Постанова № 38682585, 12.05.2014, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2014 р. м. Чернівці Справа № 824/1747/14-а

Чернівецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Левицького В.К.,

за участю секретаря судового засідання Жураковської Ю.М.,

представників сторін:

сторони в судове засідання не з'явилися

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом державної податкової інспекції у Вижницькому районі Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення заборгованості.

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у Вижницькому районі Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області (далі - позивач) звернулася до суду із вказаним адміністративним позовом, в якому просила стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач) на користь держави податковий борг по єдиному податку з фізичних осіб в сумі 3096,60 грн. та орендній платі за землю з фізичних осіб в сумі 19332,73 грн.

Оскільки, борг в добровільному порядку відповідачем не сплачений, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення вказаного боргу в судовому порядку.

12.05.2014 р. позивачем подано до суду клопотання, в якому просив провести розгляд справи без його участі. Водночас вказував, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Відповідач в судове засідання вдруге не з'явився, явку представників не забезпечив, про причини неявки не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, що підтверджується матералами справи.

Згідно ч. 4 ст. 128 КАС України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Враховуючи приписи ст. 128 КАС України, суд вважає, що подання до суду позивачем клопотання про розгляд справи без його участі, а також неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, не є перешкодою для розгляду і вирішення справи за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню повністю з наступних підстав.

ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) зареєстрований як фізична особа-підприємець 15.02.2010 р. (а. с. 4-5).

На підставі заяви фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 від 12.06.2012 р. та глави І розділу XIV Податкового кодексу України відповідача переведено на спрощену систему оподаткування з 04.07.2012 р. та віднесено до 2 групи платників єдиного податку. Заявлені види діяльності: згідно з КВЕД надання інших індивідуальних послуг.

Як слідує з матеріалів справи, у відповідності до ст. 286 Податкового кодексу України відповідачем подано до державної податкової інспекції у Вижницькому районі Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області податкові декларації від 20.02.2013 р. та 20.02.2014 р. з плати за землю (земельного податку та/або орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності):

- за 2013 р. зареєстровану державною податковою інспекцією у Вижницькому районі Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області за вх. № 3243615414. Річна сума самостійно обчислена відповідачем по даній декларації склала 37638,83 грн., з розбивкою річної суми з січня по листопад 3136,57 грн., 3136,56 грн. за грудень;

- 2014 р. зареєстровану державною податковою інспекцією у Вижницькому районі Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області за вх. № 3243615414. Річна сума самостійно обчислена відповідачем по даній декларації склала 37638,83 грн., з розбивкою річної суми: 3136,58 грн. за січень, 3136,57 грн. з лютого по вересень, 3136,56 грн. з листопада по грудень (а.с. 7-8, 9-10).

Як вбачається із матеріалів справи, за порушення відповідачем строків сплати граничного строку суми грошового зобов'язання за платежем орендна плата за землю, позивачем винесено наступні податкові повідомлення - рішення:

- № 0001501500 від 06.03.2014 р., яким застосовано штрафні санкції в сумі 1700,38 грн.;

- № 0001511500 від 06.03.2014 р., яким застосовано штрафні санкції в сумі 149,81 грн. (а.с. 11).

Вказані податкові повідомлення-рішення отримані відповідачем 14.03.2013 р., що підтверджується відміткою про вручення рекомендованого поштового відправлення (а.с. 11).

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платники податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані Податковим кодексом України від 02.12.2010 р. № 2755- IV (далі ПК України).

Згідно п.п. 9.1.10 п. 9.1 ст. 9 ПК України до загальнодержавних податків та зборів належить плата за землю, а відповідно до п.п.10.1.2. п.10.1 ст. 10 ПК України до місцевих податків належить єдиний податок.

Підпункт 16.1.4. п. 16.1 ст. 16 ПК України передбачає, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Пунктом 14.1.175 ст. 14 ПК України визначено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до п. 291.2 ст. 291 ПК України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Частиною 291.3 ст. 291 ПК України встановлено, що юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

Відповідно до п. 295.1. ст. 295 ПК України платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця. Такі платники єдиного податку можуть здійснити сплату єдиного податку авансовим внеском за весь податковий (звітний) період (квартал, рік), але не більш як до кінця поточного звітного року.

Ставки єдиного податку встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої закономна 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - мінімальна заробітна плата), та у відсотках до доходу (відсоткові ставки). Ставка єдиного податку для другої групи платників дорівнює у межах від 2 до 20 відсотків розміру мінімальної заробітної плати.

Як вбачається із матеріалів справи відповідачем обрана ставка єдиного податку при переході на спрощену систему оподаткування 20 відсотків розміру мінімальної заробітної плати.

