Постанова № 38677045, 13.05.2014, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" травня 2014 р.Справа № 916/3459/13Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Колоколова С.І.

суддів: Разюк Г.П., Петрова М.С.

(Склад судової колегії Одеського апеляційного господарського суду сформовано згідно із розпорядженням голови суду № 451від 27.03.2014 року)

(Склад судової колегії змінено згідно із розпорядженням секретаря судової палати Одеського апеляційного господарського суду № 87 від 09.04.2014 року)

(Склад судової колегії змінено згідно із розпорядженням в.о. голови Одеського апеляційного господарського суду № 201 від 07.05.2014 року)

при секретарі судового засідання: Полінецькій В.С.

за участю представників сторін:

від позивача: - Буравльова О.М. (довіреність № б/н від 08.01.2014 року)

- Купрашвілі-Делі О.І. (довіреність № б/н від 08.01.2014 року)

від відповідача: ОСОБА_3 (довіреність № 1366 від 15.04.2014 року)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

на рішення господарського суду Одеської області від „10" лютого 2014року, повний текст якого складено та підписано „17" лютого 2014 року

по справі № 916/3459/13

за позовом Комунального підприємства "Житлово-комунальний сервіс "Вузівський"

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

про стягнення 14 542,69 грн.

В С Т А Н О В И В :

11.12.2013 року Комунальне підприємство "Житлово-комунальний сервіс "Вузівський" (далі по тексту - позивач) звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (далі по тексту - відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 14 542,69 грн. Також позивач просив стягнути з відповідача судові витрати (1 720,50 грн.), понесені при розгляді справи.

Позовні вимоги мотивовані посиланням на умови договору про відшкодування витрат виконавця послуг на утримання нерухомого майна та прибудинкової території від 01.03.2006 року за № 65/204, а саме невиконання відповідачем прийнятих на себе зобов'язань в частині розрахунку за житлово-комунальні послуги , в наслідок чого у період з 01.08.2007 року - по 01.10.2013 року утворилась заборгованість у розмірі 14 542,69 грн.

Рішенням господарського суду Одеської області від 10.02.2014 року по справі № 916/3459/13 (суддя Щавинська Ю.М.) позовні вимоги Комунального підприємства "Житлово-комунальний сервіс "Вузівський" задоволені повністю.

Стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на користь Комунального підприємства "Житлово-комунальний сервіс "Вузівський" суму основного боргу у розмірі 14 542 грн. 69 коп. та 1 720 грн. 50 коп. судового збору.

Такий висновок суду мотивований тим, що відповідач порушив норми чинного законодавства та умови договору, позивачем це встановлено та підтверджено відповідними доказами, заборгованість за жилого-комунальні послуги за період з 01.07.2007 року по 01.10.2013 року у сумі 14 542,69 грн. не погашена, а тому такі позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

11.03.2014 року на виконання зазначеного рішення від 10.02.2014 року, господарським судом Одеської області видано відповідний наказ на примусове виконання рішення суду (а.с.174).

Не погоджуючись із зазначеним вище рішенням місцевого господарського суду, ФОП ОСОБА_4 звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати повністю та постановити нове, яким у задоволенні позовних вимог Комунального підприємства "Житлово-комунальний сервіс "Вузівський" відмовити в повному обсязі. Скаржник в своїх доводах та запереченнях посилається на те, що суд повно та всебічно не перевірив всі обставини справи, не дав належну правову оцінку доказам, порушив та невірно застосував норми матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим виніс незаконне і необґрунтоване рішення, яке не відповідає обставинам справи і вимогам закону.

В апеляційній скарзі скаржник посилається на те, що під час прийняття оскаржуваного рішення, господарський суд не взяв до уваги, що термін дії договору № 65/204 від 01.03.2006 року скінчився 01.12.2006 року.

Також апелянт зазначає, що позивачем в підтвердження своїх вимог не надано жодного акту виконаних робіт та інші документи які підтверджують надання останнім відповідних послуг.

Розглянувши та перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу та письмові пояснення на неї, заслухавши в судовому засіданні пояснення представника позивача, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла до наступного.

