Ухвала суду № 38676864, 23.04.2014, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_____________

УХВАЛА

"23" квітня 2014 р. Справа № 922/517/13-г

вх. № 311

Суддя господарського суду: Лаврова Л.С.

при секретарі судового засідання: Васильєва Л.О.

за участю сторін :

заявник - Пилипенко О. Г.

представник ВДВС - Шегульна Г.О.

розглянувши скаргу на дії ДВС у справі за позовом ТОВ"Глобал Оушен Лінк" м.Одеса за позовом ТОВ "Глобал Оушен Лінк" м.Одеса до ТОВ ТБ "Надія" смт. Пісочин про стягнення 503467,94 грн.

ВСТАНОВИВ:

04.03.2014 року до суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Надія" зі скаргою на дії та рішення державного виконавця та просить суд визнати дії головного державного виконавця відділу ДВС Харківського РУЮ Харківської області Щегульної Г.О. щодо стягнення виконавчого збору неправомірними .

Зобов'язати ВДВС Харківського РУЮ Харківської області повернути ТОВ"ТБ Надія" зайво стягнуті грошові кошти у вигляді виконавчого збору в сумі 50979,37 грн.

В обґрунтування заяви боржник посилається на ті обставини , що постанова про стягнення виконавчого збору ВП№ 40858047 у справі за № 922/517/13 на адресу ТОВ "Торговий будинок "Надія" не надходила, а тому державною виконавчою службою неправомірно були проведені виконавчі дії по стягненню з ТОВ "Надія" суми 50979,37 грн.

В якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору залучений ДП "Інформаційний Центр Міністерства юстиції України" м. Харків ( т.2 а.с. 23-25).

У відповідності до ст. 121-2 ГПК України, скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень. Неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

Ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження" зазначено: У разі невиконання рішення у строк, установлений для добровільного його виконання, з боржника постановою державного виконавця, яка затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків від фактично стягненої суми або вартості майна боржника, яке передане стягувачу за виконавчим документом, а в разі невиконання рішення немайнового характеру в строк, встановлений для добровільного його виконання, з боржника після повного виконання рішення в тому ж порядку стягується виконавчий збір у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - громадянина і в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - з боржника - юридичної особи.

Виконавчий збір стягується у розмірі 10 відсотків від "фактично" стягненої суми.

Як свідчать матеріали справи, рішенням господарського суду Харківської області від 16.04.2013 справі № 922/517/13-г позовні вимоги задоволені, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий будинок "Надія" на користь ТОВ "Глобал Оушен Лінк" 514039,33 грн., в тому числі: сума основного боргу - 405727,90грн., пеня - 27165,85 грн., 20% штраф - 81145,58 грн., судовий збір в сумі 10280,79 грн. (т.4 а. с. 66-74)

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 12.08.2013 апеляційну скаргу ТОВ ТБ "Надія" задоволено частково, рішення господарського суду Харківської області від 16.04.2013 у справі № 922/517/13-г скасовано в частині стягнення пені у розмірі 36,26 грн. та в цій частині прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено, в іншій частині рішення залишено без змін, стягнуто з ТОВ "Глобал Оушен Лінк" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий будинок "Надія" 0,36 грн. за подання апеляційної скарги та доручено господарському суду Харківської області видати відповідні накази. ( т.5 а.с.72-85).

На виконання рішення господарського суду Харківської області від 16.04.2013 та постанови Харківського апеляційного господарського суду від 12.08.2013 справі № 922/517/13-г видано відповідний наказ від 30.08.2013, яким стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий будинок "Надія" (код ЄДРПОУ 25612905, р/р 260020133435 Рівненське відділення № 2 АТ "Сбербанку Росії", м. Рівне, МФО 320627) на користь ТОВ "Глобал Оушен Лінк" (код ЄДРПОУ 36554180, р/р 26007286301 ПАО "МАРФИН БАНК", м. Іллічівськ, МФО 328168) 514039,33 грн., в тому числі: сума основного боргу - 405727,90грн., пеня - 27165,85 грн., 20% штраф - 81145,58 грн., судовий збір в сумі 10280,79 грн. ( т.5 а. с. 132-134).

