Постанова № 38680194, 22.04.2014, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 квітня 2014 року м. Київ 810/2027/14

14:58

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Панової Г.В., за участю секретаря судового засідання: Волощук Л.В.

представників сторін:

від позивача - Соколик Д.І.,

від відповідача - не з'явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікіта Мобайл Україна»

до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції

Головного управління Міндоходів у Київській області

про визнання протиправним і скасування податкового

повідомлення-рішення

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Нікіта Мобайл Україна» з позовом до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 07.10.2013 № 0001392204.

Спірне податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі Акта перевірки в ході якої встановлено заниження позивачем податку на додану вартість у зв'язку з формуванням податкового кредиту на підставі результатів здійснення господарських операцій з ТОВ «Саміро Холдінг». На думку податкового органу укладені між позивачем і даним контрагентом правочини не мають реального товарного характеру.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки Акта перевірки є безпідставними, оскільки підприємство дійсно придбавало у контрагента послуги, що підтверджується наявними у позивача первинними документами.

Представники відповідача у судові засідання не з'являлись. Від відповідача до суду надійшли письмові заперечення на позов та витребувані судом документи. У запереченнях на позов податковий орган зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем правомірно та у відповідності до вимог чинного податкового законодавства, оскільки господарські операції між позивачем та його контрагентом не мають реального змісту. Так, в ході проведення перевірки позивача встановлено, що директор ТОВ «Саміро Холдіннг» був допитаний у якості свідка слідчим ГВПМ ДПІ у Деснянському районі м. Києва, який пояснив, що підприємство не реєстрував, податкову звітність, фінансові документи не підписував і нікого не уповноважував, свідоцтво платника податку на додану вартість не отримував і нікого на це не уповноважував. У зв'язку з цим, відповідач дійшов висновку, що посадові особи ТОВ «Саміро Холдінг» не могли здійснювати господарські операції, а первинні бухгалтерські документи не можуть підтверджувати факт здійснення господарських операцій.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судом, у вересні 2013 року посадовою особою Ірпінською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Київській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Нікіта Мобайл Україна» з питання дотримання вимог податкового законодавства щодо нарахування і сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Саміро Холдинг» за період з 01.11.2011 по 30.06.2012, за результатами якої складено Акт від 20.09.2013 № 1001/22-4/32551584 (далі - Акт перевірки).

Відповідно до Акта перевірки, у ході її проведення встановлено, що за період з 01.11.2011 по 30.06.2012 ТОВ «Нікіта Мобайл Україна» задекларовано податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ «Саміро Холдинг» на суму 824637,83 грн.

Між ТОВ «Нікіта Мобайл Україна» і ТВ «Саміро Холдінг» укладено договір від 01.08.2011 № 01/08/11-10, предметом якого було надання субконтент-провайдером (ТОВ «Саміро Холдінг») контент-провайдеру (ТОВ «Нікіта Мобайл Україна) послуг з забезпечення технічної можливості доступу до свого /їх контенту/ контент-послуг користувачам мережі оператора (за їх запитами) з використанням інтерактивного центру. Контент-провайдер забезпечує доступ користувачів мережі оператора до контенту/контент-послуг субконтент-провайдера шляхом конфігурування, підтримки та вибору короткого номера доступу до послуги.

На сторінках 6 - 7 Акта перевірки, податковим органом зазначено, що відповідно до Акта документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Саміро Холдінг» від 21.03.2013 № 327/22-4/375631, який складено Ірпінською ОДПІ Київської області ДПС, до Ірпінської ОДПІ Київської області ДПС надано копію протоколу допиту свідка - ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 - директора ТОВ «Саміро Холдінг», який проведено 08.02.2013 слідчим з ГВПМ ДПІ у Деснянському районі м. Києва ДПС ст. лейтенантом податкової міліції.

Відповідно до зазначеного протоколу допиту свідок пояснив, що ТОВ «Саміро Холдінг» не реєстрував і нікого не уповноважував. Декларації не підписував, фінансові документи не складав. Свідоцтво платника податку на додану вартість не отримував. Де знаходяться печатки підприємства і реєстраційні документи йому не відомо.

На посаду головного бухгалтера ТОВ «Саміро холдінг» громадянина ОСОБА_3 не призначав і нікого не уповноважував.

Крім того, в Акті перевірки від 21.03.2013 № 327/22-4/375631 Ірпінською ОДПІ Київської області ДПС зазначено, що операції ТОВ «Саміро Холдінг» не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничих і складських приміщень, іншого майна необхідного для виконання господарської діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів. В зв'язку з цим, посадові особи ТОВ «Саміро Холдінг» не могли фактично здійснювати господарські операції з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна.

Таким чином, враховуючи пояснення гр. ОСОБА_2, засновника ТОВ «Саміро Холдінг» і враховуючи вимоги норм законодавчих актів первинні документи виписані ТОВ «Саміро Холдінг» складені всупереч вимогам діючого законодавства України, в зв'язку з чим не має можливості підтвердити факт здійснення господарських операцій.