Відповідно до приписів ст.101 ГПК України апеляційна інстанція не зв'язана доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі, а згідно до приписів ст.33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна належними і допустимим доказами довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог чи заперечень.

Як встановлено господарським судом першої інстанції та підтверджено в ході апеляційного провадження, відповідно до Статуту Комунального підприємства "Житлово-комунальний сервіс "Вузівський", затвердженого Рішенням Одеської міської ради № 1449-V від04.07.2007 року, засновником КП "ЖКС" Вузівський" є Одеська міська рада. Рішенням Одеської міської ради від 05.04.2007 року № 1165-V, КП "ЖКС" Вузівський" є правонаступником КП "ДЕЗ" Вузівський" та КП "ДЕЗ Чубаєвське»

27.02.2006 року між Територіальною громадою міста Одеси в особі Одеської міської ради (продавець) та ФОП ОСОБА_4 (покупець) укладено договір купівлі-продажу № 46, відповідно до п.1.1 якого, продавець продав, а покупець купив індивідуально визначене майно комунальної власності у вигляді нежилих приміщень першого поверху № 502, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, що в цілому складаються з нежилих приміщень 1-го поверху, загальною площею 28,5 кв. м., відображених у технічному паспорті, а саме: 1-зал; 2-коридор; 3-підсобне; 4-тамбур. Вищезазначене приміщення належать «продавцю» на підставі свідоцтва про право власності на нежилі приміщення першого поверху № 502, виданого 27 травня 2005 року виконавчим комітетом ОМР на підставі рішення Виконавчого комітету ОМР№ 123 від 10.03.2005 року, зареєстрованого 07.06.2005 року КП «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості» в реєстрі прав власності на нерухоме майно, номер запису: 962 в книзі 44 неж-70, реєстраційний № 110084474, витяг № 7450073 (а.с.28-29).

Даний договір посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу та зареєстровано у реєстрі.

Розпорядження міського голови № 97-01р від 28.01.2003 року "Про передачу майна в повне господарське відання КП "Дирекція єдиного замовника", будинок АДРЕСА_1 було передано на баланс КП "Вузівський".

01.03.2006 року між КП "ЖКС "Вузівський" (виконавець) та ФОП ОСОБА_4 (користувач) було укладено договір про відшкодування витрат виконавця послуг на утримання нерухомого майна та прибудинкової території № 65/204, відповідно до п. 1.1 якого, виконавець послуг забезпечує обслуговування, експлуатацію та ремонт будівлі, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, а також утримання прибудинкової території, а користувач бере участь у витратах виконавця послуг на виконання вказаних робіт пропорційно до займаної ним площі в цій будівлі. Користувач користується приміщенням загальною площею 128,50 кв. м., розміщеним на першому поверсі. (а.с.34-35)

Відповідно до п.3.1 договору, розмір плати за обслуговування і ремонт будівлі, прибудинкової території визначається розрахунком щомісячних платежів на підставі рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 15.01.2004 року № 1, який перераховується Користувачем на рахунок Виконавця послуг.

Розмір плати може бути переглянуто на вимогу виконавця послуг в односторонньому порядку у разі зміни відповідних цін, тарифів з наданням обґрунтування зазначених змін (п.3.2).

Відповідно до п.3.3 договору, користувач зобов'язується не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним місяцем, вносити плату на рахунок виконавця послуг будівлі.

Пунктом 6.1 Договору передбачено, що він є укладеним строком на 2006 рік, та діє з 01.03.2006 року по 31.12.2006 року включно.

Додатком № 1 до договору, сторонами узгоджено розрахунок діючих тарифів ВЕВ, на підставі яких здійснювалося нарахування вартості послуг (а.с.35).

Відповідно до п. п. 2,3,5 ст. 30 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", державне регулювання цін/тарифів базується на принципах нормативного регулювання надання житлово-комунальних послуг споживачам по цінам /тарифам, затвердженим у встановленому законом порядку, відповідності рівня цін/тарифів розмірам економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво, відповідності оплати житлово-комунальних послуг їх наявності, кількості і якості.

Відповідно до п. 3 ст. 31 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", органи місцевого самоврядування встановлюють тарифи на житлово-комунальні послуги в розмірі не нижче економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво (надання).

