Постанова № 38676933, 07.05.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" травня 2014 р. Справа№ 910/8392/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кропивної Л.В.

суддів: Михальської Ю.Б.

Отрюха Б.В.

при секретарі судового засідання - Гордовій Г.Л.

за участю представників:

від прокуратури: Козакевич О.С., посвідчення №024840 від 11.03.2014р.;

від позивача 1: Калюжний А.П., представник за довіреністю №220/601/д від 08.11.2013р.;

від позивача 2: Сажієнко І.О., представник за довіреністю №303/25-779 від 27.02.2014р.;

від позивача 3: Калюжний А.П., представник за довіреністю №350/133/30/1268пс від 30.12.2013р.;

від відповідача: Дроботенко Ю.О., представник за довіреністю №26 від 14.01.2014р.;

Розглянувши апеляційну скаргу Заступника Дарницького прокурора з нагляду за дотриманням законів у воєнній сфері

на рішення Господарського суду міста Києва від 04.11.2013 р.

у справі № 910/8392/13 (суддя: Літвінова М.Є.)

за позовом Заступника Дарницького прокурора з нагляду за дотриманням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі:

1.Міністерства оборони України;

2.Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України;

3. Військової частини А2215;

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ю.С.А.»

про визнання недійсним пункту додаткової угоди

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2013 року Заступник Дарницького прокурора з нагляду за дотриманням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі: Міністерства оборони України (надалі - позивач-1); Київського квартирно-експлуатаційне управління Міністерства оборони України (надалі - позивач 2); Військової частини А2215 (надалі - позивач 3) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ю.С.А.» (надалі - відповідач) про визнання недійсним пункту 5 Додаткової угоди №6 від 20.05.2009р. до Договору оренди №52-с/2003/ГоловКЕУ від 26.05.2003р.

За твердженням заступника прокурора, з яким погодилися позивачі, зміст пункту 5 Додаткової угоди №6 від 20.05.2009р. суперечив затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України №778 від 11.05.2000р Порядку надання дозволу військовим частинам Збройних Сил на передачу закріпленого за ними рухомого та нерухомого майна в оренду (надалі - Порядок).

Зафіксувавши у спірному пункті Додаткової угоди відсутність між ними заяв з приводу припинення або зміни Договору оренди , договірні сторони визнали продовженим на той самий строк і на тих самих умовах Договір оренди , що на думку заступника прокурора, суперечило пунктам 4 , 5 та 14 Порядку , адже на момент укладення Додаткової угоди дозволу військовій частині на передачу військового майна в оренду Міністерство оборони України або уповноважені ним органи військового управління не надавали, передача в оренду військового майна в оренду відбулася поза проведенням конкурсу, який мав проводитися Міністерством оборони або уповноваженими ним органами військового управління чи безпосередньо військовими частинами. Отже, як вважав заступник прокурора, як при підписанні основного Договору оренди, так і при підписанні Додаткової угоди №6 запровадженої Порядком процедури передачі в оренду військового майна дотримано не було, а відтак, пункт 5 вказаної Додаткової угоди є недійсним в силу ст. 215 ЦК України. Про наявність спірної Додаткової угоди прокурор дізнався лише підчас розгляду справи № 5011-38/10913-2012 у Київському апеляційному господарському суді при вирішенні ним спору щодо витребування військового майна з незаконного володіння ТОВ «Ю.С.А.»

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.05.2013р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №910/8392/13 та призначено до розгляду.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ю.С.А.» позов не визнало і в обґрунтування своїх заперечень зазначило, що спір щодо недійсності Договору оренди № 52-с/2003/Голов КЕУ від 26.05.2003р у т.ч. з підстав, викладених заступником Дарницького прокурора з нагляду за дотриманням законів у воєнній сфері, вже був предметом судового спору, наслідком розгляду якого стало прийняття Господарським судом Київської області рішення від 19.08.2013р. у справі №911/2871/13 про відмову у задоволенні позовних вимог.

Рішенням господарського суду міста Києва від 04.11.2013р. у справі №910/8392/13 (суддя - Літвінова М.Є.) у задоволені позову заступника Дарницького прокурора з нагляду за дотриманням законів у воєнній сфері, поданого в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Київського квартирно-експлуатаційне управління Міністерства оборони України та Військової частини А2215 - відмовлено.

Постановляючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що ненадання дозволу Міністерством оборони України або Київським квартирно-експлуатаційним управлінням Міністерства оборони України на пролонгацію Договору оренди та продовження терміну його дії сторонами не суперечить Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та не є підставою для визнання недійсним п. 5 додаткової угоди № 6 від 20.05.2009р. на підставі ст. 215 Цивільного кодексу України.

