Постанова № 38680182, 14.05.2014, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

25006, м. Кіровоград, вул. Велика Перспективна, 40

-------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 травня 2014 року справа № П/811/791/14

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Жука Р.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

Державного підприємства “Одеська залізниця”

до

Знам’янської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області

про

скасування рішення від 27.02.2014 року №0001401700 та вимоги від 27.02.2014 року №Ю-2, -

В С Т А Н О В И В:

Державне підприємство “Одеська залізниця” звернулось до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Знам’янської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області в якому просить: скасувати податкового повідомлення – рішення №0001401700 від 27.02.2014 року в сумі збільшення податкового зобов’язання у розмірі 289 958,44 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 144 979,22 грн., та вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 27.02.2014 року №Ю-2 на суму 289 958,44 грн. податкового зобов’язання та 144 979,22 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

В обґрунтування вимог позивач посилався на те, що Знам’янською ОДПІ ГУ Міндоходів у Кіровоградській області проведена планова виїзна документальна перевірка дотримання вимог податкового законодавства. За результатами перевірки винесено оскаржувані рішення та вимогу, якими відокремленому структурному підрозділу ДП “Одеська залізниця” збільшено суму грошового зобов’язання з єдиного соціального внеску в розмірі 289 958, 44 грн. та застосовано фінансову санкцію у розмірі 144 979, 22 грн. Позивач зазначає, що квитки на безкоштовний проїзд залізничним транспортом, які надані працівникам ДП “Одеська залізниця” є соціальною гарантією та являються додатковим благом, а не заробітною платою, а тому їх вартість правомірно не включено до бази оподаткування єдиним соціальним внеском.

Відповідачем до суду подано заперечення на позовну заяву відповідно до змісту якого, позов ним не визнається у повному обсязі. Знам’янською ОДПІ ГУ Міндоходів у Кіровоградській області зазначено, що за результатами планової виїзної перевірки позивача встановлено, що працівникам підприємства та утриманцям працівників надавалися квитки на безкоштовний проїзд залізничним транспортом, однак їх вартість не включалася до бази нарахування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.

В судове засідання 13 травня 2014 року представники сторін не прибули, подавши клопотання про розгляд справи за їх відсутності (а.с.63, 65).

Відповідно до ч.4 ст.122 КАС України особа, яка бере участь у справі має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи клопотання сторін та положення частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 13 травня 2014 року суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні, справа вирішується на підставі наявних в ній доказів.

Суд, дослідивши надані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що державне підприємство “Одеська залізниця” 18.02.1998 р. зареєстроване як юридична особа (а.с.30).

Посадовими особами Знам’янської ОДПІ ГУ Міндоходів у Кіровоградській області відповідно до наказу №18 від 14.01.2014 р. проведено планову виїзну документальнуперевірку Відокремленого структурного підрозділу Знам’янської дирекції залізничних перевезень Одеської залізниці з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 р. по 31.12.2012 р.

За результатами вищезазначеної перевірки складено акт №45/22/01072125 від 27.02.2014 р., в якому зафіксовано наступні порушення:

п.1 ч.1 ст.7, ч.7 ст.7, п.5, 7 ст.8 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування”, що призвело до заниження єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування в розмірі 37,61% в загальній сумі 264628,41 грн., в тому числі по періодах: січень 2011 року - 5214,03 грн., лютий 2011 року - 6314,65 грн.., березень 2011 року - 39530,31 грн.., квітень 2011 року -38341,57 грн., травень 2011 року - 6400,35 грн., червень 2011 року - 5734,27 грн., липень 2011 року - 3725,27 грн.., серпень 2011 року - 5882,95 грн., вересень 2011 року - 8279,90 грн., жовтень 2011 року - 4888,76 грн., листопад 2011 року - 6846,03 грн., грудень 2011 року - 4349,95 грн., січень 2012 року - 5319,83 грн., лютий 2012 року - 5196,36 грн.., березень 2012 року - 46203,94 грн.., квітень 2012 року - 9141,28 грн., травень 2012 року -20216,91 грн., червень 2012 року - 7330,03 грн., липень 2012 року - 6768,10 грн.., серпень 2011 року - 4270,77 грн., вересень 2012 року - 6181,38 грн., жовтень 2012 року - 6846,97 грн., листопад 2012 року - 4212,21 грн., грудень 2012 року - 7432,59 грн. та в розмірі 3,6%у загальній сумі 25330,03 грн., в тому числі по періодах: січень 2011 року - 499,08 грн., лютий 2011 року - 604,43 грн.., березень 2011 року - 3783,81 грн.., квітень 2011 року - 3670,02 грн., травень 2011 року - 612,64 грн., червень 2011 року - 548,88 грн., липень 2011 року -356,58 грн.., серпень 2011 року - 563,11 грн., вересень 2011 року - 792,55 грн., жовтень 2011 року - 467,95 грн., листопад 2011 року - 655,30 грн., грудень 2011 року - 416,37 грн., січень 2012 року - 509,21 грн., лютий 2012 року - 497,40 грн.., березень 2012 року -4422,61 грн.., квітень 2012 року - 874,99 грн., травень 2012 року - 1935,14 грн., червень 2011 року - 701,63 грн., липень 2012 року - 647,84 грн.., серпень 2012 року - 408,79 грн., вересень 2012 року - 591,67 грн., жовтень 2012 року - 655,39 грн., листопад 2012 року -403,19 грн., грудень 2012 року - 711,45 грн. (а.с.7-14).

