Рішення № 38678878, 08.05.2014, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

08.05.14р. Справа № 904/2326/14

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ НВА УКРАЇНА", м. Запоріжжя

до публічного акціонерного товариства "МАРГАНЕЦЬКИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ", м. Марганець, Дніпропетровська область

про стягнення заборгованості за договором поставки

Суддя Петренко І.В.

Представники:

Від позивача: представник Зіменко І.А. - довіреність № 1 від 05.05.14р.;

Від відповідача: представник Постоєнко М.М. - довіреність № 30/15 від 02.01.14р.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім НВА Україна", м.Запоріжжя (далі по тексту - позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою до публічного акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат", м.Марганець, Дніпропетровська область (далі по тексту - відповідач) про стягнення 43635,49грн. (з яких 41032,62грн. - основна заборгованість; 2151,65грн. - три відсотки річних; 451,22грн. - інфляційних втрат).

Судові витрати по справі позивач просить суд стягнути з відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 31.05.12р. між позивачем та відповідачем укладено договір поставки №355 на виконання умов якого позивач поставив відповідачу товар, який відповідач не оплатив, у зв'язку з чим позивач звернувся до господарського суду з даною позовною заявою.

За результатами розгляду позовної заяви за вих. № 1 від 03.04.14р. ухвалою суду від 11.04.14р. порушено провадження по справі та призначено слухання на 06.05.14р.

Відповідно до п.3.9.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України. У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 811 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідач про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується відомостями відображеними в протоколі судового засідання від 06.05.14р. про явку представника відповідача в судове засідання та виконанням вимог суду. Відповідач відзив на позов надав, позовні вимоги не визнає у повному обсязі посилаючись на наступне. По-перше, умовами укладено між сторонами договору передбачено, що розрахунки за поставлений товар здійснюється протягом п'яти банківських днів з моменту передачі права власності на товар покупцю на підставі рахунку, накладної та податкової накладної. Враховуючи, що відповідачу позивач рахунки не надав обов'язок з оплати товару, на думку відповідача, не виник. По-друге, відповідач стверджує, що йому за видатковими накладними позивачем поставлено товар, який не узгоджено специфікаціями, у зв'язку з чим, на думку відповідача, між сторонами існують поза договірні відносини. По-третє, враховуючи, що на думку відповідача обов'язок з оплати товару у останнього не виник у позивача відсутні підстави стягувати три відсотки річних та інфляційні втрати.

Суд оголосив перерву з 06.05.14р. на 08.05.14р.

В судовому засіданні, яке відбулося 08.05.14р. в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, подані документи, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

31.05.12р. між позивачем та відповідачем укладено договір поставки №355 (далі по тексту - договір). Відповідно до пункту 1.1 договору постачальник (позивач) зобов'язується передати у власність покупця (відповідача) товар, повне найменування якого, марка, вид, сорт, вказується в специфікаціях (додатках) до договору (далі по тексту - товар), які є його невід'ємною частиною, а покупець (відповідач) зобов'язується прийняти вказаний товар та оплатити його в порядку і на умовах, передбачених цим договором.

Згідно з пунктом 2.1 договору детальна інформація про кількісні та якісні характеристики товару зазначаються в специфікаціях (додатках) до цього договору.

Відповідно до п.3.3 договору поставка товару здійснюється постачальником (позивачем) згідно п.3.1 цього договору тільки після отримання письмового підтвердження (належним чином оформленої заявки) покупця (відповідача). У письмовому підтвердженні (заявці) покупець (відповідач) вказує графік поставки, містить обсяги та терміни поставки товару у межах періоду поставки, який сторони вказують у специфікації (додаток) до цього договору. Дострокова поставка товару постачальником (позивачем) допускається тільки за згодою сторін.

Відповідно до п.3.4 договору разом з товаром, але не пізніше дати поставки товару постачальник (позивач) надає покупцеві (відповідачу) наступні документи, складені на українській мові:

- рахунок-фактура (оригінал);

- видаткова накладна;

- товарно-транспортна накладна (у разі поставки автомобільним транспортом);

- залізнична накладна (у разі поставки залізничним транспортом);

- сертифікат якості виробника товару;

- якщо товар підлягає сертифікації сертифікат відповідності;

- документи, надання яких обумовлено в специфікації.

Пунктом 3.6 договору визначено, що перехід права власності на товар, що поставляється відбувається в момент підписання видаткової накладної обома сторонами.

31.05.12р. між сторонами складено Специфікацію №1 за якою визначено товар та його кількісні та якісні характеристики. Пунктом 4 Специфікації №1 від 31.05.12р. визначено, що розрахунок за поставлений товар здійснюється протягом п'яти банківських днів з моменту передачі права власності на товар покупцю (відповідачу) на підставі рахунку, накладної та податкової накладної, оформленої згідно до ст.ст.187, 201 Податкового кодексу України. У разі несвоєчасного надання податкової накладної постачальник (позивач) сплачує штраф у розмірі 20% від вартості товару.

