Рішення № 38678972, 06.05.2014, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зикіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.05.2014 Справа № 917/279/14

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1

до Комунального підприємства "Полтавська міська шляхово-експлуатаційна дільниця" Полтавської міської ради, пров. Гончарова, 17, м. Полтава, 36002

Треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача

1. Полтавська міська рада, вул. Жовтнева, 36, м. Полтава, 36000

2.Управління Державної казначейської служби України у м. Полтава, вул. Леніна, 1/23, м. Полтава, 36000

про стягнення 14 697 568,87 грн.

Суддя Ківшик О.В.

Представники до перерви :

від позивача: ОСОБА_2, довіреність б/н від 18.03.3014 р., паспорт серії НОМЕР_2, виданий Київським РВ ПМУ УМВС України в Полтавській області 18.10.2001 р.;

від відповідача: Борсук В.В., довіреність б/н від 02.01.2014 р., паспорт серії НОМЕР_4, виданий Новосанжарським РВ ПМУ УМВС України в Полтавській області 04.11.2005 р.;

від третьої особи 1 : не з'явилися.

від третьої особи 2 : Панченко М.В., довіреність № 02-72/13 від 03.01.2014 р., посвідчення №1 від 03.10.2013 р..

У судовому засіданні 06.05.2014 р. в порядку ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 06.05.2014 р. до 13 год. 00 хв..

Представники після перерви :

від позивача: ОСОБА_2, довіреність б/н від 18.03.3014 р., паспорт серії НОМЕР_2, виданий Київським РВ ПМУ УМВС України в Полтавській області 18.10.2001 р.;

від відповідача: Борсук В.В., довіреність б/н від 02.01.2014 р., паспорт серії НОМЕР_4, виданий Новосанжарським РВ ПМУ УМВС України в Полтавській області 04.11.2005 р.;

від третіх осіб: не з'явилися.

06.05.2014 р. у судовому засіданні відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення, залучено її до матеріалів справи та повідомлено про термін виготовлення повного тексту судового рішення.

Суть спору : розглядається позовна заява Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення з Комунального підприємства "Полтавська міська шляхово-експлуатаційна дільниця" Полтавської міської ради 14 697 568,87 грн. заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного 03.07.2013 р. між сторонами договору № 2, з яких : 11 843 496,87 грн. основний борг, 1 513 250,85 грн. пеня за період з 12.07.2013 р. по 01.01.2014 р., 1 184 349,69 грн. штраф, 124 376,78 грн. 3% річних за період з 12.07.2013 р. по 01.01.2014 р., 32 094,53 грн. інфляційні втрати за період з липня 2013 р. по грудень 2013 р. включно.

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Полтавська міська рада - представництво у судове засідання не забезпечила, відповідно до пп. 2.6.15 Інструкції з діловодства в господарських судах України та пп. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" була належним чином та завчасно повідомлена про дату, час і місце проведення судового засідання. Остання надала письмові пояснення по суті спору № 04-2-17/8/2660 від 08.04.2014 р. (вх. № 4536 від 08.04.2014 р.), в яких зазначає, що Полтавська міська рада є засновником відповідача, проте останній є окремою юридичною особою яка самостійно відповідає за її зобов'язаннями.

Позивач надав суду заяву № б/н від 15.04.2014 р. (вх. № 4949 від 15.04.2014 р.) про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 11 843 496,87 грн. основного боргу, 542 536,56 грн. пені за період з 12.07.2013 р. по 01.01.2014 р., 1 184 349,69 грн. штрафу, 124 376,78 грн. 3% річних за період з 12.07.2013 р. по 01.01.2014 р., 32 094,53 грн. інфляційні втрати за період з липня 2013 р. по грудень 2013 р. включно. За приписами ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі, зокрема, зменшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу. Оскільки дана заява відповідає чинним процесуальним нормам, при її поданні дотримано встановлений процесуальний порядок, суд приймає її до розгляду в даному позовному провадженні. Спір розглядатиметься в межах предмету спору в редакції наведеної зави позивача № б/н від 15.04.2014 р. (вх. № 4949 від 15.04.2014 р.).