Спростовуючи доводи заступника прокурора про укладення Договору оренди з відповідачем без дотримання процедури визначення орендаря на конкурентних засадах, місцевий господарський суд послався на факти, встановлені Господарським судом Київської області у справі №911/2871/13, рішенням якого від 19.08.2013 р. встановлено, що у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України від 11 травня 2000р. №778 «Про затвердження Порядку надання дозволу військовим частинам Збройних Сил на передачу закріпленого за ними рухомого та нерухомого майна в оренду» Військовою частиною А2215 був проведений конкурс, по результатам якого переможцем визнано ТОВ «Ю.С.А.».

Не погоджуючись із мотивами та висновками суду першої інстанції, заступник Дарницького прокурора з нагляду за дотриманням законів у воєнній сфері звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив рішення Господарського суду міста Києва від 04.11.2013р. у справі №910/8392/13 скасувати та прийняти нове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

У доводах апеляційного оскарження прокурор посилався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, та невідповідністю висновків фактичним обставинам справи, які суд вважав встановленим.

Так, зокрема, за поясненнями заступника прокурора, на час підписання Додаткової угоди №6 термін дії основного Договору №52-с/2003/ГоловкКЕУ від 26.05.2003р. не закінчився, а отже сторони не вправі були встановлювати нового строку оренди військового майна . З цих же підстав не підлягали застосуванню і норми ч. 2 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна». У даному випадку, вважав заступник прокурора, укладанням Додаткової угоди № 6 не підтверджувалася пролонгація Договору оренди , а встановлювався новий строк оренди , що потребувало здійснення нової процедури погоджень умов договору у відповідності до Порядку.

Фактично, шляхом укладення Додаткової угоди , вказував заступник прокурора, сторонами були змінені істотні умови Договору оренди без встановлення конкретної дати початку та закінчення договору оренди.

Разом з тим, посилання місцевого господарського суду на рішення Господарського суду Київської області від 19.08.2013р. у справі №911/2871/13 заступник прокурора вважав безпідставним , вказуючи на ту обставину, що при розгляді згаданої справи не надавалася оцінка Додатковій угоді №6 від 20.05.2009р. на предмет її відповідності закону.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Заступника Дарницького прокурора з нагляду за дотриманням законів у воєнній сфері передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Кропивній Л.В.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 12.12.2013р. для розгляду апеляційної скарги у справі №910/8392/13 сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді: Кропивної Л.В., суддів: Ільєнок Т.В., Корсакової Г.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.12.2013р. у справі №910/8392/13 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Кропивна Л.В. (доповідач), судді: Ільєнок Т.В., Корсакова Г.В.) апеляційну скаргу Заступника Дарницького прокурора з нагляду за дотриманням законів у воєнній сфері прийнято до провадження, а її судовий розгляд призначено на 15.01.2014р.

14.01.2014р. через загальний відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від прокуратури надійшло клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги у даній справі у зв'язку з неможливістю забезпечити явку представника у судове засідання 15.01.2014р. через зайнятість представника у іншому судовому процесі.

15.01.2014р. через загальний відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив оскаржений судовий акт залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.01.2014р. розгляд апеляційної скарги відкладено на 05.02.2014р. у зв'язку з неявкою прокурора та представника позивача 3.

04.02.2014р. через загальний відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від позивача 1 та позивача 2 в особі одного і того ж представника - Рудника Ю.М. надійшло клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги на іншу дату у зв'язку з тим, що представник задіяний в іншому судовому процесі.

У судовому засіданні 05.02.2014р. прокурором подано клопотання про продовження строку розгляду апеляційної скарги на п'ятнадцять днів по справі №910/8392/13.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.02.2014р. продовжено строк розгляду апеляційної скарги у справі №910/8392/13 на п'ятнадцять днів.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.02.2014р. розгляд апеляційної скарги у справі №910/8392/13 відкладено на 19.02.2014р. у зв'язку з неявкою представників позивача 1 та позивача 2.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 19.02.2014р. у справі №910/8392/13 у зв'язку з перебуванням суддів Ільєнок Т.В. та Корсакової Г.В. у відпустці, здійснено заміну у складі колегії суддів у даній справі на наступний: головуючий суддя: Кропивна Л.В., судді: Мартюк А.І., Отрюх Б.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.02.2014р. апеляційну скаргу Заступника Дарницького прокурора з нагляду за дотриманням законів у воєнній сфері у справі №910/8392/13 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя: Кропивна Л.В., судді: Мартюк А.І., Отрюх Б.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.02.2014р. розгляд апеляційної скарги у справі №910/8392/13 відкладено на 05.03.2014р. у зв'язку з неякою прокурора.