Висновки акта перевірки ґрунтуються на тому, що позивачем надавалися працівникам квитки на безкоштовний проїзд залізничним транспортом, однак їх вартість не включалася до бази нарахування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, що на думку Знам’янської ОДПІ ГУ Міндоходів у Кіровоградській області, призвело до заниження сум єдиного внеску у перевіряємих періодах.

На підставі акта перевірки Знам’янською ОДПІ ГУ Міндоходів у Кіровоградській області винесено рішення №0001401700 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 27.02.2014 р., яким донараховано 289958,44 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 144979,22 грн.(а.с.16).

Окрім того, Знам’янською ОДПІ ГУ Міндоходів у Кіровоградській області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ю-2 від 27.02.2014 р. на загальну суму 434937,66 грн., у тому числі 289958,44 грн. недоїмки та 144979,22 грн. штрафних санкцій (а.с.17).

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені Законом України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування” від 08.07.2010 р. №2464-VI (далі за текстом також – Закон).

У відповідності до п.2 ч.1 ст.1 Закону єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок) – консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов’язкового державного соціального страхування в обов’язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов’язкового державного соціального страхування.

Згідно з п.1 ч.1 ст.4 Закону платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою-підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Відповідно до п.1, 2 ч.2 ст.6 Закону платник єдиного внеску зобов’язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством.

З огляду на зміст п.1 ч.1 ст.7 Закону єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), 2, 3, 6, 7 і 8 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України “Про оплату праці”, та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Таким чином, роботодавцями, як платниками єдиного внеску, нараховуються єдині внески на суму нарахованої заробітної плати та на суму винагороди за цивільно-правовими договорами.

Згідно з ч.1 ст.1 Закону України “Про оплату праці” від 24.03.1995 р. №108/95-ВР заробітна плата – це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Статтею 2 Закону України “Про оплату праці” визначено структуру заробітної плати до складу якої входить: основна заробітна плата, додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати. При цьому основна заробітна плата – це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов’язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата – це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов’язані з виконанням виробничих завдань і функцій. До інших заохочувальних та компенсаційних виплат належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

У статті 16 Закону України “Про залізничний транспорт” від 04.07.1996 р. №273/96-ВР передбачено соціальний захист працівників залізничного транспорту.

Так, у відповідності до ч.2 ст.16 Закону України “Про залізничний транспорт” працівники залізничного транспорту загального користування та члени їх сімей (утриманці) користуються правом на безплатний проїзд залізничним транспортом. Порядок та умови надання цих та інших пільг встановлюються Кабінетом Міністрів України, колективними договорами та угодами.

Згідно з п.7.5, 7.6, 7.7 розділу 7 “Соціальні гарантії, пільги, компенсації” Колективного договору між адміністрацією і дорожнім комітетом профспілки Одеської залізничної дороги на 2011 – 2015 роки (далі за текстом – Колективний договір) передбачено право на квитки для безкоштовного проїзду залізничним транспортом (а.с.49-50).

З аналізу зазначених норм судом встановлено, що право на безплатний проїзд залізничним транспортом є соціальною гарантією працівників залізничного транспорту.

Досліджуючи спірні правовідносини судом встановлено, що квитки на безоплатний проїзд залізничним транспортом надаються працівникам залізничного транспорту, членам їх сімей (утриманцям) та пенсіонерам, які звільнилися на пенсію із залізничного транспорту. Відтак вартість безкоштовного проїзду залізничним транспортом не є складовою заробітної плати у розумінні Закону України “Про оплату праці” та, відповідно, не входить до бази нарахування та утримання єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.

