Ухвала суду № 38680247, 08.05.2014, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 822/563/14

Головуючий у 1-й інстанції: Данилюк У.Т.

Суддя-доповідач: Кузьмишин В.М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2014 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Кузьмишина В.М.

суддів: Мельник-Томенко Ж. М. Білоуса О.В.

при секретарі: Лукашик М.О.

за участю представника позивача: Дороніна Петра Михайловича,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 21 березня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідатьністю "СНЕ.Т" до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень , -

В С Т А Н О В И В :

ТОВ "СНЕ.Т" звернулось до Хмельницького окружного адміністративного суду із позовом до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16.05.2013 року №0000302203/1110 та №0000322203/1111.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду даний позов задоволено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову.

При цьому, відповідач посилається на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений завчасно та належним чином.

Представник позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив суд залишити її без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, пославшись на доводи викладені у запереченні на апеляційну скаргу.

Заслухавши пояснення представника позивача, повно та всебічно дослідивши доводи апеляційної скарги, заперечення на апеляційну скаргу, надавши їм оцінку, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду, що в період з 09.04.2013 року по 15.04.2013 року відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "СНЕ.Т" з питань підтвердження відомостей, отриманих від ПП "Імпел-ЛТД", про що складено акт № 1600/22-3/37329779 від 22.04.2013 року.

За результатами перевірки відповідачем зроблено висновок про порушення позивачем п.138.1.1 п.138.1, п.138.2 ст.138, п.138.8 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.152.1 ст.152 Податкового кодексу України (далі - ПК України), внаслідок чого занижено податок на прибуток в сумі 38327 грн.; п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.2 ст.200, п.201.1 ст.201 ПК України, внаслідок чого занижено ПДВ в сумі 33254 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем було винесено податкові повідомлення-рішення від 16.05.2013 року №0000302203/1110, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 33254 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 8314 грн., та №0000322203/1111, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 38327 грн. за основним платежем.

Суд першої інстанції задовольняючи позов виходив із його обґрунтованості.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції зважаючи на наступне.

01.12.2011 року між ПП "Імпел ЛТД" (продавець) та ТОВ "СНЕ.Т (покупець) було укладено Договір поставки № 01/12, відповідно до якого постачальник зобов'язується постачати товар (передати у власність Покупця) для використання у підприємницькій діяльності, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього на умовах Договору.

Відповідно до п.2.2.2 Договору кожна партія товару визначається рахунком-фактурою.

Згідно з п.3.1-3.2 Договору узгоджена партія товару повинна бути забезпечена наступними супровідними документами: накладними, податковими накладними, паспорту якості та сертифікатом відповідності. Постачання здійснюється власним транспортом продавця/покупця, за згодою сторін.

Відповідно до п. 4.1 Договору вартість кожної партії товару визначається в рахунку-фактурі.

На підтвердження реальності виконання умов договору позивачем було надано виписані ПП "Імпел ЛТД" податкові накладні від 08.12.2011 року №96-100, від 22.12.2011 року №155-157,159,179, від 26.12.2011 року №158,178; видаткові накладні від 08.12.2011 року №0000096-0000100, від 22.12.2011 року №0000155-0000157,0000159,0000179, від 26.12.2011 року №0000158,0000178; рахунки-фактури, паспорт якості та сертифікати якості.

На підтвердження транспортування товару надано договір №08/12/1 від 08.12.2011 року про надання транспортно-експедиційних послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом, акти надання транспортно-експедиційних послуг по маршруту Львів-Хмельницький №8125 від 08.12.2011 року, №22127 від 22.12.2011 року, №261215 від 26.12.2011 року; товарно-транспортні накладні від 08.12.2011 року №0000008125, від 22.12.2011 року №0000022127, від 26.12.2011 року №0000261215. Зазначений договір №08/12/1 укладений між ПП "Строймеханізція" (експедитор) та ТОВ "СНЕ.Т" (замовник), відповідно до якого експедитор надає послуги по знаходженню та підбору перевізників або їх довірених осіб, тобто організовує перевезення власним, або найманим вантажним транспортом, довіреною особою власника якого він є.

На підтвердження отримання товару уповноваженою особою позивача (яка також зазначена в товарно-транспортних накладних) надано копію з книги довіреностей.

На підтвердження оплати товару позивачем надано платіжні доручення №50 від 06.02.2012 року, №93 від 01.03.2012 року, №96 від 01.03.2012 року, №106 від 03.03.2012 року, №117 від 14.03.2012 року; на підтвердження відображення вищевказаних операцій з контрагентами в бухгалтерському обліку позивачем надано оборотно-сальдові відомості по контрагенту Імпел ЛТД ПП за 01.12.11-31.03.12 та по ТМЦ за 01.12.11-31.03.12.

