Ухвала суду № 38680748, 06.05.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 травня 2014 р.Справа № 818/442/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Калитки О. М.

Суддів: Бондара В.О. , Кононенко З.О.

за участю секретаря судового засідання Вовченко І.В

за участю представника позивача: Шевцова В.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Сумихімпром" на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 18.03.2014р. по справі № 818/442/14

за позовом Публічного акціонерного товариства "Сумихімпром"

до Сумської митниці Міністерства доходів і зборів України

про скасування рішення, стягнення надмірно сплаченого мита та податку на додану вартість,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 18.03.2014 року у задоволенні адміністративного позову Публічного акціонерного товариства "Сумихімпром" до Сумської митниці Міністерства доходів і зборів України про скасування рішення Сумської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів від 09.08.2013 № 805130000/2013/000151/1, стягнення надмірно сплаченого мита та податку на додану вартість відмовлено.

Публічне акціонерне товариство "Сумихімпром" (далі - позивач) не погодившись із рішенням суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити повністю позовні вимоги. Апелянт зазначає, що приймаючи зазначену постанову суд першої інстанції неповно з'ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, невірно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Відповідач надав до суду апеляційної інстанції письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких просив залишити без задоволення апеляційну скаргу позивача, а рішення суду першої інстанції без змін.

Представник позивача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав з викладених у ній підстав, просив суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Сумихімпром" у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання суду апеляційної інстанції не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 14 вересня 2012 року між ПАТ "Сумихімпром" (Покупець) та компанія "Tolexis International" (Продавець) укладено контракт № 1409 RPT, відповідно до якого Продавець зобов'язується поставити на адресу покупця фосфорити виробництва Алжир на умовах поставки CIF порт Миколаїв/Бердянськ (а.с. 8-13).

Додатковими угодами від 23.10.2012 № 2 та від 02.07.2013 № 10 до контракту встановлено, що розрахунки здійснюються шляхом 100% оплати вартості поставленої партії товару протягом 5-ти календарних днів від дати відвантаження або попередня оплата (а.с. 14, 15).

З метою митного оформлення 499 660 кг фосфоритів позивачем до Сумської митниці було подано митну декларацію (МД) від 02.08.2013 № 805130000/2013/009494 з визначенням митної вартості товару в розмірі 439 316, 06 грн. за методом 1, тобто за ціною договору щодо товару, який імпортується (а.с. 24-28).

Сумською митницею прийнято рішення від 09.08.2013 № 805130000/2013/000151/1 (а.с. 29-30) про коригування митної вартості товарів на рівні 155 доларів США за 1 тону метричну, другорядним методом - за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, та видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів комерційного призначення № 805130000/2013/00158 (а.с. 31-32).

Відмовляючи в задоволені позову суд першої інстанції виходив з того, що прийняття спірного рішення № 805130000/2013/000151/1 Сумською митницею 09.08.2013р., кореспондується з вимогами ч.2 ст.19 Конституції України.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно ч. 2 ст. 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Глава 9 Митного кодексу України регулює методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, та порядок їх застосування

Так, статтею 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1. основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2. другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

За приписами ч. 2 ст.58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Відповідно до ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є:

- декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

- зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

- рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

- якщо рахунок сплачено, - банківські, платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

- за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Частиною 3 статті 53 МК України передбачено, що в разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно ст. 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу.

Судовим розглядом встановлено, що за умовами зовнішньоекономічного контракту № 1409 RPT від 14 вересня 2012 року, укладеного позивачем з іноземною фірмою "Tolexis International Limited", розрахунки між сторонами здійснюються шляхом оплати вартості товару у розмірі 100% його вартості протягом 5-ти календарних днів від дати відвантаження.

На момент пред'явлення імпортованого товару до Сумської митниці рахунки мали бути сплаченими.

Проте, в порушення вимог п. 2 ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, на момент подачі відповідної МД будь-яких платіжних документів декларантом позивача до митного органу не подано. Тому, посадова особа Сумської митниці, діючи на підставі ч. 3 ст. 53 МК України на звороті декларації митної вартості зазначила перелік документів, необхідних для підтвердження митної вартості товарів (а.с.28), а саме:

- договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

- рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

- каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

- копію митної декларації країни відправлення;

- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини, копію митної декларації країни відправлення.