Розглянувши матеріали перевірки, відповідач зазначив, що враховуючи наведене вбачається проведення транзитних операцій та надання податкової вигоди переважно контрагентам, які не виконують свої податкові зобов'язання, з метою штучного формування витрат і податкового кредиту, які не мають реального товарного характеру.

З огляду на вказане, податковий орган дійшов висновку про безпідставне формування позивачем податкового кредиту по господарським операціям із ТОВ «Саміро Холдінг» та порушення позивачем пункту 198.2 (з урахуванням пункту 187,9 статті 187), пункту 198.3, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України - заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 824637,83 грн., в т.ч. за листопад 2011 року у сумі 321457,30 грн., за грудень 2011 у сумі 262997,512 грн. і січень 2012 у сумі 240183,02 грн.

На підставі Акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 07.10.2013 № 0001392204, згідно з яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1030797,50 грн., з них 824638,00 грн. за основним платежем, 206159,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись із прийнятими відповідачем податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Як зазначалось судом, спірне податкове повідомлення-рішення прийнято податковим органом у зв'язку з формуванням позивачем податкового кредиту у період з 01.11.2011 по 30.06.2012 за господарськими операціями позивача з ТОВ «Саміро Холдінг», які податковий орган вважає безтоварними.

Суд вважає, що установленим обставинам справи належить надавати оцінку з урахуванням усіх доказів у справі в їх сукупності.

Суд ураховує, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Надаючи оцінку наявним у справі доказам суд виходить з того, що документи і інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов надання і змісту послуг, що надаються тощо.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Отже, вирішення цієї справи залежить від доведеності суду факту реальності надання послуг за господарськими операціями, за результатами здійснення яких податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 07.10.20013 № 0001392204.

Під час підготовки справи до судового розгляду, суд ухвалою від 27.03.2014 витребував у позивача належним чином засвідчені копії первинних бухгалтерських та інших документів, які підтверджують проведення господарських операцій з ТОВ "Саміро Холдінг", докази на підтвердження здійснення оплати за отримані послуги, докази на підтвердження реальності господарських операцій і використання отриманих послуг у господарській діяльності підприємства.

На підтвердження здійснення господарської операції з ТОВ «Саміро Холдінг» позивачем суду надано копії договору укладеного між ТОВ «Нікіта Мобайл Україна» і ТОВ «Саміро Холдінг» від 01.08.2011 № 01/08/11-10, податкових накладних, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), довідку з банку про підтвердження оплати наданих ТОВ «Саміро Холдінг» послуг та платіжні доручення про здійснення оплати за надані послуги.

Зі змісту даних документів вбачається, що ТОВ «Саміро Холдінг» надало позивачу послуги з забезпечення технічної можливості доступу до Контенту. Проте, позивачем не було надано суду документів в яких конкретизовано, які саме послуги були надані (зміст та обсяг господарської операції) із зазначенням їх вартості (вартісний вираз), а також обґрунтування цієї вартості, годин виконання робіт (одиниця виміру господарської операції).

Судом було досліджено вказані первинні документи, і встановлено, що зазначений договір, податкові накладні та Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) підписано від імені ТОВ «Саміро Холдінг» ОСОБА_4 Однак, відповідно до спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців керівником ТОВ «Саміро Холдинг» є ОСОБА_5, про дану особу зазначено в Акті від 21.03.2013 № 327/22-4/37563814 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Саміро Холдінг» з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо нарахування та сплати податку на прибуток підприємств за період з 01.10.2011 по 30.06.2011 та податку на додану вартість за період з 01.11.2011 по 30.06.2012» на якій посилається податковий орган в Акті перевірки. При цьому представник позивача не зміг пояснити суду чи був ОСОБА_4 уповноваженою особою підприємства ТОВ «Саміро Холдінг», яка має повноваження підписувати податкові накладні і Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) та надати суду відповідні докази на підтвердження даної обставини.

Також судом встановлено, що деякі податкові накладні, зокрема, від 01.12.2011 № 18, від 01.12.2011 № 16, від 05.12.2011 № 50, від 18.01.2012 № 76, від 18.01.2012 № 77, від 18.12.2012 № 78, від 01.12.2011 № 17, як і Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) підписані від імені ТОВ «Саміро Холдінг» ОСОБА_2 Проте, будь-яких пояснень та документальних підтверджень щодо наявності повноважень на підписання цих документів у даної особи позивачем суду надано не було.

Відносно твердження позивача щодо наявності у підприємства податкових накладних, які є виключною підставою для формування податкового кредиту, слід зазначити наступне.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином, податковий кредит має бути фактично підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Аналіз положень податкового законодавства дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: (1) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); (2) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; (3) наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг і потребою використання в господарській діяльності; (4) документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; (5) наявності у покупця належним чином складеної видаткової і податкової накладної (має усі обов'язкові реквізити).

Відсутність хоча б одного з наведених елементів, навіть за наявності певних первинних документів, виключає можливість формування платником податків витрат і податкового кредиту з податку на додану вартість.

