Ухвала суду № 38680678, 22.04.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/7050/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Терлецька О.О. Суддя-доповідач: Безименна Н.В.

У Х В А Л А

Іменем України

22 квітня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді: Безименної Н.В.,

суддів: Аліменка В.О. та Кучми А.Ю.,

при секретарі: Проценко А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Миронівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 24 січня 2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Пантек-виробництво» до Миронівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Пантек-виробництво» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Миронівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 09.10.2013 року № 0002882203 та № 0002892203.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 24 січня 2013 року позов задоволено, а саме: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення № 0002882203 та № 0002892203 від 09.10.2013 року. Рішення суду вмотивовано тим, що виконання господарських операцій, право позивача на формування податкового кредиту та включення до валових витрат сум за даними господарськими операціями підтверджено позивачем первинними бухгалтерськими документами.

Не погоджуючись із судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. На думку апелянта, постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову - залишити без змін.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що у вересні 2013 року податковим органом була проведена документальна невиїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАНТЕК-ВИРОБНИЦТВА» (код за ЄДРПОУ 32167106) з питань дотримання податкового законодавства щодо господарських взаємовідносин з ТОВ «ПМК 555» (код за ЄДРПОУ 34933632) за період з 07.09.2011 по 31.07.2012.

За результатами проведеної перевірки податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем п.п. 14.1.1 п. 14.1 ст. 14, п.п. 14.1.56 п. 14.1 ст.14, п. 44.1 ст.44, п.п. 45.2 ст. 45, ст. 134.1, п. 135.2 ст. 135, п. 138.1.1, п. 138.2, 138.3, 138.4, 138.5 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 28.12.1994 № 334/94-ВР (зі змінами та доповненнями), ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV (із змінами та доповненнями), ст. 532 Цивільного кодексу України, ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», у зв'язку з чим встановлено відсутність об'єкту оподаткування та неправомірність формування витрат, що призвело до їх завищення в загальній сумі 758 113,06 грн., в тому числі за ІV квартал 2011 року в сумі 323 291,09 грн., за І квартал 2012 року в сумі 398 959,51 грн., за ІІ квартал 2012 року в сумі 35 862,46 грн., що призвело до заниження податку на прибуток в загальній сум 165 669,56 грн., в тому числі за ІV квартал 2011 року в сумі 74 356,95 грн., за І квартал 2012 року в сумі 83 781,50 грн., за ІІ квартал 2012 року в сумі 7 531, 12 грн.; п. 44.1 ст. 44, п. 201.1, п. 201.6 ст. 201, ст. 185, ст. 186, ст. 187, ст. 188, ст. 200 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2756-VІ (із змінами та доповненнями), ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV (із змінами та доповненнями), ст. 532 Цивільного кодексу України, ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», у зв'язку з чим встановлено відсутність об'єкту оподаткування та неправомірність формування податкового кредиту в загальній сумі 151 622,61 грн., в тому числі за листопад місяць 2011 року в сумі 64 445,51 грн., за грудень місяць 2011 року в сумі 212,70 грн., за січень місяць 2012 року в сумі 2 169,60 грн., за лютий місяць 2012 року в сумі 2 707,59 грн., за березень місяць 2012 року в сумі 74 914,71 грн., за квітень місяць 2012 року в сумі 2 506,08 грн., за травень місяць 2012 року в сумі 2 772,46 грн., за червень місяць 2012 року в сумі 1 893,95 грн.

На підставі Акту перевірки від 20.09.2013 року № 88/22-011/32167106 (том І а.с. 15) Миронівською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Київській області прийнято податкові повідомлення-рішення від 09.10.2013 року № 0002882203 (а.с. 13) та № 0002892203 (а.с. 14).

Податковий орган дійшов до висновку про безпідставне віднесення ТОВ «ПАНТЕК-ВИРОБНИЦТВО», у підзвітному періоді до податкового кредиту та валових витрат суми сплачених позивачем сум за отриманий товар/послуги від ТОВ «ПМК 555».

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість зазначеного висновку відповідача та протиправність даних податкових повідомлень - рішень, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

У відповідності до положень п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Статтею 1 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст.9 даного Закону України «Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України встановлені вимоги до змісту податкової накладної, яка має містити: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, між позивачем та ТОВ «ПМК 555» було укладено усний договір з постачання дверної фурнітури.

