Рішення № 38676940, 15.05.2014, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"15" травня 2014 р. Справа № 918/532/14

Господарський суд Рівненської області у складі судді Марач В.В. розглянувши справу за позовом Заступник прокурора м. Рівне в інтересах держави в особі Рівненська міська рада в особі Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Рівненської міської ради в особі Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго"

до відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Житлово- експлуатаційне об"єднання ЖБК"

про стягнення в сумі 1 801 352,55 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: представник Денисюк І.В.

від відповідача: представник Рогульчик Н.П.

від органу прокуратури : Грицак А.В.

Статті 20, 22 Господарського процесуального кодексу України сторонам роз'яснені.

Відводи з підстав визначених статтею 20 ГПК України відсутні.

ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора м. Рівне звернувся до господарського суду Рівненської області з позовом в інтересах держави в особі Рівненської міської ради, Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Рівненської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплотрансервіс" (надалі-позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлово-експлуатаційне об'єднання ЖБК" (надалі-відповідач) про стягнення 1 801352,55 грн. з яких: 1 751629.05 грн. основний борг, 36331,52 грн. пені, нарахованої за період з 11.02. по 27.04.2014 року, 8384.20 грн. - 3% річних за період 11.02. по 28.04.2014 року, 5007.78 грн. втрат від інфляції за період з 01.02.по 01.04.2014 року. Свої вимоги заступник прокурора обгрунтовує тим, що 11.11.2009 року між позивачем (підприємство) та відповідачем (споживач) укладено договір на відпуск теплової енергії (надалі-договір), відповідно до п. 1.1. якого підприємство зобов'язалося надавати споживачеві теплову енергію, а споживач, у свою чергу, зобов'язався прийняти та оплатити теплову енергію за встановленими тарифами в терміни, передбачені цим договором. Договірні зобов'язання відповідач не виконує належним чином, отримані послуги не оплачує в повному обсязі, внаслідок чого станом на 28.04.2014 року за ним обліковується заборгованість в розмірі 1 751629.05 грн..

В матеріально-правове обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на ст. 121 Конституції України, ст. 36-1 Закону України "Про прокуратуру", ст.ст. 526, 549-551, 625 ЦК України, ст. ст. 231, 232 ГК України.

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, в якому останній із сумою основної заборгованості погоджується частково в розмірі 1 406 229.95 грн., так як за період з 28.04.по 14.05.2014 року сплатив позивачу 345400.00 грн., однак не має можливості своєчасно здійснити повну оплату, так як ця сума складається з боргів мешканців будинків житлово-будівельних кооперативів за спожиті теплоносії. Щодо вимог позивача про стягнення пені, 3% річних та інфляційних, то відповідач вважає їх необґрунтованими та незаконними і просить в цій частині відмовити в задоволенні позову.

До початку розгляду справи по суті представник прокуратури м.Рівне та ТзОВ "Рівнетеплоенерго" подали до суду заяву в якій, в зв"язку з частковою сплатою відповідачем, зменшують суму основного боргу на 345000, 00 грн. та просять стягнути його з відповідача в розмірі 1 406229,05 грн.. Пеню, 3% річних та інфляційні просять стягнути в раніше заявлених розмірах.

Розглянувши документи і матеріали, які подані учасниками судового процесу, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, давши належну оцінку доказам, які мають заначення для справи, господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

При цьому господарський суд керувався наступним.

11.11.2009 року між позивачем (підприємство) та відповідачем (споживач) укладено договір на відпуск теплової енергії (надалі-договір), відповідно до п. 1.1. якого підприємство зобов'язалося надавати споживачеві теплову енергію, а споживач, у свою чергу, зобов'язався прийняти та оплатити теплову енергію за встановленими тарифами в терміни, передбачені цим договором.

За п. 1.4. договору теплова енергія подається споживачу до житлових будинків в м.Рівне за адресами: вул. Київська,32; вул. О.Теліги, 53; вул. Павлюченка,20; вул. Ст.Бандери, 51; вул. Чебишева,16; вул. Грушевського,42.

Згідно з п.п. 4.1., 4.2. договору початок і закінчення опалювального сезону визначається рішенням місцевого самоврядування, виходячи із кліматичних умов. Облік споживання теплової енергії проводиться за приладами обліку та розрахунковим способом.

Споживач, що має прилади обліку, щомісячно подає підприємству звіт про фактичне споживання теплової енергії до 25 числа поточного місяця. В разі неподання звіту в обумовлений термін, нарахування проводиться розрахунковим методом: по опаленню та вентиляції - згідно з навантаженням, зазначеним в договорі; по гарячому водопостачанню - по пропускній здатності вузла вводу при швидкості 2 м/с (п. 4.4. договору).

Відповідно до п. 5.1. договору розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться в грошовій формі, відповідно до встановлених тарифів.

Пунктом 5.3. договору передбачено, що споживач проводить оплату за отриману теплову енергію шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок підприємства або в будь-якій іншій формі, не забороненій чинним законодавством.

Розрахунковим періодом є календарний місяць. Термін внесення платежів - не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим (п. 5.4. договору).

За підп. 3.2.1. п. 3.2. договору споживач зобов'язався виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені цим договором.

Усупереч наведеному, відповідач свої договірні зобов'язання не виконує належним чином, отримані послуги не оплачує в повному обсязі, внаслідок чого за ним обліковується заборгованість в розмірі 1 751629,05 грн., що виникла станом на 28.04.2014 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим до виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

У силу вимог ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1, 2 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, ч. 6 ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У силу вимог ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи, що відповідачем не надано доказів повного виконання прийнятих на себе зобов`язань, у відповідності до вимог укладеного договору, то, відповідно, вимоги позивача про стягнення 1 406229,05 грн., основного боргу підлягають до задоволення.

Крім того, за несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язань щодо оплати спожитої теплової енергії позивачем нараховано та заявлено до стягнення 36331,52 грн. пені, нарахованої за період з 11.02. по 27.04.2014 року, 8384.20 грн. - 3% річних за період 11.02. по 28.04.2014 року, 5007.78 грн. втрат від інфляції за період з 01.02.по 01.04.2014 року.

Підпунктом 6.3.3. п. 6.3. договору передбачено, що за несвоєчасне проведення розрахунків за теплову енергію споживач несе відповідальність у вигляді сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, а також 3% річних від простроченої суми та сплати основного боргу з урахуванням індексу інфляції..

За ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши розрахунок пені, 3% річних та інфляційних, дійшов висновку, що останні нараховані позивачем у відповідності до договору та законордавства України, а відтак підлягають задоволенню в заявлених сумах.

Зважаючи на викладене вбачається, що позивач довів, а відповідач не спростував належними та достатніми доказами повного погашення заборгованості, відтак суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задоволити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлово-експлуатаційне об'єднання ЖБК" (вул. Гур'єва,2, м. Рівне, 33001, код ЄДРПОУ 21093968) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" (вул. Д. Галицького,27, м. Рівне, 33027, код ЄДРПОУ 3698008) 1 406 229,05 грн. основного боргу, 36331,52 грн. пені, 8384,2 3% річних, 5007,58 грн. інфляційних.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлово-експлуатаційне об'єднання ЖБК" (вул. Гур'єва,2, м. Рівне, 33001, код ЄДРПОУ 21093968) в доход Державного бюджету України 29 119 грн. (двадцять дев"ять тисяч стодев"ятнадцять грн. ) 05 коп. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Марач В.В.

підписано "15" травня 2014 р.