Підставою затребування договору з третіми особами, пов'язаного з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається, стали умови п. 5.9 контракту, де зазначено вантажовідправником товару № 1 по цьому контракту "SOMIPHOS" (Filiale "Ferphos Group") (а.с.11).

Тобто, в самому контракті зазначено про наявність третіх осіб, пов'язаних з поставкою товарів, митна вартість яких визначається.

Пунктом 5.2 контракту від 14.09.2012 № 1409 RPT передбачено, що постачання товару здійснюється на умовах поставки СІF, згідно правил Інкотермс 2000 - порт Миколаїв/Бердянськ, або інший український порт Чорного моря. Відповідно до Правил Інкотермс 2000 термін СІF передбачає забезпечення морського страхування під час перевезення.

Проте, жодних страхових документів під час митного оформлення не було надано.

Пунктом 5.8 контракту від 14.09.2012 № 1409 RPT передбачено сертифікат походження відповідної форми, який також не наданий при митному оформленні.

Отже, у митного органу виникли обґрунтовані сумніви у достовірності поданих декларантом відомостей, у зв'язку з чим виникла необхідність витребування додаткових документів.

02.08.2013 декларантом позивача на зворотній стороні декларації митної вартості зроблено запис "надати вищенаведені документи немає можливості" (а.с. 28).

Стосовно наданого позивачем до матеріалів справи платіжного доручення від 21.10.2013 № 571 про здійснення нібито авансових платежів по контракту (а.с. 56), суд зазначає наступне.

В графі № 70 платіжного доручення № 571 зазначено лише номер та дату контракту (№ 1409 від 14.09.2013) та не зазначено номер і дату додаткової угоди, рахунку-фактури, що не дає можливості визначити за який товар та яку поставку здійснювався платіж.

Так, за умовами контракту № 1409 позивачу поставляється 3 види товарів по різній ціні. Сума контракту на момент його укладання становить 141700000 дол. США. Покупець повинен здійснити попередню оплату не пізніше ніж за 5 днів від відвантаження товару банківським переказом 100% вартості партії товару на підставі рахунку продавця.

З матеріалів справи встановлено, що позивачем до митного оформлення пред'явлена партія товару: фосфати кальцію - фосфорит природний розмелений, у кількості 499 660 кг. на суму 439 316, 06 грн. (54 962, 60 доларів США).

Проте, у платіжному дорученні № 571 сума оплати за товар вказана 1 350 000 дол. США без визначення назви товару та його кількості.

Тобто, вказане платіжне доручення не підтверджує числові значення складових митної вартості задекларованого товару.

Таким чином, позивачем, в порушення вимог ст. 53 Митного кодексу України, були надані не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості задекларованих товарів.

За приписами ст. 59 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята митним органом вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: фізичні характеристики; якість та репутація на ринку; країна виробництва; виробник.

Враховуючи викладені обставини, у відповідності до вказаних вимог Митного кодексу України, відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів від 09.08.2013 № 805130000/000151/1. За цим рішенням митний орган використав другорядний метод визначення митної вартості - за ціною договору щодо ідентичних товарів.

Також, у даному рішенні міститься інформація щодо причин, з яких застосування основного методу визначення митної вартості неможливе, а саме використання декларантом позивача відомостей, які не є об'єктивними та достатньо підтвердженими документально.

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для скасування рішення Сумської митниці Державної митної служби України від 09.08.2013 № 805130000/000151/1 про коригування митної вартості товарів, стягнення з державного бюджету України надмірно сплаченого ввізного мита у розмірі 3 594, 41 грн. та податку на додану вартість у розмірі 36 662, 92 грн.

Судовий збір розподілений відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір".

Таким чином, колегія суддів, переглянувши у межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст.200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 199, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст.ст. 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Сумихімпром" залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 18.03.2014р. по справі № 818/442/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Калитка О.М.Судді(підпис) (підпис) Бондар В.О. Кононенко З.О. Повний текст ухвали виготовлений 12.05.2014 р.