На підтвердження виконання вказаних господарських операцій (придбання дверної фурнітури) позивачем було подано до суду наступні документи, а саме: копії видаткових накладних № СФ-000061 від 02.11.2011, № СФ-000091 від 23.11.2011, № СФ-00206 від 27.12.2011, № СФ-0000023 від 23.01.2012, № СФ-0000038 від 01.02.2012, № Т-0000054 від 10.02.2012, № Т-0000058 від 16.02.2012, № Т-0000059 від 17.02.2012, № Т-0000072 від 05.03.2012, № Т-0000081 від 19.03.2012, № Т-0000080 від 23.03.2012, № Т-0000079 від 23.03.2012, № Т-0000093 від 05.04.2012, № Т-0000097 від 11.04.2012, № Т-0000098 від 11.04.2012, № Т-0000107 від 25.04.2012, № Т-0000102 від 25.04.2012, № Т-0000115 від 08.05.2012, № Т- 0000119 від 18.05.2012, № Т-0000127 від 24.05.2012, № Т-0000141 від 11.06.2012 та № Т-0000142 від 20.06.2012 (а.с. 54-76); копії рахунків-фактур № СФ-061 від 02.11.2011, № СФ-091 від 23.11.2011, № СФ-206 від 27.12.2011, №СФ-0000023 від 17.01.2012, № СФ-0000038 від 30.01.2012, № Т-0000054 від 09.02.2012, № Т-0000058 від 16.02.2012, № Т-0000059 від 17.02.2012, № Т-0000072 від 05.03.2012, № Т-0000081 від 15.03.2012, № Т-0000080 від 15.03.2012, № Т-0000079 від 15.03.2012, № Т-0000093 від 02.04.2012, № Т-0000097 від 10.04.2012, № Т-0000096 від 06.04.2012, № Т-0000107 від 25.04.2012, № Т-0000102 від 18.047.2012, № Т-0000115 від 08.05.2012, № Т-0000119 від 18.05.2012, № Т-0000127 від 23.05.2012, № Т-0000141 від 11.06.2012, та № Т-0000142 від 12.06.2012 (а.с. 77-98); копії податкових накладних № 2 від 02.11.2011, № 50 від 23.11.2011, № 56 від 27.12.2011, № 17 від 23.01.2012, № 22 від 31.01.2012, № 8 від 10.02.2012, № 11 від 16.02.2012, № 12 від 17.02.2012, № 5 від 05.03.2012, № 19 від 19.03.2012, № 27 від 23.03.2012, № 28 від 23.03.2012, № 2 від 05.04.2012, № 5 від 11.04.2012, № 4 від 11.04.2012, № 13 від 25.04.2012, № 12 від 25.04.2012, № 5 від 08.05.2012, № 9 від 18.05.2012, № 15 від 24.05.2012, № 7 від 11.06.2012 та № 14 від 20.06.2012 (а.с. 99-123); копії подорожніх листів вантажного автомобіля № 008744 від 02.11.2011, № 008752 від 23.11.2011, № 008783 від 27.12.2011, (а.с. 124-129), № 008787 від 01.02.2012, № 008791 від 10.02.2012, № 008792 від 16.02.2012 (а.с. 132-137), № 008794 від 05.03.2012, № 008798 від 19.03.2012, № 008851 від 23.03.2012, № 008858 від 05.04.2012, № 008859 від 11.04.2012, № 008863 від 25.04.2012, № 008865 від 08.05.2012, № 008868 від 18.05.2012, № 008869 від 24.05.2012, № 008885 від 11.06.2012, № 008889 від 20.06.2012 (а.с. 140-161); копії подорожніх листів службового легкового автомобіля серії ПЗС № 034154 від 23.01.2012 (а.с. 130-131) та № 034156 від 17.02.2012 (а.с. 138-139); копії виписок із банківського рахунку від 08.12.2011, 12.12.2011, 05.01.2012, 20.01.2012, 27.01.2012, 30.01.2012, 31.01.2012, 15.02.2012, 13.03.2012, 22.03.2012, 02.04.2012, 18.04.2012, 19.04.2012, 24.04.2012, 26.04.2012, 04.05.2012, 01.06.2012, 06.06.2012, 07.06.2012, 02.07.2012, 10.07.2012, 11.07.2012 (а.с. 162-202).

Податкові накладні, наявні в матеріалах справи, містять усі дані стосовно змісту операції з купівлі послуг, вимоги щодо яких встановлені приписами пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

На думку колегії суду, суд першої інстанції обґрунтовано прийняв до уваги зазначені вище первинні документи, якими підтверджується реальне здійснення господарської діяльності за усним договором укладеним між позивачем та ТОВ «ПМК 555», оскільки останні відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та відповідно до ст. 9 зазначеного закону є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій та фіксують факти здійснення господарських операцій.

Крім того, відповідно до ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коди вона знала або могла знати про те. що такі відомості є недостовірними.

Тобто, на момент укладання договорів контрагент позивача у відповідності до вимог чинного законодавства був зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Крім цього, відповідно до положень Цивільного кодексу України та презумпції правомірності правочину усі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Відповідачем не надано суду доказів визнання правочинів, укладених між Позивачем та ТОВ «ПМК 555», недійсними у судовому порядку.

Також, в матеріалах справи відсутні будь-які докази наявності судових рішень, які б набрали законної сили, з приводу незаконних дій посадових осіб ТОВ «ПМК 555», а також судових рішень щодо визнання правочинів, укладених між Позивачем та вказаним товариством, недійсними.

Крім того, суд звертає увагу на ту обставину, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку з перевірки відповідності законодавству установчих документів іншого учасника правовідносин та дотримання ним вимог податкового законодавства.

В Рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Інтерсплав проти України» (2007 рік, заява № 803/02). «Булвес» АД проти Болгарії» (2009 рік, заява № 3991/03) і «Бізнес Супорт Центр проти Болгарії» (2010 рік. заява № 6689/03) визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати. Якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду з прав людини від 09.01.2007 у справі "Інтерсплав проти України").

Враховуючи вищевикладене, а також те, що господарські операції позивача з контрагентом ТОВ «ПМК 555» здійснювалися в межах господарської діяльності позивача, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про визнання протиправним та скасування спірних податкових повідомлень - рішень.

Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду без змін.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Миронівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 24 січня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 28 квітня 2014 року.

Головуючий суддя: Н.В. Безименна

Судді: В.О. Аліменко

А.Ю. Кучма

Головуючий суддя Безименна Н.В.

Судді: Аліменко В.О.

Кучма А.Ю.