На виконання умов укладеного між сторонами договору позивач поставив за видатковими накладними, а саме:

- №748 від 11.07.12р. на суму 1860,00грн. (а.с.35);

- №659 від 22.06.12р. на суму 20588,84грн. (а.с.36);

- № 739 від 10.07.12р. на суму 18583,78грн. (а.с.37) товар на загальну суму 41032,62грн. Відповідач товар без зауважень та заперечень у повному обсязі прийняв, однак вчасно не оплатив.

Відповідно до п. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

У відповідності до п. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч.1). Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу (ч.2). У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами (ч.3). Якщо покупець відмовився прийняти та оплатити товар, продавець має право за своїм вибором вимагати оплати товару або відмовитися від договору купівлі-продажу (ч.4). Якщо продавець зобов'язаний передати покупцеві крім неоплаченого також інший товар, він має право зупинити передання цього товару до повної оплати всього раніше переданого товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства (ч.5).

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Дослідивши матеріали справи, оригінали документів наданих позивачем на вимогу суду в судове засідання та заслухавши повноважних представників сторін в судовому засіданні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 41032,62грн. основного боргу за поставлений позивачем та отриманий відповідачем товар слід визнати обґрунтованими, документально доведеними, такими, що не суперечать чинному законодавству України, а отже є такими, що підлягають задоволенню.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Посилаючись на положення ст.625 Цивільного кодексу України позивач просить суд стягнути з відповідача 2151,65грн. три відсотки річних за період прострочення платежів з 29.06.12р. по 07.04.14р. у сукупності по кожній частині боргу та інфляційні втрати за період з липня 2012 року по лютий 2014 року на загальну суму 451,22грн.

Перевіривши розрахунок наданий позивачем господарський суд визнав його вірним, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Відповідач стверджує, що умовами укладено між сторонами договору передбачено, що розрахунки за поставлений товар здійснюється протягом п'яти банківських днів з моменту передачі права власності на товар покупцю на підставі рахунку, накладної та податкової накладної та враховуючи, що відповідачу позивач рахунки не надав обов'язок з оплати товару, на думку відповідача, не виник. Господарський суд з такою позицією відповідача не погоджується на підставі наступного. Первинний документ, відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. З урахуванням положень Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинними документами є видаткові накладні, а не рахунки-фактури. Господарський суд роз'яснює, що рахунок-фактура є видом комерційного рахунку. Окрім свого основного призначення як документа, в якому зазначено суму належного за товар платежу, рахунок-фактура може бути використаний як супровідний документ. З огляду на викладене, господарський суд стверджує, що наявність або відсутність рахунку-фактури не впливає на наявність або відсутність обов'язку з оплати отриманого за видатковою накладною товару, яка підписана повноважними представниками сторін та скріплена їх печатками.

Твердження відповідача, що йому за видатковими накладними позивачем поставлено товар, який не узгоджено специфікаціями, у зв'язку з чим, на думку відповідача, між сторонами існують поза договірні відносини господарський суд належними не визнає, так як існування інших взаємовідносин, окрім відносин за спірним договором відповідач суду не довів, а суд встановив, що весь товар поставлений позивачем за видатковими накладними відповідач отримав без зауважень та заперечень, у видаткових накладних зазначено підставою договір поставки та весь товар поставлений відповідачем є однорідним, тому господарський суд прийшов до висновку, що поставка товару не передбаченого специфікацією є поставкою по спірному договору та підлягає оплаті відповідачем.

На думку відповідача обов'язок з оплати товару у останнього не виник, у зв'язку з чим позивач не може стягувати три відсотки річних та інфляційні втрати. Зазначене господарський суд спростовує на підставі всього вищевикладеного.

Судові витрати по справі покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 530, 536, 543, 546, 554, 599, 610, 611, 612, 629, 655, 692, 694 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193, 218, 231, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 4, 32-34, 43-44, 49, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з публічного акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" (53400, Дніпропетровська область, м.Марганець, вул.Радянська, 62; ідентифікаційний код 00190911) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім НВА Україна" (69008, м.Запоріжжя, вул.Південне шосе, б74-Б; ідентифікаційний код 37167701) 41032,62грн. (сорок одна тисяча тридцять дві грн. 62 коп.) - основна заборгованість; 2151,65грн. (дві тисячі сто п'ятдесят одна грн. 65 коп.) - три відсотки річних; 451,22грн. (чотириста п'ятдесят одна грн. 22 коп.) - інфляційних втрат; 1827,00грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім грн. 00 коп.) - судовий збір, видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

12.05.14р

Суддя І.В. Петренко