Відповідач надав суду відзив на позовну заву № 183 від 17.03.2014 р. (вх. № 3317 від 17.03.2014 р.) в якому зазначив, що заборгованість у розмірі 11 843 496,87 грн. визнає, заяви № б/н від 06.05.2014 р. (вх. № 5782 від 06.05.2014 р.) та № 343 від 06.05.2014 р. (вх. № 5822 від 06.05.2014 р.), у яких повідомив суд про часткову сплату ним основного боргу в загальному розмірі 1 604 660,00 грн.. На підтвердження даної обставини останній надав суду копії платіжних доручень № 1243 від 07.03.2014 р., № 1281 від 04.04.2014 р. та № 1329 від 05.05.2014 р.. Крім того, відповідач просить суд зменшити розмір пені. Суд задовольнив дане клопотання за обґрунтуванням, наведеним у мотивувальній частині даного рішення.

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Управління Державної казначейської служби України у м. Полтава - на виконання вимог суду надала письмові пояснення по суті спору № 02-66/1396 від 05.05.2014 р. (вх. № 5756 від 05.05.2014 р.), в яких зазначає, що укладений між сторонами Договір № 2 від 03.07.2013 р. на реєстрацію до Державної казначейської служби не подавався.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та третіх осіб (представника Полтавської міської ради - у минулому судовому засіданні), оцінивши надані докази, суд,

встановив :

03.07.2013 р. між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (продавець) та Комунальним підприємством "Полтавська міська шляхово-експлуатаційна дільниця" Полтавської міської ради (покупець) було укладено Договір № 2 (надалі - Договір), відповідно до умов якого продавець зобов'язувався передати у власність покупця товар (Бітум нафтовий дорожній БНД 60/90), а останній зобов'язувався прийняти та оплатити його відповідно до умов даного Договору (п. 7 Договору).

При цьому сторони узгодили, зокрема, наступне :

- найменування товарів : бітум нафтовий дорожній БНД 60/90. Кількість товару визначається згідно накладних на поставлений товар (п. 1 Договору);

- ціна товару : за 1 тонну бітуму нафтового дорожнього БНД 60/90 - 9 800,00 грн.. Ціна цього Договору формується згідно накладних (п. 3 та п. 4 Договору);

- розрахунки проводяться шляхом оплати покупцем після отримання товару та видаткової накладної або пред'явлення продавцем рахунка на оплату товару після отримання товару. Строк відстрочення платежів складає до 10 календарних днів без застосування до покупця штрафних санкцій. Розрахунки за поставлений товар здійснюються покупцем в українській валюті - гривні. До рахунка додаються : видаткові документи. Платіжні документи за цим Договором оформлюються згідно умов чинного законодавства України, з дотриманням усіх вимог, які зазвичай ставляться до змісту і форми таких документів (п. 5 Договору);

- строк (термін) поставки товарів : з моменту укладання дано Договору до 31.12.2013 р. за замовленням покупця, в якому вказується кількість товару. Поставка товару вважається виконаною з моменту підписання сторонами накладної (6.1 та п. 6.3 Договору);

- покупець зобов'язаний : своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлені товари в порядку та в строки, що передбачені п. 4.1 цього Договору; приймати поставлені товари згідно з актом приймання-передачі товарів; підписати акт приймання-передачі товарів у випадку поставки товару, що відповідає установленим технічним вимогам ( 7.1 Договору);

- у разі прострочення строків оплати товару, що передбачені у п. 4.1 цього Договору, покупець сплачує продавцю пеню в розмірі 0,1% від простроченої суми за кожен день прострочення ( 8.3 Договору);

- у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань по даному договору винна сторона зобов'язана сплатити штраф в розмірі 10% від вартості невиконаних або несвоєчасно виконаних зобов'язань. Штраф сплачується грошовими коштами по безготівковому розрахунку. Сплата штрафу не звільняє сторону від виконання зобов'язань по даному договору ( 8.4 Договору);

- цей Договір набирає чинності з дати укладання його сторонами і діє до 31.12.2013 р., але не пізніше строку виконання сторонами своїх зобов'язань в натурі (п. 11.1 Договору).