Ст. 116 цього кодексу передбачає, що виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом.

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" закріплено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно зі ст. 6 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних та юридичних осіб.

Відповідно до п. 2 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Згідно з ч. 1 ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Частиною 2 цієї статті встановлено, що державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення зі стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Як вбачається з матеріалів справи, 25.11.2013 р. на підставі заяви стягувача від 15.11.2013 р. про примусове виконання наказу господарського суду Харківської області № 922/517/13 від 30.08.2013 р. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 40858047 (т. 6 а. с. 146).

В п. 2 постанови боржнику було запропоновано виконати рішення у строк до 07.12.2013 року з моменту винесення постанови про відкриття виконавчого провадження і в цей же строк надати документальне підтвердження виконання державному виконавцю та попереджено, що в разі ненадання документального підтвердження повного виконання у строк для самостійного виконання буде розпочато примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією і проведенням виконавчих дій, передбачених зазначеним Законом України "Про виконавче провадження".

Згідно зі ст. 31 Закону України "Про виконавче провадження" копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження, що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Відповідно до ч. 5 ст. 25 зазначеного закону копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.

Як свідчать матеріали справи, постанова про відкриття виконавчого провадження № 40858047 від 26.11.2013 р., була направлена разом з супровідним листом від 26.11.2013 р., вих. 26260 боржнику, крім того, листом від 26.11.2013 року №26261 було направлено постанову про арешт майна боржника від 25.11.2013 року та листом від 26.11.2013 року №26262 - постанову про арешт коштів на рахунках боржника від 25.11.2013 року.

Факт отримання наведених постанов не заперечується боржником.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, боржник у строки встановлені ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження" для самостійного виконання рішення господарського суду не надав документального підтвердження виконання рішення, то відповідно до приписів вищеназваної статті державний виконавець був зобов'язаний розпочати виконавче провадження.

В Постанові Пленуму ВАСУ від 13 грудня 2010 року №3 наводиться визначення виконавчого збору - це санкція відповідальності майнового характеру, що накладається на боржника за невиконання рішення у строк, встановлений для його добровільного виконання. Для застосування виконавчого збору виконавець приймає постанову, яка, у разі її добровільного невиконання, виконується примусово в установленому Законом порядку шляхом накладення стягнення на заробітну плату, інші види доходів боржника чи на його майно.

Положеннями ст. 27 наведеного закону передбачено, що у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 ЗУ "Про виконавче провадження" для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувану за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника- юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому ЗУ "Про виконавче провадження".

Виконавчий збір не стягується за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, стягнення виконавчого збору, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, відшкодування витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, і стягнення штрафів, накладених відповідно до вимог ЗУ "Про виконавче провадження".

Постанова про стягнення виконавчого збору виноситься при першому надходженні виконавчого документа державному виконавцю. При наступних пред'явленнях до виконання виконавчого документа державному виконавцеві виконавчий збір стягується в частині, що не була стягнута при попередньому виконанні.

У разі якщо стягнутої з боржника суми недостатньо для задоволення в повному обсязі вимог стягувача, виконавчих збір сплачується пропорційно до стягнутої суми.

Як встановлено матеріалами справи, після спливу строку, визначеного ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження" для самостійного виконання боржником рішення, державним виконавцем винесена постанова від 25.12.2013 року про стягнення виконавчого збору у сумі 52428,28 грн. та супровідним листом від 25.12.2013 року №28223 направлена боржнику.

В свою чергу, боржник стверджує, що така постанова на його адресу не надходила, в підтвердження даного факту посилається на лист ТОВ "Укркур'єр". У зв'язку з цим, вважає, що державним виконавцем неправомірно стягнуто суму виконавчого збору, а відтак вона підлягає поверненню.

