Постанова № 38676972, 13.05.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" травня 2014 р. Справа№ 910/23984/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кропивної Л.В.

суддів: Алданової С.О.

Дикунської С.Я.

при секретарі: Гордовій Г.Л.

за участю представників:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився;

Розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Євромакс ЛТД»

на рішення Господарського суду міста Києва від 12.02.2014р. (підписано - 28.02.2014р.)

у справі №910/23984/13 (Суддя: Чебикіна С.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «БНХ Україна»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Євромакс ЛТД»

про стягнення 25 560, 54 грн.

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «БНХ Україна» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Євромакс ЛТД» (далі - відповідач) про стягнення 25560,54грн., з яких: 24140,08грн. основного боргу, 115,68грн. інфляційних втрат та 1304,78грн. 3% річних у зв'язку з неналежним виконанням останнім взятих на себе зобов'язань з оплати вартості поставленого товару.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.12.2013р. позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «БНХ Україна» прийнято до провадження та порушено провадження у справі 910/23984/13.

Як стверджує позивач, оплата вартості товару за видатковими накладними №1721 від 18.09.2012р. на суму 24816,70грн., №1750 від 20.09.2012р. на суму 22840,08грн., №1635 від 10.09.2012р. на суму 12408,35грн. проведена була лише частково на суму 35925,05грн., що і стало підставою для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «БНХ Україна» до суду з відповідним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Євромакс ЛТД» про стягнення вартості неоплаченого товару на суму 24140,08грн. В зв'язку з простроченням виконання зобов'язання щодо оплати за поставлений товар, позивач просив суд стягнути з відповідача нараховані 1304,78грн. 3% річних та 115,68грн. інфляційних втрат.

Відповідач письмового відзиву на позовну заяву господарському суду не надав. Участі у судових засіданнях першої інстанції представник відповідача не взяв.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.02.2014р. у справі №910/23984/13 позов Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «БНХ Україна» задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Євромакс ЛТД» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «БНХ Україна» 24140,08грн. основного боргу, 1304,78грн. 3% річних, 115,68грн. інфляційних втрат та 1720,50грн. судового збору.

За оцінкою місцевого господарського суду, обов'язок в частині повної оплати товару у розмірі 24140,08грн. у відповідача виник на підставі видаткових накладних №1721 від 18.09.2012р. та №1750 від 20.09.2012р., а тому, врахувавши відсутність доказів погашення основного боргу на суму 24140,08грн., господарський суд визнав позов обгрунтованим у заявленому розмірі та задовольнив його. Несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за видатковою накладною №1721 від 18.09.2012р. та повного невиконання зобов'язань за видатковою накладною №1750 від 20.09.2012р., на думку господарського суду, мало наслідком стягнення 1304,78грн. 3% річних, 115,68грн. інфляційних втрат за розрахунками позивача, які визнані судом вірними.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Євромакс ЛТД» звернулось з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просило скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 12.02.2014р. у справі №910/23984/13 та прийняти нове рішення, яким відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «БНХ Україна» у задоволенні його позовних вимог.

У доводах апеляційного оскарження відповідач посилався на неповне дослідження судом обставин справи, що мають значення для справи, та неправильним застосуванням місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права.

Скаржник вважав, що судом першої інстанції при прийнятті рішення було допущено порушення норм процесуального права, які полягали у тому, що відповідач не був належним чином повідомлений судом про місце та час розгляду позовної заяви, справа - розглянута за відсутності представників відповідача, чим позбавлено його можливості надати суду докази на спростування доводів, викладених у позовній заяві. Крім того, на думку відповідача, суд першої інстанції неправомірно задовольнив вимоги позивача, визнаючи доказами заборгованості відповідача копії рахунків-фактур, копії видаткових накладних та копії банківських виписок, за відсутності в матеріалах справи Договору на підставі якого здійснювалась поставка товару.

Одночасно, скаржником подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення місцевого господарського суду у даній справі.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Євромакс ЛТД» передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Кропивній Л.В.

Розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського від 07.04.2014р. сформовано для розгляду даної апеляційної скарги у справі №910/23984/13 колегію суддів у складі: головуючого судді Кропивної Л.В., суддів: Алданової С.О., судді: Дикунської С.Я.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.04.2014р. у справі №910/23984/13 (головуючий суддя - Кропивна Л.В. (доповідач), судді: Алданова С.О., Дикунська С.Я.) клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Євромакс ЛТД» про поновлення строку на подання апеляційної скарги задоволено, Товариству з обмеженою відповідальністю «Євромакс ЛТД» поновлено строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 12.02.2014р. у справі №910/23984/13, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Євромакс ЛТД» прийнято до провадження, а її судовий розгляд призначено на 22.04.2014р.

У судовому засіданні 22.04.2014р. колегією суддів оголошено перерву до 13.05.2014р.

22.04.2014р. через загальний відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Позивач заперечував доводи апелянта щодо ненадіслання відповідачу копії позовної заяви, обґрунтовуючи це тим, що ним направлялась вказана позовна заява відповідачу, про що є докази в матеріалах справи. Крім того, позивач заперечував твердження скаржника щодо того, що рахунки-фактури та видаткові накладні не являються підтвердженням заборгованості, вказуючи, що вказані документи є свідченням того, що між сторонами спору виникли правовідносини поставки товару в спрощений спосіб згідно ст. 181 ГК України та на умовах відстрочки платежу в три банківські дні від дати постави товару. До того ж вказував, позивач, факт отримання товару покупцем підтверджувався саме цими документами.

У судове засідання 13.05.2014р. представники сторін не з'явились. Про причини неявки суд не повідомили.

Відповідно до пункту 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26 грудня 2011 року №18 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81-1 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

В судовому засіданні 22.04.2014р., в якому оголошувалась перерва до 13.05.2014р., представники сторін були присутні та повідомлені під розписку про час та місце наступного судового засідання - 13.05.2014р., що зафіксовано в Протоколі судового засідання від 22.04.2014р.,

Таким чином, сторони вважаються такими, що повідомлені про час та місце судового засідання належним чином.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ратифікована Україною 17.07.1997р., кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Відповідно до ч.3 ст.22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Крім того, статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Виходячи зі змісту ст. 77 Господарського процесуального кодексу України та аналізу змісту позовних вимог по даній справі, Київський апеляційний господарський не бачить підстав для чергового відкладення розгляду справи, оскільки розгляд справи вже неодноразово відкладався, з урахуванням того, що розгляд апеляційної скарги обмежений процесуальними строками, зокрема ст. 102 Господарського процесуального кодексу України, чергове безпідставне відкладення призводить лише до необґрунтованого затягування розгляду даної справи.

Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення сторін про дату, час та місце судового засідання, разом з тим, явка судом апеляційної інстанції обов'язковою не визнавалася, правова позиція та доводи відповідача викладені ним в апеляційній скарзі і відомі суду, а позиція позивача викладена у відзиві на апеляційну скаргу, Київський апеляційний господарський суд дійшов до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті у судовому засіданні 13.05.2014р.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК) України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, у вересні 2012 року позивач поставив Товариству з обмеженою відповідальністю «Євромакс ЛТД» за взаємною домовленістю товар на загальну суму 60065,12грн. Факт отримання відповідачем від позивача товару на загальну суму 60065,12грн. підтверджується видатковими накладними: №1721 від 18.09.2012р. на суму 24816,70грн., №1750 від 20.09.2012р. на суму 22840,08грн., №1635 від 10.09.2012р. на суму 12408,35грн., покупцем не заперечується.