Виконання позивачем договірних зобов'язань з поставки товару покупцю та отримання останнім товару на загальну суму 11 886 864,87 грн. підтверджується наявними у матеріалах справи копіями належним чином оформлених видаткових накладних : № РН-0000003 від 03.07.13 р. на загальну суму 4 654 412, 00 грн., № РН-0000005 від 06.08.13 р. на суму 1 966 468,80 грн., № РН-0000006 від 07.08.13 р. на суму 58 800,00 грн.; № РН-0000007 від 08.08.13 р. на суму 58 800,00 грн., № РН-0000008 від 09.08.13 р. на суму 58 800,00 грн., № РН-0000010 від 12.08.13 р. на суму 58 800,00 грн., № РН-0000011 від 13.08.13 р. на суму 58 800,00 грн., № РН-0000012 від 13.08.13 р. на суму 58 800,00 грн., № РН-0000013 від 15.08.13 р. на суму 58 800,00 грн., № РН-0000014 від 16.08.13 р. на суму 58 800,00 грн., № РН-0000016 від 19.08.13 р. на суму 58 800,00 грн., № РН-0000017 від 20.08.13 р. на суму 58 800,00 грн., № РН-0000018 від 21.08.13 р. на суму 58 800,00 грн., № РН-0000019 від 22.08.13 р. на суму 58 800,00 грн., № РН-0000020 від 23.08.13 р. на суму 58 800,00 грн., № РН-0000021 від 26.08.13 р. на суму 58 800,00 грн., № РН-0000022 від 27.08.13 р. на суму 58 800,00 грн., № РН-0000023 від 28.08.13 р. на суму 58 800,00 грн., № РН-0000024 від 29.08.13 р. на суму 58 800,00 грн., № РН-0000025 від 30.08.13 р. на суму 58 800,00 грн., № РН-0000027 від 02.09.13 р. на суму 58 800,00 грн.; № РН-0000034 від 03.09.13 р. на суму 58 800,00 грн., № РН-0000036 від 04.09.13 р. на суму 58 800,00 грн., № РН-0000037 від 06.09.13 р. на суму 58 800 грн., № РН-0000038 від 06.09.13 р. на суму 58 800,00 грн., № РН-0000039 від 09.09.13 р. на суму 58 800,00 грн., № РН-0000040 від 10.09.13 р. на суму 58 800,00 грн., № РН-0000041 від 11.09.13 р. на суму 58 800,00 грн., № РН-0000042 від 12.09.13 р. на суму 58 800,00 грн., № РН-0000043 від 13.09.13 р. на суму 58 800,00 грн., № РН-0000045 від 16.09.13 р. на суму 58 800,00 грн., № РН-0000046 від 17.09.13 р. на суму 58 800,00 грн., № РН-0000048 від 18.09.13 р. на суму 58 800,00 грн., № РН-0000049 від 19.09.13 р. на суму 1 945 496,00 грн., № РН-0000050 від 20.09.13 р. на суму 180 712,07 грн., № РН-0000082 від 30.10.13 р. на суму 58 800,00 грн., № РН-0111/44 від 14.11.13 р. на суму 180 320, 00 грн., копіями довіреностей (типової форми № М-2) № 235 від 01.07.13 р., № 268 від 06.08.13 р. та № 323 від 01.09.13 р., № 314а від 01.10.13 р. та № 359 від 01.11.13 р. на отримання представниками відповідача від позивача товароматеріальних цінностей (а.с. 20-62).

В дотримання умов договору позивачем були пред'явлені відповідні рахунки на оплату відповідачем отриманого ним товару (копії наявні у матеріалах справи, а.с. 83-118).

В порушення умов Договору відповідач здійснив часткову оплату за отриманий ним товар в розмірі 43 368,00 грн., на момент подання позову за даними позивача заборгованість відповідача складала 11 843 496,87 грн..