Довідкою, виданою ОМР КП «ЖКС «Вузівський» о заборгованості по Договору № 65/204 від 01.03.2006 року вбачається що за період з січня 2007 року по вересень 2013 року борг ФОП ОСОБА_4 складає 4 542,69 грн. (а.с.36-37).

14.04.2010 року, 20.07.2012 року, 06.10.2012 року, 01.08.2013 року та 23.09.2013 року КП «ЖКС «Вузівський» зверталося до ФОП ОСОБА_4 з претензіями, згідно з яких просило протягом 05 календарних днів з моменту отримання претензії перерахувати заборгованість відповідно до умов договору № 65/204 від 01.03.2006 року. Данні претензії отримані відповідачем поштою, про що свідчать наявні в матеріалах справи поштові повідомлення.

Між тим, зазначені претензії КП «ЖКС «Вузівський» залишені відповідачем без відповіді та задоволення, що і стало підставою для звернення позивача до суду з відповідним позовом.

Судова колегія погоджується з висновками місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог КП «ЖКС «Вузівський» та вважає, що доводи ФОП ОСОБА_4, які викладені в апеляційній скарзі є безпідставними, необґрунтованими та задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Положення ст.ст. 173, 193, 198, 199 Господарського кодексу України визначають, що господарськими зобов'язаннями, включаючи виконання грошових зобов'язань, визначаються зобов'язання, що виникають між суб'єктами господарювання та іншими учасниками відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, які можуть виникати безпосередньо із закону, іншого нормативно-правового акту, що регулює господарську діяльність договору. При цьому, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, у встановлений строк, відповідно до закону, інших правових актів, статуту, Цивільного кодексу України. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами, договорами, статутними та уставними документами. Зобов'язана сторона має право відмовитися від виконання зобов'язання в разі неналежного виконання другою стороною обов'язків, що є необхідною умовою виконання.

Відповідно до ст.ст. 509, 510, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язанням з правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор. Загальними умовами зобов'язання є те, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, статуту товариства, Закону України „Про господарські товариства", інших законодавчих актів.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. (статті 525, 625 Цивільного кодексу України).

Статтею 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 24.06.2004 року № 1875-IV встановлено, що балансоутримувач будинку, яким є позивач, утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом.

Законом України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" № 686 ХIV від 20.05.1999 року, суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, які належать їм на праві власності чи орендують нежитлові приміщення на підставі договору для провадження цієї діяльності, зобов'язані укласти з балансоутримувачем будинку договір "Про надання послуг по утриманню будинків, споруд та прибудинкових територій", а також сплачувати комунальні послуги за тарифами, які у встановленому законодавством порядку відшкодовують повну вартість їх надання та пропорційну частку витрат на утримання прибудинкової території.

Отже, як встановлено під час розгляду даної справи, у відповідності із нормами чинного законодавства, між сторонами - КП «ЖКС «Вузівський», як виконавцем та ФОП ОСОБА_4, як користувач, склалися правовідносини пов'язані з наданням послуг у щодо забезпеченням обслуговування експлуатації та ремонту будівлі, про що 01.03.2006 року було укладено відповідний договір № 65/204.

Так, Договір від 01.03.2006 року за № 65/204 є підставою для виникнення у сторін за цим договором господарських зобов'язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст.629 ЦК України є обов'язковим для виконання його сторонами.

Відповідно до рішення виконавчого комітету Одеської міської ради № 140 від 29.03.2004 року "Про встановлення плати за утримання будинків та прибудинкових територій за 1 кв. м. загальної площі в місяць по кожному окремому житловому будинку комунальної власності територіальної громади м. Одеси (а.с.20,25); рішення виконавчого комітету Одеської міської ради № 910 від 22.08.2007 року "Про заходи щодо впорядкування тарифної політики в області житлово-комунального господарства (а.с.21); рішення виконавчого комітету Одеської міської ради № 970 від 21.08.2008 року "Про заходи щодо введення адресної муніципальної допомоги мешканцям міста на оплату житлово-комунальних послуг та встановлення тарифів на послуги з утримання будинків та прибудинкових територій (а.с.22-23, 27), КП «ЖКС «Вузівський» нараховувалась плата ФОП ОСОБА_4 за житлово-комунальні послуги.