У судовому засіданні 05.03.2014р. колегією суддів оголошено перерву до 26.03.2014р.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 26.03.2014р. у справі №910/8392/13 у зв'язку з перебуванням судді Мартюк А.І. у відпустці, здійснено заміну у складі колегії суддів у даній справі на наступний: головуючий суддя - Кропивна Л.В., судді: Михальська Ю.Б., Отрюх Б.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.03.2014р. апеляційну скаргу Заступника Дарницького прокурора з нагляду за дотриманням законів у воєнній сфері у справі №910/8392/13 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя: Кропивна Л.В., судді: Михальська Ю.Б., Отрюх Б.В.

26.03.2014р. через загальний відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшло клопотання про продовження строку розгляду апеляційної скарги на п'ятнадцять днів та відкладення розгляду справи на інший день.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.03.2014р. розгляд апеляційної скарги у справі №910/8392/13 відкладено на 07.05.2014р. у зв'язку з неявкою прокурора та задоволенням клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

06.05.2014р. через загальний відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів, а саме: копії Додаткової угоди №7 від 15.10.2009р. до Договору оренди №52-с/2003/ГоловКЕУ від 26.05.2013р.; копії листа Фонду державного майна України №10-16-10753 від 27.07.2009р.; копії Додаткової угоди №2 від 01.03.2004р. до Договору оренди №52-с/2003/ГоловКЕУ від 26.05.2013р.

У судове засідання 07.05.2014р. з'явились прокурор та представники сторін.

У судовому засіданні 07.05.2014р. прокурор підтримав доводи апеляційного оскарження, просив рішення Господарського суду міста Києва від 04.11.2013р. у справі №910/8392/13 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

07.05.2014р. у судовому засіданні представник позивача 1 підтримав доводи апеляційного оскарження, просив рішення Господарського суду міста Києва від 04.11.2013р. у справі №910/8392/13 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

У судовому засіданні 07.05.2014р. представник позивача 2 підтримав доводи апеляційного оскарження, просив рішення Господарського суду міста Києва від 04.11.2013р. у справі №910/8392/13 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

У судовому засіданні 07.05.2014р. представник позивача 3 підтримав доводи апеляційного оскарження, просив рішення Господарського суду міста Києва від 04.11.2013р. у справі №910/8392/13 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

07.05.2014р. у судовому засіданні представник відповідача заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції у даній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, у м. Бориспіль 20.05.2009р. військова частина А-2215, в особі командира військової частини Д.В. Філатова, як орендодавець, та Товариство з обмеженою відповідальністю «Ю.С.А.» Ю в особі генерального директора С.В. Голубок, як орендар, підписали та скріпили печатками Додаткову угоду №6 до договору оренди №52-с/2003/ГоловКЕУ від 26.05.2003р., пунктом 5 якої погодилися, що "у зв'язку з відсутністю заяв жодної із сторін про припинення або зміну Договору оренди №52-с/2003/ГоловКЕУ від 26.05.2003р, у відповідності до його п. 10.6 Сторони вважають Договір продовженим на той самий строк та на тих самих умовах, Орендодавець на момент підписання цієї угоди підтверджує належне виконання Орендарем своїх зобов'язань за Договором, та відсутність претензій до Орендаря."

Вважаючи, що домовленістю сторін, зміст якої викладено у п. 5 додаткової угоди , здійснено пролонгацію Договору оренди без отримання на це дозволу Міністерства оборони України або уповноважених ним органів військового управління, заступник прокурора просив визнати оспорюваний ним пункт 5 Додаткової угоди № 6 недійсним.

Утім, з такими доводами апелянта суд апеляційної інстанції погодитися не може.

Умова про пролонгацію договору оренди викладена у п. 10.6 Договору оренди №52-с/2003/Голов КЕУ, за змістом якого " у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий термін та на тих самих умовах, які були передбачені цим договором."

На момент підписання Додаткової угоди, як стверджують всі учасники спору, строк оренди військового майна не закінчився.

Ця обставина була також встановлена Київським апеляційним господарським судом у справі № 5011-3810913 -2012 за участю тих же сторін, що і у справі № 910/8392/13.

У постанові від 21.02.2013р. Київського апеляційного господарського суду у справі № 5011-3810913 -2012 зазначено про продовження Договору оренди до 01.07.2013 р.

Підтвердження у спірному пункті 5 Додаткової угоди від 20.05.20209 р. договірними сторонами відсутність претензій одна до одної щодо виконання умов договору оренди , належне виконання орендарем своїх зобов'язань за договором і на цій підставі фіксування продовження договірних відносин на строк та на умовах, які визначені Договором оренди, не суперечить загальним началам та змісту цивільного законодавства, в силу принципу свободи договору та можливості визначення сторонами умов договору, які не суперечать Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства та моральним засадах суспільства.