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами проводилась звірка взаєморозрахунків та було складено належним чином оформлений акт від 18.11.2013 р., згідно якого станом на 30.11.2013 р. за відповідачем рахується заборгованість у розмірі 11 843 496,87 грн. (а.с. 63).

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом (з урахуванням прийнятої судом заяви про зменшення позовних вимог) про стягнення з відповідача 11 843 496,87 грн. основного боргу, 542 536,56 грн. пені за період з 12.07.2013 р. по 01.01.2014 р., 1 184 349,69 грн. штрафу, 124 376,78 грн. 3% річних за період з 12.07.2013 р. по 01.01.2014 р., 32 094,53 грн. інфляційні втрати за період з липня 2013 р. по грудень 2013 р. включно.

При винесенні рішення суд виходив з наступного.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Правочин за приписами ст. 204 Цивільного кодексу України є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Враховуючи правову природу укладеного договору, кореспондуючи права та обов'язки його сторін, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з договору поставки.

Відповідно ст. 712 Цивільного Кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. За приписами ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона-постачальник, зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій сторони - покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму. Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. (п. 1 ст. 692 Цивільного Кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 Цивільного кодексу України). Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України та ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконав зобов'язання за вищезазначеним Договором щодо здійснення ним поставки товару. Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань за вказаним Договором та приписів ст. 692 Цивільного кодексу України не оплатив отриманий товар у встановлені у Договорі строки, заборгованість останнього на момент подання позову складала 11 843 496,87 грн.. Дана обставина відповідачем визнається.

Сторони повідомили суд, що в процесі розгляду даної справи відповідачем частково сплачено основну заборгованість в сумі 1 604 660,00 грн. (дана обставина підтверджується наявними у матеріалах справи копіями платіжних доручень № 1243 від 07.03.2014 р., № 1281 від 04.04.2014 р. та № 1329 від 05.05.2014 р.). Крім того, у матеріалах справи наявний підписаний представниками сторін та скріплений печатками сторін оригінал акту звірки взаємних розрахунків між сторонами, згідно якого станом на 30.04.2014 р. за відповідачем рахувалася заборгованість у розмірі 11 158 836,87 грн.. Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 1 604 660,00 грн. між сторонами відсутній предмет спору, а тому провадження в цій частині підлягає припиненню в порядку п. 1-1 ст. 80 ГПК України, в частині вимог щодо стягнення з відповідача 10 238 836,87 грн. основного боргу, останні підтверджені документально та нормами матеріального права, визнаються відповідачем, а тому в цій частині підлягають задоволенню.

За приписами п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Після проведення перевірки наданого позивачем розрахунку позовних вимог в частині стягнення з відповідача 124 376,78 грн. 3% річних за період з 12.07.2013 р. по 01.01.2014 р. та 32 094,53 грн. інфляційних втрат за період з липня 2013 р. по грудень 2013 р. включно суд визнає їх правомірними (розрахунок здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт 8.1.5" та залучено до матеріалів справи).

Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України. Положеннями ст. 216 Господарського кодексу України, ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України також визначено, що підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

У п. 8.3 та п. 8.4 Договору визначено, що у разі прострочення строків оплати товару, що передбачені у п. 4.1 цього Договору, покупець сплачує продавцю пеню в розмірі 0,1% від простроченої суми за кожен день прострочення, у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань по даному договору винна сторона зобов'язана сплатити штраф в розмірі 10% від вартості невиконаних або несвоєчасно виконаних зобов'язань.

При укладені договору сторони дійшли згоди щодо стягнення одночасно штрафу та пені у разі невиконання відповідачем умов договору, тому їх одночасне застосування не суперечить вимогам чинного законодавства України та умовам укладеного між сторонами договору. Положеннями ст. ст. 627, 628, 629 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами. При цьому судом враховано правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду України від 27.04.2012 р. у справі № 06/5026/1052/2011 та презумпцію правомірності правочину відповідно до ст. 204 Цивільного Кодексу України.