Відповідно до частини першої статті 3 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Згідно з частиною першою статті 9 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як було зазначено судом у податкових накладних і Актах здачі-прийняття робіт (надання послуг) зазначено гр. ОСОБА_4 та ОСОБА_2

Проте, як вже зазначалось судом, під час судового розгляду представник позивача не пояснив суду що це за особи і чи мають вони повноваження на складення від імені ТОВ «Саміро Холдінг» первинних бухгалтерських документів, зокрема, податкових накладних. Будь-які докази щодо уповноваження підприємством -контрагентом зазначених осіб на складення цих документів позивач суду не надав.

Вказані обставини позбавляють податкові накладні ознак документів бухгалтерського обліку, які наведені у Законі України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Крім того, судом встановлено, що відповідно до Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців видами діяльності ТОВ «Саміро Холдінг» є діяльність посередників, що спеціалізуються в торгівлі іншими товарами, діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту, оптова торгівля іншими товарами господарського призначення, оптова торгівля офісними меблями, оптова торгівля іншими офісними машинами й устаткуваннями, неспеціалізована оптова торгівля.

Таким чином, види діяльності ТОВ «Саміро Холдінг» не співпадають із тими видами послуг, які надавало зазначене підприємству позивачу.

Як встановлено в Акті перевірки та вбачається зі змісту наданих позивачем податкових накладних та Актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), загальна сума коштів, яка була перерахована позивачем контрагенту ТОВ «Саміро Холдінг» у лютому, червні, липні та серпні 2012 року складає 1890601,01 грн., з них за період з 01.11.2011 по 30.06.2012 позивачем було сформовано податковий кредит за даними господарськими операціями на суму 824637,83 грн. При цьому, зі змісту Акта від 21.03.2013 № 327/22-4/37563814 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Саміро Холдінг» з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо нарахування та сплати податку на прибуток підприємств за період з 01.10.2011 по 30.06.2011 та податку на додану вартість за період з 01.11.2011 по 30.06.2012» вбачається, що ТОВ «Саміро Холдінг» з квітня 2012 року по червень 2012 року не відображав у податкових деклараціях з податку на додану вартість податкових зобов'язань.

Під час судового розгляду представник позивача не пояснив суду в чому полягає економічний зміст господарських операцій позивача із ТОВ «Саміро Холдінг», яку економічну вигоду отримало підприємство і чим це підтверджується. Отже, судом не встановлено наявності ділової мети за результатом проведення операцій позивача із ТОВ «Саміро Холдінг».

У свою чергу, надані позивачем суду договори, укладені між ТОВ «Нікіта Мобайл Україна» та ПАТ «МТС Україна», ЗАТ «Київстра Дж.Ес.Ем», ТОВ «Астеліт» і Акти приймання-передачі наданих послуг, які надані позивачем на підтвердження використання придбаних послуг у власній господарській діяльності не приймаються судом до уваги, оскільки з їх змісту не вбачається, що придбані послуги у ТОВ «Саміро Холдінг» були реалізовані у подальшому саме цим підприємствам.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Суд вважає за необхідне зазначити, що наслідки порушення податкового законодавства застосовуються незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов'язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності .

Суд на підставі оцінки наявних у справі матеріалів і доказів у їх сукупності встановив, що факт придбання позивачем послуг за господарськими операціями з ТОВ «Саміро Холдінг» документально не підтверджується, отже, викладені обставини в їх сукупності свідчать про обґрунтованість доводів податкового органу щодо відсутності реального здійснення господарської операції між позивачем та його контрагентом - ТОВ «Саміро Холдінг».

Суд, розглядаючи вказану справу враховує положення листа Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 № 1936/11/13-11 відповідно до якого у разі якщо зібраних у справі доказів буде достатньо для підтвердження доводів податкового органу щодо відсутності фактичного здійснення господарської операції, у відповідному позові платника податків щодо неправомірності визначених йому грошових зобов'язань необхідно відмовити.

Таким чином, враховуючи, що під час судового розгляду позивачем не підтверджено реальності господарських операцій проведених між позивачем та його контрагентом, а також наявності економічного змісту за результатом проведених господарських операцій, суд дійшов висновку, щодо доводи податкового органу є обґрунтованими.

Згідно з частиною другою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Оскільки відповідач не поніс вказаних витрат, судові витрати стягненню на користь відповідача не підлягають.

Відповідно до частини тертої статті 4 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI «Про судовий збір» під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги. Оскільки позивачем при зверненні до суду було сплачено судовий збір у розмірі 487,20 грн., тобто, 10 відсотків від суми 4872,00 грн., сума судового збору, яка підлягає стягненню з позивача у зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог складає 4384,80 грн.

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. У задоволенні адміністративного позову, - відмовити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікіта Мобайл Україна» (код ЄДРПОУ - 32551584) на користь Державного бюджету України судовий збір у сумі 4384 (чотири тисячі триста вісімдесят чотири) грн. 80 коп.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.

Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панова Г. В.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 28 квітня 2014 р.