Зважаючи на ту обставину, що у Договорі оренди не міститься заборони на продовження договору оренди після закінчення строку оренди, то у разі продовження користування орендарем орендованим майном і відсутності заперечень на це зі сторони орендодавця, вважатиметься, що договір оренди продовжився на тих самих умовах і на той самий строк , який існував на момент закінчення строку оренди.

Суд апеляційної інстанції також враховує, що продовження договору оренди не пов'язана ані Договором, ані іншими актами цивільного законодавства, якими регулюються організаційно -правові відносини оренди військового майна, з необхідністю отримання додаткових погоджень від Міністерства оборони України чи уповноважених ними органів військового управління чи Фондом Державного майна України.

Судова колегія також вважає, що якщо орендодавець продовжує отримувати плату та вчиняє інші дії, які свідчать про йог о небажання припинити договірні відносини, натомість ініціює та вносить зміни до умов договору, договірні відносини і зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених ними умов. У цьому випадку отримання дозволів від Міністерства оборони України чи уповноважених ним органів військового управління на укладення змін до договору оренди, як хибно вважає заступник прокурора, не вимагається, адже по-перше , не йдеться про надання в оренду військового майна, оскільки таке з користування орендаря не вибувало, а по-друге: сторони орендних відносин - орендар та орендодавець не позбавлені права за взаємним погодженням вносити зміни до договору оренди .

Порядок і умови зміни та припинення Договору оренди узгоджений сторонами у п. 10.3, за змістом якого "зміни і доповнення або розірвання цього договору допускаються за взаємної згоди сторін . Зміни та доповнення, що пропонується внести, розглядаються протягом одного місяця з дати їх подання до розгляду іншою стороною".

Не можна також погодитися з доводами заступника прокурора про недійсність спірного пункту 5 Додаткової угоди № 6 у зв'язку з тим, що на момент її укладення діючим законодавством, зокрема, Законом України "Про Державний бюджет України на 2009 рік", передбачалося передача в оренду державного та комунального майна виключно на конкурсних засадах.

Прокурор при цьому не врахував, що якщо після укладення договору законодавством встановлюються правила, які погіршують становище орендаря, умови договору зберігають чинність протягом всього терміну дії договору оренди. Така імперативна норма уміщена у ст. 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" .

До того ж орендар, який належним чином виконував свої обов'язки за договором, після спливу строк договору має переважне право перед іншими особами на укладення договору найму на новий строк. Вказане право зберігається за орендарем і у тому випадку, якщо стосовно майна, яке складає об'єкт оренди , проведено конкурс. У такому разі, орендар вправі вимагати від орендодавця відновити з ним договір на умовах, на яких договір міг бути укладений з переможцем конкурсу, незалежно від того, чи являвся орендар учасником конкурсу чи ні.

Пленум Верховного Суду України в пункті 7 Постанови від 06.11.2009р. №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз'яснив, що правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Загальні підстави визнання недійсними угод і настання відповідних наслідків встановлені статтями 215, 216 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частин 1 та 3 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 статті 203 цього Кодексу, відповідно до яких, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (абзац 3 пункту 1 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними» № 02-5/111 від 12.03.1999).

Зважаючи на те, що при апеляційному перегляді справи не встановлено обставин, з якими закон пов'язує визнання спірної частини Додаткової угоди недійсною (пункт 5), загальний висновок суду першої інстанції , яким відмовлено у задоволенні позову заступника прокурора, є вірним і доводи апелянта правильності та законності цього висновку не спростували.

З огляду на наведене, судова колегія не вбачає підстав для скасування прийнятого судом першої інстанції рішення у даній справі, у зв'язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржений судовий акт - без змін.

Доводи відповідача щодо збільшення строків оренди до 01.07.2018 р. у зв'язку з укладенням між орендарем та орендодавцем 15.10.2009 р. Додаткової угоди № 7 не мають відношення до справи, предметом якої є перевірка відповідності закону пункту 5 Додаткової угоди № 6 від 20.05.2009р.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Заступника Дарницького прокурора з нагляду за дотриманням законів у воєнній сфері на рішення Господарського суду міста Києва від 04.11.2013р. у справі №910/8392/13 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 04.11.2013р. у справі №910/8392/13 - без змін.

2.Матеріали справи №910/8392/13 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом 20 днів.

Головуючий суддя Л.В. Кропивна

Судді Ю.Б. Михальська

Б.В. Отрюх