Ухвала суду № 38674876, 08.05.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2014 року Справа № 3683/13

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Затолочного В.С.,

суддів Каралюса В.М., Матковської З.М.,

за участі секретаря судового засідання Коцур В.К.,

представника позивача Зінкевич О.М.,

представника відповідача Квасниця Н.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22.01.2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «львівська ізоляція» до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Львівська ізоляція» звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду позов задоволено повністю, визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення ДПІ у Сихівському районі м. Львова Львівської області ДПС від 13.11.2012 року № 0003712321 та № 0003722321.

Постанову суду першої інстанції оскаржив відповідач, який просить прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову.

Апеляційні вимоги обґрунтовує тими обставинами, що суд першої інстанції безпідставно визнав дійсними господарські операції між Позивачем та ПП «Рарог», оскільки останнє не мало основних засобів та персоналу для здійснення будь-якої господарської діяльності. Крім того,ПП «Рарог» мало стосунки з фіктивними підприємствами, у яких не могло придбавати будь-які товари, а, відповідно, і продавати їх Позивачу. Суд першої інстанції взяв до уваги документи, які не були представлені до перевірки. Також суд першої інстанції безпідставно визнав реальними господарські операції між ТОВ «Львівська ізоляція» та ТОВ «Компанія «Бітіком», хоча в ході перевірки не встановлено факті передачі товарів від продавця до покупця у зв'язку з відсутністю договорів про господарські відносини, актів приймання-передачі товару, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів. Зазначений контрагент Позивача не міг здійснювати будь-які господарські операції через відсутність персоналу, приміщень, транспорту. Дане підприємство відсутнє за юридичною адресою.

Вислухавши суддю-доповідача, представників відповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Державною податковою інспекцією у Сихівському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Львівська ізоляція» з питань достовірності, повноти нарахування та своєчасності сплати податку на прибуток і податку на додану вартість при здійсненні взаєморозрахунків із ТОВ «Компанія «Бітіком» за вересень 2011 року, із ПП «Рарог» та ТОВ «Туріон» за серпень 2010 року, за результатами якої складено акт від 30.10.2012 року № 2065/22-10/22360905.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «Львівська ізоляція» п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» із змінами та доповненнями в редакції Закону від 22.07.1997 р. № 283/97-ВР (надалі Закон № 334/94) та п. 138.4, п. 138.6, п. 138.8, п. 138.10 ст. 138, п.п. 139.1.9 ст. 139 Податкового кодексу України (далі - ПК України), заниження сплати податку на прибуток на суму 56700 грн.; п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 року зі змінами та доповненнями (надалі Закон № 168) та п. 198.3, п. 198.4, п. 198.6 ст. 198 ПК України, заниження сплати податку на додану вартість до бюджету на суму 48908 грн.

На підставі акту перевірки ДПІ у Сихівському районі м. Львова винесено податкове повідомлення-рішення від 13.11.2012 року № 0003712321, згідно якого збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ «Львівська ізоляція» з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 58124 грн., з яких 56700 грн. зобов'язання за основним платежем та 1424 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями та податкове повідомлення-рішення від 13.11.2012 року № 0003722321 про сплату грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 61135 грн., з яких 48908 грн. зобов'язання за основним платежем, 12227 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Висновки суду першої інстанції відповідають встановленим обставинам справи та узгоджуються з нормами матеріального права.

Так, відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону № 334/94 валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті. (п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону № 334/94).

Згідно п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону № 334/94 не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до п.139.1.9 ст. 139 ПК України до складу витрат не включаються витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У відповідності до п. 1.7 ст. 1 Закону № 168 податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно п.п. 7.4.1 п. 7.4. ст. 7 Закону № 168 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 зазначеного закону, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (п. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 Закону).

Згідно п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійсненні операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 зазначеної статті датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається даті тієї з подій, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За змістом п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 зазначеного Кодексу та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 ПК України, протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (в тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (п.198.6 ст. 198 ПК України).