На підтвердження використання отриманого товару у господарській діяльності позивачем надано технологічні карти виробів, лімітно-забірні картки, акти списання; на підтвердження його подальшого руху - податкові та видаткові накладні, які були виписані за наслідками договірних відносин позивача з ТОВ "Новий друк", ТОВ "Видавничий будинок "КЕРАМІСТ", ТОВ "ВКФ "Тріада", НВП "Поліграфсервіс", ТОВ "Компанія "Юнівест Маркетинг", ТОВ "АСМІ", ПП "Авіст", ТОВ "Софія-А" ЛТД, ТОВ "АРТ СТУДІЯ ДРУКУ", ТОВ "ТРИ-ТОН", ТОВ "Беверлі-Фудс", ТОВ "Тема-Принт",ТОВ "ЕМ ДІ СІ", ТОВ "САЛЮТІС".

Відповідно до п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п.п. 138.8.1 ст.138 ПК України до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.

Відповідно до пп. 139.1.9 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до підпункту "а" п.198.1 ст.198 ПК України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п.198.3 ст.198 ПК України).

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно п.201.1 ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.

Відповідно до п.201.10 ст.201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон), первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Згідно з ч.2 Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум ПДВ, а також віднесення сум до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є можливість на підставі наявних документів зробити беззаперечний висновок про придбання та використання ним товарів у межах господарської діяльності.

Наявні в матеріалах справи податкові накладні відповідають вимогам п.201.1 ст.201 ПК України, будь-яких заперечень з приводу правильності їх оформлення перевіряючими висунуто не було.

Колегія суддів також звертає увагу на те, що податковим законодавством не встановлено конкретного переліку первинних документів, складенням яких мають опосередковуватись господарські операції.

При цьому наявність або відсутність окремих документів, або помилки у їх оформленні не можуть слугувати підставою для висновку про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Незначні недоліки в оформленні товарно-транспортних накладних (не зазначено конкретний пункт навантаження та розвантаження, лише місто) не впливають на суть здійснених господарських операцій, дають можливість їх ідентифікувати. Наявність у позивача товарно-транспортних накладних, оформлених з порушеннями, може свідчити лише про факт порушення порядку їх заповнення, що не пов'язане з дотриманням податкового законодавства та не може слугувати підставою для не включення до складу податкового кредиту та витрат вартості придбаних товарів.

Колегія суддів також погоджується, що не є вірними посилання відповідача на відсутність належних сертифікатів якості або інших документів відповідності якості продукції, як на одну з підстав безтоварності операцій, оскільки за змістом ч.1 та 2 ст.666 ЦК України єдиними правовими наслідками невиконання продавцем обов'язку передати покупцеві документи, що стосуються товару, є право (а не обов'язок) покупця відмовитись від договору купівлі-продажу та повернути товар покупцеві. При цьому право використання сертифікованої чи не сертифікованої продукції у власній господарській діяльності належить безпосередньо позивачу, який здійснює діяльність на власний ризик з метою отримання прибутку.

Позивач надав до матеріалів справи паспорт якості та сертифікати відповідності, отримання яких було передбачено договором № 01/12 від 01.12.2011 року, та вважав їх достатніми.

Отже, наявними в матеріалах справи доказами спростовуються висновки податкового органу щодо нездійснення господарських операцій позивача з контрагентом, викладені в акті перевірки.

Щодо наведених в акті перевірки пояснень ОСОБА_4 (керівника та засновника ПП "Імпел ЛТД"), отриманих ДПІ у Шевченківському районі м.Львова, згідно яких вона документів, пов'язаних з діяльністю ПП, не підписувала та не готувала, суд зазначає наступне.

На момент виконання спірних господарських операцій безпосередній контрагент позивача перебував в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців і мав статус платника податку на додану вартість, що відповідачем не заперечується та про що наведено в самому акті перевірки.

Покупець товару не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням контрагентом вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства, і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків за можливу неправомірну діяльність такого контрагента. Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію.

Лише встановлення факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод може слугувати підставою для негативних наслідків для такого платника. При цьому такий висновок може ґрунтуватись не на припущеннях, а лише на належних та допустимих доказах.

Отже, за умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальником товару податкового законодавства не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на податковий кредит та віднесення сум до складу витрат.

Підсумовуючи, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час її апеляційного розгляду, а відтак відсутні підстави для її задоволення.

Відповідно ч. 1 ст. 200 КАС, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області, - залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 21 березня 2014 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 15 травня 2014 року .

Головуючий Кузьмишин Віталій Миколайович

Судді Мельник-Томенко Жанна Миколаївна

Білоус Олег Валерійович