Разом з тим суд зауважує, що безоплатний проїзд залізничним транспортом, що надається у відповідності до Закону України “Про залізничний транспорт” та Колективного договору, є додатковим благом у розумінні пп.14.1.47 п.14.1 ст.14 та пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України.

Суд звертає увагу на те, що Постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 160 «Про реалізацію частини другої та третьої статті 16 Закону України «Про залізничний транспорт» встановлено, що витрати підприємств залізничного транспорту, пов’язані з безоплатним проїздом зазначених осіб не включаються до складу валових витрат підприємств.

Оскільки витрати на оплату праці відповідно до податкового законодавства України повинні бути включеними до валових витрат, то не включення до валових витрат згідно з наведеною постановою КМУ вартості безоплатного проїзду працівниками залізничного транспорту свідчить про те, що дані витрати не належать до витрат підприємств залізничного транспорту на оплату праці.

Суд звертає увагу на те, що посилання відповідача на п.2.2.10 Інструкції зі статистики заробітної плати, є помилковим, оскільки пунктом 1.1 цієї ж Інструкції встановлено, що Інструкція не застосовується для визначення складових фонду оплати праці як бази (об'єкта) для нарахування внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Суд, виходячи з аналізу наведених норм матеріального права дійшов висновку, що виплати, пов’язані з оплатою вартості безоплатного проїзду працівникам залізничного транспорту, відносяться до додаткових благ, які такі працівники отримують від підприємства з яким перебувають у трудових відносинах. Тобто, витрати пов’язані з оплатою вартості безкоштовного проїзду не можуть включатися до фонду додаткової заробітної плати. Фонд додаткової заробітної плати є безпосередньою складовою частиною фонду заробітної плати працівникам за виконану ними роботу, і не може входити до складу об’єктів, з яких здійснюється утримання внесків до державних загальнообов’язкових соціальних фондів. Надання права безкоштовного проїзду залізничним транспортом є пільгою, надання якої законодавець пов'язує із перебуванням у трудових відносинах з підприємствами залізничного транспорту, однак у цієї пільги відсутня жодна з ознак фактичних витрат на оплату праці.

Аналогічну правову позицію у рішеннях неодноразово зазначав Вищий адміністративний суд (справа №21650/07 від 24.06.2009 року, №19353/06 від 13.12.2007 року).

Крім того, вимога відповідачем на підставі акту перевірки винесена одночасно із прийняттям рішення про застосування штрафних санкцій, що позбавило позивача можливості узгодити її або оскаржити суму донарахованого єдиного внеску.

Відтак, суд дійшов висновку, що оскільки відповідачем у встановленому порядку не визначена сума недоїмки шляхом винесення вимоги про її сплату, нарахування штрафної санкції на суму цієї недоїмки та включення цієї недоїмки до сплати у спірному рішенні про застосування штрафних санкцій, суперечить положенням Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" та Інструкції №455. Тобто відповідачем порушено процедуру щодо донарахуваня єдиного внеску органом доходів і зборів та прийняття вимоги. Оскільки штраф нараховано на неузгоджену недоїмку.

Відповідно до частини 1, 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Кіровоградського окружного адміністративного суду, Знам’янською ОДПІ ГУ Міндоходів у Кіровоградській області не доведено правомірність прийняття спірного рішення, з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України, Податкового кодексу України та Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування” виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов Державного підприємства “Одеська залізниця” підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Відповідно до вимог ст. 94 КАС України, суд також вважає за необхідне присудити з Державного бюджету України на користь Державного підприємства “Одеська залізниця” судові витрати у розмірі 487,20 грн.

Керуючись статтями 17, 86, 94, 158, 163-165 Кодексу адміністративного судочинства України, Кіровоградський окружний адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Адміністративний позов - задовольнити.

2.Скасувати рішення Знам’янської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області від 27 лютого 2014 року №0001401700.

3.Скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Знам’янської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області від 27 лютого 2014 року №Ю-2.

4.Зобов’язати Державну казначейську службу у Кіровоградській області стягнути на користь Державного підприємства “Одеська залізниця” (код ЄДРПОУ - 01071315) судові витрати в сумі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп. із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка Знам’янської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області.

Постанова суду набирає законної сили в порядку, передбаченому статтею 254 КАС України.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі, протягом десяти днів з дня проголошення постанови суду, апеляційної скарги через Кіровоградській окружний адміністративний суд, з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Р.В. Жук