Ухвала суду № 38677328, 23.04.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2014 р.Справа № 816/724/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Ральченка І.М.

Суддів: Катунова В.В. , Рєзнікової С.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 06.03.2014р. по справі № 816/724/14

за позовом Селянського фермерського господарства "Урожай"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

25.02.2014 року Селянське фермерське господарство "Урожай" звернулось до суду із позовом, у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ Головного управління Міндоходів у Полтавській області № 0000741500/0/13/ППР_100/1608 від 12.02.2014 року.

Полтавський окружний адміністративний суд постановою від 06.03.2014 року позовні вимоги задовольнив.

Приймаючи зазначене рішення суд першої інстанції виходив з того, що податкове законодавство не пов'язує можливість перебування господарюючого суб'єкта на спеціальному режимі оподаткування ПДВ із наявністю зареєстрованих договорів на право користування земельними ділянками, оскільки визначальним критерієм є відсоткове співвідношення виробленої сільськогосподарської продукції.

Кременчуцька ОДПІ Головного управління Міндоходів у Полтавській області подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову про відмову в задоволенні позову. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті постанови норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, зазначаючи, що перевіркою дотримання СФГ "Урожай" вимог податкового законодавства встановлено заниження податкового зобов'язання з ПДВ у зв'язку з втратою позивачем права на спеціальний режим оподаткування ПДВ, оскільки ним використовувалися у господарській діяльності земельні ділянки за договорами оренди, які не були зареєстровані.

У відповідності до положень ст. 197 КАС України, зазначена адміністративна справа розглянута в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено судовим розглядом, у період з 15.01.2014 року по 21.01.2014 року фахівцями Глобинського відділення Кременчуцької ОДПІ проведено позапланову невиїзну документальну перевірку СФГ «Урожай» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.01.2013 року по 01.12.2013 року у зв'язку з наданням неповної відповіді на письмовий запит Глобинського відділення Кременчуцької ОДПІ.

З результатами перевірки складений акт № 237/16-03-15-33/23810090 від 27.01.2014 року, яким встановлено порушення платником п.п. 209.1, п.п. 209.6 ст. 209 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено ПДВ за загальною декларацією на суму 138745 грн. за лютий, червень та жовтень 2013 року.

На підставі зазначеного акту перевірки Кременчуцькою ОДПІ Головного управління Міндоходів у Полтавській області винесено податкове повідомлення-рішення № 0000741500/0/13/ППР_100/1608 від 12.02.2014 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 173431,25 грн., з яких 138745 грн. - за основним платежем, 34686,25 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями. Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що податкове законодавство не пов'язує можливість перебування господарюючого суб'єкта на спеціальному режимі оподаткування ПДВ із наявністю зареєстрованих договорів на право користування земельними ділянками, оскільки визначальним критерієм є відсоткове співвідношення виробленої сільськогосподарської продукції.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з наступних підстав.

СФГ «Урожай» є суб'єктом спеціального режиму оподаткування ПДВ, дата реєстрації платником ПДВ - 08.07.1997 року, дата реєстрації суб'єктом спеціального режиму оподаткування 01 січня 2009 року.

У відповідності до ст. 209 Податкового кодексу України резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 209.6 цієї статті (далі - сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування (пункт 209.1).

Сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих основних фондах, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг становить не менш як 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно (пункт 209.6).

Згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей (пункт 209.2).

Для здійснення своєї господарської діяльності, зокрема для виготовлення власної сільськогосподарської продукції та її подальшої реалізації у 2013 році СФГ «Урожай» орендувало земельні ділянки загальною площею 268,72 га. на підставі договорів оренди з Глобинською районною державною адміністрацією - 9,21 га., СФГ «Конкурент» - 48,4 га., ОСОБА_1 - 9,21 га., ОСОБА_2 - 3,07 га., ОСОБА_3 - 3,07 га.

Проведеною перевіркою встановлено, що для здійснення господарської діяльності позивач використовував земельні ділянки на підставі договорів оренди, частина з яких не пройшла державної реєстрації.

Слід вказати, що фактичною підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення - рішення є висновок податкового органу щодо виробництва СФГ «Урожай» продукції на землі, використання якої не ґрунтується на правових підставах, внаслідок відсутності державної реєстрації договорів оренди, а тому питома вага продукції, виготовленої на власних землях та землях, договори оренди яких посвідчені у відповідності до вимог законодавства, менша 75%, що виключає можливість використання господарюючим суб'єктом спеціального режиму оподаткування.

Стосовно таких тверджень відповідача колегія суддів підтримує позицію суду першої інстанції та зазначає наступне.

У відповідності до п. 301.1 Податкового кодексу України платниками податку з урахуванням обмежень, встановлених пунктом 301.6 цієї статті, можуть бути сільськогосподарські товаровиробники, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків.

Статтею 302 Податкового кодексу України встановлено, що об'єктом оподаткування податком для сільськогосподарських товаровиробників є площа сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень) та/або земель водного фонду (внутрішніх водойм, озер, ставків, водосховищ), що перебуває у власності сільськогосподарського товаровиробника або надана йому у користування, у тому числі на умовах оренди.