Судом встановлено, що відповідач зобов'язання по сплаті єдиного податку в період з лютого 2013 р. по березень 2014 р. належним чином не виконував, у результаті чого утворилася заборгованість в сумі 3096,60 грн., що підтверджується зворотнім боком облікової картки.

Відповідно до ст. 46 ПК України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Пунктами 49.1, 49.3 ст. 49 ПК України визначено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків. Податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів: особисто платником податків або уповноваженою на це особою; надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Згідно п. 57.1 ст. 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідачем з липня 2013 р. по березень 2014 р. не сплачено самостійно визначені ним суми податкового зобов'язання з орендної плати за землю зазначені у податкових деклараціях, у звязку з чим утворився податковий борг у сумі 17321,36 грн.

У разі визначення податкового зобов'язання контролюючим органом платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення рішення, крім випадків, коли протягом цього строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження (п. 57.3 ст. 57 ПК України)

Пунктом 129.1.1 ст. 129 ПК України встановлено, що після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня. Нарахування пені розпочинається при самостійному нарахуванні суми податкового зобов'язання платником податків - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання, визначеного цим Законом. При нарахуванні суми грошового зобов'язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні-рішенні згідно із цим Кодексом.

Судом встановлено, що за несвоєчасне погашення узгодженого податкового зобов'язання по орендній платі за землю позивачем нараховано пеню у сумі 161,18 грн.

Згідно п.п. 54.3.6 п. 54.3 статті 54 ПК України платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Відповідно до п. 56.11 ст. 56 ПК України не підлягає оскарженню податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

Згідно п. 56.1 ст. 56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення (56.2. ст. 56 ПК України).

З матеріалів справи вбачається, що податкові повідомлення - рішення № 0001501500, № 0001511500 від 06.03.2014 р. відповідачем в адміністративному чи судовому порядку не оскаржувалися.

У встановлений законом термін самостійно визначені відповідачем та нараховані контролюючим органом суми не сплачувались, у зв'язку з чим утворився податковий борг на загальну суму 22429,33 грн., в тому числі: по єдиному податку з фізичних осіб - 3096,60 грн., по орендній платі за землю - 19332,73 грн. (17321,36 грн. + 1700,38, грн. + 149,81 грн. + 161,18 грн.).

Пунктом 59.1 та 59.5 ст. 59 ПК України передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Судом встановлено, що відповідачем 06.09.2013 р. отримано податкову вимогу форми "Ф" № 86-17 від 28.08.2013 р. на загальну суму 3677,00 грн., що підтверджується відповідною відміткою про вручення рекомендованого поштового відправлення (а.с. 13).

Оскільки після вручення податкової вимоги сума податкового боргу у відповідача не змінилася, але податковий борг не був погашений відповідачем в повному обсязі, податкова вимога позивачем додатково не надсилалася.

Пунктом 87.11 ст. 87 ПК України встановлено, що орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.

Згідно п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач не надав належні та допустимі докази відсутності або погашення ним в добровільному порядку податкового боргу в сумі 22429,33 грн.

За таких обставин, суд приходить до висновку про порушення відповідачем вимог податкового законодавства щодо сплати податкових зобов'язань, що є підставою для стягнення коштів з рахунків у банках, які обслуговують платника (відповідача) з погашення податкового боргу та вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими, відповідають обставинам справи і наявним матеріалам, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

У процесі розгляду справи не виявлено інших фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Керуючись ст. 129 Конституції України, ст. ст. 71, 86, 158, 160 - 167 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 податковий борг по:

- єдиному податку з фізичних осіб в сумі 3096,60 грн.

№ рахунка-31512970700008

Одержувач - УК у Вижницькому районі /м. Вижниця/18050400

Код одержувача-37984590

Банк одержувача - ГУДКС України в Чернівецькій області

МФО-856135

Призначення платежу:*; 101; 324361541459225; єдиний податок з фізичних осіб

- орендній платі за землю з фізичних осіб в сумі 19332,73 грн.

№ рахунка - 33211815700008

Одержувач- УК у Вижницькому районі /м.Вижниця/13050500

Код одержувача-37984590

Банк одержувача - ГУДКС України в Чернівецькій області

МФО - 856135

Призначення платежу:*; 1014 324361541459225: орендна плата з фізичних осіб.

Порядок та строки набрання постановою законної сили та оскарження.

Відповідно до ч. 1 та 3 ст. 254 КАС України постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова, згідно ст. 186 КАС України, може бути оскаржена в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в десятиденний строк з дня її проголошення апеляційної скарги. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено та підписано судом 15 травня 2014 р.

Суддя Левицький В.К.