Як вбачається з матеріалів справи, розмір щомісячної оплати по договору про відшкодування витрат виконавця послуг на утримання нерухомого майна та прибудинкової території № 65/204 з 01.01.2007 року складав 47,81 грн. (0,31+0,062*128,5), з 01.01.2008 року - 147,78 грн. (128,5*1,15=147,78 грн.), з 01.10.2008 року - 231,30 грн. (128,5*1,80=231,30 грн.)

Відповідно до ст. 18 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", у разі порушення виконавцем умов договору споживач має право викликати його представника для складення та підписання акта-претензії споживача, чого, як свідчать матеріали справи, останнім зроблено не було, що підтверджує факт відсутності претензій з боку відповідача з приводу неналежного виконання позивачем умов договору.

Відповідно до п. п. 2,3,5 ст. 30 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", державне регулювання цін/тарифів базується на принципах нормативного регулювання надання житлово-комунальних послуг споживачам по цінам /тарифам, затвердженим у встановленому законом порядку, відповідності рівня цін/тарифів розмірам економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво, відповідності оплати житлово-комунальних послуг їх наявності, кількості і якості.

За змістом п. 3 ст. 31 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", органи місцевого самоврядування встановлюють тарифи на житлово-комунальні послуги в розмірі не нижче економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво (надання).

Наявні в матеріалах справи акти виконаних робіт підтверджують факт виконання договірних зобов'язань КП «ЖКС «Вузівський» щодо обслуговування будинку та утримання його у належному стані (а.с.65-117, 120-128, 133-149).

Колегією суддів доводи скаржника відносно того, що дія Договору № 65/204 від 01.03.2006 року закінчилась 01.12.2006 року, а тому стягнення заборгованості у період з 01.07.2007 року - по 01.10.2013 року у розмірі 14 542,69 грн. є безпідставним у зв'язку з відсутністю договірних зобов'язання за зазначений період, до уваги не приймаються з огляду на наступне.

Пунктом 6.1 Договору передбачено, що він є укладеним строком на 2006 рік, що діє з 01.03.2006 року по 31.12.2006 року включно.

Зміни і доповнення до Договору допускається за взаємною згодою сторін. Зміни та доповнення, що пропонується внести, розглядаються протягом 10 днів з дати надання на розгляд іншою стороною (п.6.2).

За ініціативою однієї із сторін цей Договір може бути розірвано рішенням суду у випадках, передбачених чинним законодавством (п.6.3).

У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього Договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені Договором (а.с.6.4).

З додатків, які були надані скаржником до апеляційної скарги міститься заява від 29.12.2008 року ФОП ОСОБА_4 на адресу директора КП ЖКС «Вузівський» в якій зазначено, що у зв'язку із закінченням строку дії Договору № 65/204, просить вважати його розірваним.

Проте в самій апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що строк дії Договору № 65/204 закінчився ще 01.12.2006 року, а в зазначений вище заяві просить вважати Договір припиненим з 29.12.2008 року (з дня підписання заяви), тим самим скаржник суперечить сам собі та його твердження є хибними.

Зазначена вище заява надана в копії, не підписана апелянтом та містить штамп позивача з датою її отримання підприємством 30.12.2008 року, проте в матеріалах справи вказана заява відсутня, а тому суду першої інстанції про неї взагалі не було відомо.

Відповідно до ст.101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

В судовому засіданні апеляційного суду представник ФОП ОСОБА_4 не обґрунтував неподання додаткових доказів до суду першої інстанції.

Пунктом 9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 року № 7 передбачено, що додаткові докази приймаються апеляційним судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.

За загальним правилом, апеляційний господарський суд переглядає справу за наявними у справі доказами, тобто тими доказами, що зібрані місцевим господарським судом і покладені в основу рішення цього суду. Водночас, суд переглядає справу також і за додатково поданими апеляційному суду доказами. Втім подання сторонами нових доказів апеляційному суду обмежено. Додаткові докази приймаються судом, якщо особа, яка подає докази, обґрунтує неможливість подання цих доказів місцевому господарському суду під час розгляду справи у першій інстанції. Обґрунтовуючи неможливість подання доказів суду першої інстанції, особа, яка бажає подати нові докази, має довести обставини, що об'єктивно перешкоджали їй подати ці докази місцевому господарському суду.