Заборгованість по оплаті отриманого товару у вересні 2012 року становила 24140,08грн., відповідач розрахувався з позивачем лише частково в сумі 35925,05грн.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач надав копії рахунків-фактури: №1789 від 10.09.2012 року на суму 37225,04грн. та №1853 від 13.09.2012р. на суму 22840,08грн. (а.с.12-13, т. 1), видаткових накладних: №1721 від 18.09.2012р. на суму 24816,70грн., №1750 від 20.09.2012р. на суму 22840,08грн., №1635 від 10.09.2012р. на суму 12408,35грн. (а.с.14, 16, 18, т. 1), довіреностей на право отримання товарно-матеріальних цінностей №183 від 18.09.2012р., №181 від 18.09.2012р. (а.с.15, 17, т. 1), розрахунок заборгованості, копії виписок з банківських рахунків (а.с.19-57, т. 1).

Спір, як вірно встановлено судом першої інстанції, виник внаслідок неповної та несвоєчасної оплати вартості поставленого відповідачу, як покупцю, товару.

Задовольняючи суму основного боргу повністю, місцевий господарський суд виходив з того, що строк виконання грошового зобов'язання відповідача за вказаними видатковими накладними на момент розгляду справи настав.

Заперечуючи наявність у відповідача обов'язку провести оплату вартості придбаного товару, скаржник посилався на відсутність у матеріалах справи Договору, на виконання умов якого здійснювалась поставка товару, а тому видаткові накладні не можуть слугувати належними та допустимими доказами наявності заборгованості відповідача перед позивачем.

Утім, колегія суддів вважає такі твердження скаржника необгрунтованими, з огляду на таке.

Згідно з ч. 1 ст. 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Частиною 1 ст. 181 Господарського кодексу України передбачено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Основним правовим результатом купівлі-продажу є перехід права власності на товар від продавця до покупця.

Судова колегія виходить з того, що вчинення сторонами дій, повязаних із передачею відповідачем у власність позивачу товару, підтвердженням чого є документи, які оформлюють рух товарно-матеріальних цінностей (видаткові накладні та довіреності), свідчить про виникнення між сторонами цивільно-правових відносин купівлі-продажу незалежно від підстави виникнення у продавця (постачальника) обов'язку по передачі товару: будь-то - виконання умов двосторонньо підписаного договору, чи низка разових поставок, оформлених видатковими накладними та довіреностями на прийняття товару.

В матеріалах справи наявні належним чином завірені копії двосторонньо підписаних обома підприємствами видаткових накладних: №1721 від 18.09.2012р. на суму 24816,70грн. (а.с. 14, т.1), №1750 від 20.09.2012р. на суму 22840,08грн. (а.с. 16, т. 1), №1635 від 10.09.2012р. на суму 12408,35грн. (а.с.18, т. 1), а всього: на суму 60065,12грн.

Вчинення сторонами дій, направлених на досягнення юридичної цілі перехід права власності на товар від постачальника до покупця, складають зміст правовідношення.

Таким чином, підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

В силу ч.1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Правовідношення, за яким відповідач передав у власність позивачу товар, підтвердженням чого є документи, які оформлюють рух товарно-матеріальних цінностей (видаткові накладні та довіреності), створило у останнього зобовязання оплатити прийнятий товар.

Згідно приписів статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Прийнявши товар без зауважень покупець, в силу ст. 655 та ст. 692 ЦК України, зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Зі змісту видаткових накладних вбачається, що оплата за поставлений товар здійснюється з відстроченням платежу в 3 (три) банківські дні.

Згідно з ч.1 ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Сама по собі відсутність Договору поставки не впливає на зміст правовідношення, адже у видаткових накладних чітко встановлюється строк оплати вартості товару, асортимент товару та його ціна.

З урахуванням наявних у справі копій банківських виписок з рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «БНХ Україна» (а.с.19-57, т. 1), які підтверджували часткову оплату відповідачем поставленого йому позивачем товару у розмірі 35925,05грн., обґрунтованою колегія суддів апеляційного суду визнає заборгованість відповідача перед позивачем в обсязі 24140,08грн. і тому погоджується з висновком місцевого господарського суду, який задовольнив суму основного боргу.