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивачем дотримано вищенаведені норми Законів № 334/94 та № 168, а також Податкового кодексу України.

Висновки податкового органу про порушення податкового законодавства позивачем ґрунтуються матеріалах перевірок його контрагентів - акті ДПІ у Шевченківському районі м. Львова від 23.05.2012 року № 943/91/30276093 про результати позапланової виїзної документальної перевірки ПП «Рарог» з питань перевірки показників декларацій з податку на додану вартість за 2009-2011 роки та акті ДПІ у Оболонському районі м. Києва від 02.04.2012 року № 75/22-6/3669818 про результати позапланової невиїзної перевірки ТзОВ «Компанія Бітіком» з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ за період з 01.02.2011 року по 31.12.2011 року.

Судом попередньої інстанції досліджені наступні докази у підтвердження здійснення господарських операцій з ПП «Рарог» та ТзОВ «Компанія Бітіком»:

- копії договору підряду № 20/11 від 16.08.2011 року, укладеного ТзОВ «Компанія «Бітіком» та ТзОВ «Львівська ізоляція» з додатком № 1 від 16.08.2011 р., акту прийому-здавання виконаних робіт від 02.09.2011 р., податкової накладної від 02.09.2011 р. № 128, договору № 2 відступлення права вимоги від 29.09.2011 р., платіжних доручень № 1741 від 03.10.2011 р. та № 1791 від 11.10.2011 р.;

- копії накладних № 47 від 13.08.2010 р., № 70 від 26.08.2010 р., податкових накладних № 123 від 13.08.2010 р., № 124 від 26.08.2010, платіжних доручень № 1331 від 16.08.2010 р., № 1405 від 27.08.2010 р.

Під час судового розгляду позивачем надано суду докази на підтвердження надання транспортних послуг по перевезенню товару (копії акту виконаних робіт по наданню транспортних послуг за «серпень» місяць 2010 р., акту № 108 за виконані транспортні послуги, товарно-транспортних накладних, докази оплати послуг), а також первинні документи щодо взаємовідносин з ТзОВ «Туріон».

Отже, первинними фінансово-господарськими документами підтверджено придбання ТзОВ «Львівська ізоляція» товару, послуг у ТзОВ «Компанія «Бітіком» та ПП «Рарог», тому відсутні підстави стверджувати про порушення позивачем вищезазначених норм Законів № 334/94 та № 168, а також Податкового кодексу України.

Відповідачем не надано доказів правомірності висновків акту перевірки. З акту перевірки від 30.10.2012 р. № 2065/22-10/22360905 вбачається, що під час перевірки ТзОВ «Львівська ізоляція» фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами не досліджувалось. В акті не зазначено встановлених під час перевірки обставин, які б давали підстави стверджувати, що здійснено документування операцій по регістрах бухгалтерського обліку бухгалтерськими проводками.

Посилання податкової інспекції на недобросовісність контрагентів ПП «Рарог» - ПП «Універсалбуд», ПП «Іртас», ТзОВ «Віктор Ко» та постанову Сихівського районного суду м. Львова від 29.12.2011 р. № 1-104/11 безпідставні, оскільки як вбачається з актів перевірок, ПП «Рарог» у спірному періоді мав взаємовідносини не лише з зазначеними суб'єктами господарювання. Відповідачем не доведено, що ПП «Рарог» реалізував ТзОВ «Львівська ізоляція» товар, який придбав у вказаних юридичних осіб, чи, що товар не передавався. Позивач правомірно зазначає, що право покупця на валові витрати та податковий кредит ніяк не пов'язано з недобросовісним виконанням продавцем товарів свого обов'язку по перерахування сум податку до бюджету.

З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги.

Таким чином, доводи апеляційної скарги законності висновків суду першої інстанції не спростовують і підстави для зміни чи скасування оскарженого судового рішення відсутні.

Керуючись ст.ст. 160 ч. 3, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22 січня 2013 року у справі № 2а-10096/12/1370 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В.С. Затолочний

Судді В.М. Каралюс

З.М. Матковська

Повний текст постанови складено 12.05.2014