В апеляційній скарзі скаржник зазначає, що відповідач не міг бути присутнім в судовому засіданні під час слухання справи, оскільки перебував з нарадою в АР Крим.

Проте, ці доводи спростовуються, оскільки нічим не підтверджуються та як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції двічі відкладав розгляд справи у зв'язку з нез'явленням без поважних причин представника відповідача та неподання ним витребуваних судом документів.

Крім того, 13.05.2014 року через канцелярію суду від представника відповідача надійшли додаткові пояснення до апеляційної скарги та надані виписні епікризи за №№ 5531, 2837 з яких вбачається, що (відповідач) ОСОБА_4 з 29.05.13р. по 10.06.13р. та з 16.10.13р. по 29.10.13р. знаходився на стаціонарному лікуванні у неврологічному відділенні Одеського обласного медичного центру, а тому не мав можливості бути присутнім при розгляді справи по суті судом першої інстанції.

Колегією суддів на приймаються до уваги дані додаткові пояснення, оскільки знаходження відповідача на лікуванні було у період часу коли позовна заява ще не була прийнята судом першої інстанції до провадження, а перше судове засідання відбулося тільки 22 січня 2014 року.

Більш того, під час розгляду позовної заяви в місцевому господарському суді (з 16.12.2013 року до 10.02.2014 року), ухвалу про прийняття та ухвали про відкладення розгляду справи ФОП ОСОБА_4 отримував особисто, що підтверджується відповідними поштовими повідомленнями з відміткою про вручення «особисто» з його підписом (а.с.54; 156).

З огляду на вищевикладене колегія суддів не приймає сумнівну заяву відповідача, яка надана до апеляційної скарги та вважає, що жодною стороною не було заявлено про припинення дії вказаного договору або його перегляд, а тому договір є діючим та обов'язковим для виконання сторонами.

Таким чином, судова колегія погоджується з твердженнями та розрахунками КП «ЖКС «Вузівський», що за період з 01.07.2007 року по 01.10.2013 року за відповідачем утворилася та наявна заборгованість за житлово-комунальні послуги у сумі 14 542,69 грн.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія дійшла до висновку про обґрунтованість, правомірність та доведеність належним чином і в повному обсязі позовних вимог КП «ЖКС «Вузівський» про стягнення заборгованості за послуги у сумі 14 542,69 грн.

У зв'язку з наведеним, такі позовні вимоги КП «ЖКС «Вузівський» підлягають задоволенню в повному обсязі, що і було вірно та законно зроблено місцевим господарським судом.

Судова колегія також вважає, що усі доводи, заперечення та вимоги ФОП ОСОБА_4, викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, безпідставними та підлягають відхиленню з підстав, викладених в мотивувальній частині постанови.

ФОП ОСОБА_4 відповідних доказів до суду апеляційної інстанції не надало, а тому зазначені вище факти скаржником під час розгляду апеляційної скарги в суді апеляційної інстанції нічим спростовані не були, а відповідно, в порушення статті 33 Господарського процесуального кодексу і не були доведені ті обставини, на які скаржник посилався як на підставу своїх вимог, доводів і заперечень.

Вищезазначене повністю спростовує доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, на підставі чого судова колегія дійшла до висновку про правомірність та обґрунтованість винесеного місцевим господарським судом рішення про задоволення позовних вимог КП «ЖКС «Вузівський».

За викладених обставин, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Одеської області від 10.02.2014 року по справі № 916/3459/13 відповідає вимогам чинного законодавства та матеріалам справи, підстави для його скасування або зміни відсутні, а тому воно підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 - без задоволення.

Керуючись статтями 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Одеської області від „10" лютого 2014 року по справі № 916/3459/13 залишити без змін.

Постанова в порядку статті 105 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови

складено « 14» травня 2014 року.

Головуючий суддя С.І. Колоколов

Суддя Г.П. Разюк

Суддя М.С. Петров