

Момент виконання обов'язку продавця передати товар встановлено частиною першою статті 664 названого Кодексу. Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві (ч.2 ст.664 ЦК України).

В матеріалах справи відсутні і сторонами не надано замовлень на поставку окремих партій товару, як це обумовлено у п.1.6 договору № 22/75 від 12.02.2013р.; не надано доказів здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві, як це передбачено ч.2 ст. 664 ЦК України.

Одночасно матеріали справи свідчать, що протягом дії договору відповідач надавав позивачу накладні на товар (вугілля кам’яне марки АМ), у тому числі № 22/75/1 від 22.02.2013р. на суму 20966,00 грн. з ПДВ, № 22/75/2 від 18.03.2013р. на суму 13977,00 грн. з ПДВ, № 10 від 10.10.2013р. на суму 6989,00 грн. з ПДВ, № 11 від 21.11.2013р. на суму 13977,00 грн. та № 12 від 10.12.2013р. на суму 37542,00 грн. з ПДВ.

Суд враховує, що підписання покупцем (позивачем) видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України.

З матеріалів справи вбачається, що вище перелічені видаткові накладні оплачені позивачем повністю за платіжними дорученнями № 31 від 27.02.2013р. на суму 20966,00 грн., № 46 від 21.03.2013р. на суму 13977,00 грн., № 225 від 18.10.2013р. на суму 6989,00 грн., № 255 від 25.11.2013р. на суму 13977,00 грн. та № 263 від 12.12.2013р. на суму 37542,00 грн. відповідно.

Отже, позивач здобув право власності на оплачене вугілля згідно п.1.11 договору та частини першої статті 664 Цивільного кодексу України.

За твердженням позивача, оплачене відповідно до платіжного доручення № 263 від 12.12.2013р. за видатковою накладною № 12 від 10.12.2013р. на суму 37542,00 грн. вугілля кам’яне марки АМ кількістю 45,3951 тони відповідачем не поставлене і знаходиться у останнього на зберіганні згідно «сохранной записки» від 10.12.2013р.

Судом встановлено і матеріалами справи підтверджується, що 10.12.2013р. відповідач видав позивачу «сохранную записку», зі змісту якої вбачається, що на складі ТОВ «Сервіс-Люкс» знаходиться на відповідальному зберіганні вугілля марки АМ кількістю 45,395т. на загальну суму 37542,00 грн.; оплата здійснювалась згідно договору № 22/75 від 12.02.2013р.; поставка вугілля буде здійснена по мірі потреби замовника.

Відповідно до ч.1 ст.936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем (ч.1 ст.937 ЦК України).

Частинами першою та другою статті 938 Цивільного кодексу України встановлено, що зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання. Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов'язаний зберігати річ до пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення.

Як вже було встановлено судом, у пункті 1.7 договору сторони визначили, що збереження вугілля до моменту доставки покупцю (на складі постачальника) здійснюється згідно документу «Сохранная записка». Доставка вугілля марки АМ здійснюється протягом 48 годин з моменту замовлення та поставляється окремими партіями (п.1.6 договору).

В матеріалах справи відсутні і позивачем не надано замовлень на поставку окремих партій товару, як це обумовлено у п.1.6 договору № 22/75 від 12.02.2013р. Також не надано суду доказів направлення вимоги відповідачу про повернення вугілля марки АМ кількістю 45,395т. на загальну суму 37542,00 грн., що знаходиться на зберіганні у відповідача згідно «сохранной записки» від 10.12.2013р.

З огляду на умови п.1.11, п.2.4 та п.9.1 договору № 22/75 від 12.02.2013р. та надані сторонами докази (видаткові накладні та платіжні доручення про оплату товару) суд дійшов висновку, що зобов’язання сторін саме по поставці товару припинились виконанням та у зв’язку з закінченням строку дії договору.

Наявна у справі «сохранная записка» від 10.12.2013р. свідчить про те, що між сторонами на теперішній час мають місце відносини саме зберігання.

У позовній заяві Ровеньківський професійний гірничий ліцей просить зобов’язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Сервіс-Люкс» виконати умови пунктів 1.5, 1.6 договору № 22/75 про закупівлю товару за державні кошти за результатами проведеної процедури закупівлі, номер оголошення 010956в ВДЗ № 4(747) від 14.01.2013 року, а саме: здійснити доставку на адресу Ровеньківського професійного гірничого ліцею (94787, Луганська область, м. Ровеньки, смт. Дзержинський, вул. Герцена, буд. 32) вугільної продукції марки АМ в кількості 45,395 тон на суму 37.542,00 грн.

Статтею 83 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Позивач не змінював предмет чи підстави позову у встановленому статтею 22 Господарського процесуального кодексу України порядку. Клопотання про вихід суду за межі позовних вимог також не заявляв.

Враховуючи встановлені судом обставини та наявні у справі докази суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог про зобов’язання відповідача здійснити доставку на адресу Ровеньківського професійного гірничого ліцею (94787, Луганська область, м. Ровеньки, смт. Дзержинський, вул. Герцена, буд. 32) вугільної продукції марки АМ в кількості 45,395 тон на суму 37.542,00 грн. на підставі саме умов договору, у зв’язку з невірно обраним позивачем способом захисту своїх інтересів та відсутністю клопотання про вихід суду за межі позовних вимог.

Стаття 33 Господарського процесуального кодексу України зобов’язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог статті 34 Господарського процесуального кодексу України визначає, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Судові витрати покладаються на позивача відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 38, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду Донецької області набирає законної сили через десять днів з дня його прийняття (підписання) та може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому розділом XII Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення підписано 24.04.2014р.

Суддя Н.В. Величко

надруковано 3 прим.

1 - у справу

2 - сторонам

(062) 387-59-08