Таким чином, зі змісту наведених норм випливає, що кваліфікаційною вимогою для особи, яка претендує на набуття статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку, є частка сільськогосподарського товаровиробництва, яка повинна перевищувати 75% загального обсягу доходу суб'єкта господарювання. При цьому господарюючий суб'єкт повинен підтвердити дотримання критерію щодо мінімальної частки сільськогосподарського товаровиробництва. Для визначення зазначеної частки враховується дохід від операцій з сільськогосподарською продукцією.

Отже, для цілей справляння фіксованого сільськогосподарського податку землі, що використовуються сільськогосподарським товаровиробником для виробництва продукції рослинництва, повинні знаходитися у власності чи користуванні такого виробника. Разом з тим законодавчо не встановлено вимоги про мінімальну кількість земельних ділянок, які належать на праві власності чи знаходяться в користуванні платника фіксованого сільськогосподарського податку. Водночас Закон не деталізує вимог до правового титулу, відповідно до якого у особи виникає право користування земельною ділянкою, на якій розташовані сільськогосподарські угіддя, а також до правовстановлюючих документів, якими підтверджуються відповідні права на земельні ділянки.

Отже, за таких обставин будь-яке право користування земельною ділянкою, на якій розташовані сільськогосподарські угіддя, хоч би з яких підстав не виникало таке право, є належним для підтвердження частки сільськогосподарського товаровиробництва для цілей справляння фіксованого сільськогосподарського податку.

Крім того, необхідно зауважити, що норми Податкового кодексу України мають пріоритетний характер перед нормами інших галузей права у регулюванні податкових правовідносин.

Варто визнати, що недотримання норм земельного законодавства щодо реєстрації права оренди земельних ділянок не може бути перешкодою для кваліфікації сільськогосподарських угідь як таких, що знаходяться у користуванні товаровиробника для цілей справляння фіксованого сільськогосподарського податку. Розглядувані угіддя будуть знаходитися у користуванні платника сільськогосподарського податку. При цьому варто враховувати, що виникнення орендних відносин відповідно до вимог земельного законодавства не є обов'язковою умовою для визнання сільськогосподарських угідь такими, що знаходяться в користуванні платника фіксованого сільськогосподарського податку. Зазначене пояснюється тим, що оренда є лише одним із видів права користування землею.

У свою чергу, Податковий кодекс України не зводить користування сільськогосподарськими угіддями лише до виникнення права оренди на відповідні земельні ділянки. Відповідно, зареєстрований належним чином договір оренди не може вважатися єдиним обов'язковим документом, що підтверджує правомірність перебування особи у статусі платника фіксованого сільськогосподарського податку. Відтак, дефекти оформлення відповідного договору не можуть впливати на правильність врахування доходів від реалізації продукції рослинництва при розрахунку частки сільськогосподарського товаровиробництва.

За таких обставин продукція, вирощена на земельній ділянці, орендованій платником фіксованого сільськогосподарського податку в юридичної та/або фізичної особи, є сільськогосподарською продукцією в розумінні глави 2 розділу XIV Податкового кодексу України незалежно від того, чи зареєстровані належним чином договори оренди такої ділянки.

Відповідно, така продукція повинна враховуватися при визначенні частки сільськогосподарського товаровиробництва у розмірі 75 відсотків, необхідної для набуття та підтвердження особою статусу платника сільськогосподарського товаровиробника. За таких обставин відсутні будь-які підстави для розмежування сільськогосподарської продукції на ту, що отримана на належно оформлених земельних ділянках, право оренди яких зареєстровано, та на ту, що вирощена на ділянках, оренда чи інше право користування якими оформлені з недоліками.

Враховуючи викладене колегія суддів підтримує висновки суду першої інстанції, що відсутність належного оформлення земельних ділянок, зокрема, відсутність державної реєстрації відповідних договорів оренди, не є підставою для звільнення платника фіксованого сільськогосподарського податку від нарахування податку з площі всіх ділянок, що перебувають у його користуванні. Таким чином, фіксований сільськогосподарський податок сплачується з усіх земель, що фактично використовуються платником цього податку для виробництва сільськогосподарської продукції.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне вказати, що податкові органи наділені повноваженнями контролювати дотримання платниками податків норм податкового та окремих норм господарського законодавства у випадках, прямо передбачених законом; при цьому функції контролю за дотриманням норм земельного законодавства до повноважень органів державної податкової служби не належить.

Отже, порушення платниками норм іншого законодавства, дотримання якого не контролюється органами державної податкової служби, не можуть бути підставою для застосування відповідальності, передбаченої нормами Закону України "Про податок на додану вартість" та Податкового кодексу України.

Таким чином, оскільки позивачем виконана обов'язкова вимога (мінімальний розмір частки сільськогосподарського товаровиробництва) для перебування на обліку платника фіксованого сільськогосподарського податку, а не проведення державної реєстрації договорів оренди земельної ділянки (з незалежних від господарюючого суб'єкту обставин) не є підставою для позбавлення позивача такого статусу, висновки Кременчуцької ОДПІ щодо заниження сум податку на додану вартість є хибними, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення, що прийняте на їх підставі, є таким, що підлягає скасуванню.

Отже, переглянувши постанову суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що при її прийнятті суд першої інстанції у повному обсязі з'ясував обставини справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 197, ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області - залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 06.03.2014р. по справі № 816/724/14 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Ральченко І.М.Судді Катунов В.В. Рєзнікова С.С.