Рішення № 38676824, 12.05.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/5920/14 12.05.14За позовом Інституту надтвердих матеріалів ім. В.М.Бакуля Національної академії наук України

до Державного підприємства «Науково-дослідний інститут «ОРІОН»

про стягнення 16320,00 грн.

Суддя Грєхова О. А.

Представники сторін:

від позивача: Балабанова О.В. - представник за довіреністю

від відповідача: не з'явилися

СУТЬ СПОРУ :

Заявлено позов про стягнення з Державного підприємства «Науково-дослідний інститут «ОРІОН» заборгованості за Договором № 2645 від 10.03.2011 р. в розмірі 16320,00 грн. основного боргу.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати виконаних робіт згідно договору № 2645 від 10.03.2011 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.04.2014 порушено провадження по справі № 910/5920/14, розгляд справи призначено на 12.05.2014.

Представник позивача в судовому засіданні 12.05.2014 надав документи на виконання вимог ухвали про порушення провадження у справі, заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив, вимог ухвали суду від 10.04.2014р. не виконав.

Суд відзначає, що відповідач був повідомлений про час та місце судового засідання належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (в матеріалах справи).

Приймаючи до уваги, що представник відповідача був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представників відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та витребуваних судом.

У судовому засіданні 12.05.2014 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

10.03.2011 між позивачем (Виконавець) та відповідачем (Замовник) було укладено договір № 2645.

Згідно з п.1.1. Договору, Замовник доручає і оплачує, а Виконавець приймає на себе зобов'язання з надання Замовникові науково-технічної продукції: «Розробка керамічного матеріалу на основі нітриду алюмінію та карбіду кремнію з високими значеннями діелектричних втрат для виготовлення дисків поглинача мікрохвильової енергії в кількості 200 одиниць» (надалі Продукція). Технічні вимоги до науково-технічної продукції визначаються Технічним завданням (ТЗ), що є невід'ємною частиною договору (Додаток 1) (п. 1.2. Договору). Специфікація науково-технічної продукції, що поставляється Виконавцем, приведена в Додатку 3, що є невід'ємною частиною договору (п. 1.3. Договору).

Відповідно до п.п. 2.1., 2.2., 2.3. Договору загальна вартість робіт за цим договором складає 40800,00 грн., у т.ч. ПДВ - 6800,00 грн., відповідно до протоколу узгодження договірної ціни, що є невід'ємною частиною договору (Додаток 2). Замовник здійснює передплату за цим договором в розмірі 60% від його загальної вартості, шляхом перерахування відповідної суми коштів на розрахунковий рахунок Виконавця. Остаточний розрахунок за виконані роботи (40%) здійснюється на підставі двостороннього технічного акту прийому-здачі робіт в 10-денний строк з дати його підписання.

Пунктами 3.1., 3.2. Договору передбачено, що поставка продукції даного договору здійснюється однією партією; передача продукції здійснюється на підставі накладної, шляхом само вивозу Замовником зі складу Виконавця.

На виконання взятих на себе зобов'язань за договором, позивачем було виконано роботи передбачені договором, що підтверджується актом здачі-приймання науково-технічної продукції. Передача готової продукції відповідачу підтверджується накладною № 109 від 24.05.2011 року.

Наявність заборгованості у відповідача перед позивачем у зазначеному розмірі підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином засвідченими копіями актів звірки взаємних розрахунків, які підписані та скріплені печатками сторін у двосторонньому порядку.

Матеріали справи свідчать, що позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогами погасити заборгованість, які залишились відповідачем без відповіді і реагування.

З огляду на відсутність оплати, позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогою про стягнення з відповідача 16320,00 грн. основного боргу. Відповідач в судове засідання не з'явився, заявлених до нього позовних вимог не спростував.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають задоволенню, враховуючи наступне:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.

Оцінивши зміст Договору, з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов до висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом і правовою природою є договором підряду, який підпадає під правове регулювання ст.837- ст.864 ЦК України.

Згідно зі ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що позивач виконав свої зобов'язання за договором належним чином, що підтверджується актом здачі-приймання науково-технічної продукції. Передача готової продукції відповідачу підтверджується накладною № 109 від 24.05.2011 року, яка була отримана останнім на підставі довіреності про отримання товарно-матеріальних цінностей № 133 від 23.05.2011р., виписаної на ім'я ОСОБА_2

Відповідач в свою чергу зобов'язання за договором в частині оплати виконав частково, перерахувавши позивачу в якості авансу 24480,00 грн.

Матеріали справи свідчать, що позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогами погасити заборгованість, які залишились відповідачем без відповіді і реагування.

Наявність заборгованості у відповідача перед позивачем у розмірі 16320,00 грн. підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином засвідченими копіями актів звірки взаємних розрахунків, які підписані та скріплені печатками сторін у двосторонньому порядку.

Як встановлено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, враховуючи строки оплати встановлені п. 2.3. Договору, обов'язок відповідача оплатити виконані позивачем роботи настав з моменту підписання акту приймання передачі робіт та повинен бути виконаний в 10-денний строк з дати його підписання.

Проте, станом на день прийняття рішення по справі, відповідач за виконані роботи не розрахувався.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, оскільки відповідач не надав суду жодних доказів належного виконання свого зобов'язання щодо оплати виконаних робіт та не спростував заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору №2645 від 10.03.2011 р., положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення 16320,00 грн. заборгованості.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 33, 34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Державного підприємства «Науково-дослідний інститут «ОРІОН» (03057, м. Київ, вул. Ежена Потьє, 8-А, код ЄДРПОУ 14310709) на користь Інституту надтвердих матеріалів ім. В.М.Бакуля Національної академії наук України (04074, м. Київ, вул. Автозаводська, 2, код ЄДРПОУ 05417377), - з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, суму основного боргу в розмірі 16320 (шістнадцять тисяч триста двадцять) грн. 00 коп., судовий збір у розмірі - 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп.

3.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата складання повного рішення: 14.05.2014р.

Суддя О.А. Грєхова