Положеннями Закону України передбачено, що виконавчий збір повертається боржникові у разі закінчення виконавчого провадження у зв'язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню на основі виконавчого документа.

У разі завершення виконавчого провадження з виконання немайнового характеру та в разі закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених статтею 49 ЗУ "Про виконавче провадження", якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня після завершення (закінчення) такого виконавчого провадження відкриває виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору.

Пунктом 4.16.6 Інструкції по проведенню виконавчих дій передбачено, що у випадку закінчення виконавчого провадження, винесена постанова державного виконавця про стягнення виконавчого збору підлягає виділенню в окреме виконавче провадження і подальшому виконанню. У випадку закінчення виконавчого провадження у разі смерті або оголошення померлим стягувача чи боржника, визнання безвісно відсутнім боржника або стягувача, якщо виконання їх обов'язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва з боржника продовжується стягнення виконавчого збору за окремим провадженням, яке потім може бути закінчено за такими ж обставинами.

Згідно ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження" у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений ч.2 ст. 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10% суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі 40 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи.

Коли боржник самостійно виконує рішення після настання строку його примусового виконання, в таких випадках, відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий збір все одно стягується з боржника у зазначених вище розмірах, так само як і у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача, навіть якщо державним виконавцем не проводилось жодних дій примусового характеру.

Отже, як було зазначено вище, перебіг строку для добровільного виконання рішення боржником починається з дня винесення державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження. У разі порушення цього строку, на боржника покладається обов'язок щодо сплати виконавчого збору.

Так, з підстав, передбачених ст. 49 згадуваного Закону, виконавчий збір може бути стягнутий у тому числі: якщо боржник помер, і правонаступник відсутній; якщо виконавчий документ спрямований за належністю в інший відділ виконавчої служби; у разі визнання судом мирової угоди між стягувачем і боржником у процесі виконання; у разі визнання судом відмови стягувача від примусового виконання рішення суду; передачі виконавчого документа ліквідаційній комісії (або ліквідатору) у разі ліквідації боржника - юридичної особи; якщо рішення фактично виконано під час виконання рішення Європейського суду з прав людини.

Оскільки ст. 49 Закону, яка закріплює підстави для закінчення виконавчого провадження, не обмежує державного виконавця в часі відносно винесення постанови про закінчення виконавчого провадження, навіть виникнення вже наступного дня після відкриття такого провадження обставин, обов'язкових для його закінчення, не є чинником, що виключає стягнення виконавчого збору.

В Законі передбачений випадок повернення вже стягнутого виконавчого збору боржнику: у разі закінчення виконавчого провадження у зв'язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню на основі виконавчого документа.

Згідно з п. 20 Постанови Пленуму ВСУ від 26 грудня 2003 року № 14 суд може визнати стягнення виконавчого збору необґрунтованим, якщо встановлений державним виконавцем строк для добровільного виконання рішення не узгоджувався зі строками, встановленими в Законі, і був нереальним.

Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що положеннями Закону України "Про виконавче провадження" не передбачено повернення суми виконавчого збору з підстав не отримання боржником постанови про стягнення виконавчого збору.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що постанова про стягнення виконавчого збору була винесена після спливу строку для самостійного виконання боржником рішення суду та вже в процедурі примусового виконання рішення. Оскільки боржник не скористався своїм правом добровільно сплатити суму боргу до початку примусового виконання рішення, у останнього виник обов'язок щодо сплати виконавчого збору, а отже вимоги про визнання дій державного виконавця щодо стягнення суми виконавчого збору та повернення стягнутих грошових коштів у вигляді виконавчого збору не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст 86, 1212 ГПК України,

УХВАЛИВ:

У задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Надія" на дії та рішення державного виконавця відмовити повністю.

Суддя Лаврова Л.С.