Наведені обставини належними та допустимими доказами відповідачем не спростовані.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

У відповідності до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши правильність виконаного позивачем розрахунку заявлених до стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних, судова колегія погоджується із висновком місцевого господарського суду про обґрунтованість вимог щодо інфляційних витрат та 3% річних у розмірі, вказаному позивачем, а саме: 1304,78грн. 3% річних, 115,68грн. інфляційних втрат.

Умотивовуючи наявність підстав для скасування прийнятого судом першої інстанції рішення у даній справі, скаржник також вказував і на порушення судом норм процесуального права, а саме в частині неналежного повідомлення відповідача про час та місце судового засідання.

Утім, як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції надсилав судову кореспонденцію на вказану у позовній заяві юридичну адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Євромакс ЛТД»: 04119, м. Київ, вул. Сім'ї Хохлових, 8 згідно наявного у матеріалах справи Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АГ №222746 від 06.02.2014р. (а.с.82-84, т. 1).

Між тим, на звороті останньої сторінки ухвали Господарського суду міста Києва від 11.12.2013р. про порушення провадження у справі міститься відмітка про відправку копій цієї ухвали сторонам у справі. Крім того, на звороті останньої сторінки ухвали Господарського суду міста Києва від 27.01.2014р., якою відкладено розгляд позовної заяви на 12.02.2014р. у зв'язку з неявкою представника відповідача, міститься відмітка про відправку копій цієї ухвали сторонам у справі. Згідно довідки про причини повернення, що міститься на конверті, в якому повернулась ухвала Господарского суду міста Києва від 11.12.2013р. значиться відмітка - за закінченням встановленого строку зберігання (а.с.68-69, т. 1).

Відповідно до п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

З матеріалів справи вбачається, що суд попередньої інстанції вжив усіх заходів, необхідних для виклику сторін у судові засідання і для всебічного і повного розгляду справи.

Також, колегією суддів враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнова проти України»).

Згідно з абз. 3 ст.22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Встановивши, що відповідач був повідомлений належним чином, а неявка його представника у судове засідання не перешкоджала всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правомірно розглянув справу за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, колегія суддів зазначає, що відкладення розгляду справи в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України є правом суду, а не його обов'язком. Тому, оскільки відповідач був повідомлений належним чином, а в матеріалах справи було достатньо документів для розгляду справи по суті, суд першої інстанції не був зобов'язаний повторно відкладати розгляд справи №910/23984/13 на іншу дату.

За таких обставин справи, колегія суддів вважає, що при прийнятті господарським судом оскаржуваного рішення не було допущено порушень норм Господарського процесуального кодексу України; відповідач був належним чином повідомлений про час та місце судових засідань, але не скористався своїм правом на участь у них, а тому доводи апелянта про неналежне повідомлення про час та місце судового розгляду справи місцевим господарським судом підлягають відхиленню.

Водночас, посилання відповідача на те, що позивачем у порядку ст. 56 ГПК України не було надіслано відповідачу позовну заяву не відповідають дійсності та суперечать наявним у справі доказам.

З матеріалів справи вбачається, що позивач копію позовної заяви надіслав відповідачу, про що свідчить оригінал фіскального чеку №6306 від 10.12.2013р. (а.с. 64, т. 1) та опис вкладення в цінний лист від 10.12.2013р. (а.с. 65, т. 1). Позовна заява була направлена відповідачу на адресу: 04119, м. Київ, вул. Сім'ї Хохлових, 8. Дана адреса є місцезнаходженням юридичної особи, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АГ №222746 від 06.02.2014р. (а.с.82-84, т. 1).

З огляду на наведене, судова колегія не вбачає підстав для зміни або скасування прийнятого судом першої інстанції рішення у даній справі, у зв'язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржений судовий акт - без змін.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта (відповідача).

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Євромакс ЛТД» на рішення Господарського суду міста Києва від 12.02.2014р. у справі №910/23984/13 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 12.02.2014р. у справі №910/23984/13 - без змін.

2.Матеріали справи №910/23984/13 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом 20 днів.

Головуючий суддя Л.В. Кропивна

Судді С.О. Алданова

С.Я. Дикунська