Згідно із ст. 3 Закону України від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (із змінами) розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 542 536,56 грн. пені за період з 12.07.2013 р. по 01.01.2014 р., 1 184 349,69 грн. штрафу суд прийшов до висновку, що розмір вимог позивача в цій частині є вірним. При цьому суд виходить з презумпції правомірності правочину, що встановлена ст. 204 Цивільного кодексу України.

Розглянувши заявлене відповідачем клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, суд дійшов висновку, що останнє є обґрунтованим та підлягає задоволенню за наступного мотивування.

Відповідно до ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки (до якої віднесено штраф і пеню) встановлюється договором або актом цивільного законодавства і може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Стаття 233 Господарського кодексу України також встановлює, що у разі, якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Пункт 3 ст. 83 ГПК України надає суду право у виняткових випадках зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

В обґрунтування даного клопотання відповідач посилається на важке фінансове становище підприємства, яке виникло, зокрема, з огляду на невиконання його контрагентом - Управлінням ЖКГ виконавчого комітету Полтавської міської ради - зобов'язань з оплати виконаних відповідачем робіт по асфальтуванню м. Полтава у розмірі 10 809 845,33 грн.. На підтвердження даної обставини відповідач надав копію акту № б/н від 01.01.2014 р. звірки взаємних розрахунків між Управлінням ЖКГ виконавчого комітету Полтавської міської ради та відповідачем. Крім того, відповідач зазначає, що зазначені обставини також спричинили виникнення заборгованості підприємства по заробітній платі працівникам.

Враховуючи вищевикладене, а також той факт, що дії відповідача щодо несвоєчасного виконання прийнятих на себе зобов'язань за договором не мали негативних наслідків у вигляді збитків, вимога про нарахування та сплату штрафу за Договором є явно завищеною та, виходячи із загальних засад, встановлених у ст. 3 Цивільного кодексу України, а саме - справедливості, добросовісності та розумності - суд зменшує розмір штрафу на 1 000 000,00 грн. (84,44 %), а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача штрафу підлягають задоволенню частково в розмірі 184 349,69 грн. штрафу. При цьому судом враховано зазначену у рішенні від 11.07.2013 р. № 7-рп/2013 правову позицію Конституційного Суду України, про те, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з пунктом 4 частини третьої ст. 129 Конституції України та ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За викладеного, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 10 238 836,87 основного боргу, 542 536,56 грн. пені, 184 3493,69 грн. штрафу, 124 376,78 грн. трьох процентів річних та 32 064,53 грн. інфляційних втрат підтверджуються як поданими доказами, так і матеріалами справи, в частині основного боргу відповідачем визнаються, в іншій частині - не спростовані, а тому підлягають задоволенню. В частині позовних вимог про стягнення 1 604 660,00 грн. основного боргу провадження у справі підлягає припиненню в порядку п. 1-1 ст. 80 ГПК України.. В частині позовних вимог щодо стягнення 1 000 000,00 грн. штрафу у позові слід відмовити.

На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст. 43, 49, 78, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Полтавська міська шляхово-експлуатаційна дільниця" Полтавської міської ради (пров. Гончарова, 17, м. Полтава, 36002), ідентифікаційний код юридичної особи 03351987 на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1), р/р НОМЕР_3 в АК "Полтавабанк", МФО 331489, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 - 10 238 836,87 основного боргу, 542 536,56 грн. пені, 184 3493,69 грн. штрафу, 124 376,78 грн. трьох процентів річних та 32 064,53 грн. інфляційних втрат.

Видати наказ з набранням рішенням законної сили.

3. Припинити провадження у справі в порядку п. 1-1 ст. 80 ГПК України в частині позовних вимог про стягнення 1 604 660,00 грн. основного боргу.

4. В частині позовних вимог щодо стягнення 1 000 000,00 грн. штрафу у позові відмовити.

Повне рішення складене 12.05.2014 р.

Суддя О.В.Ківшик

Примітка : Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.